Постанова № 31747474, 27.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р. Справа№ 5011-51/17935-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Остапенка О.М.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання: Комок І.А.,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Гринвич -Юг"

на рішення господарського суду міста Києва

від 06.02.2013 року

у справі № 5011-51/17935-2012 (суддя - Пригунова А.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Гринвич-Юг", м. Київ,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Київ,

про стягнення 29547,71 грн., -

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг» (надалі - ТОВ «Гринвич-Юг») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2) заборгованості за поставлений товар в сумі 28 542,97 грн., а також передбачених умовами договору поставки №0-18/12 від 23.08.2012 року пені та 5 процентів річних в сумі 760,52 грн. та 244,01 грн. відповідно, а всього 29 547,71 грн.

22.01.2013 року позивачем у відповідності до статті 22 ГПК України була подана суду заява про збільшення та уточнення позовних вимог, якою останній просив стягнути з відповідача 29 519,82 грн. заборгованості, 14 271,17 грн. штрафу за затримку оплати товару понад строк, визначений пунктом 7.2 договору та судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2013 року у справі №5011-51/17935-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ «Гринвич-Юг» 7 432,84 грн. заборгованості та 404,88 грн. судового збору. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Із зазначеним рішенням товариство з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг» не погодилось та звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду від 06.02.2013р. скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Гринвич-Юг» на рішення господарського суду м. Києва від 06.02.2013 року у справі №5011-51/17935-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів: Жук Г.А., Остапенка О.М. та призначено до розгляду на 29.04.2013 року.

Судове засідання, призначене на 29.04.2013 року здійснювалось на підставі розпорядження виконуючого голови Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 року колегією суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів: Жук Г.А., Скрипки І.М. та у зв'язку з неявкою учасників судового процесу було відкладено в порядку ст. 77 ГПК України на 27.05.2013 року.

27.05.2013 року розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду, у зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. на лікарняному, розгляд справи №5011-51/17935-2012 визначено здійснити у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Остапенка О.М., Скрипки І.М.

27.05.2013 року учасники судового процесу в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення позивачеві 03.04.2013 року та 08.05.2013 року ухвал суду апеляційної інстанції.

Скаржник не повідомив суд про поважні причини своєї неявки в судові засідання та не заявив клопотань про відкладення розгляду справи.

В свою чергу, ухвала апеляційного господарського суду, що відправлялась на адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві та яка міститься у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, повернулась до Київського апеляційного господарського суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Пункт 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказує, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене, а також положення статті 69 ГПК України щодо строку вирішення спору, колегія суддів, порадившись, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та додані до скарги докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення - частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом 23.08.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг» (в тексті договору - продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (в тексті договору - покупець) було укладено договір поставки № 0-18/12, за умовами якого продавець зобов'язався передати товар у власність покупця, а покупець - прийняти товар і оплатити за нього встановлену даним договором вартість.

Згідно п.2.1 договору ціна на товари, що поставляються, оговорюється і фіксується на кожну чергову поставку в специфікації або відвантажувальній накладній і рахунку-фактурі.

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що прийом товару за кількістю та якістю здійснюється на складі покупця в порядку, що визначається відповідними інструкціями Держарбітражу СРСР П-6 та П-7 у частині, що не суперечить даному договору.

Відповідно до пункту 6.2. договору оплата залишкової вартості товару здійснюється не пізніше 7 календарних днів з дати передачі товару.

У випадку прострочення розрахунків за продані товари покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожний календарний день прострочення, крім цього, збитки від інфляції та 5% річних, відповідно до ст. 214 ЦК України та у випадку затримки оплати більш ніж на 30 днів з моменту закінчення терміну, зазначеного в п.6.2 договору, покупець оплачує штраф у розмірі 50% від несплаченої за договором суми та збитків (п.7.2 договору).

Договір, відповідно до п.п. 9.1., 9.2. набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року, а в частині зобов'язань - до повного їх виконання. У випадку, якщо за 10 днів до закінчення терміну дії договору кожна із сторін не виявила бажання припинити його дію, договір вважається продовженим автоматично на один рік.

Як стверджує позивач, за вказаним договором поставка відбулася на підставі видаткових накладних:

№ Б00000768 від 27.08.2012 р. на суму 2 438,77 грн.,

№ Б00000769 від 27.08.2012 р. - на суму 4 994,07 грн.,

№ У00002165 від 08.10.2012 р. - на суму 7 363,96 грн.

та № У00002166 від 09.10.2012 р. - на суму 13 746,17 грн., а відповідачем отримано товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 28 542, 97 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині проведення розрахунків за поставлений товар, позивачем, крім суми заборгованості, заявлено вимогу про стягнення 760,52 грн. та 244,01 грн. - 5% річних.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2013 року, до початку розгляду справи по суті, позивач подав заяву про збільшення та уточнення позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача 29 519,82 грн. заборгованості, 14 271,17 грн. штрафу за затримку оплати товару понад строк, обумовлений пунктами 6.2, 7.2 договору.

З урахуванням даної заяви, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги частково та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 7 432,84 грн. за накладними № Б00000768 від 27.08.2012 р. та № Б00000769 від 27.08.2012 р. Відмовляючи у задоволенні іншої частини позову, суд першої інстанції, керуючись положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», дійшов висновку про недоведеність позивачем поставки відповідачеві товару за двома іншими накладними, підписаними зі сторони покупця невстановленою особою, а тому вважає ці вимоги необґрунтованими.

Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується, находить його передчасним, зробленим без урахування усіх обставин справи з огляду на наступне.

Як вбачається з копії акту звіряння взаємних розрахунків між ТОВ «Гринвич-Юг» та ФОП ОСОБА_2 за період з 01.10.2012 року по 31.0.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.10.2012 року за накладними № У00002165 від 08.10.2012 р. та № У00002166 від 09.10.2012 р. становить 20 616,45 грн. Факт підписання та скріплення печаткою даного акту свідчить про визнання відповідачем такої заборгованості.

Колегія суддів відзначає, що даний документ до суду першої інстанції позивачем не надавався, а тому не був предметом дослідження.

У відповідності до п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 10, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, розглядаючи повторно справу за наявними і додатково поданими доказами, приймає наданий ТОВ «Гринвич-Юг» акт звіряння взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, як належний доказ поставки позивачем товару за спірними накладними, оскільки даний документ доводить факт існування господарської операції.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням умов п.п. 1.2, 3.3 договору товари за видатковими накладними № Б00000768 від 27.08.2012 р. на суму 2 438,77 грн., № Б00000769 від 27.08.2012 р. - на суму 4 994,07 грн., № У00002165 від 08.10.2012 р. - на суму 7 363,96 грн. та № У00002166 від 09.10.2012 р. - на суму 13 746,17 грн. вважаються поставленими позивачем та прийнятими відповідачем без зауважень.

У заяві про збільшення та уточнення позовних вимог так і в апеляційній скарзі позивач вказує, що сума основної заборгованості відповідача перед ним складає 29 519,82 грн.

Приймаючи до уваги відсутність доказів у відповідача на підтвердження належно проведеного розрахунку та з урахуванням заборгованості за накладними № У00002165, № У00002166 від 08.10.2012 р. та 09.10.2012 р. відповідно, яка вказана позивачем в акті звіряння в сумі 20 616,45 грн., апеляційний господарський суд вважає, що до стягнення з відповідача підлягає заборгованість в сумі 28 049,29 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На переконання колегії суддів, місцевий суд помилково не врахував положення пункту 7.2 договору поставки № 0-18/12 від 23.08.2012 року, який передбачає відповідальність покупця перед продавцем за прострочення розрахунків за поставлений товар у вигляді пені, збитків від інфляції 5% річних та, у випадку затримки оплати товару більш, ніж на 30 днів з моменту спливу терміну, передбаченого п.6.2 договору, - штрафу у розмірі 50% від несплаченої за договором суми та збитків.

Таким чином, суд першої інстанції помилково розцінив позовну вимогу про стягнення штрафу як нову, підставою для стягнення якого слугує той же самий пункт договору, відтак строк неоплати відповідачем товару, що перевищив 37 календарних днів тягне за собою відповідальність для останнього у вигляді штрафу в сумі 14 024,65 грн. (50% від заборгованості в сумі 28 049,29 грн.) та сплати такого на користь позивача.

Як зазначено пункті 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Зі змісту поданої позивачем заяви від 22.01.2013 року не вбачається, що вимоги в ній заявлені з урахуванням первісно поданої позовної заяви, оскільки в прохальній частині про це нічого не зазначено, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про часткове прийняття місцевим судом заяви про збільшення та уточнення позовних вимог, безпідставну відмову у стягненні пені є не обґрунтованими та непереконливими.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, у відповідності до частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія находить апеляційну скаргу відповідача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду м. Києва від 06.02.2013 року у справі № 5011-51/17935-2012 - скасуванню в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по накладним № У00002165, № У00002166 від 08.10.2012 р. та 09.10.2012 р. відповідно, в сумі 20 616,45 грн. та штрафу в сумі 14 024,65 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 41, 43, 79 86, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг» на рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2013 року у справі № 5011-51/17935-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2013 року у справі № 5011-51/17935-2012 скасувати частково.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (04050, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвич-Юг" (02099, м. Київ, вул.Зрошувальна, 5, код ЄДРПОУ 33634137) 28 049,29 грн. (двадцять вісім тисяч сорок дев'ять гривень 29 коп.) заборгованості та 14 024,65 грн. (чотирнадцять тисяч двадцять чотири гривні 65 коп.) штрафу.

4. В іншій частині рішення залишити без змін.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (04050, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвич-Юг" (02099, м. Київ, вул.Зрошувальна, 5, код ЄДРПОУ 33634137) 1546,41 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок шість грн. 41 коп.) судового збору за розгляд справи місцевим господарським судом та 827,01 грн. (вісімсот двадцять сім грн. 01 коп.) судового збору за розгляд справи апеляційним господарським судом.

6. Наказ господарського суду міста Києва від 18.03.2013 р. у справі №5011-51/17935-2012 визнати таким, що втратив чинність.

7. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.

8. Матеріали справи №5011-51/17935-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Остапенко О.М.

Скрипка І.М.