Рішення № 31747355, 30.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6368/13 30.05.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Восток»

до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 23 351,85 грн. Суддя Удалова О.Г.

представники сторін:

від позивача Бігдан О.А. (за довіреністю)

від відповідача Татаренко А.М. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Восток» (далі - ТОВ «Фірма «Восток») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом») про стягнення 23 351,85 грн., а саме: 10 843,93 грн. трьох процентів річних та 12 507,92 грн. інфляційних збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2004 р. у справі № 15/191 стягнуто з відповідача на користь позивача 120 268,49 грн., а саме: 118 960,88 грн. основного боргу, 1 189,61 грн. держмита та 118,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. З огляду на те, що на даний час відповідачем вищевказане рішення не виконано, позивач просить стягнути з останнього три проценти річних та інфляційні збитки в розмірі 23 351,85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2013 р. порушено провадження у справі № 910/6092/2013 та призначено її до розгляду на 23.04.2013 р.

16.04.2013 р. через канцелярію суду представник позивача надав документи для приєднання до матеріалів справи.

23.04.2013 р. через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву. У відзив останній відхилив позовні вимоги на підставі зарахування зустрічних однорідних вимог та спливу строку позовної давності.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Представник відповідача відхилив позовні вимоги. Суд відклав розгляд справи та зобов'язав позивача надати обґрунтовані письмові пояснення щодо обставин, викладених у відзиві на позовну заяву.

У наступному судовому засіданні представник позивача надав додаткові пояснення у справі та документи для приєднання до матеріалів справи. Представник відповідача надав документи для приєднання до матеріалів справи. Суд відклав розгляд справи до 30.05.2013 р.

22.05.2013 р. через канцелярію суду представник позивача надав документи для приєднання до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача надав додаткові письмові пояснення. Представник відповідача надав документи, які були долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.03.1998 р. між ТОВ «Фірма «Восток» та ДП «НАЕК «Енергоатом» було укладено договір № КЕ-ВЗАЕС-2 (далі - Договір).

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов договору щодо повноти розрахунків за товар у останнього виникла заборгованість перед відповідачем у розмірі 118 960,88 грн.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2004 р. у справі № 15/191 з відповідача на корить позивача було стягнуто заборгованість за договором у розмірі 118 960,88 грн., 1 189,61 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

25.03.2004 р. на виконання даного рішення Господарським судом Запорізької області видано наказ № 15/191.

16.04.2004 р. постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Живодьорова В.Л. було відрите виконавче провадження з виконання наказу № 15/191 від 25.03.2004 р.

01.02.2008 р. виконавче провадження, на підставі п. 15 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», було зупинено.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, враховуючи викладені вище обставини, факт наявності у відповідача заборгованості за договором в розмірі 120 268,49 грн. перед позивачем встановлений рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.01.2004 р. у справі № 15/191, яке набрало законної сили та додаткового доказування не потребує.

Крім того, як раніше було зазначено, рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.01.2004 р. у справі № 15/191 з відповідача на користь позивача було стягнуто 1 189,61 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного вище, у відповідача існує заборгованість перед позивачем в розмірі 120 268,49 грн., а саме: 118 960,88 грн. основного боргу, 1 189,61 грн. держмита та 118 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заперечення відповідача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви останнього на суму 81 762,63 грн. суд зазначає наступне.

Відповідач звернувся до позивача з заяву про залік однорідних зустрічних вимог (вих. № 42-09/5494 від 10.03.2010 р.) на суму 81 762,63 грн. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, дана заява була отримана останнім 15.03.2010 р.

Не погоджуючись з проведенням заліку однорідних зустрічних вимог на суму 81 762,63 грн., позивач направив на адресу відповідача лист (вих. № 30 від 13.04.2010 р.), який було отримано останнім 19.04.2010 р. Даний факт підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, яка наявна в матеріалах справи.

Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

У п. 31 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" від 07.04.2008 р. № 01-8/211 вказано, що заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

У даному випадку, факт звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення 10 843,93 грн. трьох процентів річних та 12 507,92 грн. інфляційних збитків, стягнення яких є способами захисту майнового права та інтересу, підтверджує незгоду позивача з заявою відповідача про залік однорідних зустрічних вимог (вих. № 42-09/5494 від 10.03.2010 р.) у зв'язку з відсутністю у позивача заборгованості перед відповідачем, що є необхідною умовою для зарахування зустрічних вимог.

Таким чином, заперечення відповідача щодо відсутності частини заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 81 762,63 грн. у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог не знайшли свого підтвердження.

Суд не погоджується з твердженням відповідача щодо спливу строку позовної давності з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Аналізуючи дані норми, суд дійшов до висновку, що позовна давність - це строк, в межах якого позивач має право скористатися правом на судовий захист своїх прав та інтересів. Отже, після звернення позивача до суду та ухваленням рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2004 р. у справі 15/191, яким позовні вимоги задоволено та яке набрало законної сили останній в повної мірі скористався своїм правом на судовий захист. Тому твердження відповідача, щодо спливу строку позовної давності, який розпочався заново після набрання законної сили вищезгаданого рішення.

Крім того, Господарським процесуальним кодексом України не передбачена можливість повторного звернення до суду з позовом про той самий спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України це є підставою для припинення провадження у справі.

Таким чином, на підстави викладеного вище факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений.

Позивач просить стягнути з відповідача 10 843,93 грн. трьох процентів річних та 12 507,92 грн. інфляційних збитків.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевірив розрахунок інфляційної складової боргу та трьох процентів річних, наданий позивачу, та встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства України. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10 843,93 грн. трьох процентів річних та 12 507,92 грн. інфляційних збитків підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 10 843,93 грн. трьох процентів річних та 12 507,92 грн. інфляційних збитків підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, код 24584661) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Восток» (61003, м. Харків, пров. Університетський, 1, код 14364800) 10 843 (десять тисяч вісімсот сорок три) грн. 93 коп. трьох процентів річних, інфляційних втрат в розмірі 12 507 (дванадцять тисяч п'ятсот сім) грн. 92 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Повне рішення складено 11.06.2013 р.

Суддя О.Г. Удалов