Рішення № 31731176, 03.06.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року справа № 919/388/13

За позовом комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2)

до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 48)

про визнання рішення недійсним в частині

за зустрічним позовом Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 48)

до комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради

про стягнення заборгованості у розмірі 30 000,00 грн

Суддя Плієва Н.Г.

за участю представників сторін:

КП "Севтеплоенерго" СМР -Ільєнко А.Б., довіреність № 01-юр від 03.01.2013

СМТВ АМКУ - Рубльової О.В., довіреність № 9/372 від 22.03.2013

Суть спору:

Комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради звернулось до суду з позовом до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним рішення адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.01.2013 № 27/03-13-РШ.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 03.04.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 23.04.2013.

Ухвалою суду від 23.04.2013 прийнято до провадження у справі № 919/388/13 зустрічну позовну заяву Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення з комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради заборгованості у розмірі 30 000,00 грн, розгляд справи відкладено на 16.05.2013.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалась перерва 16.05.2013 до 23.05.2013 і 23.05.2013 до 03.06.2013.

У судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, з підстав, викладених у ньому. Зустрічні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача (за первісним позовом) проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими, та просив у первісному позові відмовити у повному обсязі; на задоволенні зустрічного позову наполягав, з викладених в ньому підстав.

Заслухавши доводи учасників судового процесу, оглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Згідно з положеннями статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основними завданнями антимонопольного комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голову територіального відділення Антимонопольного комітету України наділено повноваженнями, зокрема, проводити, організовувати розслідування за заявами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження за заявами про надання дозволу, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, що підвідомчі адміністративним колегіям територіального відділення, а за дорученням Голови чи органів Антимонопольного комітету України - розслідування за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, підвідомчими цим органам.

Пункт 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначає як порушення законодавства про захист економічної конкуренції зловживання монопольним (домінуючим) становищем. За таке порушення накладається штраф згідно зі статтею 52 названого Закону.

25.03.2011 до Севастопольського міського територіального відділення антимонопольного комітету України (далі - СМТВ АМКУ) від заступника голови - голови Кримського Регіонального Комітету Всеукраїнського громадського об'єднання «Центр захист прав людини «Свобода», Головного редактору газети «Кримські Відомості» Бен-Наїма М.М. надійшла заява стосовні дій КП «Севтеплоенерго» СМР відносно громадянки Корсун - Бен-Наїм І.С., яка мешкає за адресою: 99053, м. Севастополь, вул. Глухова, 5 кв. 33, щодо безпідставного нарахування заборгованості за не надані послуги по центральному опаленню та гарячому водопостачанню.

Розпорядженням Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.03.2011 № 27/36-11-Р було розпочато розгляд справи № 27/20-11 про порушення КП «Севтеплоенерго» СМР законодавства про захист економічної конкуренції.

Рішенням Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.01.2013 № 27/27-13-РШ у справі № 27/20-11 визнано, що КП "Севтеплоенерго" СМР, яке у 2011-2012 роках займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води споживачам - фізичним особам в межах території м. Севастополя, на якій розташовані власні діючи мережі; визнано дії КП «Севастопольенерго» СМР у вигляді не укладання договору про надання послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання з громадянкою Корсун-Бен-Наїм І.Є. за формою типового договору, затвердженого Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" і кваліфіковано відповідно до частини першої статті 13 цього ж закону, як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води споживачам - фізичним особам в межах території міста Севастополя, на якій розташовані власні діючі мережі, що призвели або можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, постановлено припинити вказані порушення та накладений штраф у розмірі 30 000,00 грн.

На думку позивача (за первісним позовом), зміст рішення і висновки не відображають повних і об'єктивних обставин, пов'язаних зі стосунками між споживачем послуг центрального опалення та гарячого постачання громадянкою Курсун - Бен - Наїм І.Є і підприємством. Позивач вважає, що підприємство не допустило жодного порушення норм закону "Про захист економічної конкуренції", а тому пункти 2, 3, 4 рішення від 29.01.2013 № 27/03-13-РШ по справі №27/20-11 повинні бути визнані судом недійсними. Крім того, КП "Севтеплоенерго" СМР просило зупинити виконання спірного рішення.

Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України, в свою чергу звернулось до суду з зустрічним позовом до КП "Севтеплоенерго" СМР про стягнення суми штрафу у розмірі 30 000,00 грн, накладеного рішенням № 27/03-13-РШ від 29.01.2013.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом суд дійшов наступних висновків.

Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.

Стаття 1 Господарського кодексу України визначає предмет його регулювання, та зазначає, що Господарський кодекс України встановлює основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності (стаття 2 Господарського кодексу України).

У статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 2.1 Статуту комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради № 2974 від 05.04.2005, метою діяльності підприємства є виробництво, розподіл, відпустка теплової енергії для нестатків споживачів фізичних і юридичних осіб, різних форм власності.

Предметом діяльності підприємства, серед іншого, є виробництво, розподіл і відпустка теплової енергії споживачам, контроль за раціональним використанням теплової енергії й облік тепла відпускаємого споживачам; надання послуг по установці, монтажу, гарантійному обслуговуванню комерційних вузлів теплової енергії; надання послуг іншим підприємствам по налагодженню, ремонту устаткуванню казанових і теплових мереж; виробництво вузлів, деталей і устаткування, застосовуваних до теплоенергетики, виробництво і реалізація будівельних матеріалів, товарів народного споживання і продукції виробничо-технічного призначення; виготовлення, монтаж, перевірка, ремонтно-сервісне обслуговування приладів контролю, обліку теплової енергії; усі види торгівлі будівельними матеріалами, товарами народного споживання, продуктами харчування, с/г продукцією і продукцією виробничо-технічного призначення (пункт 2.2 Статуту).

Отже, КП «Севтеплоенерго» СМР є підприємством, яке здійснює господарську діяльність.

Згідно з частиною першою статті 41 Господарського кодексу України законодавство, яке регулює відносини, що виникають у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму у господарській діяльності, складається з цього Кодексу, закону про Антимонопольний комітет України, інших законодавчих актів

Норми Господарського кодексу України, які спрямовані на регулювання відносин щодо захисту економічної конкуренції, мають загальний характер і передбачають подальше врегулювання цих відносин спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про захист економічної конкуренції", що є основоположним та спеціальним законом, який регулює та визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Частина перша статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначає, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання, мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно з частиною п'ятою статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

Стаття 27 Господарського кодексу України зазначає, що монопольним визнається домінуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару (робіт, послуг). Монопольним є становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує розмір, встановлений законом. Монопольним може бути визнано також становище суб'єктів господарювання на ринку товару за наявності інших умов, визначених законом.

У відповідності до частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Визначення монопольного (домінуючого) становища на ринку органами Антимонопольного комітету України проводиться відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за №317/6605 (далі-Методика). Дана Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

При вирішенні спору, судом враховуються Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011 №15, зокрема пункт 15.5, де передбачено, що господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 № 49-р. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.

Відповідно до пункту 2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії: встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання; складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи; складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп); визначення товарних меж ринку; визначення територіальних (географічних) меж ринку; встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку; визначення обсягів товару, який обертається на ринку; розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку; складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

Для правильного визначення ринку певного товару необхідне точне з'ясування його часових меж.

Часові межі ринку визначаються як проміжок часу, протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою (пункт 7.1 Методики).

У відповідності до Методики відповідачем (за первісним позовом) правомірно визначено, що на ринку надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води в межах міста Севастополя у 2011-2012 роках КП «Севтеплоенерго» СМР займало монопольне (домінуюче) становище з часткою 100,0 %, що також не спростовувалось представником позивача в судовому засіданні. Крім того, КП «Севтеплоенерго» СМР відповідно до Закону України «Про природні монополії» є суб'єктом господарювання, що займає монопольне становище на ринку послуг централізованого постачання теплової енергії.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Виходячи із спірного рішення, відповідачем за первісним позовом дії КП «Севтеплоенерго» СМР, які полягають в не укладанні договору про надання послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання з гр. Корсун-Бен-Наїм І.Є. за формою Типового договору, кваліфіковано як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води споживачам - фізичним особам в межах території м. Севастополя.

Споживач теплової енергії відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Теплоенергуюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (стаття 19 Закону України «Про теплопостачання»).

Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Також, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою КМУ від 03.10.07 № 1198 встановлено, що правовідносини між споживачем та теплопостачальною організацією здійснюються виключно на підставі договору.

Відповідно до положень статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У судовому засіданні встановлено, що КП «Севтеплоенерго» СМР має ліцензію Міністерства з питань житлово-комунального господарства України на виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установах та установах з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії). Строк дії ліцензії з 01.08.2007 по 01.08.2012.

Згідно з п. 2.1.1 Ліцензійних умов, провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії можливе за наявності у ліцензіата договорів (або попередніх договорів) зі споживачами теплової енергії. Відповідно до п. 3.6.2 Ліцензійних умов ліцензіат зобов'язаний постачати теплову енергію споживачам згідно з укладеними з останніми відповідними договорами на постачання теплової енергії.

Статтею 21 «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2205 № 630 затверджені правила надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовий договір про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до частини другої, частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Судом встановлено, що позивачем (за первісним позовом) виставлялися громадянці Корсун - Бен-Наїм І.Є. рахунки на оплату послуг з теплопостачання при відсутності відповідного договору, у зв'язку з чим представник споживача звернувся до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України з заявою про порушення КП «Севтеплоенерго» антимонопольного законодавства.

Відсутність між споживачем - Корсун -Бен-Наїм І.Є. та КП «Севтеплоенерго» СМР договору на постачання послуг по центральному опаленню та гарячому водопостачанню також встановлено Управлінням у справах захисту прав споживачів в м. Севастополі, що вбачається з листа Управління від 22.03.2011 (а.с. 78).

Під час розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яка розглядалась майже 2 роки, 10.05.2012 Адміністративною колегією СМТВ АМКУ були надані КП «Севтеплоенерго» СМР рекомендації, згідно яким при здійсненні господарської діяльності з надання послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання необхідно безумовно дотримуватися вимог законодавства, зокрема, в частині порядку встановлення взаємовідносин між КП «Севтеплоенерго» СМР і фізичними та юридичними особами, які отримують або мають намір отримувати зазначені послуги.

На виконання вказаної рекомендації КП «Севтеплоенерго» СМР листом від 21.05.2012 за вих. № 2592 повідомило адміністративну колегію про направлення споживачу Корсун І.Є. відповідного проекту договору.

Також 27.09.2012 КП «Севтеплоенерго» СМР була надана рекомендація, щодо необхідності приведення діючих договорів із споживачами про надання послуг з гарячого водопостачання у відповідність до вимог законодавства, зокрема, Типового договору, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.2005 № 630.

Листом від 07.12.2012 за вих. № 6139 КП «Севтеплоенерго» СМР на вимогу СМТВ АМКУ від 30.11.2012 повідомило, що між КП «Севтеплоенрго» СМР та гр. Корсун - Бен- Наїм І.Е. станом на 07.12.2012 договір про надання послуг не укладений, хоча підприємство не одноразово направляло споживачу проект договору для підписання.

СМТВ АКМУ під час розгляду справи встановлено, що КП «Севтеплоенерго» СМР у період з 05.11.2012 до 03.12.2012, тобто після надання рекомендацій від 27.09.2012, не надсилало споживачу договір про надання послуг для його укладання.

Проаналізувавши всі встановлені Севастопольським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України обставини при розгляді справи № 27/20-11 про порушення КП «Севтеплоеренго» СМР законодавства про захист економічної конкуренції, суд погоджується з висновком адміністративної колегії про те, що дії КП «Севтеплоенерго» СМР у вигляді не укладання договору про надання послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання з гр. Корсун-Бен-Наїм І.Є за формою Типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» і кваліфікується відповідно до частини першої статті 13 вказаного закону, як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води споживачам - фізичним та юридичним особам в межах території м. Севастополя, на якої розташовані власні діючи мережі, що призвели або можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку.

Суд не приймає до уваги в якості доказу у підтвердження відсутності порушень вимог законодавства з боку КП «Севтеплоенерго» СМР заочне рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 11.04.2013 по справі № 763/814/13, яким зобов'язано Корсун-Бен-Наїм І.Є. укласти з КП "Севтеплоенерго» СМР договір про надання послуг з центрального опалення, постачання гарячої води, оскільки вказане рішення постановлено судом вже після того, як адміністративною колегією СМТВ АМКУ було прийнято спірне рішення від 29.01.2013. Під час розгляду відповідачем (за первісним позовом) справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та під час прийняття рішення договір про надання послуг між позивачем (за первісним позовом) та споживачем гр. Корсун-Бен-Наїм І.Є укладено не було, що представником КП «Севтеплоенерго» СМР в ході розгляду справи не спростовувалось.

На підставі статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:

- визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

- накладення штрафу.

Порядок накладання штрафів на суб'єктів господарювання встановлений статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Суд вважає, що Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України в оспорюваному рішенні правомірно встановило порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції на підставі належних і допустимих доказів, що наявні в матеріалах конкурентної справи, та правомірно, в межах своїх повноважень, застосувало стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до положень частини першої статті 59 підставами для скасування або визнання недійсним рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Проте, позивачем не наведено жодної з підстав, відповідно до якої спірне рішення полягає визнанню частково недійсним.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову.

Відповідно до положень частини п'ятої статті 60 у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України. Суд достатніх підстав для зупинення спірного рішення не убачає, а тому відмовляє у задоволенні відповідного клопотання позивача (за первісним позовом).

Щодо зустрічних повних вимог суд вважає, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Як свідчать матеріали справи рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.01.2013 про накладення штрафу було отримано КП "Севтеплоенерго"СМР 31.01.2013 (а.с. 52), тобто у відповідача (за зустрічним позовом) виникло зобов'язання щодо сплати штрафу у період з 31.01.2013 по 31.03.2013.

Штраф відповідачем сплачено не було та зазначене рішення оскаржено до господарського суду. Враховуючи, що підстави для визнання недійсним вказаного рішення відсутні, суд дійшов висновку, що з КП "Севтеплоенерго" СМР на користь Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України підлягає стягненню сума штрафу у розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України з КП "Севтеплоенерго" СМР у доход державного бюджету полягає стягненню судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357, відомості щодо рахунків в матеріалах справи відсутні) в доход державного бюджету України (Державний бюджет Ленінського району, ідентифікаційний код 38022916, р/р 31110106700007 в ГУ ДКСУ в місті Севастополі, МФО 824509, код бюджетної класифікації доходів 21081100) заборгованість зі сплати штрафу у розмірі 30 000,00 грн (тридцять тисяч грн 00 коп).

4. Стягнути з комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357, відомості щодо рахунків в матеріалах справи відсутні) в доход державного бюджету міста Севастополя (код ЕДРПОУ 38022717, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31210206700001, код класифікації доходів бюджету - 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.06.2013.

Суддя підпис Н.Г. Плієва