Ухвала суду № 31728335, 03.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2013 р. м. Київ К/800/1436/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представника відповідача - Усачова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2012

у справі № 2-а-3812/12/2070

за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інарі-2010»

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» звернулось до суду, з урахуванням уточнень позовних вимог, з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби від 08.02.2012 № 0000140700, № 0000150700; від 12.03.2012 № 0000031504, № 0000041504; від 19.04.2012 № 0000081504.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведених документальних позапланових виїзних перевірок УАСП ТОВ «Каіс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень 2012 року, складно акти № 311/07-0/20023279 від 26.01.2012, № 987/07-0/20023279 від 24.02.2012, № 973/1504/20023279 від 06.04.2012, в яких зафіксовано порушення п. п. 198.4, 198.6 ст. 198, п. п. 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2011 року на 228 707 грн. та від'ємного значення у сумі 228 707 грн. за вересень 2011 року та 477 750 грн. за жовтень 2011 року; зайво віднесено до складу податкового кредиту загальну суму ПДВ у розмірі 1 039 761 грн. (у т.ч.: за жовтень 2011 року - 477 750 грн., за листопад 2011 року - 500 762 грн., за грудень 2011 року - 61 249 грн.), завищено суму від'ємного значення ПДВ у розмірі 1 113 338 грн. (у т.ч.: за жовтень 2011 року - 477 750 грн., за листопад 2011 року - 500 762 грн., за грудень 2011 року - 134 826 грн.), завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2011 року у розмірі 477 750 грн. та грудень 2011 року у розмірі 500 762 грн.; завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2012 року у розмірі 61 249 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 72 893 грн., які були сформовані на підставі первинних документів, складених ТОВ «Інарі-2010», відносно якого неможливо провести зустрічну звірку на підтвердження господарських відносин із платником податків УАСП ТОВ «Каіс» та відсутністю задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

На підставі результатів вказаних перевірок відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000140700 від 08.02.2012 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 228 707 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 114 353,50 грн.

- № 0000150700 від 08.02.2012 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 477 750 грн.

- № 0000031504 від 12.03.2012 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 477 750 грн., у розмірі 500 762 грн. за грудень 2011 р. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 238 875,00 грн. за листопад 2011 року та у розмірі 250 381,00 грн. за грудень 2011 року;

- № 0000041504 від 12.03.2012 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2011 року на суму 134 142 грн.

- № 0000081504 від 19.04.2012 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2012 року у розмірі 61 249 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30 624,50 грн.

Матеріалами справи встановлено, що в перевіряємий період між УАСП ТОВ «Каіс» (покупець) та ТОВ «Інарі-2010» (постачальник) було укладено договори поставки товару (соняшник) та між УАСП ТОВ «Каіс» (замовник) та ПАО «Пологовський ОЕЗ» (виконавець) договори переробки і зберігання вказаного товару.

Частина товару за договорами поставок була поставлена ТОВ «Інарі-2010» позивачу як сільськогосподарським товаровиробником, а частина - як підприємством, що безпосередньо придбало технічну культуру товарної позиції 1206 згідно УКТ ЗЕД у сільськогосподарських підприємств-виробників.

Факт виконання укладених договорів між зазначеними юридичними особами судами обох інстанцій встановлено, з підтвердженням матеріалів справи, а саме: видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі товару, актами виконаних робіт, товарно-транспорними накладними, банківськими виписками про оплату за поставлений товар, переробку та його зберігання.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

Зробивши аналіз вказаної норми кодексу, можна дійти висновку, що від оподаткування податком на додану вартість не звільняються операції з першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, оподаткування господарських відносин між позивачем та ТОВ «Інарі-2010» повинно здійснюватись за загальним правилом та оподатковуватись податком на додану вартість за ставкою 20%.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4 ст. 198 цього Кодексу якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України)

Як встановлено судами, з підтвердженням матеріалів справи, придбання позивачем товарів/послуг не звільнялося від оподаткування та підтверджено податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог ст. 201 ПК України.

Відповідно до п. п. 200.1 - 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом; при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Необхідно відмітити, що п. 198.2 ст. 198 зазначеного Кодексу право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних звірок контрагентів платника податку (позивача) та сплати його контрагентами податку до бюджету.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена з підтвердженням податковими накладними, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування, за умови дотримання останнім цих вимог.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний