Ухвала суду № 31748609, 04.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1730/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2013 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., прокурора Дібрової В.С., представника позивача Огнарьова Є.А., представника відповідача Панченка В.В., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський іподром" на постанову Окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби до Комунального підприємства "Київський іподром" про стягнення 10509069,27 грн-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2013 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року, оскільки вважає, що судом недоведено та неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення прокурора, представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності): від 10.01.2013 р. №9007147048 за 2010 рік на суму 82910,52 грн.; від 08.01.2013 р. №9017118473 за 2011 рік на суму 2134945,89 грн.; від 09.01.2013 р. №9084011966 за січень-вересень 2012 року на суму 6218280,00 грн. (по 690920,00 грн. щомісячно); від 03.01.2013 р. №9083092848 за жовтень 2012 року на суму 690920,00 грн.; від 27.12.2012 р. №9082054757 за листопад 2012 року на суму 690920,00 грн.; від 03.01.2013 р. №9083092711 за 1 місяць 2012 року на суму 690931,95 грн.

Податковий орган 22.01.2013 року здійснив камеральну перевірку податкової звітності відповідача, склав Акт за № 8/15-5-00/00846346 та встановив несвоєчасність подання податкових декларацій за 2010, 2011, 2012 роки.

При цьому, відповідно до матеріалів справи заборгованість по земельному податку у відповідача виникла у 2006 році, що підтверджується податковими вимогами від 07.03.2006 р. №1/897 на суму 5428,41 грн та від 10.04.2006 р. №2/1505 на суму 479017,16 грн.

Згідно зі зворотнім боком облікової картки відповідача по земельному податку з юридичних осіб, станом на час подання позову, заборгованість відповідача перед бюджетом по вказаному податку становить 10571947,77 грн, в тому числі - 5829,67 грн пені. Оскільки сума податкового боргу по земельному податку у розмірі 62878,50 грн була предметом розгляду по іншій справі, то сума боргу, що підлягає стягненню становить 10509069,27 грн.

04.04.2013 року позивач звернувся до суду про стягнення податкового боргу.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача податкового боргу по земельному податку в розмірі 10509069,27 грн, а тому адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.1. статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 287.3. статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як встановлено судом, представник відповідача в суді першої інстанції не заперечував фактів подання до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 10.01.2013 р. №9007147048 за 2010 рік на суму 82910,52 грн.; від 08.01.2013 р. №9017118473 за 2011 рік на суму 2134945,89 грн.; від 09.01.2013 р. №9084011966 за січень-вересень 2012 року на суму 6218280,00 грн. (по 690920,00 грн. щомісячно); від 03.01.2013 р. №9083092848 за жовтень 2012 року на суму 690920,00 грн.; від 27.12.2012 р. №9082054757 за листопад 2012 року на суму 690920,00 грн.; від 03.01.2013 р. №9083092711 за грудень 2012 року на суму 690931,95 грн., всього на суму 10508908,95 грн.

При цьому уточнюючих розрахунків з плати за землю за 2010-2012 роки відповідач теж не подавав.

Оскільки законом передбачено, що після подання декларації платник податків повинен сплатити у відповідний термін розмір податку, вказаного у декларації, то відповідач був зобов'язаний сплатити суму земельного податку, яку він визначив у деклараціях з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2010, 2011, 2012 роки.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що податковий орган повинен був направити йому податкове повідомлення-рішення за результатами проведення камеральної перевірки, а тому вважає, що податковий орган порушив вимоги Податкового кодексу України та Наказу ДПА «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків».

Щодо такої заяви апелянта суд апеляційної інстанції зазначає слідуюче.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до норм Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається у випадку, коли податковий орган самостійно визначає та розраховує податкове зобов'язання, зокрема за результатами перевірок.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що контролюючим органом під час камеральної перевірки встановлено заниження сум податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Проте, як убачається з Акту камеральної перевірки № № 8/15-5-00/00846346 від 22.01.2013, податковим органом було проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності). Жодних розрахунків у даному акті не наведено, а тому підстав вважати, що податковий орган встановив цим актом заниження сум податкового зобов'язання, немає.

Таким чином, з огляду на наведені обставини справи, податковий орган не повинен у даному випадку направляти податкові повідомлення-рішення, оскільки при поданні декларації, платник податків особисто визначає суму податкового зобов'язання, яка вважається узгодженою та підлягає сплаті.

Що стосується заяви апелянта, що податковий орган не бере до уваги постанову Окружного адміністративного суду від 19.07.2011, якою відмовлено у стягненні заборгованості у розмірі 952 050, 22 грн, у тому числі земельного податку - 62878,50 грн, то суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням суду першої інстанції, що вказаним рішенням суду було відмовлено в задоволенні адміністративного позову в зв'язку з непідтвердженням заявленої до стягнення суми відповідними доказами та висновком про відсутність підстав для примусового стягнення активів відповідача у рахунок погашення його податкового боргу. При цьому висновок адміністративного суду про відсутність підстав для стягнення податкового боргу в конкретній справі у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог, не є безумовною підставою для висновку про відсутність податкового боргу та безпідставність його обліку органом державної податкової служби.

Окрім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку має місце безперервне зростання податкового боргу, а тому надсилання податкової вимоги не вимагається, окрім тих що були надіслані у 2006 році.

З огляду на зазначені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо правомірності заявлених вимог податкового органу, оскільки доказами, що містяться в матеріалах справи повністю підтверджується наявність у відповідача податкового боргу з плати за землю в розмірі 10509069,27 грн.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 160,195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський іподром" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2013 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлений 09.06.2013 року.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.