Постанова № 31753652, 10.06.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р. Справа № 821/2081/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Транчуковій О.С.,

за участю:

представника позивача - Белінської Ю.О.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

встановив:

Державна податкова інспекція у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - позивач, ДПІ у м.Херсоні) звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить стягнути податковий борг у сумі 2267,81 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що згідно даних особових рахунків за ФОП ОСОБА_2 обліковується податковий борг у сумі 2267,81 грн. за платежем податок з доходів фізичних осіб. Борг виник 10.12.2010 р. в результаті несплати узгоджених податкових зобов"язань, нарахованих відповідно до акту від 28.09.2010 р. № 1091/17-1/НОМЕР_1 "Про результати позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р." та прийнятого податкового повідомлення-рішення від 08.10.2010 р. № 7107601701/0 на суму 2267,81 грн. Оскільки, незважаючи на вжиті ДПІ у м.Херсоні заходи, відповідачем податковий борг не погашено, просить стягнути його у судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, вказавши на несплату ФОП ОСОБА_2 податкового боргу у сумі 2267,81 грн.

Відповідач заперечував проти позову, вказавши на безпідставність нарахування зобов"язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 2267,81 грн.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, в період з 16.08.2010 р. по 17.07.2010 р. позивачем проведено позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт перевірки від 28.09.2010 р. № 1091/17-1/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено несплату відповідачем податку з доходів фізичних осіб у сумі 2267,81 грн., що є порушенням п.12.1 ст.12, пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Відповідно до акту перевірки за даними відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ УМВС України фізична особа ОСОБА_2 19.08.2009 р. зняв з обліку для реалізації транспортний засіб автомобіль марки ВАЗ 21081 (номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3. Зазначений автомобіль перереєстровано на покупця ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 19.08.2009 р. № 3-1/508, укладеного через товарну біржу ТБ "ІЗУМРУД".

Згідно звіту про незалежну експертну оцінку вартість автомобіля склала 15118,75 грн.

Реалізація автомобіля за таку суму, як вважає ДПІ у м.Херсоні, підтверджується сплатою до Пенсійного фонду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 % від його вартості (квитанція від 20.08.2009 р. на суму 453,56 грн.). Тому доходом платника податку від продажу автомобіля ВАЗ 21081 слід вважати дохід в розмірі 15118,75 грн.

Крім того, в порушення вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ОСОБА_2 не подано річну декларацію.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.

Законодавством покладено на органи податкової служби функції зі здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; надано їм право проводити перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів), визначати податкові зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання цих функцій та реалізацію своїх прав ДПІ у м.Херсоні перевірила своєчасність, достовірність і повноту сплати ОСОБА_2 податку з доходу, який він отримав від продажу автомобіля.

В ході перевірки було виявлено, що ціна договору купівлі-продажу автомобіля складає відповідно 100 грн.; в порушення норм Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення) податок з доходів фізичних осіб не сплачено.

Статтями 1, 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, яка є обов'язковою й у випадку оподаткування майна згідно з Законом.

Спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. №142/5/2092 затверджено "Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів" з метою її застосування, зокрема, для визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів у разі відчуження та для визначення їх вартості у складі майна фізичних осіб для його декларування (п.п.1.2, 1.4 Методики).

На підставі вищенаведених норм законодавства була проведена експертна оцінка автомобіля, якою встановлено, що вартість автомобіля ВАЗ 21081 складає 15118,75 грн.

Відповідно до пп."ж" п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення) дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України.

Згідно п.1.18 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення) рухоме майно - це майно, відмінне від нерухомого. До рухомого майна, зокрема, відносяться транспортні засоби.

Положеннями п.1.2 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення) визначено, що з метою оподаткування до доходу платника податку включається звичайна вартість майна, яке передається платником податку за довіреністю іншій особі, якщо умови такої довіреності передбачають право такої іншої особи продавати таке майно або відчужувати його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності.

Якщо повірений повертає кошти, отримані внаслідок такого продажу (відчуження) довірителю у майбутньому, то: сума таких коштів не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу повіреного; позитивна різниця між сумою таких коштів та звичайною вартістю майна, переданого за довіреністю, включається до складу загального оподатковуваного доходу довірителя відповідного звітного податкового періоду.

Таким чином, у випадку відчуження ОСОБА_2 автомобіля за довіреністю, яка передбачає право довіреної особи на продаж автомобіля у майбутньому, він мав би сплатити податок, виходячи із звичайної вартості автомобіля 15118,75 грн., незважаючи на те, що така довіреність не вказує на отримання відповідачем доходу у цьому розмірі (та взагалі будь-якого доходу), а також незалежно від того, чи поверне йому довірена особа кошти, отримані нею за договором купівлі-продажу автомобіля (у випадку його укладення в майбутньому) та незалежно від ціни цього договору.

Тобто, Закон передбачає сплату податку із звичайної ціни майна й у випадку, коли платник фактично не отримав доходу від відчуження майна, а лише може його отримати у майбутньому навіть й у меншому розмірі, ніж звичайна ціна.

Відповідно з аналогії права слідує, що у випадку укладення самим відповідачем договору купівлі-продажу, який, на відміну від довіреності, вказує на безпосереднє отримання доходу, відповідач повинен сплатити дохід, розрахований на підставі звичайної вартості автомобіля, а не на підставі ціни договору купівлі-продажу (якщо вона є нижчою, ніж звичайна ціна).

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з тим, що доходом ОСОБА_2 є дохід від продажу транспортного засобу в сумі 15118,75 грн.

Положеннями ст.12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення) визначено, що дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою п.7.1 ст.7 цього Закону. Як виняток із пункту 12.1 цієї статті при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення.

Оскільки підтвердження сплати (перерахування) суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення фізичною особою ОСОБА_2 не надано, тому дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою п.7.1 ст.7 цього Закону, тобто 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Таким чином, доходом ОСОБА_2 слід вважати кошти, отримані від продажу автомобіля марки ВАЗ 21081 в сумі 15118,75 грн., а сума податку з доходів фізичних осіб становить: 15118,75 грн. х 15 : 100 = 2267,81 грн., а тому ДПІ у м.Херсоні правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 08.10.2010 р. № 7107601701/0 про донарахування відповідачу суми податкового зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2267,81 грн.

У судовому засіданні встановлено, що ДПІ у м.Херсоні застосовувалися заходи стягнення, визначені Податковим кодексом України. Зокрема, відповідачу згідно п.59.1 ст.59 ПК України було направлено податкову вимогу від 22.12.2010 р. № 1/73 на суму 2267,81 грн.

Однак, незважаючи на вжиті позивачем заходи, податковий борг у сумі 2267,81 грн. ОСОБА_2 не сплачено, у зв"язку з чим суд вважає позовні вимоги ДПІ у м.Херсоні обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до місцевого бюджету (код платежу 50 11010500, отримувач: УДКСУ у м.Херсоні, Херсонської області, код 37959779, ГУДКСУ, МФО 852010) податковий борг у сумі 2267 (дві тисячі двісті шістдесят сім) грн. 81 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 червня 2013 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.1.5