Постанова № 31748371, 07.06.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

07 червня 2013 року Справа № 823/1571/13-а

10 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

при секретарі Кулику О.П.,

за участю представника позивача - Горбачевської Ю.В. - за довіреністю,

представників відповідача - Білоуса В.Ю., Павленко М.В. - за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома-Агро» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У квітні 2013 року до суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Аксіома-Агро» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення базуються на акті позапланової невиїзної документальної перевірки ДПІ у м. Черкасах від 04.02.2013 № 60/22-21/36037538 щодо документального підтвердження господарських відносин із СПД-ФОП ОСОБА_4 за період з 01.04.2012 по 31.05.2012, ТОВ «Компанія «Вілеон» за січень 2012 року, ТОВ «Мевік 2011» за січень 2012 року, згідно описово-мотивувальної частини якого фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом СПД-ФОП ОСОБА_4 не відбувалися. Позивач вважає, що висновки акту побудовані виключно на припущеннях, господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. Договірні відносини суб'єктів господарювання відбувалися у правовому полі, досягнуті угоди на момент проведення перевірки є чинними та не були визнані в законному порядку недійсними чи нікчемними, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню як незаконні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення.

Представники ДПІ у м. Черкасах проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

З 22.01.2012 по 28.01.2013 державними податковими ревізорами проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома-Агро» щодо документального підтвердження господарських відносин із СПД-ФОП ОСОБА_4 за період з 01.04.2012 по 31.05.2012, ТОВ «Компанія «Вілеон» за січень 2012 року, ТОВ «Мевік 2011» за січень 2012 року.

За результатами перевірки складений акт від 04.02.2013 № 60/22-21/36037538, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за перше півріччя 2012 року на загальну суму 17421 грн.,

п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість за січень, квітень, травень 2012 року, що підлягає сплаті до бюжету на загальну суму 16 592грн.

На підставі акту перевірки від 04.02.2013 № 60/22-21/36037538 відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 14.02.2013 року:

- № 0001022301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобовязання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 20740 грн., в т.ч. основний платіж - 16592 грн. і штрафна санкція - 4 148 грн.,

- № 0001032301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 21779 грн., в т.ч. основний платіж - 17421 грн і штрафні санкції - 4355 грн.

Cудом встановлено, що за перевіряємий період встановлені господарські відносини між позивачем та СПД-ФОП ОСОБА_4 Зокрема, 20.02.2012 між ними укладений договір на перевезення вантажу № 5, відповідно до умов якого перевізник (контрагент) зобов'язується доставити вантаж в пункт призначення, вказаний в ТТН, а замовник (позивач) бере на себе зобов'язання сплатити за перевезення вантажу.

На підтвердження виконання умов договору із СПД-ФОП ОСОБА_4 щодо надання транспортних послуг у квітні - травні 2012 року перевіряючим надані: акти здачі-прийомки робіт від 05.04.2012 № 2, від 10.04.2012 № 3, від 13.04.2012 № 7, від 28.04.2012 № 15, від 14.05.2012 № 5/1, від 22.05.2012 № 8/1; товарно-транспортні накладні серії АСГ : № 01-300312 від 30.06.2012, № 01-040412 від 04.04.2012, № 01-050412 від 05.04.2012, № 05-06412 від 06.04.2012, №01-06412 від 06.04.2012, № 02-100412 від 10.04.2012, № 01-110412 від 11.04.2012, № 01-2401 від 24.04.2012; товарно-транспортні накладні серії РН № 0000539 від 08.05.2012, № 0000613від 17.05.2012, № 0000615 від 18.05.2012: податкові накладні: від 05.04.2012 № 2, від 10.04.2012 № 3, від 13.04.2012 № 7, від 28.04.2012 № 15, від 14.05.2012 № 15, від 22.05.2012 № 16, видаткові накладні.

Розрахунки за надані послуги проводилися в безготівковій формі, про що свідчать облікові регістри по рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та копії банківських виписок за квітень-травень 2012 року.

На виконання умов договору перевезення вантажу позивачу поставлено товар (хімічний продукт - карбамідно-аміачна суміш), яка в подальшому реалізовувалася контрагентам -покупцям.

В акті перевірки зауважено, що в договорі перевезення вантажу не зазначено яким саме автомобільним транспортом будуть надані транспортні послуги, не зазначено розрахунок та розмір оплати за послуги перевезення вантажу; заявки, які є невід'ємною частиною договору, не дають можливість визначити вартість послуг та фактичне здійснення операцій; в товарно-транспортних накладних зазначено лише номера машин, марки авто відсутні, відстуній номер подорожнього листа; в податкових накладних є невідповідність реквізитів договору, відповідно до якого надавалися транспортні послуги; в актах здачі-прийомки робіт зі сторін виконавця та замовника відсутні посади та прізвища осіб.

Перевіряючими зроблений висновок про фактичне нездійснення господарських операцій, нереальність їх здійснення з вищезазначеним контрагентом позивача на підставі довідок, складених співробітниками управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Черкасах від 18.07.2012 № 120/17-417/2368400157 «Про результати проведення зустрічної звірки ОСОБА_4 щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків - контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2012 по 30.04.2012» та довідки від 27.07.2012 № 1350/17-417/2368400157 «Про результати проведення зустрічної звірки ОСОБА_4 щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків - контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2012 року» , в яких зроблений висновок про не підтвердження господарських операцій по наданню транспортних послуг контрагентам-замовникам у квітні та травні 2012 року. Порушень податкового законодавства щодо позивача перевіряючими не виявлено.

На підставі чого відповідачем зроблений висновок щодо завищення позивачем значення ПДВ за квітень-травень 2012 року на загальну суму 16592 грн. та заниження податку на прибуток за перше півріччя 2012 року на суму 17421 грн.

Суд зауважує, що згідно п. 198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається, як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій по перевезенню вантажу, на які платник податку посилається, як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Суд вважає необхідним зазначити, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні перевезення вантажу (надання послуг) від контрагента.

Суд зауважує, що в ході перевірки предметом дослідження слугували первиннні бухгалтерсьткі документи: договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийомки робіт, товарно-транспортні накладні.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Варто зазначити, що позивач - ТОВ «Аксіома-Агро» на момент здійснення господарських операцій та виписки зазначених вище податкових накладних було зареєстровано платником податку на додану вартість, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

Чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Суд зауважує, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкові накладні, видаткові накладні, цілком відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N 168/704, та підтверджують зв'язок понесених витрат із власною господарською діяльністю позивача, і з огляду на це витрати позивача за операціями із СПД - ФОП ОСОБА_4 відповідають вимогам статті 138 Податкового кодексу України.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентом є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами.

Судом встановлено, що перевіряючими виявлені порушення вимог п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Судом встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентом - СПД - ФОП ОСОБА_4 у квітні - трані 2012 року підтверджений наданими позивачем під час перевірки та на вимогу суду первинними документами.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник податкового органу не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень - рішень від 24 січня 2013 року № 0001032301, № 0001022301.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 24 січня 2013 року № 0001032301, № 0001022301, прийняті ДПІ у м. Черкасах необґрунтовані, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги ТОВ «Аксіома-Агро» є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, з урахуванням положень Закону «Про судовий збір» та положень Кодексу адміністративного судочинства України суд повертає судовий збір, сплачений позивачем, у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області від 14 лютого 2013 року № 0001032301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області від 14 лютого 2013 року № 0001022301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома-Агро» (ідентифікаційний код 36037538) 450 (чотириста п'ятдесят) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст складений та підписаний 11 червня 2013 року