Постанова № 31738028, 31.05.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 травня 2013 р. № 820/3099/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Лозівському районі Харківської областідо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1простягнення заборгованості,В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Лозівському районі Харківської області, з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому з урахуванням уточнень, прийнятих судом, просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (64600, АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 01.06.2000 р., ідентифікаційний код НОМЕР_1) капіталізовані платежі в сумі 7388,35 грн. (сім тисяч триста вісімдесят вісім грн. 35 коп.) та перерахувати на р/р 37176400900349 в Управлінні Державного казначейства, МФО 851011, код 25865267 на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Лозівському районі Харківської області на забезпечення потерпілого внаслідок трудового каліцтва ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як платник страхових внесків у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Лозівському районі Харківської області. У зв'язку з тим, що відповідачем прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, повинна бути проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат особам потерпілим на підприємстві. Позивач звернувся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з заявою про визнання кредиторських вимог та відшкодування капіталізованих платежів. Проте, відповідачем не визнано грошові вимоги щодо капіталізації платежів, у зв'язку з чим відділення Фонду звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача спірної суми з урахуванням уточнень в розмірі 7388,35 грн.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позову, надав до суду письмові заперечення. Зазначив, що у позивача відсутні обґрунтовані підстави щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 капіталізованих платежів. Відповідно до вимог ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок у тому числі капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. В свою чергу постанова КМУ від 06.05.2000 р. № 765, визначає порядок капіталізації платежів тільки для підприємств-банкрутів. Згідно з п. 1 Порядку № 765 при нарахуванні капіталізованих платежів здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю та здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді. Отже, цей Порядок не регулює питання капіталізації платежів у разі ліквідації страхувальника поза процедурою банкрутства, а тому відповідач вважає, що чинне законодавство не передбачає обов'язку сплати капіталізованих платежів страхувальником у разі його ліквідації поза процедурою банкрутства. Щодо посилання позивача на положення статті 1205 Цивільного кодексу України, вказує, що законодавством не передбачений порядок такої капіталізації. Крім того, відповідач зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. На думку відповідача, у ФОП ОСОБА_1 відсутні зобов'язання перед потерпілим, винним у скоєнні ДТП визнаний водій іншого автомобіля. Також, відповідач зазначає, що у переліку прав та обов'язків позивача відсутнє посилання на право нараховувати страхувальнику капіталізовані платежі та обов'язок щодо стягнення з страхувальника вказаних платежів. Посилаючись на викладені доводи, представник відповідача просив суд у позові відмовити.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надав заяву у якій просив слухати справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надав заяву у якій просив слухати справу без його участі.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що перешкод для розгляду справи немає, а саме: відсутня потреба заслухати свідка чи експерта; особи, які беруть участь у справі, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а тому справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на ч. 6 ст. 128 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець (код НОМЕР_1, місцезнаходження: 64600, АДРЕСА_1), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 27) та знаходиться на обліку як платник страхових внесків у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Лозівському районі Харківської області.

Відповідно до акту № 1 форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, від 29.03.2012 року на підприємстві відповідача 25.02.2012 року стався нещасний випадок, в результаті якого під час виконання трудових обов'язків громадянин ОСОБА_2 отримав трудове каліцтво, внаслідок чого йому було призначено щомісячні страхові виплати (а.с. 14-17).

Згідно виписки з акту огляду МСЕК серії ХАР-08 № 001639 ОСОБА_2 була встановлена 30 % втрата професійної працездатності на період з 19.10.2012 року по 01.11.2013 року (а.с. 18).

Трудові відносини ОСОБА_2 з відповідачем підтверджено наданою до суду копією трудового договору від 19.09.2003 року та представником відповідача не заперечується (а.с. 20-22).

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності, про що було опубліковано в офіційному спеціалізованому засобі масової інформації - Бюлетені Державної реєстрації від 08.01.2013 року та внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 58-59).

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Лозівському районі Харківської області 23.01.2013 року звернулось до відповідача із заявою про визнання кредиторських вимог позивача до ФОП ОСОБА_1 та відшкодування капіталізованих платежів у розмірі 6825,72 грн. (а.с. 7-8).

Листом від 05.02.2013 року вих. №01/2013 відповідач повідомив, що грошові вимоги позивача є необґрунтованими та незаконними, у зв'язку з чим не визнаються ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с. 9-10).

З письмових пояснень представника позивача судом встановлено, що розрахунок капіталізованих платежів у розмірі 6825,72 грн. включав в собі помісячний розрахунок, отже, вказана сума була розрахована за період з 01.02.2013 року по 01.11.2013 року. Проте, беручи до уваги, що опублікування рішення про припинення підприємницької діяльності було здійснено в офіційному спеціалізованому засобі масової інформації - Бюлетені Державної реєстрації від 08.01.2013 року, то розрахунок капіталізованих платежів повинен бути проведено з 09.01.2013 року по 01.11.2013 року, тому з урахуванням викладеного, сума капіталізованих платежів складає 7388,35 грн.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною другою статті 1205 ЦК встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105 XIV (далі - Закон України № 1105 XIV).

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещадного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно статей 6, 7 Закону України № 1105 XIV страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Роботодавцем відповідно до цього Закону вважається власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю.

В силу вимог законодавства про страхування, зокрема, пункту 2 частини другої статті 45 Закону України № 1105-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду. Даний обов'язок продубльовано Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р.

За змістом статей 15, 46 цього Закону України № 1105-XIV Фонд соціального страхування від нещасних випадків - це некомерційна самоврядна організація, яка провадить збір та акумулювання страхових внесків.

За приписами статті 46 Закону України № 1105-XIV фінансування Фонду здійснюються за рахунок, зокрема, внесків роботодавців та капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 ч. 2 статті 46 Закону України № 1105-XIV фінансуванням та джерелом надходження коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків є капіталізація платежів, що надходять у разі ліквідації страхувальника. Цією нормою законодавець зобов'язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством).

Порядок обчислення і сплати страхових внесків до Фонду визначений Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року № 36 (зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за № 867/14134; чинною на час виникнення спірних відносин), пунктом 5.9 якої встановлено, що для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з Порядком.

Капіталізація платежів для задоволення вимог по зобов'язанням, що виникли у результаті заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, проводиться відповідно до Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю здоров'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765.

Відповідно до абзацу другого пункту першого Порядку капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

За змістом пункту 3 Порядку капіталізація платежів розраховується на період, що визначаться як різниця між середнього тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимоги ст. 46 Закону № 1105-XIV та положення Порядку щодо капіталізації платежів поширюються на всі випадки ліквідації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Аналогічна позиція щодо наявності у суб'єкта господарювання, що ліквідується, обов'язку проводити капіталізацію страхових виплат висловлена Верховним Судом України у постанові від 26 червня 2012 року (справа № 21-156а12).

Частиною 2 ст.161 КАС України визначено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Приписи наведеної норми процесуального закону прямо кореспондуються з положеннями ст.244-2 КАС України, відповідно до ч.1 якої рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на положення ч.2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Згідно з преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Здійснювані Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплати у разі настання страхового випадку застрахованій особі є обов'язком Фонду, а тому проведення ним таких виплат застрахованій особі не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України.

Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 05.09.2012 року у справі № 9/17-1131-2011.

Заперечення відповідача щодо відсутності його вини у заподіянні шкоди ОСОБА_3 судом відхиляються за неналежністю, оскільки дана обставина у контексті положень Закону №1105 та наведених вище підзаконних актів не має значення і не виключає обов'язок страхувальника, з яким потерпіла особа перебувала у трудових відносинах, на здійснення страхових виплат і сплату капіталізованих платежів у разі ліквідації.

Також, суд відхиляє як безпідставні посилання відповідача на те, що потерпілий ОСОБА_3 будь-яких майнових претензій до ФОП ОСОБА_1 не заявляв, з огляду на те, що всі належні ОСОБА_3 страхові виплати проводяться Фондом і не припиняються у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності відповідача.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд не встановив неправильності розрахунку суб'єктом владних повноважень заявленої до стягнення суми коштів. Відповідач проти розрахункової правильності заявленої до стягнення суми коштів не заперечував.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 128, 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Лозівському районі Харківської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (64600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) капіталізовані платежі в сумі 7388 грн. 35 коп. (сім тисяч триста вісімдесят вісім грн. 35 коп.) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Лозівському районі Харківської області та перерахувати на р/р 37176400900349, МФО 851011, код 25865267.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя К.О. Севастьяненко