Ухвала суду № 31753011, 06.06.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/2381/12

Головуючий у 1-й інстанції: Бойко О.Я.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю.

секретар судового засідання: Александровій К.В.

за участю представників сторін:

Представника позивача: Загорської Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернівецького міського центру зайнятості на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Чернівецького міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилась . Про причини своєї неявки суд не повідомила.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року- без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтвердилось при апеляційному розгляді справи, звертаючись до суду першої інстанції, позивач вказав на те, що 02 вересня 2009 року відповідач був зареєстрований в Чернівецькому центрі зайнятості як шукаючий роботу. В заяві зазначив, що на час звернення не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займався, пенсію не отримував, не мав права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та пенсію за вислугу років.

На підставі зазначеної заяви 09 вересня 2009 року згідно з резолюцією директора Чернівецького міського центру зайнятості відповідачу був наданий статусу безробітної.

В результаті проведеного обміну інформацією між Державною службою зайнятості України, Державною податковою адміністрацією України, Пенсійним фондом України, а також отриманої відповіді з ПАТ КБ "Приватбанк" щодо розслідування страхового випадку та обґрунтованості матеріального забезпечення безробітній ОСОБА_3 було встановлено що під час перебування на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості з 09.09.2011 року по 23.03.2012 року з нею було укладено договір про банківське обслуговування та отримано дохід від ПАТ КБ "Приватбанк".

Таким чином, відповідач не мав права перебувати на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості та отримувати допомогу по безробіттю, якщо вона самостійно забезпечує себе роботою та отримує заробіток або інший передбачений законодавством дохід. А тому, в даному випадку сума допомоги по безробіттю, яка отримана ОСОБА_3, є такою, що не законно отримана та підлягає поверненню.

20 серпня 2012 року на адресу відповідача було направлено претензію з пропозицією добровільно повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 3467,41 грн., однак відповідач дану претензію проігнорував, що і стало підставою для звернення позивача до суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що Чернівецький міський центр зайнятості діяв недобросовісно, оскільки не врахував всі обставини, що мали значення для прийняття обґрунтованого рішення щодо стягнення коштів з відповідача. Внаслідок чого в акті розслідування №40 зроблені помилкові висновки. А відтак - прийнята на підставі даного акту претензія є відповідно незаконною.

Суд апеляційної інстанції погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції та надаючи правову оцінку правовідносинам що виникли, зазначає наступне.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.

Відповідно до статті 27 вказаного Закону застрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості виплачується матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання допомоги по безробіттю та в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону, і не підлягає зменшенню. Виплата матеріальної допомоги здійснюється з першого дня навчання. Тривалість виплати матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю і не може її перевищувати. Порядок надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.

Згідно із частиною другою статті 36 цього ж Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Як встановлено з матеріалів справи, 02 вересня 2011 року ОСОБА_3 звернулася до Чернівецького міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні

09 вересня 2011року на основі заяви відповідача, їй був наданий статус безробітної та призначено виплату грошової допомоги по безробіттю

08 травня 2012 року на підставі наказу від 08.05.2012 року №НТ120508 ОСОБА_3 була знята з обліку у зв'язку з невідвідуванням безробітного центру зайнятості більше 30 днів .

17 серпня 2012 року проведено розслідування на предмет підтвердження віднесення безробітної ОСОБА_3 до категорії зайнятого населення, про що складено Акт №40 про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним (а.с.8).

Підставою для проведення розслідування стало надходження даних згідно з обміном інформацією між Державним центром зайнятості, Державною податковою адміністрацією України, Пенсійним фондом України, державним реєстратором та відповідь на запит центру зайнятості з ПАТ КБ "Приватбанк" за №38.0.0.0.0/41-20120725/478 від 27.07.2012 року.

Відповідно до даного розслідування, було встановлено, що ОСОБА_3, перебуваючи на обліку в Чернівецькому центрі зайнятості з 09.09.2011 р. по 23.03.2012 р. знаходилася у цивільно-правових відносинах з ПАТ КБ "Приватбанк" в третьому кварталі 2011 р.

Згідно з розрахунком виплаченого матеріального забезпечення безробітній ОСОБА_3 за період перебування на обліку як безробітної, становить 3467,41 грн. (а.с.7).

20 серпня 2012 року відповідачу було направлено лист-претензію №25-13/3517 про повернення коштів в сумі 3467,41 грн. Однак, кошти не були сплачені

Так, відповідно до статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема у випадку працевлаштування безробітного; поновлення безробітного на роботі за рішенням суду; вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва; проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості; призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу; набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування; призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку; призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості тощо.

Нормами п. 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від № 307 та п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219, де зазначена підстава зупинення виплат по безробіттю виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами, що не мають відношення до угоди клієнта з Банком на банківське обслуговування клієнта.

Згідно з частиною 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, обов'язковою умовою для стягнення сум виплаченої допомоги є неповідомлення безробітним саме про обставини, які впливають на її виплату.

Згідно з заявленим позовом такими обставинами позивач вважає виконання робіт за цивільно - правовою угодою.

Однак з матеріалів справи встановлено відсутність обставин, які впливають на виплату допомоги по безробіттю відповідачу, з урахуванням приписів законодавства, що регулює відповідні правовідносини.

Так, згідно з базою обміну даними з Пенсійним фондом України від 19 вересня 2012 року, відповідач отримав виплату за договором банківських послуг у березні, червні, вересні 2011 року (а.с.26).

Однак, позивач не надав жодного доказу про існування такої угоди та отримання відповідачем коштів за угодою протягом знаходження на обліку в центрі зайнятості. Як вбачається з матеріалів справи, на запит суду ПАТ КБ "Приватбанк" надав лист-відповідь від 13.12.2012 року №30.1.0.0/2-20121031/451 та копію договору про банківське обслуговування від 19.09.2012 року із розрахунками виплат по даному договору (а.с.38-68).

Так відповідно до листа-відповіді від 13.12.2012 року №30.1.0.0/2-20121031/451, встановлено, що за період з березня 2011 року по жовтень 2012 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 був укладений договір банківського обслуговування від 19.09.2012 року (а.с.38, 67-68).

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що зазначений вище договорів банківського обслуговування був укладений вже після того, як відповідач був знятий з обліку в центрі зайнятості.

Більше того, із відповіді наданої відповідачу ПАТ КБ "Приватбанк" від 25.09.2012 року №38.0.0.0.0/41-20120924/818 вбачається, що банк не укладав з відповідачем трудовий договір, а був укладений лише договір банківського обслуговування відповідно до якого відповідач отримує від ПАТ КБ "Приватбанк" винагороду за залучення нових клієнтів. Вищезазначені правовідносини згідно з вимогами ст.1144 ЦК України кваліфікуються як публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу та не можуть ототожнюватися з трудовим договором або договором на виконання робіт, оскільки, мають іншу правову природу (а.с.32).

Отже, враховуючи викладене а саме те, що між ПАТ КБ "Приватбанк" та відповідачем було укладено договір про банківське обслуговування відповідно до якого відповідач є клієнтом банка та отримує послуги від останнього. В рамках вказаного договору банком публічно запропоновано усім клієнтам виплату за залучення нових клієнтів. А тому суд першої інстанції вірно вважає, що зазначене не може кваліфікуватися як трудовий договір, або інший договір цивільно-правового характеру, предметом якого було б надання банку обов'язкової трудової функції та який би міг бути підставою для припинення виплат по безробіттю.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, тому ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з урахуванням обставин, викладених в ухвалі суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Чернівецького міського центру зайнятості, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 11 червня 2013 року .

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Смілянець Е. С.

Сторчак В. Ю.