Ухвала суду № 31755202, 06.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р. справа № 206/864/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Рязанова А.О.

за участю позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Нікопольського ВДПС ДАІ м. Нікополь Дніпропетровської області прапорщика міліції Щигарева Євгена Сергійовича про визнання дій протиправними, стягнення моральної та матеріальної шкоди,-

встановив:

У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора ДПС Нікопольського ВДПС ДАІ м. Нікополь Дніпропетровської області прапорщика міліції Щигарева Євгена Сергійовича, відповідно до якого, з урахуванням уточнень та доповнень до позовної заяви, просив визнати дії відповідача щодо складення протоколу серії АЕ1 №386354 від 01 серпня 2012 року неправомірними; стягнути матеріальну шкоду у розмірі 59 гр.29 коп. та моральну шкоду у розмірі 3000 грн. ( а.с.47-52)

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано неправомірними дії інспектора ДПС Нікопольського ВДПС ДАІ м. Нікополь Дніпропетровської області прапорщика міліції Щигарева Євгена Сергійовича в частині порядку підписання протоколу про адміністративне правопорушення від 01 серпня 2012 року серії АЕ1 №386354. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у розмірі 85 грн. 84 коп. ( а.с.71-72)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтовував позовні вимоги тим, що судом першої інстанції неповно та недостатньо досліджено докази і невірно встановлено обставини справи. ( а.с.83-88)

Відповідач заперечень на апеляційну скаргу до суду не подавав, постанову суду першої інстанції не оскаржував.

У судовому засіданні апеляційної інстанції Позивач ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити із підстав, у ній зазначених.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01 серпня 2012 року інспектором ДПС Нікопольського ВДПС ДАІ м. Нікополь Дніпропетровської області прапорщиком міліції Щигаревим Євгеном Сергійовичем стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АЕ1 №386354 за ч.1 ст. 122 КУпАП з посиланням на порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху України. (а.с.6)

Відповідно до листа Управління державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області № 14/Д-575/Д-575-1 від 28 серпня 2012 року, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 припинено та адміністративна справа закрита відповідно до ст.245, п.1 ст.247 КУпАП.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час складення протоколу про адміністративне правопорушення дійсно була порушена процедура його підписання, а саме - інспектор ДАІ, склавши протокол, спочатку дав підписати його ОСОБА_1, а лише потім підписав його сам. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 стосовно відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що жодних порушень та протиправної поведінки з боку відповідача, які б свідчили про спричинення Позивачу моральної шкоди, визначених законодавством, не вбачається.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як слідує із суті заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та з огляду на те, що рішення про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності не приймалось, предметом даного спору є незгода ОСОБА_1 з діями Відповідача саме при складанні протоколу , про що ним і зазначено у прохальній частині позовних вимог ( а.с.52)

Право Відповідача складати прокол про адміністративні правопорушення , передбачені ч.1 ст. 122 КУпАП визначені статтею 255 КУпАП.

Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Відповідно до ст. 265 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження до змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що посадова особа, яка наділена відповідними повноваженнями щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, має підписати його, а потім надати його для ознайомлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У разі згоди зі змістом протоколу дана особа його підписує або ж відмовляється від підписання протоколу, про що робиться відповідний запис.

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч вищенаведеній нормі, протокол про адміністративне правопорушення, був підписаний інспектором ДПС Нікопольського ВДПС ДАІ м. Нікополь Дніпропетровської області прапорщиком міліції Щигаревим Є.С., вже після підписання його ОСОБА_1.(а.с.56,57).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність дій інспектора ДПС Нікопольського ВДПС ДАІ м. Нікополь Дніпропетровської області прапорщика міліції Щигарева Є.С. щодо підписання протоколу про адміністративне правопорушення серії АЕ1 №386354 від 01 серпня 2012 року і рішення суду у цій частині Відповідачем не оскаржено.

Усі інші дії Відповідача при складанні проколу обґрунтовано визнані судом правомірними та такими, що узгоджуються з приписами частини 2 статті 19 Конституції України.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що суд безпідставно не врахував, що Відповідач діяв неправомірно, коли зазначав у протоколі дані «Візіра» щодо швидкості автомобіля, коли відмовився зняти зі штатива даний прилад та принести його до автомобіля, коли запросив для фіксування порушення двох свідків, оскільки дані «Візіра» не відповідали відомостям його відео реєстратора, свідків же Відповідач свідомо вводив в оману щодо зазначення швидкості руху автомобіля , визнаються колегією суддів помилковими та такими, що протирічать вищевказаним нормам, що регулюють спірні правовідносини.

Та обставина, що у подальшому Управлінням державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 припинено та адміністративна справа закрита відповідно до ст.245, п.1 ст.247 КУпАП, не може слугувати безумовною підставою для визнання протиправними дій інспектора ДАІ при складанні цього протоколу, оскільки, відповідно до приписів статті 251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, є лише доказом у справі про адміністративне правопорушення і не прийняття протоколу як належного доказу скоєння правопорушення не є тотожним поняттю протиправності дій особи при його складанні.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного Кодексу України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст.1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. №4 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001р. №5 передбачено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Та обставина, що протокол про адміністративне правопорушення був підписаний Відповідачем уже після підписання його Позивачем, не свідчить про те, що такі дії Відповідача спричинили Позивачеві моральну шкоду, більш того, на підтвердження якої Позивачем не надано належних доказів.

Позивач не зазначив, у чому полягало спричинення моральної шкоди, у чому проявлялися втрати немайнового характеру, моральні та фізичні страждання позивача, не підтверджено причинний зв'язок між протиправною поведінкою суб'єкта владних повноважень, а саме - винесенням протоколу про адміністративне правопорушення.

Посилання апелянта на те, що він внаслідок дій відповідача був позбавлений волі, права на свободу пересування, права володіння та користування своєю власністю та відчув абсолютну безпорадність перед посадовими особами органів державної влади, визнаються судом апеляційної інстанції безпідставними, адже жодних доказів на підтвердження даних фактів позивачем надано не було.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198 ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 07 червня 2013 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко