Постанова № 31745579, 05.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 року 810/2517/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Чайковський В.Т.

Гриб Є.А. (за довіреністю)

від відповідача: Мурга Р.Я. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проКолективного малого підприємства фірма «Екотеп» Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Колективне мале підприємство фірма «Екотеп» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 21 березня 2013 року № 0000542205 та № 0000532205.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків про порушення КМП Фірма «Екотеп» вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Компанія «Вайліс».

Позивач стверджує, що придбав товар у ТОВ «Компанія «Вайліс» правомірно, тому підстави для визнання укладеного договору нікчемним відсутні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Згідно пояснень представника позивача, між ДП МОУ « 703 Металообробний завод котельного обладнання» та КМП Фірма «Екотеп» укладено договір з виконання технічного переоснащення котельні. З метою забезпечення виконання господарських зобов'язань за вказаним договором, КМП Фірма «Екотеп» укладено договір купівлі - продажу з ТОВ «Компанія «Вайліс» на постачання обладнання.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про

заниження КМП Фірма «Екотеп» грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Колективне мале підприємство Фірма «Екотеп» зареєстроване Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 14 квітня 1992 року, що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21 червня 2012 року (т. 1 а.с. 11).

На податковому обліку КМП Фірма «Екотеп» перебуває в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 5 грудня 2012 року по 11 грудня 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 78.4 статті 78, пунктів 79.1,79.2 статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 5 грудня 2012 року № 459 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку КМП Фірма «Екотеп» з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Компанія «Вайліс» за період з 1 липня 2009 року по 30 вересня 2012 року. Результати перевірки оформлено актом від 18 грудня 2012 року № 2215/22-00/13720983 ( т.1 а.с. 26-42).

У ході перевірки встановлено факт порушення КМП Фірма «Екотеп» вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті заниження суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 105874,80 за грудень 2010 року та вимог пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у результаті заниження податку на прибуток у сумі 132343,50 грн. Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням КМП Фірма «Екотеп» показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Компанія «Вайліс».

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області 21 березня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000542205, яким збільшено суму грошового зобов'язання КМП Фірма «Екотеп» з податку на додану вартість на 132343,00 грн. ( в тому числі 105875,00 грн. за основним платежем та 26469,00 за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкове повідомлення-рішення № 0000532205, яким збільшено суму грошового зобов'язання КМП Фірма «Екотеп» з податку на прибуток приватних підприємств на 165430,00 грн. ( в тому числі 132344,00 грн. за основним платежем та 33086,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1 а.с.43- 44).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, 16 листопада 2010 року укладено договір купівлі продажу № 2 між КМП Фірма «Екотеп» та ТОВ «Компанія «Вайліс» ( т.2 а.с. 2). Згідно умов вищезазначеного договору, Продавець ( ТОВ «Компанія «Вайліс») зобов'язується поставити Покупцеві (КМП «Екотеп») товар (насос мережний, насос підживлюваний, насос циркулярний).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором купівлі продажу ТОВ «Компанія «Вайліс» виписано:

- рахунки-фактури: № СФ-208 від 9 грудня 2010 року, № СФ-209 від 9 грудня 2010 року та № СФ-210 від 9 грудня 2010 року на загальну суму 635248,80 грн., в тому ПДВ 105874,80 грн. (т.1 а.с.56-58) ;

- податкові накладні: від 16 грудня 2010 року № 161208, від 16 грудня 2010 року № 161209 та від 16 грудня 2010 року № 161210 (т.1 а.с.59-61) ;

-видаткові накладні: від 16 грудня 2010 року № 161209, від 16 грудня 2010 року № 161209 та від 16 грудня 2010 року № 161210 (т.1 а.с. 62-64).

Законодавчим актом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент формування позивачем показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Компанія «Вайліс» був Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

За визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відносини, що виникають у сфері справляння податку на прибуток врегульовує Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.97 року № 283/97-ВР).

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту та валових витрат, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 вказаної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до матеріалів справи, 13 лютого 2012 року проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «Компанія «Вайліс», висновки якої викладені у акті №282/23-1/36445186 від 13 лютого 2012 року. Вищезазначеним актом встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період з 18 грудня 2009 року по 31 грудня 2011 року, відсутність у ТОВ «Компанія «Вайліс» адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язаннь по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язаннь (т.1 а.с. 149-211).

Також, 10 квітня 2012 року старшим слідчим з ОВС Головного слідчого управління ДПС України підполковником податкової міліції Небелюк В.І. порушено кримінальну справу за фактами фіктивного підприємництва, створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ «Компанія «Вайліс» (т.1 а.с. 119-125).

Враховуючи вищезазначене, невстановлені досудовим слідством особи, діючи всупереч положенням статей 203, 207, 626, 629 Цивільного кодексу України, статей 179, 180 Господарського кодексу України використовували ТОВ «Компанія «Вайліс» з метою прикриття своєї незаконної діяльності, шляхом уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та інші фіктивні первинні документи. Як наслідок, в результаті незаконної діяльності ТОВ «Компанія «Вайліс» була спричинена велика матеріальна шкода державі.

Таким чином, оскільки податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд дійшов висновку, що надані позивачем докази на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Компанія «Вайліс» не можуть доводити реальність виконання господарських зобов'язаннь за договором купівлі-продажу № 2 та використовуватись для формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд також звертає увагу на те, що здійснення буд-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. У свою чергу, на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності (частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 29 грудня 1995 року № 488/346). Тобто, первинні документи за господарськими операціями є основою для податкового обліку.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, у тому числі типова форма товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». У відповідності до пункту 2 вказаного наказу, застосування такої форми первинного обліку як товарно-транспортна накладна є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Таким чином, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

За господарськими операціями між КМП «Екотеп» та ТОВ «Компанія «Вайліс» необхідність складання товарно-транспортних накладних обумовлена значними обсягами поставки товарів.

Проте, у ході судового розгляду справи, позивачем не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження факту перевезення товару від ТОВ «Компанія «Вайліс» до КМП «Екотеп».

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розвантаження та прийняття товару на склад КМП «Екотеп», зберігання товару на складі та видачі товару із складу для використання у господарській діяльності.

У наданих позивачем копіях видаткових накладних не зазначено місце отримання товару, тому факт прийняття товару на склад КМП «Екотеп» на підставі видаткових накладних встановити неможливо.

Суд також звертає увагу на те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників валових витрат є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Вирішуючи питання про використання позивачем у господарській діяльності товарів, придбаних у ТОВ «Компанія «Вайліс» за договором купівлі-продажу № 2, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 4 жовтня 2010 року між КМП «Екотеп» та ДП МОУ « 703 Металообробний завод котельного обладнання» укладено договір № 93, згідно умов якого Замовник (ДП МОУ « 703 Металообробний завод котельного обладнання») доручає, а Підрядник (КМП «Екотеп») приймає на себе виконання робіт з технічного переоснащення котельні в місті Ізюм, Харківської області за адресою: провулок Залікарняний,5-Б (т.2 а.с.3-6), договір підряду № 94, згідно умов якого Замовник (ДП МОУ « 703 Металообробний завод котельного обладнання») доручає, а Підрядник (КМП «Екотеп») приймає на себе виконання робіт з технічного переоснащення котельні в місті Ізюм, Харківської області за адресою: вулиця Київська,17Б (т.2 а.с.11-14, договір підряду № 95, згідно умов якого Замовник (ДП МОУ « 703 Металообробний завод котельного обладнання») доручає, а Підрядник (КМП «Екотеп») приймає на себе виконання робіт з технічного переоснащення котельні в місті Ізюм, Харківської області за адресою: вулиця Сонячна, 2-Г (т.2 а.с. 21-24).

Враховуючи, що роботи з технічного переоснащення котельні мали відбуватися в місті Ізюмі, Харківської області, позивач мав перевезти товар ( насоси) із власного складського приміщення до будівельних майданчиків ( місць виконання робіт). Проте, доказів, на підтвердження перевезення товару з складського приміщення КМП «Екотеп» до місця виконання монтажних робіт (договору перевезення з контрагентом, товарно-трансортних накладних, подорожніх листів вантажного автомобілю) позивачем не надано.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розвантаження та прийняття товару у місці виконання монтажних робіт, згідно договорів підряду № 93, № 94 та № 95.

Суд не бере до уваги, надані позивачем документи на підтвердження виконання господарських зобов'язань за договорами підряду,зокрема, погодження договірної ціни (т.2. а.с.9-10, 17-20, 27-30), протоколи погодження договірної ціни (т.2 а.с.7, 15, 25), довідки про вартість виконаних робіт та витрат ( т.1 а.с. 67-79), акти приймання виконаних будівельних робіт (т.1 а.с. 80-101) та локальний кошторис( т.2 а.с. 31-35), оскільки, в матеріалах справи відсутнє підтвердження здійснення факту господарської операції.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Ураховуючи вищезазначене суд констатує, що позивачем не надано належних документів та не доведено факту виконання господарських зобов'язань за договором із ТОВ «Компанія «Вайліс» отже відсутні належні докази здійснення господарських операцій.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або в разі якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, висновок відповідача про порушення КМП «Екотеп» вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Компанія «Вайліс» є законним та обґрунтованим. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 21 березня 2013 року № 0000542205 та № 0000532205 є правомірними і скасуванню не підлягають.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 21 березня 2013 року № 0000542205 та № 0000532205, суд дійшов висновку, що адміністративний позов КМП «Екотеп» задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 10 червня 2013 року.