Рішення № 31750619, 10.06.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

10.06.2013 Єдиний унікальний номер 205/1510/13-ц

№ 2-205/1474/2013

№ 205/1510/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та усунення перешкод в користуванні шляхом зняття з реєстраційного обліку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 25 лютого 2013 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, третя особа Сектор громадянства, еміграції і реєстрації фізичних осіб Ленінський РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 1 березня 2013 року позов було залишено без руху, а позивачу запропоновано протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки, з метою усунення яких 19 березня 2013 року позивачем було подано виправлений позов.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2013 року Головне управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області було залучено до участі у справі в якості відповідача та правонаступника Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області.

Позивач в своєму позові посилалася на те, що на підставі договору дарування від 24 березня 1971 року йому належить ? частина будинку АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_2 є прийомним сином позивача, з 2008 року постійно зареєстрований за адресою частини будинку позивача, з жовтня 2008 року в ньому не проживає, але з реєстраційного обліку відповідач не знімається, чим порушує права позивача як власника частини будинку. Оплату комунальних послуг відповідач також не здійснює, а його реєстрація в будинку перешкоджає позивачу реалізовувати свої права на частину належного йому будинку як власника. Позивач у своєму позові просив суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, та усунути перешкоди в користуванні домоволодінням шляхом зняття ОСОБА_2 з реєстрації за адресою домоволодіння. У своїй заяві до суду позивач просив суд справу розглянути за його відсутності, ухваливши заочне рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. На підставі ч. 1 ст. 224 ЦПК України суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача.

Представник відповідача Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи відповідач повідомлявся належним чином, про причини неявки свого представника суд не повідомив. На підставі ч. 1 ст. 224 ЦПК України суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 24 березня 1971 року ОСОБА_1 є власником ? частини будинку АДРЕСА_1 (а.с. 24-26). Право власності у встановленому порядку було зареєстровано в БТІ 29 березня 1971 року (а.с. 27).

На підставі договору дарування від 10 березня 1982 року позивач є власником іншої ? частини будинку АДРЕСА_1 (а.с. 28-30). Право власності у встановленому порядку було зареєстровано в БТІ 12 березня 1982 року (а.с. 31).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2010 року за позивачем було визнано право власності на прибудову а''-1 у житловому будинку А-1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 33-36). Право власності у встановленому порядку було зареєстровано в КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради 28 вересня 2010 року (а.с. 38).

Таким чином, позивач є власником ? частини зазначеного домоволодіння.

2 червня 2008 року ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою зазначеного будинку (а.с. 50-51).

В довідці голови квартального комітету від 21 вересня 2012 року зазначено, що ОСОБА_1 в належній частині будинку позивача фактично не проживає з жовтня 2010 року (а.с. 8). Ті ж самі обставини підтверджуються заявою ОСОБА_4, яка проживає в іншій частині цього будинку (а.с. 7).

Також обставину не проживання відповідача в спірній частині домоволодіння з жовтня 2010 року було встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Ленінський РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яке у встановленому порядку оскаржено не було і набрало законної сили, а тому в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України дана обставина доказуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

За таких обставин, оскільки власником спірної частини будинку є позивач, відповідач не проживає в ній з жовтня 2010 року, комунальні та інші послуги він не сплачує, участі у їх сплаті не приймає, його особистих речей в будинку немає, його реєстрація в будинку перешкоджає позивачу як власнику у здійсненні його прав, як власника частини будинку, зустрічні вимоги не заявлені, доказів на спростування позову суду не надано, заперечень щодо позовних вимог відповідачем суду не надано, а позивач не порушує прав фізичних та юридичних осіб, за захистом своїх прав звернувся до суду, тому суд вважає, що позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, та усунути перешкод в користуванні домоволодінням шляхом зняття ОСОБА_2 з реєстрації за адресою домоволодіння, підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 386, ст. 391, ч. 2 ст. 405 ЦК України, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 10, 11, ч. 3 ст. 61, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 209, 212, 214, 215, 218, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 225, 226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні домоволодінням шляхом зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідачами може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя