Рішення № 31753448, 15.04.2013, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2027/7094/12

№/п 2/643/188/13

15.04.2013 року Московський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.

за участю секретаря - Скуратівській І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності, визнання права власності та стягнення грошової компенсації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій після уточнення позовних вимог просить припинити право приватної власності ОСОБА_2 на 1/5 частку у спільному майні - АДРЕСА_2, визнати за ним право власності в цілому на вказану квартиру, стягнути з нього на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/5 частки у спільному майні, що знаходиться на депозитному рахунку Московського районного суду м.Харкова у розмірі 62 162грн.00коп.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 21.03.2012р. рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області по цивільній справі № 2-829/2011р. провадження № 22ц/2090/1692/2012р. постановлено визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/5 частину АДРЕСА_2. 4/5 частини цієї квартири на праві власності належать ОСОБА_1. Рішення набуло чинності. Шлюб між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 розірвано 02.03.2009р. Колишня дружина ОСОБА_2. не проживає за адресою реєстрації з січня 2009 року. Її фактичне місце проживання - АДРЕСА_1. Позивач зазначає, що відповідачка не бере участі у утриманні спірної квартири, тому позивач вимушений самостійно нести витрати по оплаті квартири та її ремонту. Разом з тим ст. 322 ЦК України передбачає, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлене законом або договором. Спірна квартира має загальну площу 48,7 кв.м, житлову площу 27,3 кв.м і складається із двох кімнат: 15.8 та 11,5 кв.м. Таким чином, ОСОБА_2 у спірній квартирі на праві власності належить 5,46 кв.м житлової площі і 4,28 кв.м площі загального користування ((48.7 - 27,3) : 5 = 4,28). Тобто, частка, що належить ОСОБА_2 є незначною і не може бути виділена в натурі. Спільне володіння і користування майном є неможливим, оскільки між сторонами спору склалися вкрай неприязні відносини. Припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника ОСОБА_2, бо фактично місцем її проживання з 2009 року є квартира її матері за адресою: АДРЕСА_1. - а проживання на площі 5,46 кв.м у спірній квартирі, яка до того ж не може бути виділеною у натурі, є реально неможливим.

В ході розгляду справи представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд позов задовольнити з підстав, зазначених в ньому.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 визнали позов в повному обсязі, не заперечували проти його задоволення.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.03.2012р. рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області по цивільній справі № 2-829/2011р. провадження № 22ц/2090/1692/2012р. визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/5 частину АДРЕСА_2. 4/5 частини цієї квартири на праві власності належать ОСОБА_1. Рішення набуло чинності. Шлюб між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 розірвано 02.03.2009р. Колишня дружина ОСОБА_2 не проживає за адресою реєстрації з січня 2009 року. Її фактичне місце проживання - АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

В силу ст.319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні уомви здійснення своїх прав.

Згідно з ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Судом встановлено, що між співвласниками АДРЕСА_2 склались неприязні стосунки, що унеможливлює спільне володіння та користування зазначеним майном та його утримання.

Між співвласниками виникають суперечки щодо порядку користування даною квартирою.

Відповідно до ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Як зазначалось вище, судом встановлено, що між сторонами склались неприязні стосунки, що унеможливлює їх спільне володіння і користування АДРЕСА_2 і вони не можуть дійти спільної згоди у даному питанні.

Однак, суд не може погодитись з твердженнями позивача, що частка відповідача у даній квартирі є незначною і не може бути виділена в окреме приміщення, оскільки на підтвердження зазначених доводів суду не надано жодного належного доказу.

Відповідач у справі в спірній квартирі не проживає.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до висновку про вартість майна, наданого ХНДІСЕ ім..Засл.проф. М.С.Бокаріуса ринкова вартість АДРЕСА_2 станом на січень 2013року складає 345 810грн., вартість 1/5 частини вказаної квартири, що належить ОСОБА_2 складає 69 162грн.

Зазначені кошти, а саме -69 162грн. були внесені на депозитний рахунок Московського районного суду м.Харкова ОСОБА_1, що підтверджується відповідною квитанцією від 11.04.2013року.

В ході судового розгляду ОСОБА_2 визнала позов в повному обсязі і погодилася на отримання грошової компенсації в рахунок її частки у спільній частковій власності в АДРЕСА_2, в розмірі, визначеному відповідно до висновку про вартість майна, наданого ХНДІСЕ ім..Засл.проф. М.С.Бокаріуса.

Отже, судом встановлені всі істотні підстави для припинення права власності ОСОБА_2 на 1/5 частини АДРЕСА_2 в зв'язку з чим суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності, визнання права власності та стягнення грошової компенсації -задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/5 частину АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2

вартість належної їй частки у спільному майні подружжя в розмірі 69 162грн., внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок Московського районного суду м.Харкова.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на АДРЕСА_2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м.Харкова в десяти денний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Т.М.Довготько