Рішення № 31749477, 10.06.2013, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/4902/13-ц

Провадження №2/592/1645/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 року Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого - судді Черних О.М.

при секретарі - П'янтківському А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Гранфінресурс» про визнання недійсним договору про стягнення сплаченого одноразового комісійного внеску та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2013 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що в січні 2013 року вона уклала з ПП «Грандфінресурс» договір, предметом якого є надання позики після сплати позивачем відповідачу грошей. Вважає вказаний договір недійсним, оскільки він не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Просила визнати договір недійсним з підстав, передбачених ст. 203, 215 ЦК України та стягнути з відповідача все, що він одержав на виконання цього правочину в подвійному розмірі 3200 грн. та 20000 моральної шкоди.

Представник позивачки в судове засідання не з'явився про час і місце розгляду справи будучи повідомленим належним чином, надав суду заяву в якій просив справу розглядати у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про час і місце розгляду повідомлений належним чином про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

На підставі ст. 224 ЦПК України суд, враховуючи згоду представника позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим постановити рішення при заочному розгляді справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 28 січня 2013 року між сторонами було укладено договір № 218714, спрямований на придбання грошової суми, зазначеної в додатку № 1 до даного договору, на умовах діяльності програми «Альянс Україна», що міститься в додатку № 2, який є невід'ємною частиною цього договору (отримання грошових коштів у розмірі 40000 грн.). (а.с.10-15).

Згідно умов договору адміністратор за згодою учасника зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника певні юридичні дії, а саме: сформувати Реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організовувати та проводити захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату товару на користь учасника або надати учаснику відповідну суму у позику. Учасник в свою чергу зобов'язується сплатити одноразовий комісійний внесок та адміністративний платіж, також своєчасно не пізніше 15 числа кожного місяця сплачувати загальний платіж, який включає чистий внесок, за рахунок якого адміністратор здійснює оплату товару чи надає відповідні суми у позику та адміністративні витрати, що є платою за послуги адміністратора з організації діяльності програми. Підписавши договір, позивачка подала заяву про те, що їй умови договору зрозумілі, вона сумлінно виконує умови договору. Відповідач також виконує умови договору: формує реєстр учасників приймає заявки на участь у розподілі грошового фонду, проводить заходи щодо розподілу грошового фонду. Позивачка приймає участь у заході по розподілу грошового фонду.

Судом встановлено, що відповідно до ст. 1 договору від 28 січня 2013 року № 218714, укладеного між сторонами, відповідач зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника - позивачки певні юридичні дії, спрямовані на придбання грошової суми, в тому числі: сформувати Реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організовувати та проводити захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату товару на користь учасника або надати учаснику відповідну суму у позику; надавати інші послуги.

З наведеного слід зробити висновок, що між сторонами укладено правочин, предметом якого є надання послуг.

Статтею 2 договору та додатком № 1 до нього передбачені обов'язки учасника, а саме: сплатити одноразовий комісійний внесок, що становить 1600 грн., та адміністративний платіж в сумі 1600 грн.; щомісячно сплачувати загальний платіж в сумі 648 грн. 70 коп., який включає чистий внесок в сумі 416 грн.70 коп., за рахунок якого здійснює оплату вартості товару чи надає відповідні суми у позику, та адміністративні витрати в сумі 232 грн. - плата за послуги з організації діяльності програми; дотримуватись умов договору та інше. (а.с.10-11).

Відповідно до термінів, викладених в додатку № 2 договору, програма «Альянс Україна» базується на створенні груп Учасників, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу на досить тривалий час, у порядку та на умовах, передбачених договором та додатками до нього.

Умовами програми "Альянс Україна", що є додатком № 2 до договору, а саме статтею 4, передбачений порядок проведення заходу по розподілу грошового фонду та порядок проведення заходу згідно заяви. За їх змістом вбачається, що рішення про передачу позивачу грошових коштів залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою, а інформація щодо результатів проведених конкурсів та осіб, які отримали право на товар є конфіденційною і не може бути перевірена позивачем (а.с. 12-15).

Таким чином суд суду дійшов висновку про те, що діяльність Приватного підприємства «Грандфінресурс» вводить споживача в оману, оскільки програми «Альянс Україна» формується виключно на коштах учасників програми, без залучення коштів Приватного підприємства «Грандфінресурс». Виплата грошових коштів здійснюється за кошти, внесені учасниками програми, в подальшому учасник, який отримав кошти, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми. При цьому, позивач сплачував відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на отримання позики, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками програми.

У частині 1 ст. 202 ЦК України вказано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 2 тієї ж статті, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 ЦК України встановлено, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1 та 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Абзацом 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України встановлено, що суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У відповідності до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 19 того ж Закону підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Пунктом 7 ч. 3 тієї ж статті передбачено, що забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 23 травня 2012 року по справі N 6-35цс12, яка відповідно до вимог ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Також, у відповідності до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно з абзацом 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9 нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Також, у відповідності до абзаців 2 та 3 пункту 7 тієї ж Постанови Пленуму ВСУ, у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. За змістом статті 216 ЦК України та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК України.

З вищевикладеного, суд приходить до висновку, що між сторонами було укладено цивільно - правовий договір, який містить ознаки пірамідальної схеми, що у відповідності до вимог чинного законодавства України є використання нечесної підприємницької практики, тобто спірний договір є нікчемним, внаслідок того, що його недійсність передбачена законом, тому визнання його недійсним у судовому порядку не вимагається, та на користь позивачки підлягають стягненню сплачені нею грошові кошти у розмірі 1600 грн., у відповідності до вимог ст. 216 ЦК України.

Також, позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь суму моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача, яку обґрунтовує тим, що події, які відбулися, відобразилися на її здоров'ї, стан якого значно погіршився, яку вона оцінює у 20000 гривень.

Проте, відповідно до вимог ст. 5 ЗУ «Про захист прав споживачів» відповідач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Судом встановлено, що ніякої продукції позивачка не отримувала, а відповідно до ст. 23 ЦК України у неї не виникло право на відшкодування моральної шкоди. Виходячи з вищезазначеного суд вважає позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачка посилаючись на ст. 230 ЦК України просить стягнути з відповідача понесені нею збитки в подвійному розмірі, проте підстав для задоволення вказаних вимог судом не встановлено.

На підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 229 грн. 40 коп.

На підставі викладеного,керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України ст. ст. 10, 11, 45, 60, 79, 81,82, 84,88 213, 214, 215, 224-226, 228, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Гранфінресурс» про визнання недійсним договору про стягнення сплаченого одноразового комісійного внеску та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Гранфінресурс» п/р 26000962497574 в ПАО ГУ «ПУМБ» у м. Києві, МФО 334851 ЄДРПОУ 31469012 грошову суму у розмірі 1600 (одну тисячу шістсот) гривень.

Стягнути з Приватного підприємства «Гранфінресурс» п/р 26000962497574 в ПАО ГУ «ПУМБ» у м. Києві, МФО 334851 ЄДРПОУ 31469012 на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

У задоволенні інших позовних вимог позивачки - відмовити.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу і роз'яснити право на подачу письмової заяви про перегляд рішення суду, яка може бути подана до Ковпаківського районного суду м. Суми протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

На рішення суду позивачем протягом десяти днів з дня його проголошення позивачем може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м.Суми. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.М. Черних