Постанова № 31751433, 11.06.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

11 червня 2013 р. справа № 820/3158/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагайдак В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління охорони здоров’я Харківської обласної державної адміністрації до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління охорони здоров’я Харківської обласної державної адміністрації, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області, в якому просить суд:

- визнати пункт 2 вимоги начальника Державної фінансової інспекції в Чернігівській області від 14.03.2013 р. № 25-04-18-14/1539 протиправним;

- скасувати пункт 2 вимоги начальника Державної фінансової інспекції в Чернігівській області від 14.03.2013 р. № 25-04-18-14/1539 в частині стягнення з Головного управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації 2744440,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ДФІ в Чернігівській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності в ГУОЗ Харківської обласної державної адміністрації за період з 01.01.2010 р. по 01.12.2012 р. За результатами проведеної ревізії відповідачем була винесена вимога від 14.03.2013 р. щодо усунення виявлених порушень законодавства, пунктом 2 якої вимагалось стягнути з винних осіб суму у розмірі 2744440,00 грн., витрачену на навчання студентів Харківського коледжу медичного обладнання та Харківського медичного коледжу № 2, які були не працевлаштовані та/або не відпрацювали належного строку в установах та організаціях державного сектору народного господарства без відшкодування обласному бюджету вартості навчання. Позивач вважає п. 2 вказаної вимоги незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що вказана вимога від 14.03.2013 р. є законною, обґрунтованою та правомірною, направленою у відповідності з Конституцією України, Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», в межах повноважень, наданих ДФІ в Чернігівській області, та у спосіб, передбачений діючим законодавством України. Відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки до суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності не надавав.

Суд вважає, що неприбуття представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Фахівцями ДФІ в Чернігівській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності в Головному управлінні охорони здоров’я Харківської обласної державної адміністрації за період з 01.01.2010 р. по 01.12.2012 р., за результатами якої складено акт ревізії № 04-21/02 від 01.02.2012 р. (т. 1 а.с. 10-81).

З метою повного усунення виявлених зазначеною перевіркою порушень та попередження їх виникнення у подальшому, відповідачем була винесена вимога № 25-04-18-14/1539 від 14.03.2013 р. щодо усунення виявлених порушень законодавства (т. 1 а.с. 110-112). Згідно п. 2 вказаної вимоги, ревізією встановлено, що через недотримання директорами Вищого навчального закладу комунальної власності «Харківський коледж медичного обладнання» та КЗОЗ «Харківський медичний коледж № 2» вимог Указу Президента України "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів" від 23.01.1996 р. № 77/96 та Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 р. № 992, випускниками, що отримали відповідні направлення, однак не прибули до роботи за ним та/або звільнились за власним бажанням не відпрацювавши визначений чинним законодавством строк, а також відсутності належного контролю з боку посадових осіб Головного управління, 88 випускників цих навчальних закладів, які навчались за державним замовленням, не працевлаштовані та/або не відпрацювали належного строку в установах та організаціях державного сектору народного господарства без відшкодування обласному бюджету вартості навчання. Всього на навчання зазначених осіб з обласного бюджету витрачено 2744440,00 грн. Враховуючи викладене, вимагаємо стягнути з осіб, винних у зазначеному, втрати, завдані обласному бюджету, у порядку та розмірах, визначених чинним законодавством, зокрема статтями 132-136 КЗпП України та Цивільного кодексу України.

Підставою для прийняття вказаної вимоги слугували висновки відповідача про те, що директорами зазначених навчальних закладів не дотримано вимог діючого законодавства та договорів, укладених зі студентами, що навчались за державним замовленням, щодо забезпечення їх працевлаштування в державному секторі народного господарства, випускників було направлено до підприємств, установ та організацій недержавного сектору економіки. З боку позивача відсутній контроль щодо фактичного працевлаштування випускників, що навчались за державним замовленням, і були направлені до комунальних закладів охорони здоров’я, однак не приступили в них до роботи та/або звільнились за власним бажанням, не відпрацювавши визначеного в укладеному договорі терміну. Студентами, яких було направлено до державних і комунальних закладів, не дотримано умов договорів, укладених з коледжами, щодо зобов’язання працевлаштування за направленням та відпрацювання в цих закладах не менше трьох років. Позивачем не прийнято заходів щодо відшкодування цими студентами вартості навчання.

Судом встановлено, що Харківським медичним коледжем № 2 та Харківським коледжем медичного обладнання були укладені угоди зі студентами, згідно яких навчальний заклад зобов’язується, зокрема серед іншого, після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації забезпечити студента місцем працевлаштування в державному секторі народного господарства, де він зобов’язаний відпрацювати не менше трьох років, а студент зобов’язується прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, у разі відмови їхати за призначенням відшкодувати до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку (т. 1 а.с. 144-154).

Перевіркою працевлаштування випускників, які навчались за рахунок бюджетних коштів, шляхом перевірки планів розподілу на роботу випускників (т. 3 а.с. 31-35), списків студентів вказаних коледжів, що отримали направлення на роботу (т. 2 а.с. 190-194), довідок установ, що підтверджують прийняття або неприйняття на роботу випускників (т. 2 а.с. 112-132), встановлено випадки працевлаштування випускників коледжів, які проходили навчання за державним замовленням до приватних підприємств та випадки неприбуття молодих спеціалістів на роботу за місцем їх розподілу.

В обґрунтування своєї правової позиції представник позивача зазначив, що набір студентів до вказаних коледжів здійснювався за планами прийому студентів до медичних училищ, коледжів України на 2007/2008-2008/2009 навчальний рік (т. 3 а.с. 7-16), затверджених Міністерством охорони здоров’я України, але після випуску студентів їх розподіл здійснювався згідно наявності вакантних місць.

Розподіл випускників медичних коледжів, які є державними вищими медичними закладами освіти І-ІІ рівнів акредитації, здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, а саме постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 р. № 992 «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» та наказу Міністерства охорони здоров’я України від 25.12.1997 р. № 367 «Про затвердження Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» (далі – Порядок № 367).

Спеціалістами Головного управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації проводиться збір та оброблення необхідної інформації по плануванню розподілу випускників вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації: узагальнюються пропозиції закладів охорони здоров’я, підпорядкованих Головному управлінню охорони здоров’я обласної державної адміністрації, щодо потреби в медичних і фармацевтичних кадрах, після чого плани направлення на роботу випускників медичних коледжів доводяться до відома керівників коледжів.

Відповідно до п. 7 Порядку № 367, працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти I - II рівнів акредитації проводиться вищим закладом освіти відповідно до набутої ними спеціальності, укладеної угоди та планів направлення на роботу випускників Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, обласних, Київської та Севастопольської міських санепідстанцій. Ця робота здійснюється керівництвом закладу освіти за участю студентських профспілок та органів студентського самоврядування.

Згідно п. 8.2, 8.3 Порядку № 367, за рік до закінчення навчання, не пізніше 1 серпня кожного року, державні замовники відповідно до кількості замовлених спеціалістів подають до Міністерства охорони здоров'я України і закладів освіти перелік конкретних місць працевлаштування та умов, які вони зобов'язуються створити випускникам наступного року (забезпеченість житлом, розмір заробітної плати, інші соціальні гарантії). Керівництво вищих закладів освіти за рік до закінчення навчання пропонує випускникові посади відповідно до укладеної угоди з урахуванням конкретних місць працевлаштування надісланих державними замовниками.

Так, протягом 2010 – 2012 років начальником ГУОЗ Харківської обласної державної адміністрації направлялись запити на ім’я директора Департаменту охорони здоров’я Харківської міської ради, начальникам відділів охорони здоров’я райдержадміністрацій, головним лікарям центральних, районних та міських лікарень, керівникам лікувально-профілактичних закладів обласного підпорядкування з проханням надати інформацію щодо вакантних посад середніх медичних працівників для розподілу випускників медичних коледжів, які навчались за державним замовленням (т. 3 а.с. 54-56). Також, директорами Харківського коледжу медичного обладнання та Харківського медичного коледжу № 2 направлялись листи до ГУОЗ, УОЗ інших областей України з проханням розглянути питання щодо потреби в спеціалістах, випускниках коледжів, в інших областях. Проте в своїх листах начальники ГУОЗ, головні лікарі районних та міських лікарень Харківської області та інших областей України повідомляли, що потреби в спеціалістах, випускниках зазначених коледжів, немає, а також щодо відсутності у штатному розписі вакантних посад за потрібною спеціальністю, або таких посад взагалі не передбачено (т. 3 а.с. 58-67).

З метою здійснення контролю за працевлаштуванням випускників, які навчались за рахунок бюджету, позивачем направлялись листи головним лікарям центральних районних та міських лікарень, керівникам лікувально-профілактичних закладів обласного підпорядкування, директорам медичних коледжів Харківської області, в яких просив повідомляти Головне управління охорони здоров’я Харківської обласної державної адміністрації про випадки неприбуття або звільнення молодого спеціаліста за місцем направлення на роботу (т. 3 а.с. 30).

Позивачем також були направлені директорам Харківського медичного коледжу № 2 та Харківського коледжу медичного обладнання листи від 21.03.2013 р., в яких зазначалось, що випускники 2012 року Харківського медичного коледжу № 2 у кількості 23 особи та випускники 2010-2012 років Харківського коледжу медичного обладнання у кількості 65 осіб не відпрацювали належного строку в установах та організаціях державного сектору народного господарства без відшкодування обласному бюджету вартості навчання, та вимагалось стягнути з винних осіб втрати, завдані обласному бюджету, у порядку та розмірах, визначених чинним законодавством (т. 3 а.с. 36, 39).

Так, у своїй відповіді від 11.04.2013 р. на зазначений лист директор Харківського медичного коледжу № 2 повідомив, що керівництво коледжу сприяє працевлаштуванню випускників до державних підприємств і установ, та в разі відсутності такої можливості працевлаштовує молодих спеціалістів до організацій інших форм власності. Саме тому випускники 2012 року в кількості 23 осіб, у зв’язку з відсутністю запитів від державних підприємств, були працевлаштовані в комерційні структури, оскільки ці установи є платниками податків і вносять внесок у розвиток економіки України. Стосовно стягнення витрат, завданих обласному бюджету, то через відсутність механізму, який би зобов’язав випускника, підготовка якого здійснювалась за державним замовленням, відшкодувати до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі понесені витрати за договором, керівництво коледжу не має правових механізмів для стягнення таких витрат (т. 3 а.с. 37).

Листом від 12.04.2013 р. в.о. директора Харківського коледжу медичного обладнання повідомив позивача, що з метою відшкодування вартості навчання адміністрація коледжу направляла листи особам, які здобули освіту за кошти обласного бюджету та направлені на роботу до комунальних закладів охорони здоров’я Харківської області, але не приступили до роботи за призначенням, з пропозицією відшкодувати витрати, завдані обласному бюджету (т. 3 а.с. 43-46). Відповідно до діючого законодавства, адміністрацією коледжу, враховуючи сучасні умови розвитку економіки України, були здійснені заходи щодо працевлаштування випускників та забезпечення їх першим робочим місцем на підприємствах, в установах та організаціях недержавних форм власності. Зазначив, що у разі не працевлаштування випускників, вони повинні були б звернутися до обласного центру зайнятості, що призвело б до додаткових витрат державного бюджету, а саме призначення їм грошової допомоги, перекваліфікації або стажування, надання дотацій роботодавцям за рахунок державного бюджету, а отже сприяння працевлаштуванню випускників до підприємств, установ та організацій недержавних форм власності є економічно обґрунтованим (т. 3 а.с. 40-41).

Таким чином, суд приходить до висновку, що ГУОЗ Харківської обласної державної адміністрації вчинялись всі необхідні дії щодо збору та оброблення необхідної інформації по плануванню розподілу випускників медичних коледжів, а також щодо контролю за працевлаштуванням випускників, які навчались за рахунок бюджету. Проте працевлаштування усіх випускників зазначених медичних коледжів, що навчались за державним замовленням, до установ та організацій державного сектору економіки не вбачається можливим, у зв’язку з відсутністю в даних закладах вакантних посад для таких випускників, та у зв’язку з відсутністю у штатному розписі установи посад за необхідними спеціальностями. Отже, не з вини позивача та з незалежних від нього обставин 88 випускників медичних коледжів, які навчались за державним замовленням, не були працевлаштовані та/або не відпрацювали належного строку в установах та організаціях державного сектору народного господарства без відшкодування обласному бюджету вартості навчання.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Конституції України, держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 1 Конвенції 105 про скасування примусової праці, ратифікованої Законом України від 05.10.2000 р. № 2021, встановлено, що держава зобов’язується скасувати примусову або обов’язкову працю і не вдаватися до будь-якої її форми, зокрема серед іншого, у якості методу мобілізації і використання робочої сили для потреб економічного розвитку.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 52 Закону ВР УРСР "Про освіту" від 23.05.1991 р. № 1060-XII, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 р. № 992 затверджено Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням (далі – Порядок № 992).

Згідно п. 14 вказаного Порядку № 992, у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Закон України "Про вищу освіту" від 17.01.2002 р. № 2984-III спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України. Він встановлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.

Положення вказаного Закону України "Про вищу освіту" не містять умов про обов’язковість трирічного відпрацювання чи відшкодування у встановленому порядку до державного бюджету вартості навчання. Не зазначено у Законі і того факту, що вищий навчальний заклад зобов’язаний гарантувати випускникові його працевлаштування, у обов’язки вищого навчального закладу входить сприяння працевлаштуванню своїх випускників.

Таким чином, положення Конституції України, Конвенції 105 про скасування примусової праці, Закону України "Про вищу освіту" мають вищу юридичну силу, ніж вимоги статті 52 Закону "Про освіту" та Порядку № 992.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 04.03.2004 р. № 5-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень ч. 3 ст. 53 Конституції України, безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право здобути її відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі (частина четверта статті 53 Конституції України) в межах обсягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб (державного замовлення).

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави вважати, що обов’язковість відпрацювання або відшкодування вартості навчання випускником вищого навчального закладу призводить до порушення конституційного права громадян на працю, що вільно обирається громадянином або на яку він вільно погоджується, та порушення права на безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Враховуючи те, що на даний час відсутній механізм, який би зобов’язував випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням, відшкодувати до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі понесені витрати за договором, будь-які матеріальні претензії до таких випускників є неправомірними.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Головне управління охорони здоров’я Харківської обласної державної адміністрації та навчальні заклади не мають права вимагати матеріальну компенсацію від студентів, які після навчання не відпрацювали три роки у державних установах, а отже вимога Державної фінансової інспекції в Чернігівській області, пред’явлена до позивача, щодо стягнення коштів з випускників Харківського коледжу медичного обладнання та Харківського медичного коледжу № 2, що не працевлаштовані та/або не відпрацювали належного строку в установах та організаціях державного сектору народного господарства без відшкодування обласному бюджету вартості навчання, є необґрунтованими та протиправними.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у наданих до суду запереченнях не надано достатніх доказів в обґрунтування заперечень.

Таким чином, відповідачем в порушення вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, не обґрунтовано правомірність пункту 2 вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства № 25-04-18-14/1539 від 14.03.2013 р.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Головного управління охорони здоров’я Харківської обласної державної адміністрації до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги – задовольнити у повному обсязі.

Визнати пункт 2 вимоги начальника Державної фінансової інспекції в Чернігівській області від 14.03.2013 р. № 25-04-18-14/1539 протиправним.

Скасувати пункт 2 вимоги начальника Державної фінансової інспекції в Чернігівській області від 14.03.2013 р. № 25-04-18-14/1539 в частині стягнення з Головного управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації 2744440,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011) на користь Головного управління охорони здоров’я Харківської обласної державної адміністрації (61022, м. Харків, пл. Свободи, Держпром, 9 під'їзд, 5 поверх, код ЄДРПОУ 02013194) судові витрати у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сагайдак В.В.