Рішення № 31737391, 29.05.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/32/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69000, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/ Шаумяна,4.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.13 Справа № 908/1164/13

За позовом: Заступника Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України (69063, м. Запоріжжя, вул. Анголенко,2) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» (69600, м.Запоріжжя, пр. Леніна,3)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69000, АДРЕСА_1)

про стягнення 4130,94 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Литвиненко Ж.М., довіреність № 36 від 24.01.2011 р.;

від відповідача: не з'явився (ОСОБА_1, пенсійне посвідчення серія НОМЕР_2 від 01.09.2004 р. - в судовому засіданні 14.05.2013 р.);

прокуратура: Зубков В.С., довіреність № 916віх13 від 20.05.2013 р.;

До господарського суду Запорізької області звернувся Заступник Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4130,94 грн. заборгованості за послуги з утримання прибудинкової території.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на приписи ст.ст. 175, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України. При цьому вказує, що згідно постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2012 р. по справі №5009/926/12 було розірвано договір оренди нерухомого майна № 2288/д від 03.08.2007 р., Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 виселено з орендованого приміщення. Проте, за твердженням прокурора, до цього часу відповідач орендоване приміщення не звільнив. Також, прокурор зазначає, що в наслідок наведеного та в порушення умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання державного нерухомого майна та надання комунальних послуг від 17.12.2007р., який було укладено на підставі договору оренди нерухомого майна, станом на 01.01.2013 р. за відповідачем рахується заборгованість за договором в сумі 4130,94 грн., яка в добровільному порядку відповідачем не сплачується.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.04.2013 р. порушено провадження у справі № 908/1164/13, присвоєно номер провадження справи № 30/32/13, розгляд якої призначено на 14.05.2013 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

За письмовим клопотанням присутнього у судовому засіданні прокурора та представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні 14.05.2013 р. підтримав доводи, викладені прокурором у позовній заяві, та надав усні пояснення по суті спору та витребувані судом документи, в тому числі уточнений розрахунок. За поясненнями представника позивача, на теперішній час приміщення не звільнено, незважаючи на рішення суду, тому за фактичне користування цим приміщенням відповідачу нараховано суму 4130,94 грн., що є відшкодуванням витрат балансоутримувача на утримання державного нерухомого майна та надання комунальних послуг за період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року.

Присутній у судовому засіданні 14.05.2013 р. прокурор підтримав доводи позовної заяви.

Відповідач, який особисто представляв свої інтереси в суді у судовому засіданні 14.05.2013 р., проти заявлених позовних вимог заперечив. Наголошує на тому, що нарахована позивачем сума була ним частково погашена.

З метою всебічного розгляду справи та встановлення дійсних обставин, на підставі ст.77 Господарського кодексу України, судом оголошено перерву у судовому засіданні до 29.05.2013 р. о/об 15-30. Сторони зобов'язано провести звірку розрахунків за спірний період на предмет з'ясування суми заборгованості з огляду на часткове її погашення, акт звірки надати суду.

В судовому засіданні 29.05.2013 р. розгляд справи продовжено.

До початку судового засідання від позивача надійшла письмова заява про зменшення позовних вимог від 27.05.2013 р. у зв'язку з частковою оплатою, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 3830,94 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив вимоги, викладені прокурором у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а також надав усні пояснення щодо обставин справи. За поясненнями представника позивача, між сторонами проведено звірку взаєморозрахунків та складено відповідний акт, наданий до матеріалів справи. Також вказує, що на даний час відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню рішення суду щодо повернення об'єкта оренди, на адресу відповідача направлено примірники акта приймання-передачі орендованого майна.

Присутній у судовому засіданні представник прокуратури підтримав позов частково, з урахуванням проведеної між сторонами звірки взаєморозрахунків, та підтримав заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, про що на заяві здійснено відповідний припис.

Заява про зменшення позовних вимог прийнята судом, оскільки не суперечить ст. 22 ГПК України і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Розглядаються вимоги прокурора, підтримані позивачем, про стягнення з відповідача 3830,94 грн. основного боргу.

Представник відповідача у судове засідання 29.05.2013 р. не з'явився.

До початку судового засідання канцелярією господарського суду отримано письмову заяву відповідача від 29.2013 р., в якій ФОП ОСОБА_1 погоджується із визначеною у акті звірки сумою боргу в розмірі 3830,94 грн. та просить розстрочити цю суму на шість місяців, посилаючись на непрацездатність та неведення господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що відповідач був повідомлений про дату та час судового засідання належним чином (у судовому засіданні 14.05.2013 р.), враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 29.05.2013 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури та позивача (відповідача у судовому засіданні 14.05.2013 р.), суд

ВСТАНОВИВ:

03.08.2007 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендарем) було укладено договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» №2288/д, у відповідності до п. 1.1. якого орендарю було передано державне нерухоме майно, а саме: вбудовані в підвальний поверх чотирьохповерхового житлового будинку нежитлові приміщення (літера В-4, приміщення №37, частини приміщення з №1 по №8 включно), загальною площею по внутрішньому обміру 88,5 кв.м., відповідно до плану підвального поверху та експлікації приміщень з технічного паспорту будинку, з виділенням приміщень, що входять до складу орендованого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Орендоване майно знаходиться на балансі ЗДП «Радіоприлад».

Пунктом 2.1 договору визначено, що вступ орендаря у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі орендованого майна (Додаток №2).

03.08.2007 р. позивач передав відповідачу за актом прийому-передачі наведене вище орендоване майно.

Відповідно до п. 10.1 договору, він був укладений з 03.08.2007 року по 01.08.2010 року включно.

Господарським судом Запорізької області у справі №21/206/10 винесено рішення від 27.10.2010р., яким змінено п. 10.1 спірного договору та викладено його у наступній редакції: « 10.1 Цей Договір укладений з 03.08.2007 року і діє до 01.08.2012 року». Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 31.03.2011р. у справі №21/206/10 наведене рішення набрало законної сили.

Судом встановлено, що постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2012 р. по справі №5009/926/12 вказаний договір оренди було розірвано, відповідача виселено з орендованого приміщення.

Проте, як вказує прокурор та позивач, і не заперечується відповідачем, до цього часу орендоване приміщення не звільнено.

Також, на виконання п.п. 1.5. та 5.4. договору оренди нерухомого майна № 2288/д від 03.08.2007р., укладеного між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Запорізькій області та відповідачем, 17 грудня 2007 р. між Запорізьким державним підприємством «Радіоприлад» (Балансоутримувачем, позивачем у справі) Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (користувачем, відповідачем у справі) було укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання державного нерухомого майна та надання комунальних послуг, відповідно до якого ЗДП «Радіоприлад» забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, в якій розташоване нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 88,5 кв. м., а також надає послуги з утримання прибудинкової території.

У відповідності до п. 2.2.3 Договору відповідач зобов'язався не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, вносити на рахунок ЗДП «Радіоприлад» плату - на експлуатаційні витрати, які містять в собі: санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі орендованого майна, за комунальні послуги на підставі рахунків відповідних організацій в повному обсязі свого споживання, та за відшкодування витрат за використання земельних ресурсів.

Розмір щомісячних платежів визначено сторонами у додатках № 2, 3 до договору від 17.12.2007 р. та додаткових угодах № 1 від 03.07.2008 р., № 2 від 30.03.2009 р., № 3 від 25.05.2010 р.

Згідно умов Договору про відшкодування витрат від 17.12.2007 р., з жовтня 2011 р. по грудень 2012 р. відповідачу були направлені рахунки-фактури на відшкодування витрат балансоутримувачу за відповідні місяці (арк. справи 16 - 30).

За доводами прокурора, які підтримані позивачем, в порушення умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання державного нерухомого майна та надання комунальних послуг від 17.12.2007р., відповідач направлені йому рахунки оплачував частково, станом на момент звернення з позовом за відповідачем рахується заборгованість за договором в сумі 3830,94 грн., яка в добровільному порядку відповідачем не сплачується.

Позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 3830,94 грн. заборгованості за послуги з утримання прибудинкової території, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника прокуратури та позивача (відповідача у судовому засіданні 14.05.2013 р.), суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в судових органах.

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави у конкретних спірних правовідносинах, які підлягають захисту та вирішенню у судовому порядку.

Статтею 20 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно приписів ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою для представництва інтересів держави в суді є наявність порушень або загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність її захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» оборона України - це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройного конфлікту. Обороноздатність держави складається зокрема, з матеріальних елементів та є сукупністю воєнного та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації.

Згідно зі статтями 2 та 3 того ж Закону оборона України базується на готовності, зокрема, усіх ланок воєнної організації, до переведення, при необхідності, з мирного часу на воєнний стан та відсічі збройній агресії, а підготовка держави до оборони в мирний час включає зокрема, формування та реалізацію воєнної, воєнно-економічної, військово-технічної та військово-промислової політики держави, забезпечення Збройних Сил України матеріальними та фінансовими ресурсами, підтримання на належному рівні боєздатності, бойової та мобілізаційної готовності до оборони держави.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оборону України», Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади, забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, бездіяльність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань, є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Задля реалізації принципів діяльності та виконання завдань у сфері оборони, визначених ст.ст. 13, 16 Закону України «Про оборону України», з метою підвищення ефективності функціонування державних підприємств, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації, утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами, Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 29.12.2010 року №1221 «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром». На підставі п.1 постанови КМУ від 29.12.2010 №1221 утворений Державний концерн «Укроборонпром» з включенням до його складу держаних підприємств згідно з додатком, в перелік яких з урахуванням змін, передбачених у постанові КМУ від 06.04.2011р. №374 «Про внесення змін до постанови КМУ від 29.12.10 №1221» увійшло Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад» (код згідно з ЄДРПОУ 14313317).

Невиконання або неналежне виконання суб'єктами владних повноважень вимог законів, завдає шкоди економічним інтересам держави у сфері оборони України.

Викладене свідчить, що позов подано Запорізькою прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в суді в межах наданих їй державою повноважень в інтересах уповноваженої державою здійснювати функції у спірних відносинах особи - Запорізького державного підприємства «Радіоприлад».

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Правовідносини сторін врегульовано договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання державного нерухомого майна та надання комунальних послуг від 17.12.2007 року.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між ними договору, який породив взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало надання відповідачу передбачених Договором послуг, а обов'язком відповідача - відшкодування їх вартості.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих йому комунальних послуг, всупереч умов Договору та вимог закону, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 3830,94 грн.

Слід зазначити, що факт неповернення орендованого ним майна та розмір заборгованості відповідачем не оспорюється.

Доказів погашення суми заборгованості відповідачем суду не надано.

Суд також приймає до уваги, що між позивачем відповідачем було підписано Акт звірки взаєморозрахунків за договором станом на 01.01.2013 р.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3830,94 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог.

Враховуючи викладене, суд констатує наявність підстав для задоволення позовних вимог, які є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Письмовою заявою від 29.05.2013 р. відповідач заявив клопотання про розстрочення заборгованості на шість місяців. Обґрунтовуючи свою заяву відповідач посилався на ряд об'єктивних причин, однією з яких є те, що він є інвалідом і потребує постійного лікування. Також вказує, що приміщення, в якому він займався господарською діяльністю ним вже звільнено.

Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд знаходить підстави для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Стаття 121 ГПК України не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (п. 2 Роз'яснення президії Вищого господарського суду від 12.09.1996 р. №02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України" (надалі - Роз'яснення).

Слід відзначити, що згідно з п. 2 Роз'яснення згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не вимагає.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Обставини справи свідчать, що виконання відповідачем рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2013 р. у даній справі про стягнення з нього 3830,94 грн. основного боргу ускладнено обставинами, які обумовлені складним станом здоров'я відповідача та відсутність коштів. На підтвердження даних обставин відповідачем надано копію Витягу з історії хвороби та копію пенсійного посвідчення.

Проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд констатує існування об'єктивних обставин, які ускладнюють виконання рішення суду, і наявність підстав для задоволення заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду № 7 від 21.02.2013 р., за змістом статті 121 ГПК господарський суд не позбавлений права в порядку, передбаченому цією статтею, вирішити питання про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення, зокрема і в тій частині, що стосується стягнення сум судового збору (або інших судових витрат).

З огляду на вищевикладене, суд вважає за доцільне розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2013 р. по справі № 908/1164/13 щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3830,94 грн. та 1720,50 грн. судового збору строком на 6-ть місяців, рівними частками починаючи з липня 2013 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Заступника Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» (м.Запоріжжя) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Запоріжжя) задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69000, АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1, розрахункові рахунки у установі банку не відомі) на користь Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» (69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 3; код ЄДРПОУ 14313317; розрахункові рахунки у установі банку не відомі) 3830 (три тисячі вісімсот тридцять) грн. 94 коп. та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять)грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2013 р. по справі № 908/1164/13 щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3830,94 грн. та 1720,50 грн. судового збору строком на 6-ть місяців, рівними частками починаючи з липня 2013 р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 03.06.2013 р.