Ухвала суду № 31733235, 06.06.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2246/13 06.06.2013 06.06.2013 06.06.2013

Провадження № 22ц/784/1966/13 Суддя першої інстанції Коваленко І.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

6 червня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченко В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі Шпонарській О.Ю.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва за заявою ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Імексбанк» (надалі - ПАТ «Імексбанк») до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки ,-

В С Т А Н О В И Л А:

18 квітня 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову по справі за позовом ПАТ «Імексбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

Свої вимоги заявниця обґрунтовувала тим, що ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2012 року було відкрито провадження за позовом ПАТ «Імексбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та одночасно було задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру заявниці.

Ухвалою того ж суду від 23 квітня 2012 року зазначену вище справу у порядку ст. 116 ЦПК України передано за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.

25 грудня 2012 року Центральним районним судом м. Миколаєва ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову, а ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 12 березня 2013 року вищезазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Посилаючись на викладене заявниця просила скасувати заходи забезпечення позову, оскільки відсутні підстави для його продовження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2013 року заяву ОСОБА_2 повернуто заявнику у зв'язку з не підсудністю на підставі ч. 4 ст. 121 ЦПК для звернення до належного суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ухвалою судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2012 року було відкрито провадження у справі за позовом банківської установи до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та в той же час задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру відповідачки ОСОБА_2

23 квітня 2012 року зазначена цивільна справа була відправлена за підсудність до Центрального районного суду м. Миколаєва, де 25 грудня 2012 року розглянута і рішення суду в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою апеляційної інстанції від 12 березня 2013 року це рішення залишено без змін.

18 квітня 2013 року ОСОБА_2 звернулася з заявою про скасування вказаного заходу забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухвалення судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову (ч. 6 ст. 154 ЦПК України).

З аналізу цих правових норм встановлено, що питання про скасування заходу забезпечення позову повинен розглядати той суд, який розглядає справу та ухвалив остаточне рішення по справі.

Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи положення зазначених процесуальних норм, ті обставини, що зазначена цивільна справа розглянута Центральним районним судом м. Миколаєва, дійшов правильного висновку, що заява ОСОБА_2 про скасування заходу забезпечення позову не підсудна Ленінському районному суду м. Миколаєва.

Оскільки питання про скасування заходів забезпечення позову вирішено судом першої інстанції з додержанням вимог процесуального закону, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону, тому правові підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: