Постанова № 31753576, 03.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 р. Справа №805/5655/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-00

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стирана В.В.,

при секретарі - Тютюннику М.О.,

за участю:

представника позивача - Толмачьової А.М.

представника відповідача - Галущак С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Шахтоуправління Південнодонбаське № 1» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 1 370 835,43 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 23.04.2013 звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що відповідачем не забезпечено працевлаштування інвалідів у 2012 році відповідно до нормативу, визначеному діючим законодавством, а саме, при середньообліковій чисельності штатних працівників складу відповідача 3 384 осіб, фактично працювало 116 інваліда, замість того, що працевлаштоване повинно бути 135 інвалідів. Тому на відповідача покладений обов'язок нарахувати та сплатити фінансово - господарські санкції в розумінні ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Просив стягнути з відповідача адміністративно - господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році у розмірі 1 370 835,43 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, свою позицію мотивувала аналогічно викладеному у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, вважала його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, суду надала письмові заперечення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновків про наступне.

Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» є юридичною особою (ЄДРПОУ 34032208, місцезнаходження: 85670, м. Вугледар, вул. Магістральна, буд.4).

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» за 2012 рік № 10-ПІ від 08.02.2013, наданого до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить 3 384 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» складає 135.

Позивач зазначає, що ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» не виконало норматив по створенню 19 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування становить 1 370 013,43 грн.

Також, позивач зазначає, що у відповідності до п.4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 31.01.2007 № 70, відповідачу була нарахована пеня в розмірі 822 грн.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» протягом 2012 року надавало до Вугледарського міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій, що довідкою Вугледарського МЦЗ від 30.05.2013 за № 02-516.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до пп. 3 п. 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002, Фонд соціального захисту інвалідів, як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Стаття 19 зазначеного Закону встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, абзацом першим якої встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону, підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Наряду з викладеним, згідно ст. 18 Закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахування причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медиком - соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Як свідчать матеріали справи, відповідач надавав звіт про наявність вакансій для інвалідів до центру зайнятості.

Відповідно до ст.19 Закону підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Враховуючи вищенаведене, суд робить висновок, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Згідно п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою КМ України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Згідно до п.32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.

За змістом вищевказаних норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатися органи працевлаштування, визначені у ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», на підприємства покладений обов'язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем вжиті усі необхідні заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів, інформація про наявність вакансій, виділення робочих місць та бажання товариства працевлаштувати інвалідів до центру зайнятості, управління праці та соціального захисту населення, відділення Фонду надана в повному обсязі та відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись на підприємстві відповідача, не є підставою для застосування до нього фінансово - господарських санкцій.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, в розумінні ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст.218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріали справи свідчать про виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для інвалідів.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких базуються її вимоги або заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач не надав суду належних доказів порушення відповідачем вимог Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідно до п. 2 ст. 71 КАС України.

Враховуючи наведене, суд вважає, позовну заяву Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про стягнення сум адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році такою, що задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до норм ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 112, 128, 136, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Шахтоуправління Південнодонбаське № 1» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 1 370 835,43 грн., відмовити у повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 03 червня 2013 року.

Повний текст постанови виготовлено 10 червня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя Стиран В.В.