Постанова № 31727975, 06.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року Справа № 5009/4859/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіХодаківська І.П., Данилова Т.Б., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"на постанову Донецької апеляційного господарського суду від 16.04.2013 рокуу справі№ 5009/4859/12господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 9 995, 95 грн. заборгованості за кредитом, 19 669, 81 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 18 130, 55 грн. пені за договором банківського рахунку № ZPVLZ 0117G від 03.10.2006 року в судове засідання представники сторін не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Приватбанк" (далі за текстом - ПАТ "КБ "Приватбанк") звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.) про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 47 796, 31 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.02.2013 року у справі № 5009/4859/12 позовні вимоги ПАТ "КБ "Приватбанк" до ФОП ОСОБА_4 про стягнення 47 796, 31 грн. заборгованості за договором банківського рахунку № ZPVLZ0117G від 03.10.2006 року, що складається з заборгованості за кредитом в сумі 9 995, 95 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 19 669, 81 грн. та пені в сумі 18 130, 55 грн., задоволено частково: стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ "КБ "Приватбанк" 6 832, 30 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом та 9 671, 13 грн. пені, в частині позовних вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_4 заборгованості за кредитом в сумі 9 995, 95 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 12 837, 51грн. за договором банківського рахунку №ZPVLZ0117G від 03.10.2006 року провадження у справі № 5009/4859/12 припинено, в частині позовних вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_4 8 459, 42 грн. пені - відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "КБ "Приватбанк", звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Запорізької області від 20.02.2013 року у справі № 5009/4859/12 в частині зменшення розміру стягнутої пені та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення пені в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2012 року у справі № 5009/4859/12 апеляційну скаргу ПАТ "КБ "Приватбанк" на рішення господарського суду Запорізької області від 20.02.2013 року у справі № 5009/4859/12 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 20.02.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "КБ "Приватбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року та змінити рішення господарського суду Запорізької області від 20.02.2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги зі стягнення пені в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. ст. 258, 259, 549, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 223, 230, 231, 232 Господарського кодексу України.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 03.06.2013 року № 03-05/580 для перегляду в касаційному порядку справи № 5009/4859/12 у зв'язку із перебуванням судді Першикова Є.В. у відпустці сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Данилової Т.Б., Яценко О.В.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.10.2006 року закрите акціонерне товариство " КБ"Приватбанк", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Приватбанк" в особі керуючого Вільнянським відділенням Запорізького РУ Приватбанку та ФОП ОСОБА_4 уклали договір № ZPVLZ0117G банківського рахунку.

Згідно п. 1.1. вказаного Договору банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього Договору.

Умовами п. 2.1.25. Договору сторони передбачили, що у разі потреби, за вимогою клієнта, банк зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування клієнта, що передбачає проведення його платіжних доручень та платежів, здійснених довіреними особами клієнта з використанням КПК, понад залишок коштів на поточному (поточних) та картковому (карткових) рахунку (рахунках) клієнта, відкритому в банку (далі - "поточному рахунку"), за рахунок кредитних коштів. Порядок та умови надання Клієнту овердрафту обумовлюються у Додатковій угоді до Договору банківського рахунка або окремому договорі про надання овердрафтового кредиту на поточний або картковий рахунок, що укладений між Клієнтом та Банком.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 19.10.2006 року сторони підписали Додаток № 7 до Договору банківського рахунку № ZPVLZ0117G від 03.10.2006 року "Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок", відповідно до п. 1.1. якого банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування клієнта на підставі Анкети-заяви на встановлення овердрафтового кредиту на картковий рахунок, що полягає в проведенні платежів, здійснених довіреними особами клієнта з використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на картковому рахунку клієнта № НОМЕР_2, відкритому в банку, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого відповідно до п. 1.3. цього додатка, шляхом дебетування картрахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Пунктом 1.3. вказаного Додатку сторони погодили, що на момент підписання цього додатку до Договору ліміт складає 10 000, 00 грн. Проведення платежів клієнта в порядку, встановленому цим додатком до Договору, здійснюється Банком у термін до 18.10.2007 року.

Відповідно до п. 1.4. Додатку овердрафтове кредитування клієнта здійснюється банком у межах ліміту і терміну, установлених згідно з п. 1.3 цього додатку до Договору, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів. Періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на картковому рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на картковому рахунку клієнта під час закриття банківського дня. Зменшення чи зростання заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на картковому рахунку зафіксоване нульове дебетове сальдо.

За умовами п. 1.5. Додатку № 7 клієнт сплачує відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п. п. 3.1., 3.2., 3.3. цього додатка до Договору.

Згідно положень п. 3.1. Додатку користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на картковому рахунку клієнта після закриття банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з диференційованої процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом і встановлений в Розділі 4 цього додатку до договору.

Положеннями п. 4.1.1. Додатку закріплено, що процентна ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку за кредитом: протягом 1-3 днів - 18 %, 4-7 днів - 19 %, 8-15 днів - 20 %, 16-30 днів - 21 %.

Відповідно до п. 3.10. Додатку нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється щодня, починаючи з дати утворення на картковому рахунку дебетового сальдо на момент закриття банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році. Нарахування відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал розрахунку відсотків не включається.

Сторонами Договору у п. 3.2. Додатку погоджено, що відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань з погашення кредиту, передбачених цим додатком до Договору, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу "16-30 днів" від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно положень п. 3.3. Додатку відсотки не сплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими.

Пунктом 1.2. Додатку передбачено, що кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, дебіторської заборгованості, сплати відсотків та винагороди в обговорені цим Додатком до Договору терміни.

За умовами п. 1.6. Додатку клієнт здійснює погашення кредиту, отриманого в межах установленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, установленого п. 1.4. цього додатку до Договору.

Сторони п. 1.9. Додатку погодили, що клієнт здійснює повне погашення кредиту, простроченої дебіторської заборгованості, а також нарахованих і прострочених нарахованих відсотків не пізніше терміну, згідно з п. 1.3. додатку.

За рахунок коштів, що надійшли на картковий рахунок клієнта, погашення відбувається в такому порядку: 1)погашення заборгованості за іншими витратами, пов'язаними з цільовим використанням корпоративних платіжних карток; 2) заборгованості за простроченими відсотками; 3)простроченої заборгованості за кредитом; 4) суми відсотків за використання кредиту, що розрахована згідно з п.п. 3.1, 3.2., цього додатка до Договору; 5)суми винагороди; 6)штрафу, пені, неустойки; 7)суми кредиту. Кошти, що надходять на картковий рахунок клієнта, автоматично зменшують дебетове сальдо за картковим рахунком. У випадку відсутності надходжень коштів на картковий рахунок клієнта погашення відсотків, розрахованих згідно з п.п. 3.1., 3.2. цього додатка до Договору здійснюється за рахунок невикористаного залишку ліміту (п.2.3. Додатку).

Також, у п. 5.1. Додатку сторони досягнули згоди, що у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених п. п. 1.5., 1.9., 1.12.1., 3.1., 3.2., 3.3. цього додатка до Договору, термінів повернення кредиту й інших витрат, передбачених п. п. 1.3., 1.4., 1.6., 1.7., 1.8., 1.9., 1.12.2., 1.12.4. цього додатка до Договору, винагороди, передбаченої п. п. 1.10., 3.4., 3.5., 3.6. цього додатка до Договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0, 2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Відповідно до п. 5.3. Додатку нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язання, передбаченої п. п. 5.1., 5.2. здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом.

Згідно п. 5.4. Додатку терміни давності позову за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за цим додатком до Договору установлюються сторонами тривалістю 5 років.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що банком виконано взяті на себе зобов'язань за Договором банківського рахунку № ZPVLZ0117G від 03.10.2006 року та Додатку № 7 від 19.10.2006 року в частині встановлення кредитного ліміту, а факт надання ПАТ "КБ "Приватбанк" кредитних коштів відповідачу підтверджується Випискою по рахунку № НОМЕР_2.

Проте, як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, відповідач належним чином прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом не виконав, що встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 29.07.2010 року у справі № 18/166/10, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2010 року, яким частково задоволено позов ПАТ "КБ "ПриватБанк" до ФОП ОСОБА_4 та стягнуто з останнього 9 995, 95 грн. заборгованості за кредитом, 12 837, 51 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом. Вказані рішення набрали законної сили та є чинним на момент розгляду даної справи.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про преюдиціальність вказаних рішень з огляду на положення ст. 35 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з претензією вих. № 61019ZPVLO592 від 05.10.2012 року, в якій повідомив ФОП ОСОБА_4 про наявність станом на 05.10.2012 року простроченої заборгованості, що складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту - 9 995, 95 грн., простроченої заборгованості за відсотками - 19 669, 81 грн., заборгованості з комісії за користування кредитом - 0, 00 грн., заборгованості з пені - 18 087, 87 грн., що разом - 47 753, 63 грн. та посилаючись на умови договору, ст. 526 Цивільного кодексу України, вимагав негайного погашення простроченої заборгованість в повному обсязі за реквізитами, встановленими умовами кредитного договору.

Проте, вказану вимогу відповідачем залишено без належного реагування.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України закріплено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 80 ГПК України передбачено підстави припинення провадження у справі, зокрема п. 2 ч. 1 закріплено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Так, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 29.07.2010 року у справі № 18/166/10 з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ "КБ "Приватбанк" стягнуто 9 995, 95 грн. заборгованості за кредитом та 12 837, 51 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 07.12.2006 року по 11.05.2010 року за Договором банківського рахунку № ZPVLZ0117G від 03.10.2006 року, а тому колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про припинення провадження у справі № 5009/4859/12 в частині позовних вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_4 вищезазначених сум заборгованості на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що наявність у відповідача заборгованості по відсотках за користування кредитом за період з 12.05.2010 року по 11.10.2012 року у розмірі 6 832, 30 грн., а тому суди попередніх інстанцій, з урахуванням положень ст. 1054 Цивільного кодексу України, дійшли обґрунтованого висновку щодо стягнення вказаної суми заборгованості по відсотках.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України закріплено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею, згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно положень ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Так, суди попередніх інстанцій встановили, що обов'язок клієнта за порушення будь-якого з зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених п. п. 1.5., 1.9., 1.12.1., 3.1., 3.2., 3.3. Додатку № 7 до Договору, термінів повернення кредиту й інших витрат, передбачених п. п. 1.3., 1.4., 1.6., 1.7., 1.8., 1.9., 1.12.2., 1.12.4. Додатку № 7 до Договору, винагороди, передбаченої п. п. 1.10., 3.4., 3.5., 3.6. Додатку № 7 до Договору, сплатити банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0, 2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, обумовлений сторонами в п. 5.1. Додатку № 7 від 19.10.2006 року до Договору банківського рахунку № ZPVLZ0117G від 03.10.2006 року.

Стаття 232 Господарського кодексу України закріплено порядок застосування штрафних санкцій, зокрема, ч. 6 названої статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 5.3. Додатку № 7 від 19.10.2006 року до Договору банківського рахунку № ZPVLZ0117G від 03.10.2006 року передбачено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язання, передбаченої п. п. 5.1., 5.2., здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом, у зв'язку чим та невиконанням ФОП ОСОБА_4 у строк обов'язків з повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, позивачем, на підставі п. п. 5.1., 5.3. Додатку № 7 нарахована пеня за період з 19.03.2007 року по 11.10.2012 року у розмірі 18 130, 55 грн.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції, з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України, погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо здійсненого розрахунку розміру нарахованої пені та вважає правомірним частковим задоволенням вимог про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 9 671, 13 грн. за період з 19.03.2007 року по 19.03.2010 року та відмови у задоволенні решти.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо помилково ототожнення скаржником періоду нарахування пені, що обумовлений сторонами договору терміном три роки, та поняття строку позовної давності з огляду на положення ст. 256 Цивільного кодексу України, якою закріплено, що позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а тому доводи скаржника стосовно строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення неустойки який збільшений сторонами до 5 років є необґрунтованим.

Касаційна інстанція, згідно ч. 2 ст. 1117 ГПК України, обмежена в праві встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи скаржника не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, які вже були предметом розгляду в місцевому та апеляційному господарському судах та яким надано обґрунтовану юридичну оцінку з вірним застосуванням норм права.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, місцевим та апеляційним господарськими судами вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року у справі № 5009/4859/12 залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року у справі № 5009/4859/12 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіТ.Б. Данилова О.В. Яценко