Рішення № 31743795, 23.05.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1328/970/12 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І.

Провадження № 22-ц/783/1312/13 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І.В.

Категорія:57

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бермеса І.В.,

суддів: Мусіної Т.Г., Тропак О.В.,

за участі секретаря Проворної Н.І.,

та участю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, прокурора Лящука Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Брюховицької селищної ради на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2012 року у справі за позовом прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради до ОСОБА_8, Брюховицької селищної ради, треті особи- Управління держкомзему у м. Львові, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лазурит-007», Товариство з обмеженою відповідальністю «Самгородок» про витребування майна від добросовісного набувача, -

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради звернувся з позовом, який в подальшому було роз'єднано в окремі позовні вимоги та уточнено, та остаточно просив суд поновити терміни для звернення до суду; скасувати рішення Брюховицької селищної ради №618 від 23.10.2008 року «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року» (№ 2-3327/04); визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008 року, зареєстрований в реєстрі за №8676, укладений між Брюховицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн»; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2008 року, зареєстрований в реєстрі за №10431, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн» та ОСОБА_8, Товариством з обмеженою відповідальністю «Самгородок», Товариством з обмеженою відповідальністю «Лазурит-007» в частині передачі у власність ОСОБА_8 7000/63611 частин земельної ділянки, що становить площу 0,7000 га кадастровий №4610166300:04:003:0061, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; визнати нечинним Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_8 ЯЖ № 907041 від 27.01.2009 р., а також витребувати в ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,7000 га кадастровий № 4610166300:04:003:0061 державний акт серії ЯЖ № 907041 та зобов'язати повернути спірну земельну ділянку - у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 19.11.2004 року зобов'язано Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж ТзОВ «Новобуддизайн» земельної ділянки площею 8,8643 га в смт. Брюховичі в районі вул. Ряснянської, яку ТзОВ «Новобуддизайн» орендував для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру та укласти з ТзОВ «Новобуддизайн» договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. На виконання вищевказаного рішення суду Брюховицькою селищною радою було винесено рішення № 618 від 23.10.2008 року, згідно якого між Брюховицькою селищною радою та ТзОВ «Новобуддизайн» укладено договір купівлі-продажу від 05.11.2008 року, реєстровий № 8676 земельної ділянки загальною площею 8,8643 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з яких: 1,8000 га- для житлового будівництва, 7,0643 га -для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру. В подальшому, ТзОВ «Новобуддизайн» відчужив земельну ділянку площею 6, 3611га, яка відноситься до категорії земель громадського призначення надана для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру кадастровий № 4610166300:04:003:1606 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2008 року, укладеного з покупцями ОСОБА_8, ТзОВ «Самгородок», ТзОВ «Лазурит-007». Згідно вказаного договору ОСОБА_8 переходить земельна ділянка площею 0,7000 га. На підставі вищевказаного договору ОСОБА_8 27.01.2009 року зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку, оформивши державний акт на право власності на неї, а саме: площею 0,7000 га кадастровий № 4610166300:04:003:0061 державний акт серії ЯЖ № 907041.

Однак Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області рішення від 15.11.2004 року у справі було переглянуто за нововиявленими обставинами та скасовано ухвалою від 15.06.2010 року. При цьому в рішенні від 15.11.2004 року суд посилався на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 року визнано неправомірними та скасовано рішення Брюховицької селищної ради №245 від 11.03.2004 року та №263 від 18.03.2004 року про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, в кварталі 44 Львівського і держлісгоспу загальною площею 19,1 га та віднесення їх до земель селища рекреаційного призначення. Це рішення Шевченківського районного суду м. Львова залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 року, ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 16.08.2005 року та ухвалою Вищого адміністративного | суду України від 28.10.2009 року.

Виходячи із наведеного, відповідач ОСОБА_8 набув права власності на спірне майно всупереч встановленому законом порядку, а відтак спірне майно підлягає поверненню законним власникам та розпорядникам. Крім цього у зв'язку із тим, що ухвала Вищого адміністративного суду України, якою рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 року залишено без змін, надійшла на адресу прокуратури Львівської області лише 11.01.2010 року - остання була позбавлена можливості подати позовну заяву у встановлений законом строк та пропустила терміни звернення до суду.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Поновлено строк звернення до суду.

Скасовано рішення Брюховицької селищної ради №618 від 23.10.2008 року «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року (№2-3327/04).

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008 року зареєстрований в реєстрі за №8676, укладений між Брюховицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн».

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2008 року зареєстрований в реєстрі за №10431, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн» та ОСОБА_8, Товариством обмеженою відповідальністю «Самгородок», Товариством з обмеженою відповідальністк «Лазурит-007» в частині передачі у власність ОСОБА_8 7000/6361 частин земельної ділянки, що становить площу 0,7000 га кадастровим №4610166300:04:003:0061, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано нечинним Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_8 ЯЖ № 907041 від 27.01.2009 року.

Витребувано в ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,7000 га кадастровий № 4610166300:04:003:0061 державний акт серії ЯЖ № 907041 та зобов'язано повернути вказану земельну ділянку - у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

Рішення суду оскаржила Брюховицька селищна рада, до якої приєднався представник ОСОБА_12 - ОСОБА_13.

В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення є необгрунтованим та незаконним. Вказує, що прокурор необґрунтовано в якості позивачів зазначив Львівську міську раду та Кабінет Міністрів України, оскільки їхні інтереси по відношенню до права власності на спірні землі є взаємовиключними, також суд не зазначив, які їх права порушені та не надано жодних документів, які б посвідчували право державної власності на спірні ділянки. Посилається на рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 року, в якому зазначено, що земельні спори фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому вимога про скасування рішення Брюховицької селищної ради не підлягає розгляду загальним судом. Оскільки судом було встановлено, що ТзОВ «Новобуддизайн» виключено з ЄДР та закрито провадження в частині вимог до ТзОВ «Новобуддизайн», то суд не мав права повністю задовольняти позовні вимоги. Також судом не встановлена незаконність набуття права власності відповідачем ОСОБА_8

Безпідставними є посилання суду на те, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки такі твердження спростовуються листами Державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс» №104 від 02.03.2004 р., №105 від 02.03.2004 р. та №106 від 02.03.2004 р. про вилучення земельних ділянок, в яких зазначено, що землекористувач не заперечує проти вилучення частини земель, що перебувають в його користуванні. Судом не враховано, що застосування до даних правовідносин положень статті є неправомірним, оскільки, диспозицією статті 388 ЦК України, наведено перелік підстав, при наявності яких майно може бути витребуване від добросовісного набувача, і цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає. Обставини, на які посилається прокурор під жодну із наведених підстав ні прямо, ні опосередковано не підпадають.

Судом в мотивувальній частині вказано, що фактичним користувачем спірної земельної ділянки є Державне лісогосподарське об'єднання «Львівліс», однак таке судом до участі у справі не залучено. Суд не залучив до участі сторін, права і обов'язки яких було порушено рішенням, а саме ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_14, ОСОБА_19,

Просить рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В дане судове засідання після оголошеної перерви не з'явився ОСОБА_13, який давав пояснення в попередніх в судових засіданнях, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи. Крім того, в судове засідання не з'явились інші учасники судового засідання, які належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. За таких обставин колегія суддів вважає за можливе продовжити розгляд справи у їх відсутності.

Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги, заперечення прокурора Лящука Т.І., Березюка С.Г., Шматолоха О.І., пояснення ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що її слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону дане рішення частково не відповідає.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено, що 11.01.2010 року після отримання ухвали Вищого адміністративного суду України, якою рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 року за позовом прокурора Львівської області до Брюховицької селищної ради про визнання незаконними рішення № 245 від 11.03.2004 р. та рішення № 263 від 18.03.2004р. 9-ої сесії 24-го скликання Брюховицької селищної ради, було залишено без змін, прокуратура Шевченківського району м. Львова дізналася про порушення інтересів держави, а саме: вилучення з державної власності земель лісогосподарського призначення площею понад 19 га. Відтак суд прийшов до вірного висновку, що прокуратурою Шевченківського району м. Львова з поважних причин пропущено строки звернення до суду з позовом про витребування майна від добросовісного набувача, а тому такий строк слід поновити.

Встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 19.11.2004 року Брюховицьку селищну раду було зобов'язано прийняти рішення про продаж ТзОВ «Новобуддизайн» земельної ділянки площею 8,8643 га в смт. Брюховичі в районі вул. Ряснянської, яку ТзОВ «Новобуддизайн» орендував для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру, та укласти з ТзОВ «Новобуддизайн» договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки.

На виконання вищевказаного рішення суду Брюховицькою селищною радою було винесено рішення № 618 від 23.10.2008 року, згідно якого між Брюховицькою селищною радою та ТзОВ «Новобуддизайн» укладено договір купівлі-продажу від 05.11.2008 року реєстровий № 8676 земельної ділянки загальною площею 8,8643 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з яких: 1,8000 га призначено для житлового будівництва, а 7,0643 га - для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру. В подальшому, ТзОВ «Новобуддизайн» відчужив земельну ділянку площею 6, 3611га, яка відноситься до категорії земель громадського призначення та надана для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру кадастровий № 4610166300:04:003:1606 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2008 року, укладеного з покупцями ОСОБА_8, ТзОВ «Самгородок», ТзОВ «Лазурит-007». Згідно вказаного договору ОСОБА_8 переходить земельна ділянка площею 0.7000 га.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн» виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-, підприємців, тому ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2012 року було закрито провадження по справі в частині вимог до ТзОВ «Новобуддизайн» через ліквідацію юридичної особи (а.с.57).

Посилання апелянта на те, що ухвалою суду закрито провадження в частині вимог до ТзОВ «Новобуддизайн» і суд не мав права повністю задовольняти позовні вимоги, судова колегія не приймає до уваги, оскільки предметом судового спору були вимоги в частині до Брюховицької селищної ради, як до сторони спірного договору.

На підставі вищевказаного договору ОСОБА_8 27.01.2009 року зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку, оформивши державний акт на право власності на неї, а саме: площею 0,7000 га кадастровий № 4610166300:04:003:0061 державний акт серії ЯЖ № 907041, що стверджується матеріалами справи.

Також встановлено, що Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області вищезазначене рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі переглянуто за нововиявленими обставинами та скасовано ухвалою від 15.06.2010 року.

Судом встановлено, що спірні земельні ділянки, ліси 1 групи в кварталі 44 Львівського держлісгоспу було вилучено рішеннями Брюховицької селищної ради від 11.03.2004 № 245 та від 18.03.2004 № 363 та віднесено їх до земель селища рекреаційного призначення. Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області, як на підставу скасування свого рішення від 15.11.2004 року зіслався на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 року визнано неправомірними та скасовано рішення Брюховицької селищної ради №245 від 11.03.2004 року та №263 від 18.03.2004 року про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, в кварталі 44 Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га та віднесення їх до земель селища рекреаційного призначення. Вищевказане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 року, ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 16.08.2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2009 року.

Однією із підстав скасування рішень Брюховицької селищної ради №245 від 11.03.2004 року та №263 від 18.03.2004 року, Шевченківським районним судом м. Львова було зазначено порушення вимог п.9 ст. 149 ЗК України, відповідно до положень якої, вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення належить виключно до компетенції Кабінету Міністрів України.

Тому суд пришов до вірного висновку, що на момент укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 05.11.2008 року Брюховицька селищна рада не мала права відчужувати спірну земельну ділянку, оскільки не була її власником та не могла нею розпоряджатися, також відповідно покупець ТзОВ «Новобуддизайн» не мав правових підстав її набувати у власність та відчужувати іншим особам, а відповідач ОСОБА_8, виходячи з наведеного, набув земельну ділянку без достатньої правової підстави.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду враховуючи наступне.

Відповідно до ч.2,3 ст.1 Лісового Кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Як встановлено вищезазначеними судовими рішеннями, спірні земельні ділянки загальною площею 19,1 га належать до категорії - ліси І-ї групи, категорія зависності - ліси населених пунктів, які призначені для виконання рекреаційних, санітарно-гігієнічних та оздоровчих функцій.(ст.36 Лісового Кодексу України)

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11.03.2004 року та 18.03.2004 року Брюховицька селищна рада, розглянувши заяву Державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс», прийняла рішення №245 та № 263 про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, в кварталі 44 з держлісфонду Брюховицького лісництва Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га і віднесла їх до земель селища рекреаційного призначення.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005р. вищевказані рішення Брюховицької селищної ради були визнані неправомірними та скасовані. Вказане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 року, ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 16.08.2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2009 року.

Згідно з проектом організації і розвитку лісового господарства Львівського ДЛГ (параграф 3.4.2), затвердженого Держкомітетом лісового господарства України за функціонувальним зонуванням лісопарку, квартал 44 Брюховицького лісництва віднесений до зони масового відпочинку.

Крім цього постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 року за №1391 «Про внесення змін до переліку населених пунктів, віднесених до курортних» селище Брюховичі віднесено до категорії курортних.

Згідно рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих від 12.01.1978 року №14 зазначені вище землі відносяться до земель рекреаційного призначення.

Відповідно до п. 5 ст. 27 Лісового Кодексу України Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин, зокрема, передає у власність, надає в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

Скасовуючи рішення Брюховицької селищної ради № 245 та №263, суд прийшов до висновку, що Брюховицькою селищною радою зумисно прийнято два рішення про вилучення земель з кварталу 44, для того, щоб площа земельної ділянки не була більшою ніж 10 га. При цьому суд посилався на п.9 ст.149 ЗК України згідно з яким вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні , ліси першої групи площею понад 10 га, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення належить виключно до компетенції Кабінету Міністрів України.

Отже суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що рішення Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 року не відповідає вимогам чинного законодавства, Брюховицька селищна рада не вправі було відчужувати спірну земельну ділянку, оскільки не була її власником та не могла нею розпоряджатися, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року було скасовано самим же судом в порядку встановленої процедури перегляду судових рішень (глава 4 розділ 5 ЦПК України).

Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що на момент прийняття свого рішення від 23.10.2008 року та на момент укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 05.11.2008 року, ця земельна ділянка перебувала у власності держави та в постійному користуванні Львівського державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс»» та не була вилучена з його користування. Відтак Брюховицька селищна рада не мала права відчужувати спірну земельну ділянку, оскільки не була її власником та не могла нею розпоряджатися, і відповідно покупець ТзОВ «Новобуддизайн» не мав правових підстав її набувати у власність та відчужувати іншим особам, а відповідач ОСОБА_8, виходячи з наведеного, набув земельну ділянку без достатньої правової підстави.

Судова колегія враховує те, що відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

За наведених обставин суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що укладений договір між Брюховицькою селищною радою та ТзОВ «Новобуддизайн» не відповідає вимогам чинного законодавства та відповідно до ст.ст.203,215,216 ЦК України визнав цей договір недійсним та зобов'язав добросовісного набувача ОСОБА_8 повернути земельну ділянку, яку він придбав, державі в особі Кабінету Міністрів України.

При цьому суд вірно вирішив вказані позовні вимоги в одному провадженні, оскільки заявлені позовні вимоги до відповідачів Брюховицької селищної ради та ОСОБА_8 про скасування рішення селищної ради, визнання договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки від добросовісного набувача невід'ємно пов'язані між собою і за своїм суб'єктним складом (фізична та юридична особи) належать саме до компетенції суду загальної юрисдикції та спростовує доводи апеляційної скарги щодо необхідності розгляду цих вимог в порядку іншої юрисдикції - адміністративної та господарської.

Разом з тим колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2008 року зареєстрованого в реєстрі за №10431, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн» та ОСОБА_8, Товариством обмеженою відповідальністю «Самгородок», Товариством з обмеженою відповідальністк «Лазурит-007» в частині передачі у власність ОСОБА_8 7000/6361 частин земельної ділянки, що становить площу 0,7000 га кадастровим №4610166300:04:003:0061, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також щодо визнання нечинним Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_8, оскільки обраний спосіб не відповідає способу захисту прав власника - держави, яким при цьому вірно обрано такий спосіб захисту прав власника як витребування земельної ділянки від нинішнього володільця.

Відповідно до ч.5 п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Відтак у зазначеній частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Доводи представника ОСОБА_12 -ОСОБА_13 про те, що у відповідності до ч.2 ст.388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, колегія суддів не може прийняти до уваги оскільки, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження щодо виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року, добросовісний набувач ОСОБА_8 не придбав це майно в порядку виконання вказаного судового рішення, яке стосується земельної ділянки, розташованої в смт. Брюховичі Львівської області, та є скасованим.

Посилання апелянта на неналежність позивачів є безпідставними оскільки, у відповідності до вимог чинного законодавства, що встановлено вищезазначеними попередніми судовими рішеннями, спірна земельна ділянка до часу її продажу Брюховицькою селищною радою перебувала у державній власності і розпоряджатись нею вправі був Кабінет Міністрів України.

Державне агентство лісових ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи центральних органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

Крім того, як ствердила представник Львівської міської ради, спірна земельна ділянка в смт. Брюховичі відноситься до лісів з рекреаційно-оздоровчими функціями для мешканців м.Львова - членів територіальної громади, і Львівська міська рада у відповідності до ст. 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду м.Львова.

Доводи апеляційної скарги щодо незалучення до участі у справі інших багаточисленних осіб, які брали участь в укладенні договорів від 25.12.2008 року, 11.06.2009 року, 10.07.2009 року не спростовують правильних висновків суду щодо скасування рішення селищної ради від 23.10.2008 року та визнання недійсним договору від 05.11.2008 року та витребування майна від ОСОБА_8, оскільки рішенням суду в цій частині не вирішено їх прав та обов'язків. Спір, у якому ОСОБА_12 є відповідачем, розглядається за окремим позовом, як і щодо інших набувачів (володільців) земельних ділянок.

Отже в решті частині рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, п.2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч.1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Брюховицької селищної ради- задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 18 вересня 2012 року в частині:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2008 року зареєстрованого в реєстрі за №10431, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобуддизайн» та ОСОБА_8, Товариством обмеженою відповідальністю «Самгородок», Товариством з обмеженою відповідальністю «Лазурит-007» в частині передачі у власність ОСОБА_8 7000/6361 частин земельної ділянки, що становить площу 0,7000 га кадастровим №4610166300:04:003:0061, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

-визнання нечинного Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_8 ЯЖ № 907041 від 27.01.2009 року -скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні в цій частині позовних вимог відмовити.

В решті частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Мусіна Т.Г.

Тропак О.В.