Ухвала суду № 31747021, 11.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1013/10413/2012 Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В.Провадження № 22-ц/780/3277/13 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н.В.Категорія 52 11.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

11 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Лащенка В.Д.,

суддів : Ігнатченко Н.В., Малорода О.І.,

при секретарі : Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Пластик» про стягнення не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час розрахунку та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 1.12.2005 року вона була переведена на посаду агломератника до ТОВ «Планета Пластик» на підставі наказу № 1201/1-к. 2.04.2012 року її було звільнено з роботи з підстав «виявленої невідповідності працівника займаній посаді внаслідок стану здоров'я, яке перешкоджає продовженню даної роботи», про що зроблено відповідний запис до трудової книжки. Відповідно до наказу № 1201/1-к від 2.04.2012 року позивача було звільнено з роботи відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України на підставі висновку медичної комісії від 27.03.2012 року та виплативши грошову компенсацію за невикористані 8 днів щорічної відпустки за період роботи з 3.05.2005 року по 2.04.2012 року. Проте відповідач не провів позивачу виплату вихідної допомоги, також не повідомив письмово про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, а тому ОСОБА_2 вважає його дії незаконними, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення; у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство, установа, організація згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Протягом січня 2012 року підприємство не працювало і працівникам надавалася планова відпустка, та без збереження заробітної плати, а в лютому, березні 2012 року теж була робота не повний місяць.

ОСОБА_2 вказала, що згідно довідки ТОВ "Планета Пластик" від 20.07.2012 року, її заробіток за листопад 2011 року склав 2 729,00 грн., за грудень 2011 року - 4 593,45 грн.; термін розрахунку - останні два повних робочих місяця, тобто, починаючи з моменту звільнення по день подачі позову до суду середній заробіток за час затримки розрахунку становить 27 085,85 грн., а вихідна допомога - 3 661,22 грн.

Крім того позивач вважає, що відповідач позбавив її в реалізації права на отримання вихідної допомоги як звільненої за станом здоров'я відповідно до ст. 44 КЗпП України. Такі тривалі в часі незаконні дії відповідача завдали позивачу моральної шкоди, яка полягає в порушенні відповідачем її прав на отримання вихідної допомоги, що призвело до того, що вона не має коштів, на які розраховувала і була впевнена, що при звільненні з нею повністю розрахуються. В даний час позивач не працює, тому у неї немає коштів на утримання житла, на ліки, на проїзд до лікувальних закладів та інше, що ускладнило стосунки в сім'ї з близькими та знайомими. Дані обставини завдають ОСОБА_2 моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя та існування родини. При визначенні розміру моральної шкоди, позивач виходила із заробітної плати та тривалості затримки не проведення остаточного розрахунку та оцінює завдану ТОВ «Планета Пластик» моральну шкоду в 30 000,00 грн.

На підставі зазначеного та з урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_2 просила суд стягнути з ТОВ «Планета Пластик» на свою користь вихідну допомогу в сумі 3 661,10 грн.; середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 49 153,22 грн.; моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 квітня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Планета Пластик» на користь ОСОБА_2 суму вихідної допомоги у розмірі 2 082,36 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з даних бухгалтерської довідки № 0402/1 від 2 квітня 2012 року, за якою середньомісячна заробітна плата позивача становила 2 082,36 грн., а тому саме ця сума вихідної допомоги при звільненні повинна бути виплачена відповідачем ОСОБА_2, оскільки розрахунок середньомісячної заробітної плати позивача наданий відповідачем є більш правильним, ніж розрахунок зроблений позивачем.

Разом з тим суду вважав, що підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 щодо стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку в сумі 49 153,22 грн. та моральної шкоди в сумі 30 000,00 грн. не вбачається, оскільки невиплата вихідної допомоги позивачу сталася не з вини ТОВ «Планета Пластик».

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що міський суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так судом встановлено, що згідно наказу № 406 від 06.04.2005 року ОСОБА_2 була прийнята до ТОВ "Планета Пластик" на посаду підсобного робітника та згідно наказу № 1201/1 від 1.12.2005 року була переведена на посаду агломератника.

Наказом № 0402/1-к від 2.04.2012 року ОСОБА_2 як агломератника дільниці з переробки вторинної сировини за п. 2 ст. 40 КЗпП України звільнено у зв'язку із виявленої невідповідності працівника займаній посаді внаслідок стану здоров'я, яке перешкоджає продовженню даної роботи та доручено бухгалтерії підприємства виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані нею 8 днів щорічної відпустки за період роботи з 3.05.2005 року по 2.04.2012 року.

Відповідно до наказу № 0402/8-к від 02.04.2012 року ТОВ «Планета Пластик» про виплату вихідної допомоги у зв'язку із звільненням, вказано бухгалтерії підприємства виплатити ОСОБА_2, агломератнику дільниці з переробки вторинної сировини вихідну допомогу у розмірі одного середнього місячного заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України.

Судом встановлено та підтверджується актом від 3.04.2012 року ТОВ «Планета Пластик», що до бухгалтерії підприємства з'явилася ОСОБА_2, яка:

- була ознайомлена про нараховані суми, належні її при звільненні;

- розписатися за ознайомлення з розрахунком про нараховані суми при звільненні ОСОБА_2 від 02.04.2012 року відмовилась;

- отримала грошові кошти (заробітну плату за березень 2012 року - квітень 2012 року та компенсацію за невикористану відпустку) у загальній сумі 1 767,85 грн.;

- відмовилась від отримання вихідної допомоги у сумі 1 770,01 грн. згідно видаткового касового ордеру № 102 від 03.04.2012 року;

- відмову отримувати вихідну допомогу мотивувала не згодою із звільненням її за п. 2 ст. 40 КЗпП України внаслідок стану здоров'я, яке перешкоджає продовженню даної роботи, запланованим зверненням до суду з позовом до ТОВ "Планета Пластик» та міркуванням, що отримання даної вихідної допомоги може бути розцінене як згоду зі звільненням;

Даний акт підписаний бухгалтерами ОСОБА_3, ОСОБА_4, начальником дільниці з переробки вторинної сировини ОСОБА_5, начальником відділу кадрів ОСОБА_6

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18.09.2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Планета Пластик» про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на займаній посаді, визнання дій протиправними та незаконними, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 4 грудня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

У відповідності до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

У відповідності до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У відповідності до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно бухгалтерської довідки № 0402/1 від 2.04.2012 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 становить 2 082,36 грн.; згідно розрахунку про нараховані суми при звільненні ОСОБА_2 від 02.04.2012 року вихідна допомога нарахована в сумі 2 082 36 грн., до виплати 1 770,01 грн.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо стягнення вихідної допомоги в розмірі 3 661,10 грн., яка була нарахована у встановленому законом порядку, ОСОБА_2, відмовившись від її отримання, що підтверджується актом від 3.04.2012 року, не надала суду доказів та не довела тієї обставини, що при її звільненні з вини позивача було порушено процедуру виплати зазначеної вихідної допомоги.

З огляду на те, що за розрахунком розміру середньої місячної заробітної плати, заробітна плата позивача становить 2 082,36 грн., судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 212 - 214 ЦПК України належним чином з'ясовано фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору щодо вимог ОСОБА_2 щодо стягнення вихідної допомоги саме в сумі 3 661,10 грн., яка правова норма підлягає застосуванню для правовідносин, що виникли між сторонами, та обґрунтовано зроблено висновок щодо стягнення вказаної суми з ТОВ «Планета Пластик» на користь ОСОБА_2

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом не проаналізовано та надано належної оцінки наказам № 0402/1-к, № 0402/8-к від 2.04.2012 року, які складено з порушенням норм трудового законодавства, оскільки обставини щодо їх дійсності досліджувалися судами у справі ОСОБА_2 до ТОВ «Планета Пластик» про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на займаній посаді, визнання дій протиправними та незаконними, та не знайшли свого підтвердження.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Посилання апелянта на те, що відповідач ухиляється від сплати вихідної допомоги при звільненні на вимоги ОСОБА_2 є необгрунтованими та безпідставними, так як невиплата цієї допомоги сталася не з вини ТОВ «Планета Пластик», а у зв'язку із відмовою апелянта від її отримання, що підтверджено матеріалами справи.

За таких обставинах, вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди також не підлягають до задоволення, поскільки суперечать матеріалам справи та вимогам законодавства.

Інші докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307-308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України , колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: