Рішення № 31737248, 27.05.2013, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 2035/2602/2012

№ пров. 2/2035/1316/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.05.2013 року Червонозаводський районний суд міста Харкова в складі: Головуючого судді Міндарьової М.Ю., при секретарі судових засідань Литвин О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду до відповідача ПАТ "Укрсиббанк", з позовом про визнання недійсним кредитного договору від 25.12.2007 року, за яким він отримав 160000 доларів США з метою придбання нерухомості, а саме житлового будинку 59-а, вул.. Зарічна, селище Кіровське, Дніпропетровський район. В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що вважає кредитний договір недійсним, зазначивши кілька підстав для цього, зокрема: відсутність згоди сторін з істотних умов договору; недотримання банком законодавства України; істотну зміну умов договору; незгоду з договором в частині можливості банком змінювати процентну ставку в односторонньому порядку; порушення прав як споживача (ненадання повної інформації про кредитні умови); у зв'язку з помилкою щодо обставин, які мають істотне значення (коливання курсу валют); у зв'язку з тяжкою обставиною -неспроможністю сплачувати кредит.

У судове засідання позивач не з'явився, повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив, представник відповідача ПАТ "Укрсиббанк" за довіреністю Лукашенко О.Б., в судовому засіданні позов не визнав, вважаючи його необґрунтованим, просив відмовити у задоволенні позову, представник третьої особи ПАТ "Дельта Банк" за довіреністю Чебан І.В. також позов не визнала, просила в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити внаслідок їх необґрунтованості та не відповідності вимогам діючого законодавства України.

Вислухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, на підставі такого.

Судом встановлено, що 25 грудня 2007 року сторони уклали договір, відповідно до якого банк надав позивачу кредит у сумі 160000,00 доларів США, що дорівнює 808000,00 грн., за користування кредитними коштами протягом 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 11,9 % річних, після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов Договору, а позивач зобов'язався до 25 грудня 2018 року повернути кошти, погашаючи борг щомісячними платежами згідно з графіком.

Як вбачається з п.п. 9.2, 10.13 договору, підписанням договору позичальник підтвердив, що повністю розуміє та вважає справедливими щодо себе всі його умови; свої права та обов'язки за договором розуміє і з ними погоджується; можливість виникнення коливань валюти кредиту усвідомлює; перед укладенням договору отримав від банку інформаційний лист згідно вимог Закону України "Про захист прав споживачів".

Враховуючи наведене суд відхиляє доводи позивача про використання відповідачем нечесної підприємницької практики та порушення його прав як споживача при укладенні договору.

Не бере суд до уваги і доводи позивача щодо недотримання банком валютного законодавства та законодавства України щодо ліцензування певних видів господарської діяльності.

Так, можливість визначення зобов'язання в іноземній валюті та її використання у зобов'язаннях допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч.2 ст.524, ч.ч.2,3 ст.533 ЦК України).

Відповідно до ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", резиденти, до яких, згідно з термінами цього Декрету, належать сторони, мають право бути власниками валютних цінностей і здійснювати з ними валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Обмеженням, встановленим цим Декретом, є здійснення валютних операцій на підставі індивідуальної чи генеральної ліцензії, що видається Національним Банком України.

Згідно з п."в" ч.4 ст.5 зазначеного Декрету, надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України лише у тому випадку, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі .

Між тим на даний час межі терміну та сум кредитів у іноземній валюті законодавством не встановлені, а тому ця норма Декрету до правовідносин між сторонами застосована бути не може.

З наданих відповідачем документів судом встановлено, що він має генеральну банківську ліцензію №75 від 24.12.01 та дозвіл №75-2 від 19.11.2001 року на здійснення банківських операцій, у тому числі, з валютними цінностями.

У зв'язку з цим, а також враховуючи, що договір про видачу кредиту в іноземній валюті був укладений між сторонами до набрання чинності Законом України від 22 вересня 2011 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", підстави для його визнання недійсним з цього приводу відсутні.

Зазначене підтверджується також положеннями, які містяться у постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.12 №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", зокрема, пунктами 10-13.

Відхиляючи доводи позивача про визнання договору недійсним внаслідок його вчинення під впливом помилки, суд виходить з того, що, відповідно до ст.229, п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", обставини, щодо яких помилилась сторона правочину, мають існувати саме на момент його вчинення; не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину; помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення не є підставою для визнання правочину недійсним.

За змістом п.п.15, 16 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.12 №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", посилання позивача на коливання курсу валют, фінансову кризу та тяжке матеріальне становище також правового значення для визнання кредитного договору недійсним не мають, а тому суд до уваги їх не бере.

Відхиляє суд і доводи позивача про відсутність згоди сторін з істотними умовами договору, оскільки це є підставою до визнання договору неукладеним, а не недійсним.

Суд приходить до висновку, що вимоги позивача, щодо зобов'язання ПАТ «УкрСиббанк» прийняти у нього в рахунок повернення взятих у кредит коштів, суму в розмірі 673880,60 грн. 60 коп. з розстрочкою платежів на 136 місяців, за таких умов, що місячний платіж буде складати 4955 грн. 00 коп. не підлягають задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до копії виписки з договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного 08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», права вимоги за зобов'язанням яке виникло у ОСОБА_2 на підставі договору про надання споживчого кредиту №11275993000 від 25.12.2007 року перейшло до нового кредитора - ПАТ «Дельта Банк», у зв'язку з чим позивач повинен відповідати за своїми зобов'язаннями перед новим кредитором ПАТ «Дельта Банк», а не перед ПАТ «УкрСиббанк», а тому вказана вимога не підлягає задоволенню.

На підставі зазначеного, керуючись наведеними нормами та ст.ст.8,10,11,60,88, 209, 212-215, 218, 223,294-296 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: