Постанова № 31754266, 30.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 р. Справа № 804/6104/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

при секретарі судового засідання: Бідник М.В.

за участю:

представників позивача: Полєва В.О., Антонюка Д.Г.,

представника відповідача: Атрошенко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Трейд-Пак» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Трейд-Пак» (далі - ПП «Трейд-Пак») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Лівобережна МДПІ міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 22 березня 2013 року №0000492220 та №0000502220, а також стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування пред'явленого позову зазначалося, що відповідач під час проведення документальної планової виїзної перевірки позивача дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції з контрагентами позивача ТОВ «Матадор» та ПП «СВС» носять фіктивний характер, оскільки ці правочини недійсними у судовому порядку не визнавалися та є реальними, що посвідчується відповідними первинними документами, які були надані до перевірки і заперечень з боку перевіряючих щодо їх відповідності вимогам законодавства не було, при цьому у самому акті перевірки відповідач зазначає, що отримані від ТОВ «Матадор» матеріальні цінності та орендоване у ПП «СВС» обладнання були використані позивачем у його власній господарській діяльності, однак, робить висновок про те, що ці товари і послуги з оренди є безоплатно отриманими від невстановлених осіб. В той же час, зробивши такі висновки, працівники органу державної податкової служби не встановили походження такого товару та послуг не від ТОВ «Матадор» та ПП «СВС», а від іншої особи, доказів, які б свідчили про правомірність такого висновку відповідачем не надано. При цьому основною підставою для визнання нереальними господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Матадор» та ПП «СВС», стали висновки актів перевірки, отриманих відповідачем від інших органів державної податкової служби, в яких перевірці підлягали взаємовідносини вказаних контрагентів позивача з іншими контрагентами, однак, відносин між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів і послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. З огляду на наведене, позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Матадор» та ПП «СВС», а також правомірно врахував витрати за цими правочинами до складу витрат звітного податкового періоду.

У судовому засіданні представники позивача підтримали пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просили повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач неправомірно завищив суму валових витрат та суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Матадор» та ПП «СВС», оскільки правочини, укладені з цими контрагентами не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого є висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Матадор», який відповідач отримав від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, та згідно якого встановлено, що ТОВ «Матадор» за податковою адресою відсутнє, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості, при цьому згідно проведених заходів та даних податкової звітності у ТОВ «Матадор» відсутнє виробниче обладнання, трудові ресурси, складські та торгівельні приміщення, транспорт, необхідний для здійснення основного виду діяльності, що свідчить про неможливість доставки ТОВ «Матадор» товару на склад ПП «Трейд-Пак». Крім того відповідачем від Мар'їнської ОДПІ Донецької області ДПС отримано акт документальної невиїзної перевірки ПП «СВС», згідно якого встановлено, що у ПП «СВС» відсутні основі засоби на балансі, що унеможливлює передачу останнім в оренду позивачу певного обладнання, а, з урахуванням віддаленості, розташування контрагентів один від одного, не встановлено факту можливості реального здійснення операцій з надання цього обладнання в оренду, тим більше, що ПП «СВС», яке розташовано в Донецькій області, не має філій або структурних підрозділів в інших регіонах України.

Представники відповідача у судовому засіданні також заперечували проти задоволення позову ПП «Трейд-Пак», посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Трейд-Пак» (код ЄДРПОУ 36297318), зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 20.01.2009р., свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №052230 від 20.01.2009р., перебуває на обліку в Лівобережній МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС як платник податків.

Відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та положень п.75.1 ст.75, ст.77, ст.82 Податкового кодекс України Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Трейд-Пак» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р.

За результатами означеної перевірки було складено акт №981/224/36297318 від 06.03.2013р., яким зафіксовано допущення позивачем порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2, п.135.4 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого останнім занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 5498806грн., а також порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, ст.201 Податкового кодекс України, в результаті чого ним занижено податок на додану вартість на загальну суму 666670грн. Висновки зазначеного акту обґрунтовані тим, що позивачем протягом перевіряємого періоду було укладено угоди з контрагентами ТОВ «Матадор» та ПП «СВС», які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого є висновки актів документальних позапланових невиїзних перевірок цих контрагентів, отриманих Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС щодо ТОВ «Матадор» та від Мар'їнської ОДПІ Донецької області ДПС щодо ПП «СВС». Так, згідно акту ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 21.122012р. №7200/224/31820299, складеного за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Матадор» під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011 року, ПВП «Форест» за червень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, БПП «Сура» за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011 року, встановлено, що ТОВ «Матадор» за податковою адресою відсутнє, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості, при цьому згідно проведених заходів та даних податкової звітності у ТОВ «Матадор» відсутнє виробниче обладнання, трудові ресурси, складські та торгівельні приміщення, транспорт, необхідний для здійснення основного виду діяльності, що свідчить про неможливість доставки ТОВ «Матадор» товару на склад ПП «Трейд-Пак». При цьому згідно акту Мар'їнської ОДПІ Донецької області ДПС від 10.01.2013р. №9/22-0/31762316, складеного за результатами проведення документальної невиїзної перевірки ПП «СВС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Трейд-Пак», їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2012 року, встановлено, що у ПП «СВС» відсутні основі засоби на балансі, що унеможливлює передачу останнім в оренду позивачу певного обладнання, а, з урахуванням віддаленості, розташування контрагентів один від одного, не встановлено факту можливості реального здійснення операцій з надання цього обладнання в оренду, тим більше, що ПП «СВС», яке розташовано в Донецькій області, не має філій або структурних підрозділів в інших регіонах України (т.1 а.с.12-134).

На підставі означеного акту перевірки Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС 22 березня 2013 року було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000492220, яким ПП «Трейд-Пак» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 6873508грн., з яких за основним платежем - 5498806грн. та за штрафними санкціями - 1374702грн., а також податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000502220, яким ПП «Трейд-Пак» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 833334грн., з яких за основним платежем - 666667грн. та за штрафними санкціями - 166667грн. (т.1 а.с.167-168).

Розглядаючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, суд зважає на наступне.

У відповідності до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодекс України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодекс України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2011 року між ПП «Трейд-Пак» та ТОВ «Матадор» було укладено договір поставки товару № 01/12, згідно якого ТОВ «Матадор», як постачальник, зобов'язувався поставити ПП «Трейд-Пак» (покупцю) товар (тару разову полімерну для харчових продуктів (виробник ТОВ «Укрпаклайн» (Україна)) в асортименті, кількості та за ціною, зазначеними у Специфікаціях до цього Договору, які є його невід'ємною частино, а ПП «Трейд-Пак» (покупець) зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених даним Договором (т.2 а.с.3-5).

Згідно п.2.2 Договору №01/12 від 01.12.2011р. форма оплати вартості поставленого товару - безготівковий розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, також можлива вексельна форма розрахунку.

У відповідності до п.3.1 цього Договору постачальник здійснює поставку товару у відповідності із заявками покупця та Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «INCOTERMS 2010» на умовах EXW-м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 13-А.

Як вбачається із Специфікацій від 01.12.2011р. на поставку товару до договору постачання товару №01/12 від 01.12.2011р., ТОВ «Матадор» мало поставити ПП «Трейд-Пак» тару разову полімерну для харчових продуктів (виробник ТОВ «Укрпаклайн» (Україна), а також іншу сировину, напівфабрикати на загальну суму 9680169,96грн., в тому числі податок на додану вартість - 1613361,66грн. (т.2 а.с.7-17).

Згідно видаткових накладних від 01.12.2011р. №1481, №1482, №1483, №1484, №1485, №1486, №1487, №1488, №1489, №1490, №1491, №1492, №1493, №1494, №1495, №1496, №1497, №1498 та №1499 ТОВ «Матадор» поставило ПП «Трейд-Пак» товар, зазначений у Специфікаціях від 01.12.2011р. на поставку товару до договору постачання товару №01/12 від 01.12.2011р., у кількості та за найменуваннями вказаними у цих Специфікаціях, а також за зазначеною у них ціною у сумі 9680169,96грн., в тому числі податок на додану вартість - 1613361,66грн. (т.2 а.с.24-53).

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт перевезення товару, отриманого позивачем від ТОВ «Матадор» за договором постачання товару №01/12 від 01.12.2011р., представник позивача пояснив, що з 01.12.2011р. та по сьогоднішній день ПП «Трейд-Пак» орендує частину складських приміщень за адресою: місто Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 13-А, де і знаходився станом на 01.12.2011р. товар, який належав ТОВ «Матадор» і який був придбаний у нього позивачем, тому перевезення не було, а, отже, товарно-транспортні накладні не виписувалися.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що 20 грудня 2011 року між ПП «Трейд-Пак» та ТОВ «Матадор» було укладено також договір поставки товару №ТП-0000052, згідно якого ТОВ «Матадор», як постачальник, зобов'язувався поставити ПП «Трейд-Пак» (покупцю) товар (тару разову полімерну для харчових продуктів (виробник ТОВ «Укрпаклайн» (Україна)) в асортименті, кількості та за ціною, зазначеними у Специфікаціях до цього Договору, які є його невід'ємною частино, а ПП «Трейд-Пак» (покупець) зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених даним Договором (т.1 а.с.249-251).

Згідно п.2.2 Договору №ТП-0000052 від 20.12.2011р. форма оплати вартості поставленого товару - безготівковий розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, також можлива вексельна форма розрахунку.

У відповідності до п.3.1 цього Договору постачальник здійснює поставку товару у відповідності із заявками покупця та Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «INCOTERMS 2010» на умовах EXW - м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 9.

Як вбачається із Специфікації від 20.12.2011р. на поставку товару до договору постачання товару №ТП-0000052 від 20.12.2011р., ТОВ «Матадор» мало поставити ПП «Трейд-Пак» тару разову полімерну для харчових продуктів (виробник ТОВ «Укрпаклайн» (Україна) на загальну суму 216951грн., в тому числі податок на додану вартість - 36158,50грн. (т.2 а.с.1).

Згідно видаткової накладної №1500 від 20.12.2011р. ТОВ «Матадор» поставило ПП «Трейд-Пак» товар, зазначений у Специфікації від 20.12.2011р. на поставку товару до договору постачання №ТП-0000052 від 20.12.2011р., у кількості та за найменуваннями вказаними у цій Специфікації, а також за зазначеною у ній ціною у сумі 216951грн., в тому числі податок на додану вартість - 36158,50грн. (т.2 а.с.54).

Позивачем надано товарно-транспортну накладну від 20.12.2011р. форми №1-ТН, згідно якої перевезення вищеозначеного товару здійснювалося у відповідності до подорожнього листа №817504 автомобілем ДАФ НОМЕР_1 причеп Кроне НОМЕР_2, який належить ПП «Трейд-Пак», вантажовідправник - ТОВ «Матадор», пункт навантаження: місто Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 9, вантажоодержувач - ПП «Трейд-Пак», пункт розвантаження: місто Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 13-А (т.2 а.с.55).

Як вбачається з акту перевірки ПП «Трейд-Пак» №981/224/36297318 від 06.03.2013р., обсяги отриманих сировини, напівфабрикатів та матеріалів від ТОВ «Матадор» за укладеними з ним договорами №01/12 від 01.12.2011р. та №ТП-0000052 від 20.12.2011р., були оприбутковані позивачем на відповідних бухгалтерських рахунках.

При цьому відповідачем не заперечується, що всі вищеозначені товари, сировина, напівфабрикати та матеріали були використані ПП «Трейд-Пак» у власній господарській діяльності: сировина та напівфабрикати - у виробництві, товари та готова продукція - реалізовані. В бухгалтерському обліку використані запаси віднесені до собівартості виробництва, а в декларації з податку на прибуток до рядка 05.1 СВ. Наведене також зафіксовано в акті перевірки ПП «Трейд-Пак» №981/224/36297318 від 06.03.2013р.

Розрахунки за договорами з ТОВ «Матадор» у відповідності до пунктів 2.2 цих угод були здійснені у вексельній формі, що підтверджується актами приймання-передачі веселів від 30.01.2011р., а також частково у безготівковій формі згідно платіжних доручень від 27.01.2012р. №196 та №197 (т.2 а.с.2,18-21, 22-23).

Таким чином, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Матадор» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме: договорів поставки товару №01/12 від 01.12.2011р. та №ТП-0000052 від 20.12.2011р., специфікацій до цих договорів, видаткових накладних, товарно-транспортної накладної від 20.12.2011р. форми №1-ТН щодо перевезення товару за договором №ТП-0000052 від 20.12.2011р., актів приймання-передачі веселів від 30.01.2011р., а також платіжними дорученнями.

На час укладення угод між ПП «Трейд-Пак» та ТОВ «Матадор» та їх виконання вказані суб'єкти господарювання були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Посилання відповідача, як на підтвердження неправомірності дій позивача по віднесенню до складу витрат виробництва суми собівартості реалізованих товарів та продукції, що виготовлена з отриманих від ТОВ «Матадор» матеріалів, на висновки акту ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 21.122012р. №7200/224/31820299, складеного за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Матадор» під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011 року, ПВП «Форест» за червень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, БПП «Сура» за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011 року, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 21.122012р. №7200/224/31820299, перевірці ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС підлягали взаємовідносини ТОВ «Матадор» з іншими його контрагентами за інші періоди, а не з ПП «Трейд-Пак» у грудні 2011 року. При цьому не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Крім того, навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ та віднесення до складу витрат відповідних сум за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Щодо відсутності у ТОВ «Матадор» виробничого обладнання, трудових ресурсів, складських та торгівельних приміщень, транспорту, необхідного для здійснення основного виду діяльності, то означені доводи також не беруться судом до уваги, оскільки, по-перше, згідно договорів між ТОВ «Матадор» та ПП «Трейд-Пак», перевезення товару здійснювалося транспортом ПП «Трейд-Пак» (за договором №ТП-0000052 від 20.12.2011р.), а за договором №01/12 від 01.12.2011р. перевезення не відбувалося взагалі, тому наявність у ТОВ «Матадор» транспорту у даному випадку не є необхідним, по-друге, виробником товару, який постачався ТОВ «Матадор» позивачу було не саме ТОВ «Матадор», тому наявність виробничого обладнання також не є обов'язковою у цьому випадку. Крім того, складські, торгівельні приміщення, транспорт та виробниче обладнання взагалі могли орендуватися ТОВ «Матадор» за цивільно-правовими договорами з іншими контрагентами, а трудові ресурси залучатися також на підставі окремих цивільно-правових угод.

Також суд критично відноситься до доводів відповідача стосовно того, що використані позивачем у виробництві товари, сировина, напівфабрикати та матеріали, які нібито отримані від ТОВ «Матадор», насправді отримані від іншої невстановленої особи, оскільки органом державної податкової служби не надано жодного доказу, який би свідчив на підтвердження таких висновків, отже вони не є обґрунтованими. Натомість реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Матадор» підтверджено відповідними первинними документами, які відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», при цьому відповідність первинних документів вимогам чинного законодавства відповідачем не заперечується.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність віднесення ПП «Трейд-Пак» до складу витрат виробництва суми собівартості реалізованих товарів та продукції, що виготовлена з отриманих від ТОВ «Матадор» матеріалів за договорами №01/12 від 01.12.2011р. та №ТП-0000052 від 20.12.2011р.

Щодо взаємовідносин ПП «Трейд-Пак» та ПП «СВС» судом встановлено наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2011 року між ПП «Трейд-Пак» та ПП «СВС» було укладено договір оренди обладнання №01122011, згідно якого ПП «СВС», як орендодавець, зобов'язувалося передати ПП «Трейд-Пак», як орендарю, виробниче обладнання за переліком, кількістю та відновлювальною вартістю, зазначеними у Додатку до даного Договору, який є його невід'ємною частиною, а ПП «Трейд-Пак» зобов'язувалося прийняти це виробниче обладнання у тимчасове відплатне володіння та користування (т.1 а.с.185-186).

Згідно Додатку №1 до договору від 01.12.2011р. №01122011 було визначено перелік майна (виробничого обладнання), яке передавалося ПП «СВС» в оренду позивачу за цим договором, а також вартість оренди в місяць з ПДВ у розмірі 400000грн., в тому числі ПДВ - 66666,67грн. (т.1 а.с.188).

З акту приймання-передачі майна від 01.12.2012р. до договору від 01.12.2011р. №01122011 вбачається, що на виконання умов цього договору ПП «СВС» передало, а ПП «Трейд-Пак» прийняло в оренду відповідне виробниче обладнання за переліком та за орендну плату, які визначені у Додатку №1 до договору від 01.12.2011р. №01122011 (т.1 а.с.187).

Відповідно до актів приймання-передачі робіт (надання послуг) до договору від 01.12.2011р. №01122011, ПП «СВС» було надано ПП «Трейд-Пак» послуги з оренди обладнання загальною вартістю 4000000грн., в тому числі ПДВ - 66666,67грн. (т.1 а.с.194-233).

Як вбачається з вказаних актів приймання-передачі робіт (надання послуг) до договору від 01.12.2011р. №01122011, виробниче обладнання було передано в оренду за місцем його розташування в цехах по вул. Молодогвардійській, 13-А у м. Дніпропетровську. Таким чином, перевезення майна для передачі його в оренду позивачу не відбувалося.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, означене обладнання станом на час взяття позивачем в оренду частини складських приміщень, розташованих за адресою: місто Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 13-А, вже перебувало у цих складських приміщеннях і згодом було орендоване позивачем для використання у власній господарській діяльності у ПП «СВС», оскільки перебувало в його розпорядженні. На якій підставі це майно використовувалось ПП «СВС» позивачу не відомо.

Розрахунки за договором оренди від 01.12.2011р. №01122011, з урахуванням Додаткових угод до нього від 27.09.2012р. №1 та від 28.09.2012р. №2, були здійснені у вексельній формі, що підтверджується актом приймання-передачі векселів від 30.09.2012р. та частково у безготівковій формі, що посвідчується відповідними платіжними дорученнями від 04.04.2012р. №600, від 01.06.2012р. №1020, від 05.07.2012р. №1250, від 06.08.2012р. №1499 та від 03.09.2012р. №1721(т.1 а.с.189-190, 192-193, 244-248).

Судом встановлено, що ПП «СВС» на підставі договору оренди від 01.12.2011р. №01122011 було виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ - 66666,67грн., на підставі яких ПП «Трейд-Пак» включило вказану суму ПДВ до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду (т.1 а.с.234-243).

Вищеозначені податкові накладні оформлені з дотриманням вимог ст.201 Податкового кодексу України, що відповідачем не заперечується.

Крім того позивачем було віднесено до витрат виробництва суми отриманих від ПП «СВС» послуг з оренди обладнання за договором від 01.12.2011р. №01122011, оскільки вони брали участь у формуванні виробничої собівартості.

Таким чином, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ПП «СВС» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме: договору оренди виробничого обладнання від 01.12.2011р. №01122011, Додатку та Додаткових угод до нього, акту приймання-передачі майна від 01.12.2012р. та актів приймання-передачі робіт (надання послуг) до цього договору, акту приймання-передачі векселів від 30.09.2012р., а також платіжними дорученнями.

На час укладення угоди між ПП «Трейд-Пак» та ПП «СВС» та її виконання вказані суб'єкти господарювання були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Посилання відповідача на те, що позивач неправомірно завищив суму валових витрат та суму податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ПП «СВС», оскільки правочин, укладений з цим контрагентом не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого є висновки акту Мар'їнської ОДПІ Донецької області ДПС від 10.01.2013р. №9/22-0/31762316, складеного за результатами проведення документальної невиїзної перевірки ПП «СВС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Трейд-Пак», їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2012 року, яким встановлено, що у ПП «СВС» відсутні основі засоби на балансі, що унеможливлює передачу останнім в оренду позивачу певного обладнання, а, з урахуванням віддаленості, розташування контрагентів один від одного, не встановлено факту можливості реального здійснення операцій з надання цього обладнання в оренду, тим більше, що ПП «СВС», яке розташовано в Донецькій області, не має філій або структурних підрозділів в інших регіонах України, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Віддаленість розташування контрагентів один від одного ніяким чином не перешкоджає наданню в оренду суб'єктом господарювання певного майна, що перебуває в його володінні, і яке розташоване за іншою, ніж місцезнаходження цього суб'єкта господарювання, адресою іншому суб'єкту господарювання, розташованому за місцезнаходженням цього майна. При цьому наявність у підприємства філій чи структурних підрозділів у місцезнаходженні майна, яким цей суб'єкт господарювання володіє, користується або розпоряджається, не є обов'язковою передумовою для здійснення ним своїх правомочностей щодо цього майна, яке, зокрема, може бути ним отримано у володіння, користування або розпорядження за відповідними цивільно-правовими угодами та зберігатися у певному місці, орендованому у інших контрагентів. При цьому податковим органом не було вжито заходів для встановлення на якій саме підставі ПП «СВС» володіло, користувалося або розпоряджалося цим майном та кому воно належить і на якій підставі воно знаходилося за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 13-А.

Крім того, як зазначалося вище, навіть якщо контрагент позивача і порушив будь-які вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ та віднесення до складу витрат відповідних сум за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Також судом не приймаються до уваги доводи відповідача про нереальність угод, укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ «Матадор» та ПП «СВС», оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивач правомірно відніс до складу витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми за правочинами, укладеним з ТОВ «Матадор» та ПП «СВС», на підставі належним чином оформлених первинних документів, отриманих в ході реального виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 2294 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи (т.1 а.с.2), а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 2294 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Трейд-Пак» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби форми «Р» від 22 березня 2013 року №0000492220 та №0000502220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Трейд-Пак» (код ЄДРПОУ 36297318) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.).

Повний текст постанови виготовлено 04 червня 2013 року.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова