Рішення № 31745354, 19.04.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1154/13- ц

Провадження № 2/344/2423/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-суддіМаксимчина Ю.Д.

секретаря Федорак Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» до ОСОБА_1, ПАТ Страхова Компанія ВУСО про стягнення майнової шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди ,-

В С Т А Н О В И В:

ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 15748,42 грн.

Ухвалою суду від 14.03.2013 року залучено до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ПАТ Страхова Компанія ВУСО. Також ухвалою суду від 19.04.2013 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ПАТ Страхова Компанія ВУСО відповідачем ПАТ Страхова Компанія ВУСО.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, до суду подав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі та підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, до суду подав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі та щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі.

Представник - ПАТ Страхова Компанія ВУСО в судове засідання не зявився, однак попередньо подав клопотання про слухання справи без участі представника та пояснення на позовну заяву в якому просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.09.2012 року о 15 год. 55 хв. в м. Івано-Франківську на перехресті вулиць Коновальця-Сорохтея, сталась дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля «Шкода Фабія» д.н.з АТ 5416 АО під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Фольксваген Пассат» д.н.з АТ 5511 АР, під керуванням ОСОБА_2, який перебуває у трудових відносинах з власником цього автомобіля ОКП «Івано-Франківське ОБТІ». Внаслідок ДТП автомобілі були пошкоджені.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 15.10.2012 року провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрито у звязку з відсутністю складу адміністративного порушення (а.с. - 29).

З копій матеріалів адміністративної справи вбачається, що ОСОБА_1 всупереч п. 10.1 Правил дорожнього руху, не переконавшись у безпечності свого маневру та відсутності перешкоди з правої сторони, перетнув дві смуги чотириполосної головної дороги та в супереч п.16.11 Правил дорожнього руху, на перехресті нерівнозначних доріг не дав дорогу транспортному засобу, який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі чим спричинив зіткнення з автомобілем, що нележить позивачу.

З протоколу про адміністративне правовопорушення вбачається, що зіткнення сталось з вини ОСОБА_1, який в свою чергу зазначив, що з протоколом згідний, про що свідчить його підпис на протоколі, а в поясненнях ОСОБА_1 вказав, що не помітив автомобіль з яким допустив зіткнення.

ОСОБА_1 16.10.2012 повідомив представника ПАТ «Страхова Компанія «Вусо» в м.Івано-Франківську про ДТП та оформив відповідну заяву. Після реєстрації заяви представник повідомив його про те, що виплата страхового відшкодування буде проведена після отримання рішення суду. Проте, виплата страхового відшкодування не відбулась, оскільки провадження по справі про притягнення його адміністративної відповідальності закрите у звязку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно довідки, виданої інспектором ВДАІ та протоколу огляду транспортного засобу, підписаного представником ПАТ «Страхова Компанія «Вусо» ОСОБА_3, в результаті зіткнення, у автомобіля позивача пошкоджено бампер з лівої сторони, тріснута ліва фара та решітка радіатора, зламаний кронштейн бампера та наявні сліди тертя з лівого боку, в т.ч і на капоті.

ОСОБА_1 15.10.2013 року, не помітивши перешкоду, допустив зіткнення з автомобілем позивача на перехресті нерівнозначних доріг, чим спричинив майнову шкоду, проте свою вину у зіткненні заперечує. На виконання умов договору страхування повідомив ОСОБА_3 - представника ПАТ «Страхова Компанія «Вусо», з яким був укладений діючий договір страхування, доказом чого є її підпис на протоколі огляду автомобіля позивача. Не зважаючи на невиплату страхового відшкодування страховиком ОСОБА_1 вважає, що вартість ремонту автомобіля позивача зобовязаний відшкодувати саме страховик - ПАТ «Страхова Компанія «Вусо».

Згідно постанови №4 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись положеннями статті 212 Цивільного процесуального кодексу України, у суду немає підстав ставити під сумнів дійсність висновків інспектора ВДАІ, який являється спеціалістом в області ДТП і для з'ясування причин ДТП приймає до уваги всі дані про рух транспортних засобів, в тому числі і висновки про характер, механізм пошкоджень та причинний звязок між механічними пошкодженнями автомобіля позивача та діями учасників дорожньо-транспортної пригоди.

Стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказує, що метою цього закону є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Положення ст. 6 вказаного закону дає чітку вказівку внаслідок чого настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Тобто страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу.

Відшкодування шкоди, заподіяної третій особі проводиться на підставі статті 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Стаття 22.2 до цього Закону підкреслює, що потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.

Положення статті 29 цього ж Закону встановлюють механізм розрахунку сум, в рамках яких повинні відшкодовуватись кошти пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу спричиненними в результаті зіткнення.

Суд, керуючись ст.32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вважає, що перелік випадків, коли страховик має право не відшкодовувати шкоду, є вичерпним і закриття провадження у звязку з відсутністю складу адміністративного порушення не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

За таких обставин, незважаючи на відсутність вини ОСОБА_1 та враховуючи його згоду на відшкодування шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «Вусо», а також відсутність належних доказів укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд вважає, що шкода, заподіяна позивачу, як власнику автомобіля Фольксваген Пассат д.н.з АТ5511АР, підлягає відшкодуванню з ПАТ «Страхова Компанія «Вусо». Також відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь позивача з ПАТ «Страхова Компанія «Вусо» підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» постанови №4 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року, керуючись ст.ст. 10,60, 88, 212-215 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити .

Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства Страхова Компанія ВУСО (код 31650052) на користь ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» (код 03346064) - 15 748 грн. 42 коп. витрачених на відновлювальний ремонт автомобіля та 229 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Максимчин Ю.Д.