Рішення № 31728795, 05.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6236/13 05.06.13За позовомПриватної компанії з обмеженою відповідальністю «Харвест Інвестментс Солюшнс Лімітед» (Harvest Investments Solutions Limited)доТовариства з обмеженою відповідальністю «Територіальне міжгосподарче об'єднання «ЛІКО-ХОЛДІНГ»простягнення 24858635,13 доларів США

Головуючий суддя - Судді:Сташків Р.Б., Літвінова М.Є., Івченко А.М.

Представники: від позивача -Прокопенко Т.Ю. (представник за довіреністю);від відповідача -Бойчак В.О. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2012 року Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «Харвест Інвестментс Солюшнс Лімітед» (далі - позивач або «Харвест Інвестментс Солюшнс Лімітед») звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальне міжгосподарче об'єднання «ЛІКО-ХОЛДІНГ» (далі - відповідач або «ЛІКО-ХОЛДІНГ») 24858635,13 доларів США, в тому числі 20793000 доларів США заборгованості за кредитом, 120163,13 доларів США відсотків за користування кредитними коштами, 3945472 доларів США на відшкодування збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між компанією «Харвест Ентерпрайзес Лімітед» та «ЛІКО-ХОЛДІНГ» укладена Кредитна угода № 22/02-2007 від 22.02.2007 (далі - Кредитна угода), права та зобов'язання по якій від компанії «Харвест Ентерпрайзес Лімітед» передані «Харвест Інвестментс Солюшнс Лімітед» в результаті злиття компаній. За Кредитною угодою позивач надав відповідачу кредит на суму 20793000 доларів США на умовах сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 0,1% річних. Строк повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом 25 квітня 2011 року. Відповідач зобов'язання за Кредитною угодою не виконав, кредит не повернутий, відсотки за користування кредитом не сплачені. Невиконанням зобов'язань за Кредитною угодою позивачу спричинені збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 3945472 доларів США, що дорівнює вартості запозичень на міжнародних фінансових ринках на час прострочення виконання зобов'язань.

У судових засіданнях 24.04.2013, 15.05.2013, 29.05.2013 оголошувались перерви до 15.05.2013, 29.05.2013 та 05.06.2013, відповідно.

Ухвалою суду від 29.05.2013 продовжено строк вирішення спору.

Ухвалою суду від 05.06.2013 призначено колегіальний розгляд справи.

Ухвалою суду від 05.06.2013 справу прийнято до провадження колегією суддів у складі суддів: Сташків Р.Б. (головуючий), Літвінова М.Є., Івченко А.М.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав. Відповідачем заявлене клопотання про передачу справи для розгляду по суті судовими органами Великобританії. У своїх усних поясненнях суду представник відповідача як на підставу неповернення кредиту посилався на неповне виконання позивачем зобов'язань за Кредитною угодою.

Представником відповідача заявлено клопотання про витребування довідки з Міністерства юстиції України щодо змісту норм права Великобританії.

Судом відмовлено у задоволенні даного клопотання, оскільки відповідачем не доведено суду неможливості самостійного надання документів, що підтверджують зміст норм права Великобританії, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень. Натомість позивачем надано суду зміст норм (судових прецендентів) даної іноземної держави.

Позивач у судовому засіданні 05.06.2013 підтримав заявлені позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між компанією «Харвест Ентерпрайзес Лімітед» (Harvest Enterprises Limited) та «ЛІКО-ХОЛДІНГ» укладена Кредитна угода № 22/02-2007 від 22.02.2007, яка зареєстрована Національним банком України в порядку, передбаченому Положенням про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 270, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 р. за № 885/9484. Про реєстрацію Кредитної угоди Національним банком України видане Реєстраційне свідоцтво № 6706 від 28.03.2007 з Додатками до Реєстраційного свідоцтва № 1 від 26.03.2008, № 2 від 20.04.2011.

Права та зобов'язання компанії «Харвест Ентерпрайзес Лімітед» передані «Харвест Інвестментс Солюшнс Лімітед» в результаті злиття компаній. Зазначені обставини підтверджуються Угодою про злиття між компаніями «Харвест Ентерпрайзес Лімітед» та «Харвест Інвестментс Солюшнс Лімітед» від 30.10.2009 та спільним Протоколом зборів учасників компаній «Харвест Ентерпрайзес Лімітед» та «Харвест Інвестментс Солюшнс Лімітед» від 30.10.2009. Документи належним чином нотаріально засвідчені за місцем видачі та легалізовані у встановленому порядку. Про перехід до позивача прав кредитора за Кредитною угодою між позивачем та відповідачем підписана Додаткова угода № 2 від 24.12.2009, яка зареєстрована Національним банком України, про що виданий Додаток до Реєстраційного свідоцтва № 2 від 20.04.2011.

Відповідно до Кредитної угоди кредитор надає позичальнику кредит терміном з 01.03.2007 до 01.03.2008 для цілей здійснення підприємницької діяльності на умовах сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 0,1% річних. Згідно Додаткової угоди № 1 від 28.02.2008 до Кредитної угоди строк користування кредитом подовжений до 01.03.2009, а згідно Додаткової угоди № 2 від 24.12.2009 - до 25.04.2011.

На виконання Кредитної угоди позивач як кредитор надав відповідачу як позичальнику кредит в сумі 20793000 доларів США, в тому числі 06.04.2007 - 3000000 доларів США, 12.04.2007 - 2000000 доларів США, 18.05.2007 - 2000000 доларів США, 25.05.2007 - 3000000 доларів США, 11.06.2007 - 5 000 000 доларів США, 18.08.2007 - 4900000 доларів США, 18.12.2007 - 893000 доларів США. Факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 20793000 доларів США підтверджується довідкою № 6698/12 від 23.12.2011 про надходження (погашення) кредитних коштів ТОВ «ТМО «Ліко-Холдинг», виданою банком, який уповноважений на обслуговування кредиту - ПАТ «Банк «Національні інвестиції», а також SWIFT-повідомленнями про перерахування коштів на користь відповідача, належним чином засвідченими ПАТ «Банк «Національні інвестиції».

Відповідно до пункту 3.1 Кредитної угоди кредит надається на умовах сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 0,1% річних, відсотки за користування кредитом нараховуються на суму фактично отриманих кредитних коштів за фактичний період користування кредитом до дня повного його повернення.

Строк повернення кредиту, визначений Кредитною угодою, з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 28.02.2008 та Додаткової угоди № 2 від 24.12.2009 (пункти 2.1, 2.3 Кредитної угоди) - 25 квітня 2011 року. Відповідно до пункту 3.3 Кредитної угоди з урахуванням Додаткової угоди № 2 від 24.12.2009 виплата відсотків за користування кредитом повинна бути зроблена в день повернення кредиту, тобто 25 квітня 2011 року.

Відповідач зобов'язання за Кредитною угодою не виконав, кредит не повернутий, відсотки за користування кредитом не сплачені в повному обсязі. Заборгованість відповідача складає за кредитом 20793000 доларів США, за відсотками за користування кредитними коштами станом на 25.03.2013 на момент подання позову 120163,13 доларів США.

З урахуванням положень Закону України «Про міжнародне приватне право» правовідносини між позивачем та відповідачем, які виникли із Кредитної угоди, є приватноправовими відносинами з іноземним елементом. Відповідно до ст. 74 Закону України «Про міжнародне приватне право» процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України. Правосуб'єктність позивача підтверджується Свідоцтвом про заснування Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Харвест Інвестментс Солюшнс Лімітед», компанія № 6890542, виданим реєстратором компанії Англії та Уельсу 28.04.2009, апостильованим в установленому порядку, що знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземні юридичні особи мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно зі ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Згідно із ст. 124 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо місцезнаходження відповідача на території України. Підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Відповідно до ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення.

Таким чином, спір між позивачем та відповідачем підсудний судам України, оскільки місцезнаходження відповідача на території України.

Відповідачем подане клопотання про передачу справи для розгляду по суті судовими органами Великобританії з посиланням на пункт 6.5 Кредитної угоди, якою сторони передбачили, що спори між ними вирішуються відповідними судовими органами Великобританії.

Зазначене посилання відповідача не може бути прийняте до уваги судом з наступних підстав. Судова система Великобританії децентралізована та розгалужена та представляє собою ієрархію судових органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію Об'єднаного Королівства, та вищих судів, що діють на території Англії та Уєльса, Шотландії та Північної Ірландії. Пункт 6.5 Кредитної угоди не визначає конкретний суд, що здійснюватиме розгляд спорів. Також Кредитна угода не містить згоди сторін щодо передачі спорів, які виникають з Кредитної угоди, до арбітражу. Передача спорів до арбітражу потребує однозначного волевиявлення сторін щодо такої передачі із зазначенням органу, який здійснюватиме вирішення цих спорів.

Як зазначено у листі Вищого господарського суду України від 01.01.2009 «Про узагальнення судової практики вирішення господарськими судами окремих категорій спорів за участю нерезидентів» розділ XII Закону України «Про міжнародне приватне право» не встановлює заборону державним судам України приймати до свого провадження справи з іноземним елементом у випадку наявності пророгаційної угоди про розгляд справи в іноземному державному суді. Згідно з нормами ст. 9 Закону України «Про міжнародне приватне право» для державного суду в Україні обов'язковим є лише вибір матеріального права. Державний суд України згідно з нормами міжнародного приватного права та загальноприйнятими нормами міжнародного цивільного процесу не має права застосовувати процесуальне законодавство іншої країни, а відтак, і процесуальне законодавство, яке передбачає укладення пророгаційної угоди.

Відповідно до пункту 6.5 Кредитної угоди правовідносини між позивачем та відповідачем по Кредитній угоді регулюються матеріальним правом Великобританії.

Згідно з частиною 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України та міжнародних звичаїв, що визнаються в Україні. Частиною 4 ст. 4 ГПК України передбачена можливість застосування господарськими судами норм права інших держав у випадках, передбачених законом або міжнародним договором. Відповідно до частини 1 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Таким чином, у випадку обрання сторонами права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, суд на підставі ст. 4 ГПК України застосовує це право у вирішенні спору. З урахуванням викладеного, до правовідносин між позивачем та відповідачем за Кредитною угодою застосовується право Великобританії.

Стаття 9 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює, що відсилання до права іноземної держави має розглядатися як відсилання до норм матеріального права, яке регулює відповідні правовідносини, виключаючи застосування його колізійних норм, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.

Для підтвердження змісту норм права Великобританії відповідно до їх офіційного тлумачення та практики застосування у Великобританії, позивач, керуючись нормою ч. 3 ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право», надав у матеріали справи правовий експертний висновок юридичної компанії «Thomas Cooper», м. Лондон, від 04.04.2012 №МJG/YD/ST/22502044/0001. Експертний висновок належним чином нотаріально засвідчений за місцем видачі та легалізований у встановленому порядку.

Відповідно до експертного висновку юридичної компанії «Thomas Cooper» право Великобританії складається із трьох законодавчих систем наступних юрисдикцій: Англія та Уелс, Шотландія, Північна Ірландія. До Кредитної угоди застосовується право Англії та Уелсу, оскільки на території цієї юрисдикції зареєстрований позивач. Законодавством Англії та Уельсу не передбачено вимоги, щоб договори позики або кредитні угоди (крім тих, в яких беруть участь споживачі) були укладені відповідно до будь-якого законодавства. Такі угоди є комерційними контрактами, які відображають згоду договірних сторін, можуть укладатися на законних підставах між договірними сторонами без посилання на будь-яке кодифіковане цивільне законодавство (оскільки в цій системі не існує кодифікованого цивільного законодавства). Кредитна угода створює законні, чинні, обов'язкові для виконання права і обов'язки відповідача, виконання яких можливо забезпечити примусово, в тому числі Кредитна Угода зобов'язує відповідача повернути і сплатити всю заборгованість перед кредитором. Відповідно до Кредитної угоди позивач має право вимагати, щоб відповідач негайно погасив і виплатив усю заборгованість.

Таким чином, правова система Англії та Уельсу, яка регулює правовідносини позивача та відповідача за Кредитною угодою, базується на загальному праві, тобто на звичаях і судових прецедентах. Це передбачає, що суди повинні приймати до уваги і дотримуватися рішень вищих судових інстанцій, а також рішень, раніше прийнятих ними або іншими судами того самого рівня. Судовим прецедентом є принцип, на основі якого ухвалене рішення у конкретній справі, що є обов'язковим для суду тієї самої або нижчої інстанції при вирішенні в майбутньому всіх аналогічних справ або виступає зразком тлумачення закону. Судовий прецедент носить нормативний та загальнообов'язковий характер та є первинним джерелом права для англосаксон ської системи права.

Для підтвердження змісту судових прецедентів, які застосовуються як джерело права у Великобританії, позивач, керуючись нормою ч. 3 ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право», надав у матеріали справи витяги із судових рішень, опублікованих в установленому порядку в офіційних Збірниках судових рішень.

Надані витяги засвідчені шляхом письмового свідчення під присягою, наданим Майклом Тімоті Фенном (Michael Timothy Fenn), адвокатом юридичної фірми Pinsent Masons LLP, яке засвідчене нотаріально та апостильоване в установленому порядку. Письмовим свідченням під присягою засвідчено, що витяги із судових рішень стосуються юридичних прецедентів в судах Англії та Уельсу, пов'язаних з невиплатою позичальником боргу по кредитній угоді та відшкодуванням збитків від очікуваного/втраченого прибутку у результаті такої невиплати, надання такого свідчення відповідає Цивільному процесуальному кодексу Англії та Уельса, правовий статус Майкла Тімоті Фенна як діючого адвоката підтверджене свідоцтвом на право займатися професійною практикою, надані судові прецеденти отримані з офіційних джерел та можуть в такому вигляді використовуватися в судах Англії та Уельса, надані судові прецеденти є повними, достовірними та підлягають застосуванню в судах.

За принципом загального права Англії та Уельса, якщо боржник не повертає борг, кредитор має право звернутися до суду за його стягненням. При цьому наявність боргу презюмірується, поки боржник не надасть докази повернення боргу. Якщо боржник не повертає борг у відповідності до умов договору, відсотки на борг не нараховуються, за виключенням випадків, коли сплата відсотків прямо передбачена умовами договору.

Такі принципи загального права закладені при винесенні судових рішень у справах White проти Davenham Trust Ltd, Page проти Newman.

Справа White проти Davenham Trust Ltd, яка слухалась Королівським судом Лондона, стосувалася стягнення боргу з гаранта за погашення кредитних коштів боржником та можливості порушення про нього справи про банкрутство. Суддя постановив: «Кредитор, який вимагає стягнення боргу з конкретного боржника, може порушити судову справу проти нього у відповідному суді».

У справі Page проти Newman судом вирішувалось питання, чи має право кредитор на одержання відсотків за користування неповернутими коштами, якщо письмовим документом (борговою розпискою) не передбачено стягнення відсотків. Цим судовим прецедентом встановлено загальне правило, що «ми не повинні відходити від давно існуючого правила, де говориться про те, що відсотки не нараховуються на кошти, виплата яких була гарантована письмовим документом, крім випадку, якщо в самому документі вказано, що такий відсоток має бути сплачений». «Якби існувало таке положення, воно б послугувало переконливою підставою для ствердження, що відсотки також мали нараховуватися на суму з того моменту, як настав термін виплати основної суми, до моменту фактичної виплати боргу».

Таким чином, враховуючи викладені вище принципи загального права, позивач має право пред'явити позов до відповідача про стягнення боргу в сумі 20793000 доларів США, оскільки немає жодних доказів того, що відповідач погасив заборгованість за Кредитною угодою. Позивач має право вимагати стягнення відсотків на суму боргу, починаючи із дня отримання позики до дня її фактичного повернення, оскільки нарахування та сплата таких відсотків прямо передбачено Кредитною угодою. Відповідно до пункту 3.1 Кредитної угоди кредит надається на умовах сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 0,1% річних, відсотки за користування кредитом нараховуються на суму фактично отриманих кредитних коштів за фактичний період користування кредитом до повного дня повного його повернення. Розмір відсотків за користування кредитними коштами станом на 25.03.2013 на момент подання позову складає 120163,13 доларів США.

Посилання відповідача на те, що позивачем не виконані повністю зобов'язання за Кредитною угодою та не повністю надана сума кредиту, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не надані докази на підтвердження того, що ненадання кредиту в сумі 30000000 доларів США було перешкодою повернення фактично отриманих кредитних коштів в сумі 20793000 доларів США. Крім того, відповідно до п. 2.2 Кредитної угоди кредит надається траншами протягом 3 банківських днів з моменту отримання кредитором письмової заяви позичальника. Відповідачем не надані докази направлення позивачу письмових заяв на отримання кредиту, які не були виконані позивачем.

Відповідно до пункту 6.2 Кредитної угоди у разі якщо невиконання або неналежне виконання однією із сторін прийнятих на себе зобов'язань спричинило іншій стороні матеріальні збитки, винна сторона відшкодовує їх.

Під збитками у вигляді упущеної вигоди розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Основний принцип, який в якості прецеденту використовується в англійському праві, закладений у справі Robinson проти Harman. Судом постановлено: «Згідно з нормою загального права, якщо сторона зазнає збитків через порушення угоди, вона повинна бути поставлена в такі умови стосовно зазнаних збитків, як ніби то угода була виконана, в тій мірі, наскільки це можна зробити за допомогою грошових коштів. Ця норма загального права стала правомочною завдяки справі Flureau проти Thornhill».

Таким чином, позивач має право на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, враховуючи викладений вище принцип загального права.

Цей принцип застосовується незалежно від характеру договору та полягає в тому, що сторона, яка зазнала збитків через порушення договору, повинна бути поставлена в такі умови, які вона мала би, як би договір був виконаний (справа Golden Strait Corp проти Nippon Yusen Kubishika Kaisha (The Golden Victory): «Вірним є той факт, що предметом цієї справи є чартерна угода, комерційний контракт. Але договірні принципи загального права, пов'язані з оцінкою збитків, що застосовуються до чартерних угод або до комерційних договорів в цілому, нічим не відрізняються від тих, що застосовуються до договорів, що відносяться до інших категорій. Основний принцип, що регулює розмір збитків за порушення угоди є таким, що був встановлений давно і не підлягає оспорюванню.»).

Доходи, які потерпіла сторона договору могла би одержати, як би договір був би виконаний, підлягають відшкодуванню (справа Robinson проти Harman: «Збитки були оцінені згідно з загальними нормами права, де говориться про те, що якщо особа укладає угоду, а потім порушує її, вона має відшкодувати увесь розмір завданого збитку.»; справа Golden Strait Corp проти Nippon Yusen Kubishika Kaisha (The Golden Victory): «Відшкодування збитків повинно компенсувати стороні, що їх зазнала через порушення угоди, втрату її договірної вигоди. Цей принцип, який коротко виклав Парк Б. (Parke B.) у справі Robinson проти Hannan (1848), залишається чинним до цього часу: «Згідно з нормою загального права, якщо сторона зазнає збитків через порушення угоди, вона повинна бути поставлена в такі умови стосовно зазнаних збитків, як ні би то угода була виконана, в тій мірі, наскільки це можна зробити за допомогою грошових коштів.»).

Розмір збитків повинен бути розрахований, виходячи із принципу повного та справедливого відшкодування заподіяної шкоди (справа Golden Strait Corp проти Nippon Yusen Kubishika Kaisha (The Golden Victory): «Відшкодування збитків повинно компенсувати стороні, що їх зазнала через порушення угоди, втрату її договірної вигоди.», «Суди або судді арбітражних суддів мають прийняти рішення по кожному випадку окремо так, щоби відшкодувати збитки потерпілому позивачеві в тому розмірі, що буде найбільш справедливою компенсацією для нього за збитки, які він зазнав…».).

Відшкодування збитків повинно відбуватися, виходячи із реальної цінності неотриманих прибутків з урахуванням ринкових умов (справа Golden Strait Corp проти Nippon Yusen Kubishika Kaisha (The Golden Victory): «Правова норма оцінювання збитків в день порушення зобов'язань найбільш підходить до випадків, коли було розірвано договір купівлі-продажу товарів, стосовно яких існує ринок. Втрати продавця або покупця, в залежності від випадку, що були спричинені порушенням зобов'язань, можуть бути виміряні різницею між договірною ціною та ринковою ціною на момент порушення угоди. Продавець може повторно продати свій товар на ринку. Покупець може купити на ринку товари на заміну тим, що не були отримані. Таким чином можна компенсувати заподіяну шкоду.» «Найважливіше те, що відшкодування збитків повинно відображати цінність прибутків, що обумовлені договором, яких позивач був позбавлений через порушення договору, не менше і не більше їх реальної цінності.»; справа Omak Maritime Ltd проти Mamola Challenger Shipping Co, «у випадку стандартного відшкодування збитків за порушення угоди на основі очікуваності до уваги треба взяти як очікуваний прибуток, так і необхідний прибуток.» «Укладаючи чартерну угоду власники не тільки взяли на себе зобов'язання по витратам, які було понесені в результаті порушення угоди фрахтувальниками, але і відмовилися від можливості здати в оренду судно за ринковою ставкою. Ця втрата також була даремною в результаті порушення угоди.»).

На суму відшкодувань не може впливати невпевненість в тому, чи міг би бути отриманий прибуток, чи ні, якщо відсутні реальні обставини, які б свідчили про неможливість отримання такого прибутку (справа Golden Strait Corp проти Nippon Yusen Kubishika Kaisha (The Golden Victory): «У майбутньому важко уникнути непевностей щодо прибутку, стосовно відшкодування якого сторона, що зазнала збитків, може вимагати компенсацію. Якщо у момент, коли відбувається оцінювання завданої шкоди, не було ніяких обставин, що могли б свідчити про те, що очікуваний прибуток від договору, що підлягає виконанню у майбутньому, якщо договір залишиться чинним, не був би накопичений, тоді б на суму відшкодувань не впливали непевності, що були б не більше ніж понятійними.»).

Якщо потерпіла сторона в результаті порушення договору позбавлена своїх коштів, то вона має право на відшкодування прибутку, який б вона заробила, використовуючи такі кошти (справа Parabola Investments Ltd та інші проти Bromallia Cal Ltd: «Компанія Tangent має право на відшкодування всіх своїх збитків, які вона зазнала безпосередньо через шахрайство, які не обмежуються тільки спорожненням її грошового фонду та втратою прибутку, який би вона заробила, використовуючи той фонд у період, коли відбувалося шахрайство, але і включають втрату прибутків, яку вона зазнала до моменту проведення судового розгляду. Через те, що компанія була позбавлена можливості використовувати той фонд і мала тільки невеликий фонд для ведення комерційної діяльності, компанія Tangent і далі відчувала негативні наслідки шахрайства, аж до моменту проведення судового розгляду. Беручи до уваги, що сторони не можуть дійти згоди щодо відшкодування збитків та відсотків по такому відшкодуванню за базовою ставкою Банку Англії плюс 3,25% по винесеному рішенню суду, я буду розглядати подальші аргументи.»).

Враховуючи викладені вище принципи загального права, позивач має право на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди. Якщо позивач в результаті порушення Кредитної угоди був позбавлений своїх коштів, то він має право на відшкодування прибутку, який би він заробив, використовуючи такі кошти на ринкових умовах. Якби зобов'язання по поверненню кредиту було виконане відповідачем у встановлений строк (25.04.2011), то позивач мав би можливість розмістити вивільнені кошти на фінансовому ринку на умовах сплати відсотків у розмірі, що дорівнює вартості запозичень на міжнародних фінансових ринках, на час прострочення виконання зобов'язань та отримати дохід у вигляді відсотків за користування коштами.

При цьому були відсутні будь-які обставини, які б свідчили про неможливість для позивача здійснити таке розміщення.

Відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27.06.1999 № 734/99, Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 270, Національний банк України встановлює максимальні процентні ставки за договорами в іноземній валюті, що дорівнюють вартості державних запозичень на зовнішніх фінансових ринках.

Закон України «Про міжнародне приватне право» містить певні обмеження щодо права суб'єктів обирати право, яке застосовуватиметься до правовідносин, а саме застереження про публічний порядок (стаття 12) та застосування імперативних норм (стаття 14). Так, відповідно до статті 14 правила цього Закону не обмежують дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права, яке підлягає застосуванню.

Законодавством України встановлені вимоги щодо визначення максимального розміру збільшення процентної ставки, які мають імперативний характер. Постановою Правління Національного банку України від 03.08.2004 № 363 «Про встановлення процентних ставок за зовнішніми запозиченнями резидентів», враховуючи вартість запозичень на міжнародних фінансових ринках, установлені такі максимальні розміри процентних ставок (з урахуванням комісій, неустойки та інших зборів, установлених відповідними договорами) для короткострокових, середньострокових та довгострокових запозичень, за якими резиденти мають здійснювати зовнішні запозичення у вигляді кредитів, позик в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, а саме для фіксованої процентної ставки:

- зі строками запозичень до 1 року - не вище 9,8% річних;

- зі строками запозичень від 1 до 3 років - не вище 10% річних;

- зі строками запозичень понад 3 роки - не вище 11% річних.

Відповідачем на момент подання позову допущене прострочення виконання зобов'язання по поверненню кредитних коштів за період з 25.04.2011 до 25.03.2013 тривалістю 23 місяці. Максимальна процентна ставка за запозиченнями зі строками від 1 до 3 років, встановлена з урахуванням ринкової вартості запозичень на міжнародних ринках - 10% річних. З урахуванням вимоги щодо недопущення перевищення відповідачем максимальної процентної ставки за зовнішніми запозиченнями резидентів, позивач має можливість вимагати з відповідача упущену вигоду у розмірі 9,9 % річних (10% мінус 0,1 % за Кредитною угодою), що за 23 місяці прострочення складає 3945472 доларів США із розрахунку, що наведений у позові.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в сумі 24858635,13 доларів США, в тому числі 20793000 доларів США заборгованість за основною сумою кредиту, 120163,13 доларів США відсотки за користування кредитними коштами, 3945472 доларів США відшкодування збитків.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальне міжгосподарче об'єднання «ЛІКО-ХОЛДІНГ» (м. Київ, вул. Червоноармійська, 88, ідентифікаційний код 16307284) на користь Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Харвест Інвестментс Сольюшінс Лімітед» (Harvest Investments Solutions Limited) (393, Лордшіп Лейн, Вуд Грин, Лондон, Сполучене Королівство Великобританії, банківські реквізити: ABLV Banka, AS, 23 Elizabetes St., Riga, LV-1010, Latvia, SWIFT: AIZK LV 22, IBAN: LV49 AIZK 0001 1401 1817 6) заборгованість в розмірі 24858635,13 доларів США (двадцять чотири мільйони вісімсот п'ятдесят вісім тисяч шістсот тридцять п'ять доларів США 13 центів США), з яких:

- 20793000 (двадцять мільйонів сімсот дев'яносто три тисячі) доларів США заборгованість за основною сумою кредиту;

- 120163 (сто двадцять тисяч сто шістдесят три) доларів США 13 центів США заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами;

- 3945472 (три мільйони дев'ятсот сорок п'ять тисяч чотириста сімдесят два) доларів США збитків.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальне міжгосподарче об'єднання «ЛІКО-ХОЛДІНГ» (м. Київ, вул. Червоноармійська, 88, код в ЄДР 16307284) на користь Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Харвест Інвестментс Сольюшінс Лімітед» (Harvest Investments Solutions Limited) (393, Лордшіп Лейн, Вуд Грин, Лондон, Сполучене Королівство Великобританії, банківські реквізити: ABLV Banka, AS, 23 Elizabetes St., Riga, LV-1010, Latvia, SWIFT: AIZK LV 22, IB AN: LV49 AIZK 0001 1401 1817 6) 68820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.2013

Головуючий суддя Судді: Р.Б. Сташків М.Є. Літвінова А.М. Івченко