Рішення № 31733, 26.06.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

26.06.06 Справа № 155/3-06

за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії

“Нафтогаз України”, м. Київ

до Києво-Святошинського комунального підприємства теплових мереж, м. Боярка

про стягнення 763 826,51 грн.

Суддя Коротун О.М.

Представники:

позивача Бойко Д.Д. –представник за довіреністю № 118/102 від 30.05.2006р.;

відповідача Люлюк І.В. –представник за довіреністю № 147 від 11.04.2006р.

У судовому засіданні 20.06.2006р. оголошувалась перерва на підставі ст. 77 ГПК України, в зв’язку з чим рішення ухвалено 26.06.2006р.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 26.06.2006 року було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч.2 ст.85 ГПК України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В господарський суд Київської області звернулася з позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі –Позивач) до Києво-Святошинського комунального підприємства теплових мереж (далі –Відповідач) про стягнення 763 826,51 грн., з яких 498 879 грн. –основний борг, 93 475,07 грн. –пеня, 34 921,53 грн. - штраф, 107 818 грн. –інфляційних та 28 732,91 грн. –3% річних.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по договору на постачання природного газу № 460-06/03-3623ТЕ-17 від 29.12.2003р., щодо оплати одержаного протягом січня-квітня та червня-грудня 2004 року газу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2006р. прийнята справа та призначено розгляд на 20.06.2006р.

Відповідач 20.06.2006р. у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав частково та усно просив перерву для перерахування пені.

20.06.2006р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 26.06.2006р. на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 26.06.2006р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач просив зменшити розмір пені на підставі п. 5 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої, суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання та обґрунтовуючи тим, що договір на постачання природного газу № 460-06/03-3623ТЕ-17 від 29.12.2003р. був укладений на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ і організацій. Борг утворився через низьку платоспроможність населення, заборгованість якого складає 3 592 024,94 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно довідки ЄДРПОУ № 13920/05 (копія в матеріалах справи) формою власності Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” є державна.

29 грудня 2003 року між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та Києво-Святошинським комунальним підприємством теплових мереж було укладено договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організації № 460-06/03-3623ТЕ-17 (далі - Договір), відповідно до якого (п. 1.1) позивач зобов’язується продати відповідачу в 2004 році природній газ, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.

Пунктами 3.3, 3.4, 5.1, 6.1 Договору передбачено, що кількість газу, поставленого відповідачу, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків. Ціна 1 000,0 кубічних метрів газу з врахуванням тарифу на транспортування становить 210 грн. (з ПДВ). Оплата за газ та послуги з його транспортування, здійснюються відповідачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок позивача протягом місяця поставки 100% вартості фактично спожитих обсягів газу та послуг з його транспортування. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу та послуги з його транспортування здійснюються на підставі акту приймання-передачі до 6 числа, наступного за звітнім місяця.

На підставі зазначеного Договору позивачем протягом січня-квітня та червня-грудня 2004р. було поставлено відповідачу природній газ в об’ємі 8 569,736 тис. м3, на загальну суму 1 799 644,60 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (копії в матеріалах справи).

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення своїх Договірних зобов’язань за отриману протягом січня-квітня та червня-грудня 2004р. природній газ розрахувався частково у сумі 1 300 765 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий протягом січня-квітня та червня-грудня 2004р. природний газ за Договором становить 498 879 грн. (1 799 644,60 грн. –1 300 765 грн.) те не спростовується відповідачем у відзиві на позов та у судовому засіданні сторона визнала цю заборгованість.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за природний газ за Договором № 460-06/03-3623ТЕ-17 від 29.12.2003р. на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організації у сумі 498 879 грн. є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Відповідно до п. 7.2 Договору № 460-06/03-3623ТЕ-17 від 29.12.2003р. в разі не оплати або несвоєчасної оплати за спожитий природній газ у строки, зазначені у п. 6.1 даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) % від суми заборгованості.

Пунктом. 7.5 Договору сторони узгодили, що штраф та пеня нараховуються Постачальником протягом 1 (одного) року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом. Тому доводи відповідача про нарахування пені за останні шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, не приймаються судом.

В силу ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

За таких обставин судом частково приймаються до уваги доводи представника позивача стосовно того, що сторони, незалежно від сектору економіки, повинні дотримуватися виконання взятих на себе договірних зобов’язань, а в разі їх порушення, - нести передбачену договором відповідальність.

Позивачем обґрунтовано нараховано пеню за один рік, проте суд на підставі ст.233 Господарського кодексу України зменшує її розмір до 60 000 грн., оскільки фактично борг виник через низьку платоспроможність населення, судом також враховується, що позивач нарахував до стягнення крім пені, штраф, збитки від інфляції і річні за значний період часу, які стягуються судом, тому покладання на сторону значної суми стягнення може призвести до паралізації діяльності підприємства паливно-енергетичного комплексу.

Судом враховується, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками позивача, тому суд зменшує розмір санкцій. При цьому зазначає, що відповідач у більшій частині виконав взяті на себе зобов’язання, не дивлячись на низьку платоспроможність населення та свій особистий майновий стан.

З урахуванням наведеного, господарський суд частково задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення пені до 60 000 грн., згідно з п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 34 921,53 грн. штрафу є обґрунтованими, такий вид відповідальності передбачений договором, тому підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 107 818 грн. –інфляційних за період з лютого 2004р. по березень 2006р. та 3% річних у розмірі 28 732,91 грн. за період з 11.02.2004р. по 11.01.2005р.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог на підставі ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Києво-Святошинського комунального підприємства теплових мереж (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. 50 років жовтня, 9, код ЄДРПОУ 23576122; р/р 26008458 в Ірпінському філіалі АППБ „Аваль”, МФО 321961) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827; р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012) 498 879 грн. (чотириста дев’яносто вісім тисяч вісімсот сімдесят дев’ять грн. 00 коп.) основного боргу, 60 000 грн. (шістдесят тисяч грн. 00 коп.) –пені, 34 921,53 грн. (тридцять чотири грн. дев’ятсот двадцять одна грн. 53 коп.) - штрафу, 107 818 грн. (сто сім тисяч вісімсот вісімнадцять грн. 00 коп.) –інфляційних, 28 732,91 грн. (двадцять вісім тисяч сімсот тридцять дві грн. 91 коп.) –3% річних, а також судові витрати: держмито у розмірі 7 303,51 грн. (сім тисяч триста три грн. 51 коп.) та 112,83 грн. (сто дванадцять грн. 83 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

29.06.2006р.

Суддя Коротун О.М.