Рішення № 317535, 18.12.2006, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2006 р. Справа № 14/380/06

м. Миколаїв

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче комерційне підприємство “Респект-Бізнес”, м.Миколаїв, вул.Артилерійська, 19

Відповідач: Відкритого акціонерного товариства “Центральний науково-дослідний та проектний інститут “Тайфун», м.Миколаїв, вул.Червоних Майовщиків, 31, кв.116

Суддя –П.В.Цвєткова

Представники:

від позивача: Соколова О.С., довіреність № 4 від 01.09.06р. ;

від відповідача: представник не з”явився ;

Предмет спору: позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 84 000грн. боргу

В судовому засіданні 05.12.2006р. оголошена перерва до 15.12.2006р. В судовому засіданні сторони були повідомлені про час розгляду справи.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що:

18.04.2005р. між сторонами було укладено попередньо угоду про купівлю-продаж недобудованого майна –виробничої бази, розташованої на земельній ділянці площею 1820 кв.м за адресою м.Миколаїв, вул.Новосельська,1.

Відповідно до п.3 зазначеної угоди позивач зобов”язався перерахувати на рахунок відповідача до 28.04.2005р. 30% аванса (завдаток) в сумі 84 000грн., а до 15.07.2005р. залишок в сумі 196 000грн. Проте відповідач перерахував лише 30% аванса (завдатка) в сумі 84 000грн., не перерахував 196 000грн. Отже договір купівлі-продажу не уклався з вини позивача. Відповідно до ст.570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов”язання і на забезпечення його виконання. Відповідно до ч.1 ст.571 ЦК України, якщо порушення зобов”язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив таке:

18 квітня 2005р. сторонами було укладено попередню угоду про купівлю-продаж нерухомості. За умовами цієї угоди сторони попередньо дійшли згоди про укладання нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна –виробничої бази площею 1820 кв.м, що належить відповідачеві на підставі рішення господарського суду від 31.03.2005р.

Пунктом 2 попередньої угоди передбачено, що угода буде здійснена за 280 000грн. З цієї суми покупець зобов”язався перерахувати до 28.04.2005р.на рахунок продавця 30% аванса ( завдатку) в сумі 84 000грн., а решту до 15.07.2005р. –196 000 грн.

Платіжними дорученнями №159 від 20.04.2005р., №166 від 25.04.2005р., №177 від 27.04.2005р., №171 від 26.04.2005р. позивач перерахував на рахунок відповідача 84 000грн. Решта 196 000грн. в зазначений строк не перераховано. Відповідачем майно продано другому покупцеві. Оскільки відповідач не повернув позивачеві 84 000грн. останній звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з нього цієї суми.

Господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з оглядом на наступне:

Відповідно до ст.635 Цивільного Кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов”язуються протягом певного строку ( у певний термін) укласти договір в майбутньому ( основний договір) на умовах встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена –в письмовій формі.

В попередній угоді, укладеній сторонами, не передбачено строк протягом якого сторонами буде укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.657 Цивільного Кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен бути нотаріально посвідченим, то відповідно до абзацу 4 п.1 ст.635 ЦК України попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна також повинен бути нотаріально посвідченим.

Відповідно до п.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі встановленій законом. Згідно з п.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Пункт 1 ст.216 ЦК України передбачено, що недійсний (нікчемний) правочин не створює юридичних наслідків.

Оскільки попердня угода від 18.04.2005р., укладена сторонами, в нотаріальному порядку не посвідчена, то згідно зі ст.216, 220 ЦК України вона є нікчемною і ніяких наслідків для сторін не створює.

Відповідно до ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов”язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За таких умов, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 46, 49, 82, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити .

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Центральний науково-дослідний та проектний інститут “Тайфун», м.Миколаїв, вул.Червоних Майовщиків, 31, кв.116 ( р/р 26003102152001 в НФ ЗАТ КБ “Причорномор”я”, МФО 326115, код ЄДРПОУ 14309072) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче комерційне підприємство “Респект-Бізнес”, м.Миколаїв, вул.Артилерійська, 19 ( р/р 26003001303292 в АКБ «Райффайзенбанк», МФО 326911, код ЄДРПОУ 300835614033) –84 000 грн. ( вісімдесят чотири тисячі) боргу, 840 грн.( вісімсот сорок) держмита та 118 грн. ( сто вісімнадцять) за надані інформаційні послуги судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя П.В.Цвєткова