Постанова № 31753471, 07.06.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2531/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

при секретарі - Христич О.С.,

за участю:

представника позивача -Ніколаєнко Р.В.,

представника відповідача -Магер О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнє підприємство "Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" до Державна податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2013 року Дочірнє підприємство "Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" (далі- ДП "Плюс" ТОВ "Компанія"Приват-Плюс"/позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі- ДПІ у м. Полтаві/відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 квітня 2013 року №0000172303.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки №2010/22.3/37061561 від 05 квітня 2013 року, оскільки останні не відповідають чинному законодавству України. Позивач також посилався на те, що проведені господарські операції з контрагентом Приватним підприємством "Рест-Профі" (далі - ПП "Рест - Профі") є такими, що відповідають нормам чинного законодавства України, на підтвердження чого надав документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичне здійснення і виконання господарських операцій з придбання у ПП "Рест -Профі" послуг та їх використання у власній господарській діяльності. Позивач вважає винесене податкове повідомлення - рішення 23 квітня 2013 року №0000172303, яким відповідачем збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 71670 грн. 00 коп. протиправним та таким, що таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач у письмових запереченнях на позовну заяву посилався на правомірність винесення податкового повідомлення - рішення у зв'язку з відсутністю ознак реальності здійснення господарської діяльності контрагента позивача ПП "Рест -Профі" за період лютий-квітень 2012 року. Тому, у Приватного підприємства "Рест -Профі" відсутні об'єкти, які підпадають під визначення статті 175 Податкового кодексу України від 02 жовтня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, а отже відсутній факт надання консультаційно-інформаційних послуг позивачу у якого, відповідно, відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з Приватним підприємством «Рест -Профі»в розумінні статті 198 Податкового кодексу України від 02 жовтня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Дочірнє підприємство "Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" (ідентифікаційний код юридичної особи 37061561, місце знаходження юридичної особи : 36039, Полтавська область, м. Полтава, вул. Сінна, буд.2/49, оф.304) зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 07 травня 2012 року (а.с.24). Підприємство є платником податку на додану вартість з 14 жовтня 2011 року, про що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві видано Свідоцтво №200005975 НБ№276356 (а.с.22).

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (код за КВЕД - 45.11);діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код за КВЕД - 46.19); надання інших допоміжних комерційних послуг,н.в.і.у (код за КВЕД - 82.99); агентства нерухомості (код за КВЕД - 68.31); управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту (код за КВЕД - 68.32) (а.с.24).

Державною податковою інспекцією у м. Полтаві на виконання наказу від 03.04.2013 № 937 (а.с.67) проведена позапланова виїзна документальна перевірка ДП "Плюс" ТОВ "Компанія "Приват-Плюс", код ЄДРПОУ 37061561, з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01 січня 2012 по 30 квітня 2012 року.

За результатами даної перевірки, відповідачем складений акт №2010/22.3/37061561 від 05 квітня 2013 року "Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ДП "Плюс" ТОВ "Компанія"Приват-Плюс" код ЄДРПОУ 37061561 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Рест-Профі2, код ЄДРПОУ 35860329 за період з 01 січня 2012 року по 30 квітня 2012 року (далі по тексту - акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог: статті 44, статті 198, статті 200, статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

На підставі акту перевірки відповідачем 23 квітня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172303 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 71670 грн. 00 коп. (57336 грн. - основний платіж, 14334 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.15).

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням - рішенням, суд дійшов до наступних висновків.

Актом перевірки №2010/22.3/37061561 від 05 квітня 2010 року встановлено порушення позивачем вимог: статті 44, статті 198, статті 200, статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, а саме, встановлено, що Дочірнім підприємством "Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" занижено суму податку на додану вартість на суму 57336 грн., за рахунок неправомірного віднесення до його складу податку на додану вартість по придбаним послуг, отриманих від Приватного підприємства «Рест - Профі», код ЄДРПОУ 35860329, м. Харків, в тому числі по періодах: у січні 2012 року на суму 18140 грн.; у лютому 2012 року на суму 19200 грн.; у березні 2012 року на суму 9998 грн.; у квітні 2012 року на суму 9998 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, зі змінами та доповненнями для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням о'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 4 Закону № 996 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтується зокрема на таких основних принципах:

- нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

- превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

Відповідно до пункту 6 статті 8 закону №996 керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку,забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками,причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Пунктом 1 та 2 статті 9 Закону №996 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 201.15 статті 201 201.15. зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, з огляду на викладене, для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Тому, надаючи оцінку оскаржуваному податковому - повідомленню рішенню від 23 квітня 2013 року №0000172303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 71670 грн. 00 коп., суд приходить до наступних висновків.

З акту перевірки вбачається, що збільшення податного зобов'язання відбулось у зв'язку із не підтвердженням господарських операцій позивача з ПП "Рест-Профі"

Висновки відповідача щодо порушення Дочірнім підприємством "Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" вимог: пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198, статті 200, статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, та про нереалість господарських операцій між позивачем та ПП "Рест-Профі"ґрунтуються виключно на актах Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова:

- від 18 травня 2012 року №404/2301/35860329 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства "Рест-Профі" (код ЄДРПОУ 35860329), щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року" (а.с.74-86). Згідно висновку вказаного акту перевірки, у ПП "Рест-Профі" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням. Враховуючи вищевикладене податковий орган зробив висновок, що по ПП "Рест-Профі", код 35860329, відсутній факт реального вчинення господарських операцій за період з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року;

- від 12 червня 2012 року № 17/2204/35860329 "Про результати проведення зустрічної звірки ПП "Рест-Профі" код ЄДРПОУ 35860329, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків на їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий-квітень 2012 року" (а.с.88- 100) відповідно до якого встановлено, що господарська діяльність ПП "Рест-Профі" за період лютий-квітень 2012 року має ознаки нереальності здійснення.

Отже, враховуючи викладене, податковий орган зробив висновок, що господарська діяльність ПП "Рест-Профі" за період лютий - квітень 2012 року має ознаки нікчемності та нереальності здійснення. Тому, у ПП "Рест-Профі" відсутні об'єкти, які підпадають під визначення статті 175 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ із змінами та доповненнями, а отже відсутній факт надання консультаційно-інформаційних послуг ДП "Плюс" ТОВ "Компанія "Приват-Плюс", у якого, відповідно, відсутнє право формування податкового кредиту по операціях з Приватним підприємством "Рест-Профі" в розумінні статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи частини четвертої статті 70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, разом з тим, акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Позивачем на підтвердження позовних вимог щодо здійснення господарських операцій, реальність яких ставиться під сумнів податковим органом, надано первинну бухгалтерську документацію.

Так, судом встановлено, що між позивачем та ПП "Рест -Профі" 04 січня 2012 року укладено договір №КИУ 04/01/12-02 про надання консультаційно - інформаційних послуг (а.с.30-31)

Відповідно до вказаного договору Виконавець (ПП "Рест-Профі") зобов'язується за завданням Замовника (Дочірнього підприємства "Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс") надати консультаційно - інформаційні послуги, у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Для виконання вказаного договору Виконавець, як це передбачено пунктом 2 Договору, повинен надати позивачу наступні послуги: пошук і надання інформації на тему: реклама, рекламна компанія, основні види і засоби реклами, цільова аудиторія та ефективність певних видів реклами. Консультування виконавцем замовника відносно ефективності розміщення реклами в регіонах України, які представляють інтерес для останнього: види реклами, які розповсюджені в регіоні, рекламі агентства. Сприяння Виконавця у виборі оптимальних для замовника засобів і видів розміщення реклами.

Пунктом 3.1 Договору №КИУ 04/01/12-02 зазначено, що вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в актах наданні послуг. Акт про надання послуг підписується Сторонами на протязі трьох днів з моменту фактичного надання послуг.

Прийняття робіт за вказаним Договором оформлювалися Актами виконання робіт (наданих послуг) до Договору №КИУ04/01/12-02 від 04 січня 2012 року, які є ідентичним за змістом та складені про те, що Виконавцем були здійснені роботи (послуги) у відповідності до Договору №КИУ04/01/12-02 від 04 січня 2012 року якісно та в повному обсязі. Цими ж Актами визначалася загальна вартість робіт (послуг,) а саме: загальна вартість виконаних робіт (послуг) за актом №1 від 25 січня 2012 року складає 54420,00 грн. (а.с.32); відповідно до Акту №2 від 31 січня 2012 року загальна вартість робіт (наданих послуг) складає 54420,00 грн. (а.с.36); відповідно до Акту №3 від 14 лютого 2012 року загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) складає 57600,00 грн.(а.с.40); відповідно до Акту №4 від 28 лютого 2012 року загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) складає 57600,00 грн. (а.с.44); відповідно до Акту №5 від 20 травня 2012 року загальна вартість робіт (наданих послуг) складає 59988,00 грн. (а.с.48); відповідно Акту №6 від 25 квітня 2012 року загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) складає 59988,00 грн. (а.с.52).

На виконання вказаних Актів виконаних робіт (наданих послуг) контрагентом позивача надані Звіти по Договору про надання консультаційно-інформаційних послуг №КИУ04/01/12-02 від 04 січня 2012 року, які є ідентичними за своїм змістом та складені про те, що Виконавець проконсультував Замовника про основні види і засоби розміщення реклами. Підібрав та надав інформацію про діяльність рекламних агентств та засобів масової інформації. Спільно із Замовником провів роботу по визначенню найбільш ефективного та економічно вигідного для Замовника виду розміщення реклами в регіоні. Цими Звітами визначалась загальна вартість робіт (наданих послуг) та зазначалось в якому саме регіоні здійснювалась дослідження. (а.с.33,37,41,45,49,53).

На підтвердження надання послуг складались рахунки - фактури, які є ідентичними за змістом, відповідно до яких Виконавець ПП "Рест-Профі" надав позивачу консультаційно-інформаційні послуги. В наданих рахунках-фактур зазначалась загальна сума наданих послуг (а.с.34,38, 42,47,50,54).

Також ПП "Рест-Профі" на виконання Договору №КИУ 04/01/12-02 надавались позивачу податкові накладні, копії якої наявні в матеріалах справи, в графі «номенклатура товарів/послуг продавця», зазначено, що плата здійснюється за консультаційно-інформаційні послуги (а.с.35,39,43,4651,55).

Послуги відображені у бухгалтерському та податковому обліку, а також включені до валових витрат а повному обсязі в березні-травні 2012 року.

При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що, як вбачається зі змісту Акту перевірки №2010/22.3/37061561 від 05 квітня 2010 року, договору №КИУ01/01/12-02 від 04 січня 2012 року ПП "Рест-Профі" надало позивачу консультаційно - інформаційні послуги. Для перевірки були надані лише податкові накладні, звіти, рахунки фактури та акти виконаних робіт. Інших первинних документів в яких чітко було б визначено, які саме консультаційно - інформаційні послуги надані, чи пов'язані вони з господарською діяльністю позивача з наданням підтверджуючих документів, які свідчать про те, що виконавець в процесі надання послуг проводив певну роботу суду не надано.

Відтак, зі змісту зазначених документів вбачається, що ПП "Рест -Профі" отримано винагорода в повному обсязі без надання доказів щодо виконання обов'язків за Договором №КИУ01/01/12-02 від 04 січня 2012 року в погодженому його сторонами обсязі.

Викладене підтверджується і тим, що на виконання ухвали суду від 23 травня 2013 року позивачем не надані витребувані документи, які підтверджують факт використання послуг у власній господарській діяльності; докази економічної вигоди, в результаті використання позивачем в своїй господарській діяльності придбаних послуг; позивач не надав чітких пояснення, яким чином виконавець проконсультував замовника за договором №КИУ01/01/12-02 від 04 січня 2012 року; яку саме надав інформацію щодо основних видів і способів розміщення реклами , про рекламних агентів та засобів масової інформації.

04 червня 2013 року позивач надав до суду пояснення, в яких не зазначені обставини, які вимагав суд (а.с.142-143). Також, позивач надав суду довідку №120 від 03 червня 2013 року(а.с.144), де зазначено, що дохід по підприємству за 2012 рік становить 861,5 тис. грн., проте із наданої довідки не можна зробити висновок, чи даний дохід отриманий внаслідок надання консультативно - інформаційних послуг ПП "Рест -Профі" чи іншої господарської діяльності Дочірнього підприємства "Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" .

Отже, надаючи оцінку документам первинного бухгалтерського обліку, що містяться в матеріалах справи, і які оформлювались між позивачем та ПП "Рест - Профі" суд зазначає, що зі змісту зазначених документів, неможливо встановити обсяг господарської операції; кількість; вартість одиниці наданих послуг; документи містять однаковий перелік виконаних робіт, що унеможливлює визначити та розмежувати виконані роботи, зокрема, щодо послуг з пошуку і наданні інформації на тему: реклама, рекламна компанія, основні види і засоби реклами, цільова аудиторія та ефективність певних видів реклами; неможливо встановити яким чином відбувалося консультування Виконавцем (ПП "Рест - Профі") Замовника (Дочірнього підприємства "Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс") відносно ефективності розміщення реклами в регіонах України; неможливо встановити яким чином відбувалося сприяння Виконавця у виборі оптимальних для Замовника засобів і видів розміщення реклами.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог ДП "Плюс" ТОВ "Компанія"Приват-Плюс" щодо скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 23 квітня 2013 року №0000172303, відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" (код ЄДРПОУ: 35860329) до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10 червня 2013 року.

Суддя С.О. Удовіченко