Постанова № 31730073, 05.06.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1512/13-а

05 червня 2013 року 16год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Військової частини А 4324 в особі командира частини Донченко М.М. про зобов'язання скасувати наказ ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А 4324 в особі командира частини Донченко М.М. про визнання нечинним та скасування п. 5 наказу №57 від 20.02.2013 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірний наказ грубо порушує його охоронювані Конституцією та законами України права, свободи та інтереси. Зокрема зазначив, що ст. 2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців членів їх сімей» передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Вказує, що звертаючись до суду з позовом про стягнення грошової компенсації, він ніяким чином не порушив вимоги ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, наказів Міністра оборони України №686 від 14.12.2007 року та, тим більше, наказу командира військової частини А4324 № 513 від 19.12.2012 року, який видано після його звернення до суду з позовом про стягнення грошової компенсації.

До початку судового розгляду справи позивачем подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.05.2013 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з наданням можливості для військової частини А4324 уповноважити іншого представника для ведення справи в суді, оскільки він не має вищої юридичної освіти, а відтак - є некомпетентним для представлення інтересів відповідача.

Судом задоволено клопотання представника відповідача. Розгляд справи відкладено на 27.05.2013 року.

Разом з тим, у судові засідання 27.05.2013 року та 05.06.2013 року представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений.

Крім того, ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 року у відповідності до ст. 107 КАС України у разі невизнання адміністративного позову відповідача було зобов'язано надати суду письмові заперечення проти позову та всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті спірного рішення.

Натомість, відповідачем не лише не забезпечено явку уповноваженого представника на ведення справи в суді, але й не подано заперечень проти позову, в результаті чого, суд приходить до висновку про можливе його визнання.

Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, на підставі ч. ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов належить задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Із досліджених в судовому засіданні матеріалів справи судом встановлено, що позивач проходить службу в Збройних силах України, має звання капітана є помічником командира з фінансово-економічної роботи та перебуває на посаді начальника фінансово-економічної служби військової частини А1573 (а. с. 44, 45).

Пунктом 5 наказу командира військової частини А4324 №57 від 20.02.2013 року за порушення вимог ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, вимог наказу Міністра оборони України від 14.12.2007 №686 «Про затвердження інструкції з організації представництва інтересів Міністерства оборони України, органів військового управління, армійських корпусів, повітряних командувань об'єднань, з'єднань, військових частини, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних сил України під час розгляду справ судами загальної юрисдикції», наказу командира військової частини А4324 від 19.12.2012 року №513 «Про затвердження інструкції з організації представництва інтересів військової частини А4324 під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, ведення претензійно-позовної роботи та виконання рішень судів» (а. с. 39-43), позивача попереджено про неповну службову відповідність. З вказаним наказом позивач ознайомлений 11.03.2013 року (а. с. 11, 12).

Винесенню спірного наказу передувало проведення службового розслідування. Так, в ході проведення службового розслідування встановлено, що позивач у власних інтересах намагався стягнути з військової частини А1573 на свою користь 53353,26 грн. невиплаченого грошового забезпечення у зв'язку з чим, звернувся з відповідним позовом до Рівненського міського суду. Як зазначається в наказі №57 від 20.02.2013 року з ЄДРРСР відповідачу стало відомо про постанову Рівненського міського суду від 02.10.2012 року, якою його зобов'язано здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача та провести доплату різниці між фактично виплаченою надбавкою за безперервну службу.

В той же час, на адресу військової частини А4324 Рівненським міським судом надіслано ухвалу від 02.10.2012 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 4324 про зобов'язання здійснити перерахунок грошового забезпечення та стягнення коштів.

У спірному наказі №57 від 20.02.2013 року також зазначено, що посадові особи військової частини А4324, ігноруючи вимогами підзаконних нормативно-правових актів, до Рівненського міського суду заперечень проти позову не надали та повідомили суд про можливість розгляду справи без представника військової частини (а. с. 9, 10).

Статтею 11 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» передбачені загальні обов'язки військовослужбовців. Так, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Статтею 16 вказаного Закону передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено наявною в матеріалах справи постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 року (а. с. 47-48) 31.08.2012 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до військової частини і А1573 про стягнення грошового забезпечення за період з січня 2005 року по грудень 2007 року та грошової надбавки за безперервну військову службу з червня 2003 року по грудень 2004 року, всього на загальну суму 53453,26 грн.

В свою чергу, п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом ч. 1 ст. 55 Конституції України, п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

З системного аналізу вказаних норм та висновку Конституційного Суду України слідує, що невід'ємним правом особи є звернення до суду з позовом, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд зазначає, що звернення позивача до адміністративного суду з позовом до військової частини і А1573 про стягнення грошового забезпечення ніяким чином не може вважатися порушенням вимог Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», в тому числі його ст. ст. 11 та 16, наказу Міністра оборони України від 14.12.2007 №686 та наказу командира військової частини А4324 від 19.12.2012 року №513, оскільки це є невід'ємне громадянське (особисте) право позивача та не може бути обмежене ніяким нормативно-правовим актом.

Крім того, по-перше, з положень Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», наказу Міністра оборони України від 14.12.2007 №686 та наказу командира військової частини А4324 від 19.12.2012 року №513 не вбачається, що звернення до суду з позовом до військової частини чи будь-якого іншого військового формування розцінюється як порушення, а по-друге, наказ командира військової частини А4324 від 19.12.2012 року №513 не існував на момент виникнення спірних правовідносин позивача з відповідачем (момент звернення до суду з позовом про стягнення грошової компенсації), отже, - не може регулювати таких правовідносин.

Враховуючи вищенаведене, наказ командира частини А4324 від 19.12.2012 року №57 від 20.02.2013 року в частині попередження позивача про неповну службову відповідність (п. 5) є безпідставним, невмотивованим та таким, що не ґрунтується на нормах Конституції та законів України, а відтак - позов ОСОБА_1 належить до задоволення у повному обсязі.

Позивач від сплати судового збору звільнений на підставі Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Пункт 5 наказу командира військової частини А4324 №57 від 20 лютого 2013 року визнати протиправним та скасувати.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.