Рішення № 31726931, 04.06.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 червня 2013 р. Справа № 902/541/13

Провадження № 14/902/38/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

у відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна Гмбх" (вул. Генерала Наумова, 23-б; м. Київ, 03164; вул. Лугова, 9 (2 поверх), м. Київ, 04074)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "УК-Ескар" (вул. Чехова, 12-а, м. Вінниця, 21034)

про стягнення 1650 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна Гмбх" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "УК-Ескар" 1650 грн. заборгованості за договором на транспортно-експедиційне обслуговування №39-3 від 01.11.2012р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.04.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/541/13 з призначенням її до розгляду.

Поряд з цим, ухвалами суду від 30.04.2013р. та від 21.05.2013р. розгляд справи відкладався з об’єктивних причин.

В судове засідання на визначену дату (21.05.13р.) представники сторін повторно не з"явилися не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином ухвалою суду, яка надсилалася їм рекомендованою кореспонденцією. Факт належного повідомлення сторін підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення вх. №5230 від 31.05.2013р., вх. №5272 від 01.06.2013р., вх. №5325 від 03.06.2013р., підписаними представниками останніх 28.05.2013р., 30.05.2013р. та 31.05.2013р. відповідно.

Разом з тим, 25.04.2013р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання №6 від 22.04.2013р., в якому він просить провести розгляд справи за його відсутності.

Суд, зважаючи на достатність доказів для вирішення даного спору по суті, задовольнив вищевказане клопотання позивача відповідно до приписів ст. 22 ГПК України, відтак ухвалив провести розгляд справи за відсутності останнього.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників відповідача, а також позивача, оскільки останнім в обґрунтування заявлених позовних вимог, надано достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.11.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна Гмбх" (експедитор, позивач) та товариства з обмеженою відповідальністю "УК-Ескар" (клієнт, відповідач) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №39-3 (а.с. 34-41).

Згідно із п. 1.1 Договору експедитор зобов’язується за дорученням, за винагороду і за рахунок клієнта здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування з організації і забезпечення міжнародних перевезень і перевезень по території України експортно-імпортних, транзитних і інших вантажів автомобільним, залізничним, авіаційним і морським транспортом.

Відповідно до п. 1.2 Договору об’єм послуг, строки виконання і їх вартість погоджуються сторонами в заявках клієнта, які є невід’ємними частинами договору.

Згідно із п. 2.9 Договору якщо інше не обумовлено в заявці, нормативний час на завантаження/ розвантаження/ митні процедури встановлюється в Україні і державах СНД-48 год., в інших випадках-24 год.

Пунктом 7.2.3 Договору сторони обумовили, що якщо інше не встановлено заявкою, розмір штрафних санкцій, інших компенсацій за простій транспорту під завантаженням/розвантаженням/ митними процедурами, перегруз транспортних засобів чи за наслідки інших випадків, які виникають в результаті невиконання чи неналежного виконання клієнтом своїх обов’язків, визначається на основі рахунків, вимог третіх осіб, пред’явлених до оплати експедитору.

Поряд з цим, пунктом 13 Заявки на перевезення вантажу сторони погодили, що нормативний час на завантаження/ розвантаження/ митні процедури в Україні та СНГ становить 48 год., в Польщі- 24 години. Понаднормовий простій складає 500 грн./кожна наступна доба (а.с. 13).

Так, судом встановлено, що згідно із перепусткою №1060 вантаж експедитором був доставлений у зону митного контролю м/п «Немирів» для проходження клієнтом митних процедур та розвантаження транспортного засобу перевізника 16.11.2012р. о 09:55 (а.с.14).

Поряд з цим, митні процедури та розвантаження вантажу були завершенні 22.11.2012р. о 18:00, що підтверджується наявною в матеріалах справи підписаною клієнтом карткою простою (а.с. 15).

Такими чином, загальний час знаходження транспортного засобу перевізника під митними процедурами та розвантаженням склав 7 діб, Крім того, зазначене, також підтверджується наявною в матеріалах справи митною декларацією CMR №223274, на якій присутні відбитки печатки Вінницької митниці про прибуття та відправку вантажу (а.с. 16).

Відтак, вираховуючи із загального часу встановлений заявкою нормативний час на митні процедури/розвантаження по 48 год. в Україні (4 доби), від’ємний понаднормативний час (простій) становить 3 доби, що в перерахунку на гривні складає: 1500 грн.= 3доби х 500 грн./за кожну добу простою.

Поряд з цим, позивачем виставлено рахунок №42104-К-120546 від 22.11.2012р. на оплату вищевказаної суми простою вантажу в розмірі 1500 грн., який залишений відповідачем неоплаченим.

В зв’язку із не проведенням відповідачем розрахунків за вказаний простій вантажу, позивачем на його адресу надсилався лист-вимога про сплату суми простою вантажу №77 від 20.1.2012р. (а.с. 18-19), який, як свідчать матеріали справи та стверджує представник позивача, залишено ним без відповіді.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З моменту укладення сторонами договору №39-3 від 05.11.2009 р., між ними виникли зобов'язання, які регулюються Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно із ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 4, 5 Конвенції "Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ)" від 19.05.1956 р. виконання перевезення підтверджується товарно-транспортною накладною (СМR).

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі Договору та Заявки по перевезенню вантажу підтверджується товарно-транспортною накладною (СМR) №223274 (в т.ч. відміткою про одержання вантажу в графі 24).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення 1500 грн. боргу за простій вантажу правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Разом з тим, крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 150 грн. штрафу.

Розглянувши дану вимоги судом встановлено, що відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 7.2.2 Договору за прострочення чи необгрутовану відмову від оплати рахунків експедитора, передбачених даним договором, клієнт сплачує експедитору штраф у розмірі 10% від розміру прострочення платежу.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку штрафу судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу та штрафу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Окрім того, в силу вимог ст.7 Закону України “Про судовий збір” позивачу підлягає поверненню зайво сплачений судовий збір в розмірі 129 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УК-Ескар" (вул. Чехова, 12-а, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 37980114) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна Гмбх" (вул. Генерала Наумова, 23-б; м. Київ, 03164; вул. Лугова, 9 (2 поверх), м. Київ, 04074, код ЄДРПОУ 14359271) 1500 грн. боргу за простій вантажу, 150 грн. штрафу та 1720 грн. 50 коп. відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою судового збору.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна Гмбх" з Державного бюджету України 129 грн. 50 коп. зайво сплаченого судового збору за платіжним дорученням №3 від 08.04.2013 року, про що видати відповідну ухвалу.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Видати наказ в день набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 10 червня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (вул. Генерала Наумова, 23-б; м. Київ, 03164; вул. Лугова, 9 (2 поверх), м. Київ, 04074)

4 - відповідачу (вул. Чехова, 12-а, м. Вінниця, 21034)