Рішення № 31736769, 11.06.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/4428/13-ц

Справа № 2/243/1857/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Гусинського М.О.,

при секретарі Карпенко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного Товариства «Содовий Завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

16.05.2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ВАТ «Содовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди, що вона з 16.11.1981 року по 28.01.2002 року працювала у відповідача на різних посадах, а 28.01.2002 року вона була звільнена з роботи. Підставою для прийняття нею рішення про звільнення стала та обставина, що з жовтня 1996 року відповідач зовсім припинило виплачувати заробітну плату. Рішенням Слов'янського міського суду від 19 квітня 1999 року заборгованість у сумі 620,75 грн. стягнута з відповідача, але їй досі не виплачена На час її звільнення заборгованість по заробітній платі з квітня 1999 року по грудень 2001 року складала 529,93 грн., але в наслідок відсутності коштів відповідач і досі не виплатив їй заборгованість, що є порушенням ст. 116 КЗпП України. Вона неодноразово зверталась до відповідача з вимогою, щодо виплати заборгованої заробітної плати, але кожний раз отримувала відмову щодо цього через відсутність нібито коштів. Також протиправними діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях і переживаннях через порушення відповідачем законних прав та інтересів, гарантованих Конституцією і чинним законодавством України в частині своєчасного отримання винагороди (заробітної плати) за свій труд, вона втратила свої налагоджені нормальні життєві зв'язки, вимушена докладати додаткові зусилля для організації свого життя, для матеріального забезпечення себе, вона не могла своєчасно і в повному обсязі оплачувати житлово-комунальні послуги, нести витрати по утриманню будинку, належним чином харчуватись та вдягатись, утримувати свою сім'ю, в наслідок чого вона стала нервовою, роздратованою та пригніченою, стан її здоров'я погіршився. Моральну шкоду вона оцінює у 5000 грн. Вважає, що відповідач повинен їй виплатити її середній заробіток за увесь час затримки виплати розрахунку при звільненні, який за період з 29.01.2002 року по день постанови судом рішення по справі в сумі 14472,78 грн., з розрахунку 74,36 грн. (середньомісячний заробіток). У зв'язку із затримкою виплати заробітної плати відповідач також повинен виплатити їй компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати у сумі 9198,53 грн. за період з 01.05.1999 року по день постанови судом рішення по справі.

Просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 620,72 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 14472,78 грн., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати в сумі 9198,53 грн. та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, але надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ВАТ «Содовий завод» - ліквідатор Котенева Е.А. у судове засідання не з'явилася, але надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, в якій позовні вимоги визнала частково: тільки в частині стягнення заборгованості із заробітної плати, стосовно позовних вимог в іншій частині - просила відмовити у їх задоволенні у зв'язку із дією мораторію на застосування економічних санкцій стосовно підприємств-банкрутів.

Суд, вивчивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних обставин:

Як встановлено у судовому засіданні, позивач з 16.11.1981 року по 20.12.2001 року працювала у відповідача на різних посадах, а 20.12.2001 року вона була звільнена з роботи за ст. 36 п. 1 КЗпП України в зв'язку з угодою сторін (а.с. 6).

Заборгованість відповідача перед позивачем із заробітної плати складає 529,93 грн. за період з квітня 1999 року по грудень 2001 року, середня заробітна плата за останні два місяця складає 74,36 грн. (а.с. 8).

Рішенням Слов'янського міського суду від 19.04.1999 року, яке набуло чинності, з відповідача ВАТ «Содовий завод» на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто заборгованість із заробітної плати у сумі 620,75 грн. (а.с. 7).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.04.2013 року продовжено строк ліквідаційної процедури по справі № 5/174Б про банкрутство ВАТ «Содовий завод» м. Слов'янська (а.с. 9-10).

Суд, розглядаючи справу, виходив з наступного чинного законодавства України:

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не реже двух разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення заборгованості із заробітної плати у сумі 529 грн. 93 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З аналізу ч. 6, ч. 7 ст. 12 зазначеного Закону видно, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку входять до переліку зобов'язань, на які не поширюється дія мораторію відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому зазначені вимоги підлягають задоволенню.

Зазначена правова позиція стосовно того, що вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку входять до переліку зобов'язань, на які не поширюється дія мораторію відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначена у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 жовтня 2012 року у справі 6-121цс12 і обов'язкова для застосування судами під час розгляду справ за аналогічними позовами.

Щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати, то суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Між тим, згідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Статтею 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Позивачем не надано доказів на підтвердження виплати йому заборгованості та даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації; відсутні данні про розмір заборгованості по місяцях за яки вона утворилася.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до абзаців 5,6,7,9,10 пункту 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117,2371 цього кодексу - у трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у ст. 2371 КЗпП України. Спір про відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку при звільненні, є трудовим спором. Строки звернення до суду за відшкодуванням моральної шкоди в зазначеній статті (2371) не встановлено. Конституційний Суд України вважає, що в аспекті конституційного звернення визначені Цивільним кодексом України і КЗпП України підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями статті 233 Кодексу, у яких встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права. Звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

А тому, Конституційний Суд України, вище зазначеним рішенням вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, а тому суд не приймає посилання відповідача на те, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди, оскільки в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що відповідач по теперішній час фактично з позивачем при звільненні не розрахувався.

Однак, відповідно до ст. 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача. Порушено нормальний уклад життя позивача, вона не може отримати та розпорядитися грошами, які їй належать, що спричиняє їй моральні страждання.

Отже, виходячи з принципу справедливості, суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню сума на відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 115, 116, 233, 2371 КЗпП України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 4, 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного Товариства «Содовий Завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», яке розташоване за адресою: м. Слов'янськ, вул. вул. Чубаря, буд. 91, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Слов'янська, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895:

· на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Циблі Переяслав-Хмельницького р-ну Київської області, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1:

- заборгованість по заробітній платі в сумі 529 грн. 93 коп.;

- середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 14472 грн. 78 коп.;

- 3000 грн. 00 коп. у вигляді компенсації за завдану моральну шкоду, а усього 18002 грн. 71 коп. (Вісімнадцять тисяч дві гривні 71 копійка);

· на користь держави судовий збір у сумі 229 грн. 40 коп. (Двісті двадцять дев'ять гривен 40 копійок) на рахунок № 31210206700075, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, Код за ЄДРПОУ 37803368, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач коштів УК/Слов'янське/22030001.

Позовні вимоги в іншій частині залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду М. О. Гусинський