Рішення № 31728788, 04.06.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року справа № 5020-5/428-4/262за позовом Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора (99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11) в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_2)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головного управління Держземагентства у місті Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Демидова, 13), Управління з контролю за використання та охороною земель в м. Севастополі (99045 м. Севастополь, вул. Д. Ульянова, 16); Закритого акціонерного товариства „Югрибстрой" (99014 м. Севастополь, вул. Камишове шосе, 14), Комунального підприємства „Благоустрій" Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 48)

про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Прокурор - Шульга А.М., посвідчення № 005749 від 25.09.2012;

Позивач (СМР) - не з'явився;

Відповідач (ФОП ОСОБА_1.) - не з'явився;

Третя особа (ГУ Держземагентства у місті Севастополі) - не з'явився;

Третя особа (Управління з контролю за використання та охороною земель в м. Севастополі) - не з'явився;

Третя особа (ЗАТ „Югрибстрой") - не з'явився;

Третя особа (КП „Благоустрій" СМР) - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради, за участю третіх осіб - Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів; Управління з контролю за використання та охороною земель в м. Севастополі; Закритого акціонерного товариства „Югрибстрой" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, розташованої на території західного берегу бухти ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Севастополі площею 433,00 кв.м., яка використовується під розміщення кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", приведення вказаної земельної ділянки в придатний для використання стан шляхом зносу будинків, будівель та споруд, які використовуються під розміщення кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1" за власний рахунок.

Позовні вимоги обґрунтовані самовільним зайняттям відповідачем - ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

В процесі розгляду справи, ухвалою господарського суду м.Севастополя від 24.03.2009 було замінено відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, на належного відповідача - ОСОБА_1, з огляду на те, що за договором купівлі-продажу від 15.01.2009 право власності на спірне майно належить ОСОБА_1 (т.1, арк.с. 119-120).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14.05.2009 у справі № 5020-5/428 у задоволенні позову Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора відмовлено у повному обсязі.

При цьому суд дійшов висновку, що будівля кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» була передана у власність ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 15.01.2009, зареєстрованому в КП «БТІтаДРОНМ» СМР, при цьому за приписами статті 377 Цивільного кодексу України, користування земельною ділянкою, що розташована під об'єктом нерухомості, зареєстрованим як право власності не може вважатися самовільним зайняттям земельної ділянки.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 рішення господарського суду від 14.05.2009 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2009 рішення господарського суду міста Севастополя від 14.05.2009 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила, що судами першої та апеляційної інстанції не було встановлено усіх необхідних для вирішення спору обставин, що привело до передчасних висновків, а також зазначила, що рішення господарського суду від 15.01.2008 у справі №20-5/619 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 12.02.2007, укладеного між СПД ОСОБА_5 та ОСОБА_4, було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2009 з підстав того, що означений договір був визнаний неукладеним та таким, що не породжує будь-яких цивільно-правових відносин, в тому числі ї право власності.

Ухвалою господарського суду м.Севастополі від 30.11.2009 справу прийнято до провадження, привласнено їй номер 5020-5/428-4/262.

Ухвалою від 19.01.2010 провадження у справі № 5020-5/428-4/262 було зупинено до набрання законної сили рішенням господарського суду у справі № 5020-5/619-9/373 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6 до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна та визнання права власності на об'єкт нерухомості - кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Судом встановлено що рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.07.2012 у справі №5020-5/619-9/373-12/251 у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 у справі №5020-5/619-9/373-12/251 рішення господарського суду міста Севастополя було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2013 у справі №5020-5/619-9/373-12/251 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 у справі №5020-5/619-9/373-12/251 було залишено без змін, а касаційну скаргу ФОП ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвалою від 23.05.2013 провадження у справі було поновлено, призначено розгляд справи на 04.06.2013,.

У судове засідання 04.06.2013 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, до його початку надав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, а також клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів у зв'язку з необхідністю представлення додаткових доказів по справі.

Позивач та треті особи у судове засідання 04.06.2013 явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини нез'явлення не сповістили.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Ухвалою суду від 23.05.2013 строк розгляду справи було продовжено на 15 днів.

Відповідно до пункту 3.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" продовження передбачених частинами першою і другою статті 69 ГПК строків вирішення спору можливе лише у виняткових випадках за клопотанням сторони і не більше як на п'ятнадцять днів (частина третя цієї статті ГПК); якщо таке продовження здійснюється два і більше разів, сукупна його тривалість також не може перевищувати п'ятнадцяти днів.

З огляду на те, що строк вирішення спору був продовжений судом на 15 днів, суд позбавлений можливості задовольнити клопотання відповідача про продовження його знову на будь-який період.

Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Оскільки явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, відсутні правові підстави для продовження строку вирішення спору у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

У судовому засіданні прокурора виклав зміст позовних вимог, просив суд позов задовольнити, з підстав, викладених в ньому.

Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23.06.2005 між Севастопольською міською Радою (орендодавець) та ЗАТ «Югрибстрой» був укладений Договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець згідно з рішенням Севастопольської міської Ради №2097 від 14.07.2004 передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва прогулочної еспланади з об'єктами соцкультпобуту, що знаходиться у місті Севастополі, бухта ІНФОРМАЦІЯ_2, з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови, площею 1,6826 га, строком до 01.01.2009 (т.1, арк.с. 32-35).

Рішенням Севастопольської міської Ради від 10.04.2007 №1790 було припинено КП «Севастопольський комбінат благоустрою» Севастопольської міської Ради право постійного користування земельними ділянками загальною площею 8,0433 га, зокрема, пляж «ІНФОРМАЦІЯ_2» в районі б. Кругла - земельної ділянки, площею 2,5720 га та передано КП «Міський житловий фонд» в постійне користування земельні ділянки загальною площею 8,0433 га, зокрема земельну ділянку площею 2,5720 га - пляж «ІНФОРМАЦІЯ_2» в районі бухти Кругла» (т.1, арк.с. 52-53).

Рішенням Севастопольської міської Ради від 12.09.2007 №2705 Комунальне підприємство «Міський житловий фонд» Севастопольської міської Ради перейменовано в Комунальне підприємство «Благоустрій» Севастопольської міської Ради.

Постановою Державного комітету України по земельних ресурсах Управління організації інспекторської діяльності СМГ УЗР 24.05.2005 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №000207 на приватного підприємця ОСОБА_4, за порушення ним вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України, а саме: на землях рекреації приватним підприємцем ОСОБА_4 без належних документів на право користування землею використовується земельна ділянка площею 433 кв.м., на якому розташовується бар «ІНФОРМАЦІЯ_1». ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, та накладено штраф - 85 грн.

Приписами Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у місті Севастополі від 15.02.2005 та 20.05.2005 №000012 та №000184 було зобов'язано правопорушника усунуті порушення протягом 30 днів відповідно до вимог Земельного кодексу України (т.1, арк.с. 16, 17).

Постановами Відділу екологічного контролю морського середовища та стаціонарних об'єктів в місті Севастополі на приватного підприємця ОСОБА_4 накладалося адміністративне стягнення через відсутність у нього дозвільної документації на капітальне будівництво кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» (т.1, арк.с. 26, 28).

12.02.2007 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна кафе-бару „ІНФОРМАЦІЯ_1".

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 15.01.2008 у справі №20-5/619 за позовом СПД ОСОБА_5 до СПД ОСОБА_4 про визнання права власності визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна кафе-бара „ІНФОРМАЦІЯ_1" від 12.02.2007, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4, визнано за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 право власності на нерухоме майно кафе-бара „ІНФОРМАЦІЯ_1" площею 449,1 кв.м., розташованого за адресою м. Севастополь, пляж „ІНФОРМАЦІЯ_2".

15.01.2009 між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна (т.2, арк.с. 17), згідно з яким, продавець продав в цілому об'єкт нерухомого майна - кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: м. Севастополь, пляж «ІНФОРМАЦІЯ_2», будинок 18.

Згідно з п. 2 цього Договору нерухоме майно належить продавцю на праві особистої приватної власності на підставі Рішення Господарського суду міста Севастополя від 15.01.2008, зареєстрованого в КП «БТІтаДРОНМ» СМР 26.12.2008. Відповідно до довідки №046 від 14.01.2009, що видана Севастопольською міською філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомітеті України по земельних ресурсах» на земельну ділянку за адресою: м. Севастополь, в районі пляжу «ІНФОРМАЦІЯ_1», зареєстрований Державний акт на право постійного користування землею за юридичною особою ДКП «Севастопольський комбінат благоустрою».

Відповідно до п. 9 цього Договору право власності на придбане нерухоме майно виникає у покупця у відповідності зі статтею 334 Цивільного кодексу України з моменту державної реєстрації цього договору.

Рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя від 25.03.2009 по справі №2-2755/09 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 було відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 задоволено, визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого в бухті «ІНФОРМАЦІЯ_2», будівля 18 від 15.01.2009 (т.2., арк.с. 19-20).

За даними довідки КП «БТІ та ДРОНМ» СМР від 03.02.2009 №606 право власності на кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: м. Севастополь, пляж «ІНФОРМАЦІЯ_2» 18 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2009 (т.1, арк.с. 101)

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 рішення господарського суду міста Севастополя від 14.05.2009 у справі №5020-5/428 було залишено без змін (т.2, арк.с. 24-25).

Постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2009 у справі №20-5/619 позовом СПД ОСОБА_5 до СПД ОСОБА_4 про визнання права власності, рішення господарського суду м. Севастополя від 15.01.2008р. у справі №20-5/619 було скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м.Севастополя.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 24.07.2012 у справі №5020-5/619-9/373-12/251 за позовом за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про про визнання договору купівлі-продажу від 12.02.2007 дійсним та про визнання права власності на нерухоме майно: кафе-бар „ІНФОРМАЦІЯ_1" площею 449,1 м2, розташованого за адресою м. Севастополь, пляж „ІНФОРМАЦІЯ_2", 18 - у задоволенні позову було відмовлено повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 рішення Господарського суду міста Севастополя від 24.07.2012 у справі №5020-5/619-9/373-12/251 було залишено без змін.

Враховуючи означене, рішення господарського суду міста Севастополя від 24.07.2012 у справі №5020-5/619-9/373-12/251 є таким, що набрало законної сили з 17.01.2013.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2013 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 у справі № 5020-5/619-9/373-12/251 було залишено без змін.

Так, у рішенні від 24.07.2012 у справі №5020-5/619-9/373-12/251 судом встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна кафе-бару „ІНФОРМАЦІЯ_1" від 12.02.2007 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 був визнаний неукладеним та таким, що не створює прав та обов'язків для сторін.

За змістом Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення. Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Також рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.07.2012 у справі №№5020-5/619-9/373-12/251 встановлено, що право власності у ОСОБА_4 на кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1" на час укладення договору купівлі-продажу від 12.02.2007 не було зареєстровано у встановленому порядку. ОСОБА_4 здійснювалось будівництво вищевказаного об'єкту нерухомості на підставі договору про сумісну діяльність із ДКП „Севастопольський комбінат благоустрою" предметом якого є зокрема організація відпочинку громадян на пляжі у бухті "ІНФОРМАЦІЯ_2", проте, земельна ділянка на якій розташований об'єкт нерухомості, на час його введення в експлуатацію належала на праві постійного користування землею ДКП „Севастопольський комбінат благоустрою" та у встановленому законом порядку ані ОСОБА_4 ані ОСОБА_6 у власність або користування не відводилась.

З огляду на означене, судом було встановлено, що кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1"площею 449,1 кв.м., розташований на пляжі "ІНФОРМАЦІЯ_2"у м.Севастополі є самочинним будівництвом.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторонни (стаття 35 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом положень п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Таким чином, не потребують доказуванню факти, встановленні в рішенні господарського суду міста Севастополя від 24.07.2012 у справі №5020-5/619-9/373-12/251.

Самовільне зайняття земельної ділянки відповідачем стало підставою для звернення прокурора до суду з вимогами про зобов'язання повернути Севастопольській міській Раді самовільно зайняту земельну ділянку, яка розташована на території західного берега бухти ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Севастополі, площею 433,00 кв.м, яка використовується під розміщення кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» та приведення означеної земельної ділянки у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд, які використовуються під розміщення кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» за власний рахунок.

Вивчивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно із статті 13 Конституції України, земля, її надра. атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основа національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної, приватної власності.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

До земельних належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, які регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. № 2768-III (зі змінами та доповненнями), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування унормований статтею 123 Земельного кодексу України.

За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до положень статі 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до п. 1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України ( 435-15 ), глав 27, 29, 33, 34 ЦК України ( 435-15) та глави 15 ГК України (436-15), розділів III-V ЗК України ( 2768-14 ), зокрема, про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Згідно із п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ані права власності, ані права користування земельною ділянкою площею 433 кв.м на території АДРЕСА_3. ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Севастополі відповідачем не оформлювалось.

Як вже було зазначено, рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.07.2012 у справі №5020-5/619-9/373-12/251, яке набрало законної сили, було встановлено, що кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1"площею 449,1 кв.м., розташований на пляжі "ІНФОРМАЦІЯ_2"у м.Севастополі є самочинним будівництвом.

Відповідно до ч.2 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Враховуючи те, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.07.2012 у справі №5020-5/619-9/373-12/251 встановлено, договір купівлі-продажу нерухомого майна кафе-бару „ІНФОРМАЦІЯ_1" від 12.02.2007 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 був визнаний неукладеним та таким, що не створює прав та обов'язків для сторін.

З огляду на означене право власності у ОСОБА_4 на кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1" на час укладення договору купівлі-продажу від 12.02.2007 не виникло, у зв'язку з чим не може вважатися дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 15.01.2009 між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), та відповідно, право власності на нерухоме майно - кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» у ОСОБА_1 не виникло.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів наявності правових підстав зайняття ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки, що розташована на території АДРЕСА_3. ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Севастополі площею 433 кв.м не представлено.

Частиною 1 статті 43 Господарсько процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на таке у суду наявні підстави вважати, що відповідач самовільно займає спірну земельну ділянку.

Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Положеннями ст. 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 90 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок мають право: самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора в частині зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її власнику -Севастопольській міській Раді, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) повернути Севастопольській міській Раді (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, ідентифікаційний код 24872845) самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану на території АДРЕСА_3. ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Севастополі, площею 433 кв.м, що використовується під розміщення кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» та привести земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд, які використовуються під розміщення кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» за власний рахунок.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) в доход державного бюджету (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) державне мито у сумі 85,00 грн.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. на р/р 31212264700007, банк одержувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, одержувач: Ленінський район, код бюджетної класифікації 22050000, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598.

Видати накази після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.

Повне рішення складено 10.06.2013.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна

10.06.2013