Постанова № 31738091, 10.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2013 р. справа № 2-а/808/26/2012 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Рязанова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Запорізького обласного військового комісаріату на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2012 року у справі №2-а/808/26/2012 за позовом ОСОБА_1 до про Запорізького обласного військового комісаріату визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з адміністративним позовом до Запорізького обласного військового комісаріату (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації замість заборгованого речового майна; стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію замість речового майна, відповідно до довідки про заборгованість №4/реч від 27.04.2011 року в сумі 2150,89 грн. (а.с.1-5)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2-а/808/26/2012. (а.с. 26)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що відповідач обмежує право позивача на своєчасне одержання грошової компенсації замість речового майна. Дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, завдають суттєву шкоду правам та законним інтересам позивача.

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2012 року у справі №2-а/808/26/2012 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії суб'єкта владних повноважень - Запорізького обласного військового комісаріату щодо невиплати військовослужбовцю ОСОБА_1 грошової компенсації замість заборгованого речового майна. Стягнено з Запорізького обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість речового майна, відповідно до довідки про заборгованість № 4/реч від 27 квітня 2011 року, в сумі 2150 гривень 89 копійок. В решті позовні вимоги залишені без задоволення. (суддя - Скользнєва Н.Г.) (а.с.44-47)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що положення, які забезпечують та містять зміст та обсяг існуючого права позивача на державну соціальну гарантію як військовослужбовця не може бути звужено ані його змістом, ані за обсягом. У відповідності до довідки №4/реч, виданої відповідачем, заборгованість з видачі речового майна станом на 17.12.2010 року складає 2150,89 грн.

Відповідач - Запорізький обласний військовий комісаріат, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2012 року у справі №2-а/808/26/2012 та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. (а.с.49-50)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що він не мав законних підстав, а також об'єктивної можливості компенсувати в грошовій формі речове майно, яке підлягало видачі в натурі позивачу. Кошторисом, затвердженим Запорізькому ОВК на 2010 рік, коштів на виплату компенсації за речове майно не передбачено.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

В судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних сил України №900 від 26 листопада 2010 року звільнено у запас на підставі п.«б» частини 6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».

Наказом військового комісара Запорізького обласного військового комісаріату №253 від 17 грудня 2010 року позивач виключений із списків особового складу Запорізького обласного військового комісаріату та усіх видів забезпечення.

Відповідно до довідки №4/реч від 27 квітня 2011 року про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, заборгованість відповідача перед позивачем складає 2150 гривень 89 копійок.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на отримання компенсації за неотримане речове майно передбачене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Дія пункту 2 статті 9-1 зазначеного Закону, яким передбачено виплату компенсації за неотримане речове майно, на момент звільнення позивача зі служби була чинною, а тому підлягала виконанню.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року), військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Згідно статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року №1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Законом України від 03 листопада 2006 року №328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 01 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачав права звернення для отримання грошової компенсації замість речового майна для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку.

Посилання позивача на пункт 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, є помилковим, з огляду на те, що зазначений пункт не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням вищевказаного Закону.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

При винесенні рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів, керуючись вимогами ст.244-2 КАС України, приймає до уваги Постанову Верховного Суду України у справі №21-38а13 від 19 березня 2013 року, в якій колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України висловлено аналогічну позицію щодо трактування зобов'язання сплати військовослужбовцям грошової компенсації замість речового майна.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права і тому вимоги апеляційної скарги відповідача підлягають задоволенню, а постанова Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2012 року у справі №2-а/808/26/2012 - скасуванню.

Керуючись ч.3 ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного військового комісаріату - задовольнити.

Постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2012 року у справі №2-а/808/26/2012 - скасувати.

У задоволенні позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 10 червня 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна