Постанова № 31728089, 06.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року Справа № 5009/4734/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівФролової Г.М. (доповідача), Швеця В.О.за участю представників:позивачаКостюченко Є.Б., дов. від 11.02.13відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 03.04.13 у справі№5009/4734/12 Господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Наукова виробничо-комерційна фірма "ВЕСТ-ПРОМ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод"простягнення заборгованості у сумі 947 212,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Наукова виробничо-комерційна фірма "ВЕСТ-ПРОМ" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод" про стягнення 735388,25 грн. основного боргу, 70604,06 грн. пені та 141220.55 грн. - 30% річних. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки щодо здійснення розрахунків за поставлений товар та обґрунтовано приписами статей 509, 530, 611, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, статей 193, 230 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.02.13 у справі №5009/4734/12 (суддя Боєва О.С.) позов задоволено частково. Припинено провадження у справі №5009/4734/12 в частині вимог про стягнення суми 735388,25 грн. основного боргу за відсутністю предмету спору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукова виробничо-комерційна фірма "ВЕСТ-ПРОМ" 70604,06 грн. пені, 141220,55 грн. - 30% річних та 18944,26 грн. витрат по сплаті судового збору. Судове рішення мотивовано тим, що факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар підтверджено матеріалами справи; враховуючи, що сума основної заборгованості сплачена відповідачем під час розгляду спору, провадження у справі у цій частині підлягає припиненню, у іншій частині позов підлягає задоволенню.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.13 (судді: Бойченко К.І. - головуючий, Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) рішення господарського суду Запорізької області від 12.02.13 у справі №5009/4734/12 скасовано частково. Відмовлено у позові в частині стягненні пені в сумі 23200,74 грн. В решті рішення господарського суду Запорізької області від 12.02.13 у справі №5009/4734/12 залишено без змін. Мотивуючи постанову в частині скасування рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що період нарахування пені, позивачем визначено невірно, а отже у частині позовних вимог про стягнення пені у сумі 23200,74 грн. слід відмовити.

Не погоджуючись з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі в частині стягнення 30% річних у розмірі 141220,55 грн. скасувати, в цій частині в позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник зазначає, що поряд з нарахуванням пені за несвоєчасне здійснення розрахунків, позивачем нараховано 30% річних, які за своєю природою також є різновидом неустойки.

Позивач надав відзив та просить постанову справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між сторонами у даній справі було укладено договір поставки №601/С від 01.02.12, за змістом якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити окремими партіями, а покупець (відповідач) прийняти у власність та оплатити на умовах, передбачених договором металопродукцію у кількості, асортименті та в строки, визначені Додатками Специфікаціями, які є невід'ємними частинами цього договору. Пунктом 8.2. договору сторони узгодили, що за прострочення оплати поставленої продукції по даному договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, відповідно розміру несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки. За прострочення оплати поставленої продукції покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 30 (тридцять) % річних від простроченої суми за весь період прострочки. Специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору від 01.02.2012 року №601/С, сторонами погоджено відстрочення платежу на 14 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Також установлено, що позивач на виконання умов договору, передав відповідачу продукцію, однак відповідач оплату у строк, визначений договором, не здійснив.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукова виробничо-комерційна фірма "ВЕСТ-ПРОМ" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 735388,25 грн., а також 70604,06 грн. пені та 141220,55 грн. - 30% річних. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач визнав суму основного боргу в розмірі 735388,25 грн. та сплатив її в повному обсязі, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.13 оскаржується заявником в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод" 30% річних у сумі 141220,55 грн. На думку заявника, передбачені договором 30% річних за прострочення оплати поставленої продукції, за своєю природою є різновидом неустойки, а отже стягнення одночасно пені та 30% річних є порушенням статті 61 Конституції України щодо неможливості притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 712 Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Кодексу встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 610 Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Кодексу).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Тобто, стаття 625 Цивільного кодексу України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування грошовими коштами, який і було визначено сторонами у пункті 8.2 договору в розмірі 30% річних від суми заборгованості.

З огляду на установлений судами факт прострочення відповідачем зобов'язання зі сплати вартості поставленого товару, висновок суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 30% річних визнається правомірним.

Враховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, зазначеного висновку не спростовують.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.13 у справі №5009/4734/12 господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Г.Фролова

В.Швець