Рішення № 31731206, 13.05.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2013 р.Справа № 921/207/13-г

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус", вул. Крупської, 18, м. Ірпінь, смт. Ворзель, Київська область, 08296, адр. для кореспонденції: вул. Старокиївська, 10 "И", офіс 205, офісний центр "Кубік-центр 2", 04116

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк", вул. Галицька, 82 Б, с. Поділля, Заліщицького району, Тернопільської області, 48613

про cтягнення заборгованості в сумі 215 199 грн. 62 коп., з яких: 214 723 грн. 12 коп. - основного боргу та 476 грн. 50 коп. - 3% річних.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Суть справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробонус", вул. Крупської, 18, м. Ірпінь, смт. Ворзель, Київська область, 08296, адр. для кореспонденції: вул. Старокиївська, 10 "И", офіс 205, офісний центр "Кубік-центр 2", 04116 звернулося до господарського суду з позовом до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк", вул. Галицька, 82 Б, с. Поділля, Заліщицького району, Тернопільської області, 48613 про cтягнення заборгованості в сумі 215 199 грн. 62 коп., з яких: 214 723 грн. 12 коп. - основного боргу та 476 грн. 50 коп. - 3% річних.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: Договору поставки від 01.02.2012р. №Х0012; видаткових накладних : №67 від 28.02.2012р., №507 від 17.04.2012р., №1099 від 14.05.2012р., №1249 від 17.05.2012р., №1529 від 07.06.2012р; виписки з рахунку на 08.02.2012р., на 05.04.2012р., на 10.05.2012р., н 22.06.2012р., на 10.10.2012р., на 17.10.2012р.; листа-вимоги №04-01/13 від 11.01.2013р.; та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 01.03.2013р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 26.03.2013 р. о 14 год. 20 хв. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 09.04.2013р. на 11 год. 00 хв., на 23.04.2013р. на 15 год. 00 хв., на 29.04.2013р. на 15 год. 20 хв. та на 13.05.2013р. на 14 год. 40 хв. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Строк вирішення спору у справі №921/207/13-г встановлено до 27.04.2013р. За клопотанням позивача від 29.04.2013р., у зв'язку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до ст. 69 ГПК України, ухвалою від 29.04.2013р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, додаткових доказів в підтвердження позовних вимог не надав. Разом з тим, в попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на докази, долучені до позовної заяви.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив. Проте, відповідно до листа (факсограми) від 23.04.2013р. №33 (вх. №8470 від 23.04.2013р.) позовні вимоги в сумі 214 723,12 грн. визнає повною мірою та відповідно до листа від 22.04.2013р. №32 відповідач повідомив, що заборгованість частково погашена, як доказ надав копії (факсограми) платіжних доручень про сплату 180 000,00 грн. та зобов'язується перерахувати решту заборгованості в десятиденний термін.

У судовому засіданні 26.03.2013р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представників сторін, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи доводи позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Із змісту ст.ст. 1,2 ГПК України правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд, шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом, 01 лютого 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробонус" (далі по тексту також - Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк" (далі по тексту також - Покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки №Х0012 (на умовах відстрочення платежу) (далі по тексту - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, постачати насіння та/або засоби захисту рослин та/або міндобрива та/або мікродобрива (надалі - Товар), а Покупець бере на себе зобов'язання його прийняти та оплатити.

За умовами договору Товар поставляється партіями в порядку та на умовах, визначених даним Договором, відповідно до Специфікацій, що оформляються Сторонами на кожну партію Товару і є невід'ємними частинами даного Договору.

Кількість, одиниця виміру, асортимент, ціна Товару, вартість партії Товару визначається Сторонами в Специфікації до даного Договору (п.п.1.2., 1.3. Договору).

За умовами поставки Товару, Постачальник зобов'язується передати Товар Покупцю на умовах поставки СРТ у відповідності до правил "Інкотермс" в редакції 2010р. склад Покупця (Тернопільська обл., Заліщицький р-н, с.Поділля. Строк поставки зазначається в відповідній Специфікації до Договору).(п.4.1. Договору).

Право власності на Товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Товару переходить від Постачальника до Покупця з моменту поставки відповідної партії Товару, що оформляється у визначеному п.4.2., п.4.3. даного Договору порядку.

Загальний обсяг Товару, що поставляється за Договором, визначається сумарно і дорівнює загальній кількості Товару, поставленого Покупцю протягом строку дії Договору.(п.1.4., 1.5. Договору).

У відповідності до п.2.4. Договору підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного Договору, що засвідчує факт передачі разом з Товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості (або іншого документу, який підтверджує якість Товару), інструкції щодо використання та застосування даного Товару (в разі необхідності) тощо.

Сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31 грудня 2012 року, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання. Закінчення терміну дії Договору не звільняє Сторони від виконання тих зобов'язань, які залишилися невиконаними.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки товару.

Відповідно до ч 1, 2 ст. 712 ЦК України з договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із змісту ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач та, зазначене ним підтверджується матеріалами справи, він свої зобов'язання за договором виконав належним чином шляхом здійснення поставки Товару згідно видаткових накладних : №67 від 28.02.2012р. на суму 211 120,00 грн., №507 від 17.04.2012р. на суму 263 536,00 грн., №1099 від 14.05.2012р. на суму 173 760,00 грн., №1249 від 17.05.2012р. на суму 71307,12 грн. (в тому числі 11884,52 грн. ПДВ), №1529 від 07.06.2012р. на суму 91 031,04 грн. (в тому числі 15171,84 грн. ПДВ).

При цьому, факт отримання товару підтверджується підписами представника відповідача в графі накладних про отримання товару від позивача. Зазначені накладні, також, завірені печаткою СГ ТОВ "МАЯК".

У кожній з накладних як на підставу укладення міститься посилання на Договір №Х0012 від 01.02.2012р.

Всього Позивачем передано товар Відповідачу у власність на загальну суму 810754 грн. 16 коп.

Згідно п.1.1. Договору Покупець взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити товар.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із змісту Договору та Специфікацій до нього у них не визначено строку оплати за поставлений товар.

11.01.2013р. Позивач направив Відповідачу вимогу щодо виконання зобов'язання, яка останнім отримана 16.01.2013р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, враховуючи зазначене позивач вважає, що відповідач в силу зобов'язаний був здійснити належну оплату за отриманий товар у семиденний строк - тобто до 23 січня 2013 року.

Проте, як стверджує позивач та зазначене підтверджується матеріалами справи всупереч згаданих приписів закону та умов Договору, відповідач свої зобов'язання виконав не в повному обсязі, оплату за отриманий товар провів частково в сумі 596 031,04 грн. Тож, станом на час звернення до господарського суду, сума позовних вимог складала 214 723,12 грн.

В процесі розгляду справи, відповідачем було сплачено ще 180 000,00 грн. заборгованості, що підтверджується, також, наданою суду банківською випискою та представленими копіями платіжних доручень №14445537 від 19.04.2013р. на суму 130 000,00 грн. та №1445370 від 20.04.2013р. на суму 50 000,00 грн. а також не заперечується сторонами.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч 2 ст. 712 ЦК до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 691, 692, 693 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договорів купівлі-продажу та поставки, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у п. 1 листа від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" а також у п. 1 Оглядового листа ВГСУ від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Враховуючи вищезазначене у сукупності в матеріалах справи знаходять свої підтвердження доводи позивача щодо непогашення в повному обсязі та своєчасно боржником заборгованості за отриманий товар, що є порушенням вимог чинного законодавства в частині належного виконання зобов'язання.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому відповідачем подано суду лист від 23.04.2013р., згідно якого він позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за виконані роботи в сумі 214723,12 грн. визнано у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В свою чергу ч. 5 ст. 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши подану заяву відповідача про визнання позову у сукупності з іншими матеріалами справи, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем в частині суми основного боргу не суперечать законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому суд приймає його як таке, що подане у відповідності до вимог ГПК України.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши докази подані позивачем, які підтверджують той факт, що на час розгляду справи взяте на себе зобов'язання відповідач виконав не в повному обсязі, при цьому наявність заборгованості перед відповідачем за поставлений йому товар визнає, суд вважає заявлену позивачем до стягнення та несплачену відповідачем суму основного боргу у розмірі 34 723 грн. 12 коп. правомірною, документально обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

У свою чергу, в частині стягнення 180 000 грн. 00 коп. основного боргу, провадження у справі слід припинити за відсутністю предмета спору на підставі п.п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Щодо нарахованих позивачем процентів у розмірі 3% річних, то судом встановлено наступне.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Можливість нарахування 3% річних законодавець пов'язує з протиправною поведінкою відповідача, з фактом порушення грошового зобов'язання. Головним для визначення правової природи даної міри відповідальності є вказівка на невиконання грошового зобов'язання.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши поданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних та зробивши власну перевірку нарахування, суд вважає, що 476 грн. 50 коп. - 3% річних підлягають до задоволення, як такі, що заявлені та обраховані за період з 24.01.2013р. по 19.02.2013р. на заборгованість в сумі 214 723,12 грн. правомірно.

Відповідно до ч. 1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно із змісту ст. 1, 4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати - 1720,50 грн. та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат - 68820 грн. (станом на час подання позовної заяви).

При цьому слід відмітити, що статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору (п. 5.1. Постанови від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи зазначене, беручи до уваги часткове задоволення позову та часткове припинення провадження у справі, а також те, що сплата боргу відповідачем у розмірі 180 000 грн. відбулась після порушення провадження у справі і відповідно спір в даному випадку виник з вини відповідача у зв'язку з неналежним виконанням ним умов Договору №Х0012 від 01.02.2012р. суд судовий збір у розмірі 4304 грн. 00 коп., згідно ст. 49 ГПК України, покладає на відповідача у справі та він підлягає стягненню в користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк", вул. Галицька, 82 Б, с. Поділля, Заліщицького району, Тернопільської області, 48613 (код ЄДРПОУ 30910606) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус", вул. Крупської, 18, м. Ірпінь, смт. Ворзель, Київська область, 08296, адр. для кореспонденції: вул. Старокиївська, 10 "И", офіс 205, офісний центр "Кубік-центр 2", 04116 (код ЄДРПОУ 36426339): 34 723 (тридцять чотири тисячі сімсот двадцять три) грн. 12 коп. основного боргу, 476 (чотириста сімдесят шість) грн. 50 коп. - 3% річних, 4 304 (чотири тисячі триста чотири) грн. 00 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, припинити провадження у справі.

4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 20.05.2013р.

Суддя В.Л. Гевко