Рішення № 31737406, 05.06.2013, Господарський суд Донецької області

Господарський суд Д онецької області

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157 тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2013 Справа № 905/2459/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Державного підприємства "Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль" простягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача Єфременко О.О.- представник за довіреністювід відповідача Пілігірім О.О. - представник за довіреністю

Рішення прийняте 05.06.2013, оскільки 23.04.2013 та 21.05.2013 в судових засіданнях оголошувались перерви відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Державного підприємства "Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль" основного боргу у розмірі 614 168,10 грн., пені у розмірі 48 235,90 грн., 7% штрафу у розмірі 44 864,45 грн., інфляційних втрат в сумі 1 136,90 грн. та 3% річних у розмірі 17 397,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором № 01/12-БО-6 про закупівлю природного газу від 09.02.2012 щодо здійснення повної та своєчасної оплати поставленого позивачем протягом лютого-квітня 2012 року природного газу, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу, а також нараховані на неї пеню, штраф за прострочення оплати понад 30 днів, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 614 168,10 грн., інфляційних втрат в сумі 1 136,90 грн. та 3% річних у розмірі 17 397,08 грн. В частині позовних вимог про стягнення 7% штрафу та пені відповідач заперечує, посилаючись на наявність порушеної відносно Державного підприємства "Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль" справи про банкрутство, зазначив, що протягом дії мораторію не нараховується неустойка (пеня, штраф), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

09.02.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Державним підприємством "Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль" (покупець, відповідач) укладено договір № 01/12-БО-6 про закупівлю природного газу (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 договору. Газ, що поставляється за цим Договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Цей Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше, ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2012 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення. (п. 10.1 Договору).

Обсяг природного газу, що планується передати за Договором у період з 01.01.2012 по 31.12.2012, погоджено сторонами у п. 2.1 Договору, з визначенням запланованих обсягів поставки по місяцях.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна за 1 000 куб.м природного газу становить 3 509,00 грн., без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою 0%, крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 61,12 грн., а всього з ПДВ 366,72 грн.

До сплати за 1000 куб.м природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 61,12 грн., всього з ПДВ - 3 945,90 грн.

Згідно з п. 2.1 Додатку № 1 до Договору обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки визначається шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу в пункті приймання-передачі газу.

Обсяг газу, визначений згідно з п.2.1 цього Додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за Договором у пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газорозподільним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого продавцем.

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем постави, покупець зобов'язується надати продавцю для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газорозподільним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу (п. 2.2 Додатку №1 до Договору).

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за Договором, підписаних уповноваженими представниками продавця та покупця, скріплених їх печатками, позивач передав, а відповідач прийняв природній газ:

- у лютому 2012 року в обсязі 96,041 тис.куб.м на суму 378 968,19 грн. (акт від 29.02.2012),

- у березні 2012 року в обсязі 59,257 тис.куб.м на суму 233 822,20 грн. (акт від 31.03.2012),

- у квітні 2012 року в обсязі 7,129 тис.куб.м на суму 28 130,31 грн. (акт від 29.02.2012),

а всього на суму 640 920,70 грн.

Згідно з п. 4.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме за період з лютого по квітень 2012 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 162,427 тис.куб.м на загальну суму 640 920,70 грн., що підтверджується матеріалами справи, у тому числі актами приймання-передачі, що підписані сторонами без зауважень.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору).

Проте, в порушення умов Договору, відповідач зобов'язання по оплаті отриманого протягом лютого-квітня 2012 року природного газу виконав частково, а саме на суму 26 752,60 грн., що підтверджується доданим позивачем до матеріалів справи реєстром прийнятих платежів та не заперечується відповідачем.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий протягом лютого-квітня 2012 року природний газ становить 614 168,10 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості за Договором № 01/12-БО-6 від 09.02.2012 відповідачем суду не надано. У поданому до суду відзиві на позовну заяву заборгованість за отриманий природний газ визнана відповідачем у повному обсязі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий природний газ у розмірі 614 168,10 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 48 235,90 грн., 7% штраф за порушення строків оплати понад 30 днів у сумі у розмірі 44 864,45 грн., інфляційні втрати в сумі 1 136,90 грн. та 3% річних у розмірі 17 397,08 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами в п. 7.3 Договору погоджено, що у разі порушення покупцем умов п.4.1 Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення платежу понад 30 днів покупець повинен додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Однак, вимоги про стягнення пені та 7% штрафу задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.12.2010 № 5/190б порушено справу про банкрутство Державного підприємства "Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною четвертою статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.03.2013 у справі № 29/5005/16170/2011.

Відповідно до частини першої статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 48 235,90 гривень, нараховану з 15.03.2012 по 31.12.2012, а також 7 % штрафу у розмірі 44 864,45 гривень, нарахованих за прострочення виконання зобов'язання у лютому-квітні 2012 року.

Оскільки штраф та пеня нараховані позивачем в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими.

З наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що позивач нараховував вказану суму на заборгованість за березень 2012 року, починаючи з 15.04.2012.

Судом вище встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Проте, оскільки 14.04.2012 є вихідним днем (субота), останнім днем оплати заборгованості є 16.04.2012, а тому розрахунок 3% річних, нарахованих за прострочення заборгованості у березні 2012, необхідно здійснювати з 17.04.2012.

За здійсненим судом перерахунком 3% річних з урахуванням настання у відповідача строку платежу, сума 3% річних становить 17 358,75 грн.

Вимоги про стягнення 3% річних в залишковій сумі задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.

Вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 136,90 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль" (86783, Донецька область, м. Зугрес, вул. Станційна, 1, ідентифікаційний код 04623778, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) основний борг у розмірі 614 168 (шістсот чотирнадцять тисяч сто шістдесят вісім) грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 17 358 (сімнадцять тисяч триста п'ятдесят вісім) грн. 75 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 136 (одна тисяча сто тридцять шість) грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 12 653 (дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят три) грн. 64 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 10.06.2013.

Суддя М.В. Сажнева