Рішення № 31737559, 04.06.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р.Справа № 922/1853/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Інститута овочівництва та баштанництва НААН, с.Селекційне, Харківська обл. до Державного підприємства "Дослідне господарство "Борки" НААН, с.Борки, Харківська обл. про стягнення 9090,97 гривень за участю представників:

позивача - Рєпніна Є.Ю. (довіреність №б/н від 07 березня 2013 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Інститут овочівництва та баштанництва Національної академії аграрних наук України, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Борки" Національної академії аграрних наук України (Відповідача) суми попередньої оплати у розмірі 9090,97 гривень. Заявлену вимогу обґрунтував тим, що під час проведення Чугуївською міжрайонною державною фінансовою інспекцією ревізії фінансово-господарської діяльності його підприємства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року, 2011 рік та завершений звітний період 2012 року, було встановлено факт переплати Позивачем зайвих грошових коштів Відповідачу за договором №237 про надання послуг, укладеного між сторонами 29 липня 2011 року. Крім того, Позивач просив суд покласти судові витрати на Відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 травня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04 червня 2013 року.

27 травня 2013 року Відповідач надав через канцелярію суду клопотання (вх.№19024), в якому просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку із неможливістю прибуття у призначене судове засідання його представника.

04 червня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№20318) витребувані судом документи, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 04 червня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Проти клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи заперечував.

Відповідач у відкрите судове засідання 04 червня 2013 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 17 травня 2013 року.

Суд, розглянувши клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, зазначає наступне.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися у призначене судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Також, суд звертає увагу Відповідача на те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 07 травня 2013 року Відповідача було повідомлено, що у разі неявки його представника у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, до відповідного клопотання Відповідачем не було додано жодного доказу перебування його представника в іншому судовому засіданні.

Отже, в даному разі на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для розгляду справи, та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а тому суд відмовляє у задоволенні вищевказаного клопотання Відповідача.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.

29 липня 2011 року між Інститутом овочівництва та баштанництва Національної академії аграрних наук України (Позивачем) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Борки" Національної академії аграрних наук України (Відповідачем) було укладено договір №237 про надання послуг. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору, виконавець (Відповідач) зобов'язався надати послуги по прямому комбайнуванню ранніх зернових культур на площі 190 га комбайнами ДОН-1500, а замовник (Позивач), в свою чергу, зобов'язався провести оплату, у відповідності до умов цього договору.

Вартість послуг за вказаним договором складала 35250,00 гривень. Оплата повинна була проводитись Позивачем, згідно акту приймання виконаних робіт за фактично надані послуги (п.п.2.1, 2.2 договору).

На виконання умов вищевказаного договору, 29 липня 2011 року між сторонами було підписано акт №7 виконаних робіт на суму 35250,00 гривень. Цей акт було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками (а.с.10).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач повністю сплатив Відповідачу 35250,00 гривень за отримані послуги, тобто виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином. Факт сплати підтверджується платіжним дорученням №739 від 08 серпня 2011 року (а.с.11).

Проте, Відповідач частково виконав свої зобов'язання за спірним договором, а саме виконав роботи на площі 141 га, замість передбаченої умовами договору площі у 190 га, чим завдав збитків Позивачу на суму 9090,97 гривень. Даний факт підтверджується актом №770-20/16 ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства Позивача від 24 січня 2013 року за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року, 2011 рік та завершений звітний період 2012 року, який був складений Чугуївською міжрайонною державною фінансовою інспекцією під час відповідної перевірки.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.906 Цивільного кодексу України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Майже аналогічні положення закріплюються й ст.22 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Відповідно до ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, входять додаткові витрати (вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно зі ст.614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності з вимогами п.4 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: (а) протиправної поведінки, (б) збитків, (в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як було зазначено вище, за ст.22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Актом №770-20/16 ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства Позивача від 24 січня 2013 року установлений факт неналежного виконання умов спірного договору, а саме: лише часткове виконання Відповідачем умов договору.

Таким чином, наявна вина Відповідача. Про неможливість виконання вимог договору, з вини Позивача чи з інших причин, Відповідач суд не повідомив.

Також наявний причинний зв'язок між поведінкою Відповідача та завданими Позивачу збитками, у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази повернення Відповідачем упущеної вигоди у добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми у розмірі 9090,97 гривень, нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.599, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 224 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Борки" Національної академії аграрних наук України (63421, Харківська область, Зміївський район, сел.Борки, код ЄДРПОУ 05460404, п/р №26001004223 в ХОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 350589) на користь Інституту овочівництва та баштанництва Національної академії аграрних наук України (62478, Харківська область, Харківський район, сел.Селекційне, вул.Інститутська, 1, код ЄДРПОУ 00497124, п/р №31254273210076 в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) суму збитків у розмірі 9090,97 гривень та 1720,50 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.06.2013 р.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/1853/13