Рішення № 31755427, 04.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7046/13 04.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Фуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арена-Центр"

про стягнення 15 804,81 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача: Бортницький Ю.В. (дов. вих. №28/01-13 від 28.01.2013р.)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 04.06.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Фуд" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арена-Центр" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 15 804,81 грн. за договором поставки № 04/01-11 від 04.01.2011 року, з яких 12 637, 83 грн. основного боргу, 2621, 68 грн. - пені, 520, 40 грн. - 3% річних, 24, 90 грн. - інфляційних втрат та покладання судових втрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/7046/13, розгляд справи призначено на 21.05.2013 року.

26.04.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти заявлення позовних вимог.

16.05.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.05.2013 року судом відкладено розгляд справи на 04.06.2013 року відповідно ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

31.05.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подано документи по справи.

В судове засідання 04.06.2013 року представник відповідача не з'явився, про свою відсутність суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 21.05.2013 року не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно поштовому повідомленню про вручення поштового відправлення № 12910422.

Представник позивача вимоги ухвали суду від 21.05.2013 року виконав, надав додаткові матеріали по справі, а саме розрахунок заборгованості, заперечення на відзив на позовну заяву, копії податкових накладних, довідка з банків, щодо рахунків відповідача.

Представником позивача надано усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 04073, м. Київ, Оболонський район, вул. Куренівська, 2-Б.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача та повідомленню про вручення поштового відправлення № 12910422.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення поважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2011 року між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) укладено договір поставки № 04/01-11 (далі по тексту - договір).

Відповідно до умов договору (п.1.1.), позивач зобов'язується в порядку та на умовах визначених у договорі, поставляти відповідачу, а відповідач зобов'язується в порядку та на умовах зазначених у договорі прийняти і оплатити товар згідно замовлень відповідача. Позивач зобов'язується поставляти відповідачу товар в асортименті і кількості, передбаченому в замовленні.

Відповідно до п. 5.1. договору, відповідач зобов'язаний сплатити вартість товару, одержаного по кожній окремій накладній, в строк не пізніше 10 банківських днів від дати здійснення поставки.

Згідно п. 6.2. договору, позивач має право на отримання оплати вартості товару та на відшкодування усіх збитків, заподіяних неправомірними діями відповідача.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору згідно товарно-транспортних накладних наданих до матеріалів справи відповідачу було поставлено товар відповідно замовленнь відповідача.

За твердженням позивача, відповідачем його зобов'язання за договором виконані не в повному обсязі, прострочена оплата за поставлений товар у розмірі 12 637, 83 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 проценти річних з простроченої суми боргу у розмірі 520, 40 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 24,90 грн. та пеню у розмірі - 2 621, 68 грн.

29.10.2012 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 29/10-12 з вимогою до відповідача виконати свої зобов'язання і сплатити заборгованість за договором поставки № 04/01-11 від 04.01.2011 року у розмірі 12 673, 83 грн. За твердженням позивача, відповідач так і не надав відповідь на зазначену претензію та не виконав своїх зобов'язань, щодо оплати грошової заборгованості перед позивачем.

На підтвердження поставки відповідачу товару позивач надав в матеріали справи відповідні видаткові накладні, копії яких містяться в матералах справи. Надані позивачем накладні зі сторони відповідача містять його штамп та підпис Лифанова Е. без заначення посади. Також, для підтвердження факту поставки відповідачем надано в матеріали справи податкові накладні та акти звірки взаєморозрахунків між сторонами.

На думку відповідача, видаткові накладні надані позивачем, для підтвердження поставки товару не є належними доказами поставки товару, з огляду на те, що вони не містять круглої печатки відповідача та з них не вбачається особа відповідальна за здійснення господарської операції. Відповідач також зазначає, що позивачем не подані суду довіреності на отримання матеріальних цінностей на осіб, що приймали товар від відповідача.

Позивач у запереченнях на відзив заперечив проти позиції відповідача, та заначив, що за договором поставки з відповідачем позивач загалом поставив відповідачу товар на загальну суму 120 865, 50 грн., з яких неоплаченими залишились тільки 12 637, 83 грн., при цьому видаткові накладні оформлялись таким самим чином, як і накладні, надані в якості доказів в справу.

Відповідно акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011 року по 30.11.2011 року відповідачем визнано заборгованість за договором поставки з позивачем станом на 30.11.2011 року у розмірі 13 516, 52 грн., відповідно печатки відповідача на зазначеному документі. Відповідно акту взаєморозрахунків за період 01.03.2012 року по 12.06.2012 року відповідачем визнано заборгованість за договором поставки з позивачем у розмірі 12610, 82 грн.

За твердженням позивача загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № 04/01-11від 04.01.2011 року на момент подання позову складає 15 804, 81 грн., з яких 12 637, 83 грн. основної заборгованості, 2 621, 68 грн. - пені, 520, 40 грн. - 3% річних, 24, 90 грн. інфляційне збільшення суми боргу.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Фуд" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки № 04/01-11 від 04.01.2011 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставки № 04/01-11 від 04.01.2011 року відповідачу поставлено товар за його замовленням, згідно товарно-транспортних накладних доданих до матеріалів справи.

Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують вищевказані товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими особами двох сторін.

Позивачем умови договору поставки № 04/01-11 від 04.01.2011 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

Відповідачем заявлено, що видаткові накладні, які надані позивачем на підтвердження факту поставки товару не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і відповідно такі видаткові накладні не можуть підтверджувати факт передачі товару за договором. При цьому, відповідачем не заперечується сам факт поставки йому товару.

Відповідачем був частково сплачений поставлений товар, з огляду на що суд дійшов висновку, що фактично товар був поставлений відповідачу. Крім того, суд зазначає, що відповдіно до п. 3.4 договору, саме Покупець, тобто ідповідач повинен уповноважити свогшо представника прийняти поставлений товар, видавши йому довіреність встановленого зразка.

Таким чином, надані до справи накладні є належними та достатніми доказами на підтвердження факту передачі товару.

Разом з тим, згідно листа Міністерства фінансів України від 29.08.2005 № 31-04200-30/23-7454/6784 довіреність на отримання цінностей, яка відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996, видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Отже, довіреність не є документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції - передачі товару.

Відпуск матеріальних цінностей без довіреності може свідчити про порушення ведення бухгалтерського обліку і тягнути за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не може спростувати факт передачі (поставки) товарів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 29.10.2009 у справі № 31/178.

При цьому, також слід зазначити, що відповідач не надав жодних доказів і не навів, навіть, обґрунтованих доводів про те, що штамп підприємства відповідача чи підпис на накладних було підроблено, чи що особа з таким підписом не працює на підприємстві, тощо.

З урахуванням часткової оплати товару, основний борг відповідача перед позивачем складає на момент вирішення спору (04.06.2013) 12637,83 грн., що підтверджується матеріалами справи.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 12 637, 83 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за загальний період з 22.05.2011 року по 15.03.2013 року в розмірі 2 684, 56 грн. підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 4, 6 ст. 230 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). При цьому статтею 3 вказаного закону, встановлено обмеження щодо розміру, зокрема вказано, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.4. договору за порушення строків оплати товару, визначених розділом 5 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки від неоплаченою суми за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що нарахування пені у відповідності до п. 7.4 договору припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (183 дні). Відповідно позиваечм невірно зроблений розрахунок пені по договору.

Відповідно до здійсненого судом розрахунку, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, стягненню з відповідача підлягає пеня за період з 22.05.2011 року по 20.11.2011 року.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРеквізити видаткової накладної на товар, по якій прострочена оплата Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день, %Сума пені за період прострочення, грн.27, 0126.05.2011 - 23.11.2011183№ 2874 від 11.05.2011 року0.042 %*2, 09414, 7223.09.2011-23.03.2012183№ 7076 від 08.09.2011 року 0.042 %*31, 70979, 0203.10.2011-03.04.2012183№ 7389 від 16.09.2011 року0.042 %*76, 321 059, 8405.10.2011-05.04.2012183№ 7554 від 20.09.2011 року 0.042 %*82, 59626, 4010.10.2011-10.04.2012183№ 7659 від 23.09.2011 року0.042 %*48, 77679, 8512.10.2011-12.04.2012183№ 7828 від 27.09.2011 року0.042 %*52, 842 491, 5831.10.2011-01.05.2012183№ 8518 від 14.10.2011 року 0.042 %*193, 212 472, 4102.11.2011-03.05.2012183№ 8671 від 18.10.2011 року0.042 %*191, 653 887, 00 07.11.2011-07.05.2012183№ 8784 від 21.10.2011 року0.042 %*299, 42

ВСЬОГО:978, 59

Таким чином, загальна сума пені за договором, що підлягає стягненню з відповідача складає 978, 59 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 520, 40 грн. 3 % річних та 24, 90 грн. інфляційних втрат.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань нарахованих на суму боргу ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду, оскільки розрахунок позивача не відповідає в частині визначення початку періоду простроченння п. 5.1. договору поставки.

Сума боргу (грн.)Період простроченняРеквізити видаткової накладної на товар, по якій прострочена оплата Сума 3 % річних, грн. Сума інфляційних, грн.27, 0126.05.2011 - 15.03.2013№ 2874 від 11.05.2011 року1, 47-0, 27414, 7223.09.2011- 15.03.2013№ 7076 від 08.09.2011 року 18, 410, 82979, 0203.10.2011-15.03.2013№ 7389 від 16.09.2011 року42, 651, 931 059, 8405.10.2011-15.03.2013№ 7554 від 20.09.2011 року 45, 992, 09626, 4010.10.2011-15.03.2013№ 7659 від 23.09.2011 року26, 931, 23679, 8512.10.2011-15.03.2013№ 7828 від 27.09.2011 року29, 111, 342 491, 5831.10.2011-15.03.2013№ 8518 від 14.10.2011 року 102, 804, 912 472, 4102.11.2011-15.03.2013№ 8671 від 18.10.2011 року101, 614, 873 887, 00 07.11.2011-15.03.2013№ 8784 від 21.10.2011 року158, 147, 66ВСЬОГО:527, 1124, 58

Оскільки сума 3 % річних розрахованих судом більше ніж сума 3 % розрахованих позивачем, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню із розрахунку позивача в розмірі 520, 40 грн. відповідно до ст. 83 ГПК України.

Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 14 161, 40 грн. (12 637, 83 грн. основного боргу + 520, 40 грн. 3% річних + 24, 58 грн. інфляційних втрат + 978,59 пені = 14 161, 40 грн.) доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 14 161, 40 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 5.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог. Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арена-Центр" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2б, код ЄДРПОУ - 3298006; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Фуд" (08628, Київська область, Васильківський район, с. Безп'ятне, вул.. Васильківська, 72-А, код ЄДРПОУ - 35439133) 12 637 (дванадцять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 83 коп. основного боргу, 978 (дев"ятсот сімдесят вісім ) грн. 59 коп. пені, 520 (п'ятсот двадцять) грн. 40 коп. 3% річних, 24 (двадцять чотри) грн. 58 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 1541 (одну тисячу п"ятсот сорок одну) грн. 60 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко