Рішення № 31732241, 06.06.2013, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №2515/5176/2012

Провадження №2/751/64/2013

Рішення

Іменем України

06 червня 2013 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Косач І. А.

при секретарі Великородна М. О.

з участю представника позивачки ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

Встановив:

ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи свої вимоги наступним.

В період шлюбу з відповідачем, який вони уклали 10.02.1973р., а розірвали 08.05.2003р., вони придбали: трьохкімнатну (11,8; 9,8; 17,8) кооперативну квартиру АДРЕСА_1 та 1\3 частину будинку по АДРЕСА_2, в якому вони зареєстровані та проживають в цей час.

В зв'язку з тим, що вони не домовились з відповідачем про порядок поділу майна, оскільки відповідач безпідставно відмовляється добровільно укласти договір про поділ спільного майна подружжя, вважає що з урахуванням інтересів чоловіка, можливим виділити на його користь трьохкімнатну кооперативну квартиру АДРЕСА_1, а їй виділити 1\3 частину будинку АДРЕСА_2, яка раніше була власністю її батьків.

Вартість трьохкімнатної кооперативної квартири АДРЕСА_1 вона оцінює в 94 000,00 грн., а вартість 1\3 частини будинку АДРЕСА_2 складає 94 568,00 грн., що підтверджується довідкою КП «Чернігівське МБТІ» № 37 від 05.01.2011р.

Просила визнати за нею право власності на 1/3 частину будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Підтримала те, що викладено в позовній заяві. Додатково суду пояснила, що позивачка працювала в м. Воркута, відповідач знаходився на її утриманні. З 2008 року позивачка прописана та мешкає в будинку по АДРЕСА_2. Після розірвання шлюбу в 2003 році спір щодо розподілу майна не виникав. В 2010 році позивачу стало відомо, що відповідач мав намір продати спірну квартиру, в зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду щодо розподілу майна. В 2011 році позивачка звернулася до суду з позовом про розподіл майна, але в зв'язку з тим, що відповідач погодився укласти мирову угоду, позов було залишено без розгляду. Вважає, що позивач не пропустила строк звернення до суду з позовом про поділ майна подружжя, оскільки про порушення її права власності їй стало відомо в 2010 році.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях (а.с. 34, 203-206). Додатково суду пояснив, що шлюб з позивачкою розірвано в 2003 році. З вересня 2004 року стали проживати у фактичних шлюбних відносинах і на даний час проживають разом. Позивачкою пропущено трирічний строк звернення до суду з позовом про поділ майна, встановлений ст. 72 СК України. Крім того, спір про поділ майна вже вирішено судом Російської Федерації в 2004 році. Також, позивачкою в позовній заяві зазначено не все майно, яке є спільним. Не погоджується з вартістю спірного майна, яку встановила позивачка. Вартість спірної частини будинку значно збільшилася за рахунок його особистих коштів та праці. Вважає, що спір можливо вирішити мирним шляхом.

Позивачка в судове засідання не з'явилась, про день та час слухання справи повідомлена у встановленому законом порядку. Суд вважає за можливе слухати справу у відсутність позивачки, з участю її представника.

Вислухавши пояснення представника позивачки, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 10.02.1973 року, який було розірвано 08.05.2003р.(а.с.4, 5).

За час спільного проживання та ведення спільного господарства між сторонами у шлюбі було придбано нерухоме майно: трьохкімнатна кооперативна квартира АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою ОЖБК № 128 від 10.04.2012 року (а.с. 33), свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 07.05.2008 року (а.с. 244) та 1/3 частину будинку по АДРЕСА_2, що підтверджується договором міни квартири на частину будинку від 13.05.1997 р. (а.с.8).

В своїй позовній заяві позивачка просить поділити майно, що є спільною сумісною власністю, визнати за нею право власності на 1/3 частину будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтєю 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до змісту ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За клопотанням представника позивача з метою встановлення дійсної вартості спірного майна, ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11.10.2012 року було призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено експерту ОСОБА_4 (а.с. 76-77). В зв'язку з тим, що відповідач по справі до об'єктів нерухомості експерта для обстеження не допустив та не забезпечив судовому експерту безперешкодний доступ і належні умови праці, судом роз'яснено відповідачу зміст ст. 146 ЦПК України та зобов'язано забезпечити безперешкодний доступ до об'єктів експертизи (а.с. 145-146).

Згідно повідомлення судового експерта про неможливість дачі висновку № 19-13С від 29.04.2013р. вбачається, що в зв'язку з тим, що судовому експерту не забезпечено безперешкодного доступу до об'єкта дослідження і належні умови праці, у відповідності зі статтею 53 ЦПК України, п.1.13 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1994 р. № 53/5 експерт повідомив про неможливість дачі висновку та повернув матеріали цивільної справи (а.с. 195-196) .

За таких обставин, враховуючи, що відповідач ухиляється від надання експерту доступу до об'єктів дослідження та проведення експертизи щодо визначення дійсної вартості спірного майна, суд погоджується з оцінкою нерухомого майна, визначеного позивачем.

Судом не береться до уваги посилання відповідача щодо неврахування позивачкою при зверненні до суду з позовом всього майна, яке є спільною сумісною власністю, а саме: квартири АДРЕСА_5, квартири АДРЕСА_4, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо належності даного майна сторонам та придбання його за спільні кошти. Також суд не бере до уваги посилання відповідача, що 3/8 частини домоволодіння по АДРЕСА_2, які належать позивачці на праві власності згідно договору купівлі продажу від 23.08.2006 р., є спільним сумісним майном, оскільки в судовому засіданні відповідачем не надано доказів, що сторони після розірвання шлюбу продовжували проживати однією сім'єю та вести спільне господарство та що 3/8 частини спірного будинку позивачкою було придбано за їх спільні кошти. Крім того, відповідачем не доведено, що вартість спірної частини домоволодіння АДРЕСА_2 в м. Чернігові збільшилась внаслідок його особистих грошових та трудових затрат.

Також, суд не приймає до уваги доводи відповідача, що позивачкою пропущено встановлений ст. 72 СК України трирічний строк звернення до суду з позовом про поділ майна та що спір про поділ майна вже вирішено судом Російської Федерації в 2004 році.

Згідно ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України. Зі змісту ст. 72 СК України вбачається, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Згідно рішення мирового судді судової ділянки м. Воркута Республіки Комі від 27.01.2004 року про розподіл сумісно набутого майна, в задоволені вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл сумісно набутого майна відмовлено. Як вбачається з мотивувальної частини рішення, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, де просив поділити спільно набуте майно, яке складається з грошових вкладів та нерухомого майна, яке може знаходитися в м. Москва та м. С.Петербург. Оскільки судом не встановлено, що в період шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 придбано нерухоме майно або грошові вклади на суму більш 10000 руб., про розподіл яких просив позивач в позовній заяві, суд вважав за необхідне в задоволенні позову відмовити.

Таким чином, спірне майно, яке просить поділити позивачка не було предметом розгляду в суді Російської Федерації. Після розірвання шлюбу сторони продовжували користуватись спільним майном за взаємною згодою, що не заперечується відповідачем, а тому суд приходить до висновку, що позивачкою не пропущено строк звернення до суду з позовом про поділ майна подружжя.

Таким чином, суд приходить до висновку, що 1/3 частина будинку, за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 94568 грн. та квартира АДРЕСА_1 вартістю 94000 грн. є спільним сумісним майном подружжя та підлягає розподілу.

Враховуючи, що за ОСОБА_3 зареєстроване право власності на 1/16 частину домоволодіння по АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 01.11.1985 р. № 1-4391; на 5/48 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02.09.1994 р. № 3-2876; на 3/8 частини домоволодіння по АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2006 р. № 6254, суд вважає за необхідне поділити спільне майно, визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину будинку, за адресою: АДРЕСА_2. Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку з задоволенням позову, потрібно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 945,68 грн. (а.с.1).

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 208, 209, 213 - 215 ЦПК України, ст. ст. 368, 370, 372 ЦК України, ст. ст. 60, 69-72 СК України,-

Вирішив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину будинку, за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 945,68 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. А. Косач