Постанова № 31728791, 06.06.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/1874/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Вороніній І.О.,

за участю:

представника позивача - Савєльєва М.В.,

представника відповідача - Близнюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "ТМ - Новатор" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

08 квітня 2013 року позивач Приватне підприємство "ТМ - Новатор" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001412301/242 від 13.02.2013 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "ТМ - Новатор" з питань правомірності проведених господарських відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецагроресурс" (далі - ТОВ "Спецагроресурс") за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 19.12.2012 року № 5980/22-209/34397810. Крім того, Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "ТМ - Новатор" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Спецагроресурс" за вересень 2012 року, результати якої оформлено актом від 23.01.2013 року № 517/22.5-12/34397810. Вважає помилковими висновки зазначених актів перевірок про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України за результатами господарських відносин із ТОВ "Спецагроресурс", оскільки право на формування податкового кредиту підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними. Господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства.

21 травня 2013 року до суду надійшли письмові заперечення проти прозову, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач зазначає, що за результатами перевірок Приватного підприємства "ТМ - Новатор" з питань правомірності проведених господарських відносин із ТОВ "Спецагроресурс" за вересень 2012 року, що набрали форму актів від 19.12.2012 року № 5980/22-209/34397810 та від 23.01.2013 року № 517/22.5-12/34397810, встановлено порушення позивачем пп. 14.1.201 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 47 975 грн. Порушення вимог податкового законодавства відповідач пов'язує з безтоварністю господарських операцій з ТОВ "Спецагроресурс" та посилається на довідку зустрічної звірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 26.10.2012 року №179/224/38112611 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Спецагроресурс" за вересень 2012 року, якою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків по ланцюгу із контрагентами - постачальниками та контрагентами-покупцями у вересні 2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач, Приватне підприємство "ТМ - Новатор" (далі - ПП "ТМ - Новатор"), ідентифікаційний код 34397810, є юридичною особою та зареєстрований платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 343978116030.

У термін з 18.12.2012 року по 19.12.2012 року посадовими особами Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "ТМ - Новатор" з питань правомірності проведених господарських відносин із ТОВ "Спецагроресурс" за вересень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.12.2012 року № 5980/22-209/34397810 (том 1 а.с. 225-231), в якому зафіксовано порушення позивачем пп. 14.1.201 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством неправомірно завищено задекларовані показники у рядках 10.1 та 17 податкової декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) загалом в розмірі 66580 грн.

У зв'язку з поданням позивачем заперечення на вказаний акт перевірки, відповідачем призначено та проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "ТМ - Новатор" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Спецагроресурс" за вересень 2012 року, результати якої оформлено актом від 23.01.2013 року № 517/22.5-12/34397810 (том 1 а.с. 232-241).

За висновками даного акта перевірки позивачем порушено вимоги:

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкових зобов'язань за вересень 2012 року на 18605 грн.;

- пп. 14.1.201 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, результатом чого є завищення суми податкового кредиту за вересень 2012 року на загальну суму 66580 грн.;

- пп. 14.1.201 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за вересень 2012 року, в розмірі 47975 грн.

На підставі вищезазначених висновків актів перевірок Кременчуцькою ОДПІ 13.02.2013 року винесено податкове повідомлення - рішення № 0001412301/242, яким ПП "ТМ - Новатор" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 59969 грн., з них: за основним платежем - 47975 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11994 грн. (том 1 а.с. 157).

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню, суд дійшов наступних висновків.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ того, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Судом встановлено, що 10.07.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Спецагроресурс" (продавець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №10/07 (том 2 а.с. 160), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах договору нафтопродукти (бітум дорожній) у кількості та по ціні, що вказується у додатках до даного договору або у відвантажувальних документах (п. 1 договору).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на виконання умов даного договору ТОВ "Спецагроресурс" протягом вересня 2012 року здійснило поставку ПП "ТМ - Новатор" бітуму загальною, гранітного відсіву та мазуту М-100.

Суд зазначає, що за умовами вказаного вище договору купівлі-продажу нафтопродуктів №10/07 від 10.07.2012 року його предметом є придбання виключно бітуму дорожнього, додаткових угод до даного договору чи нових договорів про купівлю-продаж (поставку) мазуту та гранітного відсіву позивачем не надано.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 10.07.2012 року №10/07 якість товару, який поставляється, повинна відповідати технічним умовам і державним стандартам, що діють на території України, та підтверджуватися паспортом (сертифікатом, свідоцтвом про визнання) якості заводу-виготовлювача товару (пункту 2.1), товар поставляється на умовах EXW відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торговельної палати "Інкотермс" у редакції 2000 року, по відвантажувальних реквізитах, що вказуються і оформляються на кожну поставку (заявкою, додатком) до даного договору (пункт 4.1), продавець зобов'язується надати покупцеві для підписання акти прийому-передачі Товару (при необхідності) (підпункт 4.3.2), після постачання товару сторони зобов'язані підписати акт звірки взаєморозрахунків (пункт 5.4).

На підтвердження факту купівлі-продажу нафтопродуктів позивач посилається на виписані ТОВ "Спецагроресурс" податкові накладні на суму ПДВ 66580,05 грн.: від 07.09.2012 року №90729, від 08.09.2012 року №90812, від 10.09.2012 року №91032, від 11.09.2012 року №91128, від 13.09.2012 року №91326, від 17.09.2012 року №91747, від 19.09.2012 року №91923, від 21.09.2012 року №92133 (том 2 а.с. 191-198).

На підставі даних податкових накладних позивачем віднесено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту вересня 2012 року. Копія податкової декларації з податку на додану вартість з додатком № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" наявні у матеріалах справи (том 2 а.с. 2-4).

Дослідивши в судовому засіданні вказані копії податкових накладних на їх відповідність вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, судом встановлено, що до графи "вид цивільно-правового договору" даних податкових накладних занесено запис: "поставки від 01.07.2012 №1/07", а до графи "номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (продавця)" внесено запис "200044876" (том 2 а.с. 191-198).

Натомість, господарські правовідносини з ТОВ "Спецагроресурс" здійснено на підставі договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 10.07.2012 року №10/07 (том 2 а.с. 160), а номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ "Спецагроресурс" - 200044879 (том 3 а.с. 78).

Оскільки відповідно до приписів пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України вид цивільно-правового договору визначено як один із обов'язкових реквізитів податкової накладної, суд дійшов висновку, що зазначені вище податкові накладні, на підставі яких ПП "ТМ - Новатор" сформовано дані податкового обліку за вересень 2012 року, оформлено з порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Як визначено підпунктом 6.3 пункту 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1333/20071, порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Позивачем доказів подання вказаної заяви разом з податковою декларацією з ПДВ за вересень 2012 року не надано.

Відтак, вищенаведені податкові накладні не дають позивачу права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України не приймаються судом у якості належних доказів у справі.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором позивач надав до матеріалів справи копії видаткових накладних (том 2, а.с. 164, 170, 173, 176, 179, 182, 185, 188), однак у видаткових накладних не зазначено прізвище, ініціали та посаду особи, що отримала товарно-матеріальні цінності.

Частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вищезазначене, наведені видаткові накладні оформлено з порушенням вимог частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Позивачем не надано до перевірки та до суду актів приймання-передачі товару та акту звірки взаєморозрахунків, складення яких передбачено умовами договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 10/07 від 10.07.2012 року.

Вимоги Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, (надалі -Інструкція) є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Таким чином, вимоги зазначеної вище Інструкції є обов'язковими для позивача, оскільки позивач здійснює закупівлю нафтопродуктів на території України.

П. 7.5.4.- 7.5.6 Інструкції встановлено, що нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни. На вимогу вантажоодержувача може застосовуватись вибіркове контрольне зважування розфасованих нафтопродуктів. За відсутності розбіжностей у вимірюванні маси брутто із зазначеною на тарі маса нафтопродукту визначається за трафаретом на тарі. Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Форма товарно-транспортної накладної № 1-ТТН (нафтопродукт) є додатком № 3 до Інструкції.

Однак, позивачем товарно-транспортних накладних за формою №1-ТТН (додаток №3 до вищевказаної Інструкції) до перевірки та до суду не надано.

Копії товарно-транспортних накладних форми №1-ТН (том 2, а.с. 166-169, 172, 175, 178, 181, 184, 187, 190) не приймаються судом в якості належного доказу у справі з огляду на їх невідповідність типовій формі, визначеній Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, а також у зв'язку з тим, що в них не конкретизовано місце навантаження та розвантаження товарів (зазначено лише "м. Дніпропетровськ", "м. Кременчук"), не зазначено час вибуття та прибуття автотранспортних засобів, не розшифровано підпис осіб, що мали здійснювати відпуск та прийняття товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, товарно-транспортна накладна про поставку мазуту ПП "ТМ - Новатор" до перевірки не надавалася, що свідчить про відсутність даної товарно-транспортної накладної на момент проведення перевірки.

Відповідно до п.п. 5.4.1-5.4.3 Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густині нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Позивачем не надано до суду відповідного акту матеріально відповідальної особи на підтвердження факту прийняття нафтопродукту від ТОВ "Спецагроресурс".

Надана позивачем копія оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 не є беззаперечним доказом того, що зазначений у ній товар, отриманий саме від ТОВ "Спецагроресурс", копії прибуткових накладних, на які наявне посилання у оборотно-сальдовій відомості, позивачем до суду не надані (том 3.а.с. 59).

Відповідно до п. 6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 куб.м, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Згідно п. 14.4 Інструкції матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП.

Позивачем не надано під час перевірки та до суду Журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП, у якому повинен обліковуватися отриманий товар; доказів обліку нафтопродуктів із записом у Журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП, а також Товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Що стосується наданих позивачем до матеріалів справи паспортів якості, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що за змістом договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 10.07.2012 року №10/07 якість товару, який поставляється, повинна відповідати технічним умовам і державним стандартам, що діють на території України, та підтверджуватися паспортом (сертифікатом, свідоцтвом про визнання) якості заводу-виготовлювача товару (пункту 2.1).

Так, долученими до матеріалів справи копіями паспортів якості підтверджено якість бітуму нафтового дорожнього, що виготовлений ПАТ ТФПНК "Укртатнафта" м. Кременчук Полтавської області 17.09.2012 року та 06.09.2012 року (том 2 а.с. 137-142).

Однак, за твердженням позивача та з огляду на надані останнім товарно-транспортні накладні, доставка реалізованого ТОВ "Спецагроресурс" позивачу бітуму мала здійснюватися з м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, а не м. Кременчука Полтавської області.

Про відсутність реального характеру відповідної господарської операції свідчать також доводи відповідача з посиланням на довідку зустрічної звірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 26.10.2012 року №179/224/38112611 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Спецагроресурс" за вересень 2012 року, якою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків по ланцюгу із контрагентами - постачальниками та контрагентами-покупцями у вересні 2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що придбані у ТОВ "Спецагроресурс" товари ПП "ТМ - Новатор" було передано ТОВ "ДАСТ і К" для виробництва асфальтобетону відповідно до умов договору від 21.08.2012 року №Д-20, предметом якого є виготовлення асфальтобетону з давальницької сировини (том 2 а.с. 199) та у подальшому використаний при наданні послуг згідно договорів підряду, укладених з ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат".

Однак, згідно копій звітів ТОВ "ДАСТ і К" по виробництву асфальтобетонної суміші з давальницької сировини ПП "ТМ - Новатор" (том 2 а.с. 200, 201, 217, 218) у вересні 2012 року ТОВ "ДАСТ і К" випущено готову продукцію в кількості 620,5 тн та відповідно до видаткових накладних ТОВ "ДАСТ і К" передано позивачу у вересні 2012 року готового асфальтобетону в кількості 620,5 тн (том 2 а.с. 238, 241, 247; том 3 а.с. 1, 5, 9, 13, 18, 22, 26, 31, 35, 39, 44, 48, 52, 56), тоді як згідно з актами на використані матеріали позивачем було використано лише 102,1548 тн асфальтобетонної суміші (том 2, а.с. 152, 154, 156).

За таких обставин, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження подальшого використання придбаних у ТОВ "Спецагроресурс" товарів з метою здійснення власної господарської діяльності.

Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей можуть створювати лише реально вчинені господарськіі операції з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Позивач не надав суду належних доказів реальності постачання товару від ТОВ "Спецагроресурс". Відтак, видаткові та податкові накладні, були видані ТОВ "Спецагроресурс", яке фактично не виступало продавцем товару, зазначеного у накладних, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту та податкових зобов'язань вересня 2012 року, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за вересень 2012 року на 47975 грн.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "ТМ - Новатор" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10 червня 2013 року.

Суддя С.С. Сич