Рішення № 31734280, 11.06.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 червня 2013 р. Справа № 903/390/13

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом приватного підприємства "Спека" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 19 219,49 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Цехош А.М. - представник (дов. № 9 від 18.04.2013 р.)

від відповідача: н/з

В судовому засіданні 06.06.2013 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: приватне підприємство "Спека" звернулося в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 24 219,49 грн.

Ухвалою господарського суду від 10.04.2013 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку із частковою сплатою боргу відповідачем.

Суд прийняв подане клопотання, тому має місце нова ціна позову-19 219,49 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату і час розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 4300601127758 від 28.05.2013 р.

Явка сторін обов'язковою не визнавалась, тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Спека" звернулося в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 24 219,49 грн.

Позов мотивувало тим, що 05.04.2012 р. між приватним підприємством "Спека" (позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) було укладено договір поставки № 011.

Позивач стверджує, що свої договірні зобов'язання виконав, поставив нафтопродукти в асортименті на загальну суму 25 250,00 грн. Отримання відповідачем товару підтверджується видатковою накладною на відвантаження палива №000597 від 31.10.2012 р.

Відповідач, отримавши нафтопродукти, не заявив претензій ні до їх кількості, ні до якості. Позивач звертає увагу суду на те, що станом на 02.04.2013 р. у відповідача існує заборгованість перед позивачем за поставлені нафтопродукти на суму 12 833,40 грн., а також заборгованість останнього по відсотках за користування товарним кредитом в сумі 11 135, 88 грн.

Позивач зазначає, що 11.02.2013 р. відповідачу було надіслано претензію з пропозицією сплатити заборгованість за поставлені нафтопродукти та відсотки за користування товарним кредитом протягом семи календарних днів з моменту отримання даної вимоги. Проте, відповіді на претензію позивач не отримав.

Станом на 02.04.2013р. заборгованість становила 24 219,49 грн. з них: 12 833,40 грн. основного боргу, 11 135,88 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 184,63 грн. розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості та 65,58 грн. збитків, спричинених інфляцією.

З врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути 19 219,49 грн. з них: 7 833,40 грн. основного боргу, 11 135,88 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 184,63 грн. розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості та 65,58 грн. збитків, спричинених інфляцією.

Заслухавши пояснення представника позивача дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.04.2012 р. між ПП "Спека" (позивач) та ФОП ОСОБА_1 (відповідач) було укладено договір поставки № 011 (а.с. 8-9).

Відповідно до р. 1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати або передати зі свого складу покупцю у власність нафтопродукти (товар) в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Позивач свої договірні зобов'язання виконав, поставив нафтопродукти в асортименті на загальну суму 25 250,00 грн. Отримання відповідачем товару підтверджується видатковою накладною на відвантаження палива №000597 від 31.10.2012 р. (а.с. 14).

Підписавши договір поставки, сторони узгодили, що покупець має право здійснити оплату отриманого товару протягом семи календарних днів або неоплачений товар рахується поставленим на умовах товарного кредиту зі сплатою 0,5 відсотка за кожен день його використання (п.п. 5.1, 5.2. договору).

Даний договір надає право вибору покупцю: оплатити отриманий товар протягом семи календарних днів або скористатись товарним кредитом і оплатити суму товарного кредиту та відсотків за його використання на 31-й день від дати відвантаження, вказаної в накладній.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач скористався своїм правом на використання товарного кредиту.

Відповідач проводив часткові проплати, що підтверджується виписками з рахунку позивача (а.с. 10, 24-25, 33-42), однак станом на день розгляду справи сума боргу склала 7 833,40 грн.

Крім того, п. 5.4. договору передбачено: якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом, покупець не внесе всіх передбачених договором платежів, він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах, передбачених договором.

Відповідач порушивши, покладені на нього зобов'язання відповідно до договору повинен сплатити позивачу 11 135,88 грн. (а.с. 10) відсотків за користування товарним кредитом.

Вищевказані суми підтверджуються матеріалами справи і доданими розрахунками, підставні та підлягають до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Разом з тим, варто зазначити, що пунктами 8.1, 8.2. договору поставки № 011 від 05.04.2012 р. встановлено, що при невиконанні чи неналежному виконанні умов договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від неоплаченої суми та у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Як вбачається із розрахунку позивача останній нарахував відповідачу 184,63 грн. пені та 65,58 грн. суми індексу інфляції. Методика та періоди нарахування перевірені судом та підлягають до стягнення з відповідача.

Отже, загальна сума, що підлягає до стягнення становить 19 219,49 грн. з них: 7 833,40 грн. основного боргу, 11 135,88 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 184, 63 грн. розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості та 65, 58 грн. збитків, спричинених інфляцією.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору № 011 від 05.04.2012 р.

Стаття 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України визначають, що зобов'язання припиняється його належним виконанням.

Таким чином, виходячи зі змісту вищевказаної норми закону, та матеріалів справи вбачається, що відповідач не тільки прострочив взяті на себе договірні зобов'язання за договором, а й не виконав їх належним чином, а відтак зобов'язання відповідача по сплаті ним боргу не є припиненим.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України). Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, враховуючи виконання належним чином зобов'язань позивачем та не належне виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю в сумі 19 219,49 грн.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 174, 173, 193, ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 218, ч. 1 ст. 230, Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 626, 627, 629, 509 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "Спека" (вул. Стрілецька, 12, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 20134464) 19 219 (дев'ятнадцять тисяч двісті дев'ятнадцять грн.) 49 коп. з них: 7 833,40 грн. основного боргу, 11 135,88 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 184, 63 грн. розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості та 65, 58 грн. збитків, спричинених інфляцією та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять грн.) 50 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

11.06.13

Суддя І. О. Гарбар