Постанова № 31726422, 04.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2013 року Справа № 812/4303/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - Степаненко Т.О. (довіреність від 02.01.2013 № 863/136)

від відповідача - Немчілова Л.Ю. (довіреність від 02.01.2013 № 64/0/12-13/10-013)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платникам податків у м. Луганську Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2013 року № 0000041401,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року відкрито провадження у справі № 812/4303/13-а за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платникам податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2013 року № 0000041401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що як платник податку на додану вартість він надав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року з урахуванням уточнюючого розрахунку. У період з 21 березня 2013 року по 03 квітня 2013 року відповідачем проводилась документальна позапланова виїзна перевірка з питань достовірності та законності нарахування заявленого бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2012 року та січень 2013 року, за результатами якої складено акт від 10 квітня 2013 року № 81/14-0/05763797, відповідно до висновків якого підприємством нібито допущено порушення пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 та пункту 200.3 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Податковим повідомленням-рішенням від 26 квітня 2013 року № 0000041401 за наслідками проведеної перевірки публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 562665,00 грн. по декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року. Проте, позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає його неправомірним з огляду на наступне.

У податковий кредит грудня 2012 року публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» включило податкову накладну від 15 листопада 2012 року № 95 (сума ПДВ - 557357,07 грн.), що отримана від державного підприємства Завод «Електроважмаш». Зазначена податкова накладна не була зареєстрована продавцем у Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим включена позивачем до заяви № 866-31 від 21 січня 2012 року про відмову постачальника надати податкову накладну та додатку № 8 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року разом із копіями первинних документів, що підтверджують право формування податкового кредиту, а саме податковою накладною та платіжним дорученням від 15 листопада 2012 року № 18298. Будь-яких зауважень відповідачем до зазначеної податкової накладної висловлено не було. Позивач зауважив, що законодавець в абзаці 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не уточнює, в якому саме податковому (звітному) періоді повинна бути подана скарга на продавця, що не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі чи виписав її з порушеннями, а відповідно до абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. З аналізу вищезазначених правових норм, позивач зробив висновок, що заява із скаргою на постачальника подається з податковою декларацією у тому звітному періоді, у якому платник включив суму податку до складу податкового кредиту. Отже, висновок податкового органу, що з метою відображення податкового кредиту заява із скаргою повинна бути подана лише в тому періоді, у якому безпосередньо було виписано податкові накладні, за твердженням позивача, не ґрунтується на нормах податкового законодавства.

Також до складу податкового кредиту грудня 2012 року публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» включило податкову накладну від 03 грудня 2012 року № 301 (сума ПДВ - 5308,55 грн.), що отримана від товариства з обмеженою відповідальністю «Анкомтех Сервіс». Відповідно до укладеного договору від 14 листопада 2011 року № 803-302/12 по рахунку від 03 грудня 2012 року № 301 товариством з обмеженою відповідальністю «Анкомтех Сервіс» була здійснена поставка товарно-матеріальних цінностей позивачу - поршнів, блоку циліндру, шатуна, коленвалу, пальця поршня, клапану запобіжника, кільця К4, пластин та комплекту кілець пластмасових, які відповідно до видаткової накладної від 03 грудня 2012 року № 301 по приходному ордеру від 06 грудня 2012 року № 3069 були оприбутковані на склад № 84 цеху комплектації підприємства. Розрахунок за отриманий товар здійснювався по платіжному дорученню від 21 грудня 2012 року № 5093. Доставка вантажу здійснювалась автомобілем НОМЕР_2. Придбані товари використовувались для ремонту станка НВУ (інвентарний № 96216) відповідно відкритого на підприємстві замовлення № 3027125. Видача комплектуючих зі складу № 84 цеху комплектації в ремонтно-механічний цех проводилась на підставі вимог. На дату виписки податкової накладної товариство з обмеженою відповідальністю «Анкомтех Сервіс» перебував платником податку на додану вартість. Операція поставки комплектуючих мала реальний товарний характер, всі необхідні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність одержання товарів від зазначеного контрагента й використання його у виробництві тепловозів, тому зазначена господарська операція не може бути визнана недійсною. Товариство з обмеженою відповідальністю «Анкомтех Сервіс» на момент укладання договорів було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. На момент укладання договору дана юридична особа не була ліквідована або позбавлена свідоцтва платника ПДВ, його діяльність не була у встановленому порядку визнана фіктивним підприємництвом, у зв'язку з чим підприємство позивача правомірно уклало господарсько-правовий договір. Діючим законодавством, за твердженням позивача, не передбачено обов'язку сторони за договором перевіряти правдивість реєстраційних відомостей чи реквізитів юридичної особи.

Позивач наполягає, що розмір від'ємного значення суми ПДВ сформовано публічним акціонерним товариством «Луганськтепловоз» у відповідному податковому періоді правомірно, що повністю підтверджено первинною документацією бухгалтерського і податкового обліку, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, просив його задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платникам податків у м. Луганську Державної податкової служби адміністративний позов не визнала, про що подала заперечення від 27 травня 2013 року № 6945/10/10-013, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. справи 151-155). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на таке.

Підставою для зменшення публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість стало неправомірне віднесення позивачем суми податку на додану вартість у розмірі 5307,93 грн. до податкового кредиту по податковій накладній, виписаній товариством з обмеженою відповідальністю «Анкомтех Сервіс», та неправомірне формування податкового кредиту за грудень 2012 року по податковій накладній, виписаній у періоді, що передував звітному, та поданій через додаток № 8 до податкової декларації з податку на додану вартість. Спеціальною нормою, яка передбачає порядок формування платниками податків податкового кредиту за умови наявності податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, є абзац 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, тому у разі порушення платником податку - продавцем товарів/послуг порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрів податкових накладних платник податку - покупець таких товарів/послуг має право додати заяву із скаргою на постачальника до податкової декларації за звітний податковий період, у якому складено таку податкову накладну. Позивачем до перевірки не надані товаросупроводжувальні документи, які б підтверджували факт руху товарів від товариства з обмеженою відповідальністю «Анкомтех Сервіс» до публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз». Ненадання товаротранспортних накладних спростовує факт реальності здійснення укладеної угоди і, як наслідок, унеможливлює підтвердження правомірності віднесення суми у розмірі 5307,93 грн.

У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях від 27 травня 2013 року № 6945/10/10-013.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (ідентифікаційний код 05763797) (згідно статуту є правонаступником всіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз», яке відповідно до вимог Законів України «Про холдингові компанії» та «Про акціонерні товариства» змінило найменування на публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз») є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 18 червня 2003 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 749508 (арк. справи 95, 96-98).

Як платник податків публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» перебуває на обліку у спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 12 липня 2012 року за № 12/18-212 (арк. справи 93).

Відповідно до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» зареєстровано платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість - 057637912013, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01 червня 2011 року № 100337613 (арк. справи 94).

Згідно із пунктом 46.1 статті 46 та статтею 203 Податкового кодексу України, відповідно до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228, публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» подало до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року, в якій у рядку 19 визначило від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 20937357,00 грн. (арк. справи 60-62). До зазначеної податкової декларації платник податків подав додаток № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних», в якій відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України заявив у тому числі про порушення продавцем державним підприємством Завод «Електроважмаш» порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 15 листопада 2012 року № 95 на обсяг поставки (без податку на додану вартість) 2786785,37 грн., податок на додану вартість - 557357,07 грн. (арк. справи 81-82). Листом від 21 січня 2013 року за № 866-31 до податкової декларації були надані копії первинних документів у тому числі по податковій накладній від 15 листопада 2012 року № 95 (арк. справи 84-85, 86-87).

У період з 21 березня 2013 року по 03 квітня 2013 року посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платникам податків у м. Луганську Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка достовірності та законності нарахування публічним акціонерним товариством «Луганськтепловоз» заявленого бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2012 року та за січень 2013 року, результати якої оформлено актом від 10 квітня 2013 року за № 81/14-0/05763797 (арк. справи 156-171).

Згідно висновків акта від 10 квітня 2013 року за № 81/14-0/05763797 перевіркою серед іншого встановлено, що на порушення пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2012 року на суму 562665,00 грн. (арк. справи 171).

Висновок про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2012 року на суму 562665,00 грн. вмотивований:

1) включенням до складу податкового кредиту податкової накладної від 15 листопада 2012 року № 95 - загальна сума без ПДВ 2786785,35 грн., ПДВ 557357,07 грн., що отримана від державного підприємства Завод «Електроважмаш», яка не була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушено пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та завищено податковий кредит за грудень 2012 року на 557357,07 грн. (арк. справи 162);

2) включенням до складу податкового кредиту податкової накладної від 03 грудня 2012 року № 301 - загальна сума без ПДВ 26542,73,35 грн., ПДВ 5308,55 грн., що отримана від товариства з обмеженою відповідальністю «Анкомтех Сервис» за відсутності фактичного здійснення господарської операції, чим порушено пункти 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та завищено податковий кредит за грудень 2012 року на 5308,55 грн. (арк. справи 164-168).

На підставі акта від 10 квітня 2013 року за № 81/14-0/05763797 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платникам податків у м. Луганську Державної податкової служби згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2013 року № 0000041401 про зменшення публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 562665,00 грн. по декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року (арк. справи 13).

За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платникам податків у м. Луганську Державної податкової служби від 26 квітня 2013 року № 0000041401 про зменшення публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 562665,00 грн. по декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на нижчевикладене.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (пункт 198.6).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Приписами зазначених норм не конкретизований звітний податковий період, в якому покупець має право додати до податкової декларації скаргу на постачальників. Тобто, не визначено, що це звітний податковий період, в якому у платника податків виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту, або що це звітний податковий період, в якому платник податків включає відповідні суми до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 202.1 статті 201 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Пунктом 21 розділу ІІІ «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228, встановлено, що у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу. Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, подають копії таких документів окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді.

Пунктом 15 розділу ІІІ зазначеного Порядку встановлено, що додатки 1, 6, 7, 8 подаються до декларацій 0110/0121-123/0130/0140 за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках.

Судом встановлено, що в рамках здійснення господарсько-правових відносин між публічним акціонерним товариством «Луганськтепловоз» та державним підприємством Завод «Електротяжмаш» за договором від 20 квітня 2011 року № 48/11 позивач отримав податкову накладну від 15 листопада 2012 року № 95 на суму 3344142,44 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 557357,07 грн. (арк. справи 107-109, 110).

В Єдиному реєстрі податкових накладних зазначена податкова накладна державним підприємством Завод «Електротяжмаш» не зареєстрована, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру податкових накладних від 11 грудня 2012 року № 2 (арк. справи 111).

Податкова накладна від 15 листопада 2012 року № 95 включена до реєстру отриманих податкових накладних за грудень 2012 року під № 1 (арк. справи 199-215). Оплата позивачем отриманої від державного підприємства Завод «Електротяжмаш» продукції підтверджена платіжним дорученням від 15 листопада 2012 року № 18292 (арк. справи 112).

Сума податку на додану вартість по податковій накладній від 15 листопада 2012 року № 95 у розмірі 557357,07 грн. згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» включена позивачем до складу податкового кредиту в грудні 2012 року (арк. справи 193-197).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України до податкової декларації з податку на додану вартість позивач подав скаргу на постачальника державне підприємство Завод «Електротяжмаш» (додаток № 8, в якому відображена податкова накладна від 15 листопада 2012 року № 95) та листом від 21 січня 2013 року за № 866-31 надав відповідачу копії первинних документів, що підтверджують право формування податкового кредиту, а саме: податкову накладну від 15 листопада 2012 року № 95 та платіжне доручення від 15 листопада 2012 року № 18292, що знайшло своє підтвердження і в акті перевірки від 10 квітня 2013 року за № 81/14-0/05763797 (арк. справи 81-82, 84-85, 86-87, 162), а тому суд приходить до висновку, що у відповідача відсутні підстави для здійснення висновку про завищення позивачем податкового кредиту за податковою накладною від 15 листопада 2012 року № 95 на суму 557357,07 грн.

Пунктом 201.10 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що заява подається до податкової декларації за звітний податковий період, а не до декларації за період, в якому таку податкову накладну було виписано.

При цьому, Податковим кодексом України встановлено обмеження щодо строку, протягом якого платник податків має право на включення сум податку на додану вартість за податковою накладною до складу податкового кредиту. Так, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, на думку суду, платник податку - покупець, має право включити суму податку на додану вартість за податковою накладною, яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, протягом визначеного пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України строку, одночасно додавши до податкової декларації за період, в якому здійснюється включення сум за цією накладною до складу податкового кредиту, заяву (додаток № 8) та документи, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

В даному випадку позивачем було послідовно виконано встановлені Податковим кодексом України дії, що надають право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковою накладною не зареєстрованою постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних, - подано заяву (додаток № 8) до податкової декларації за грудень 2012 року та копії первинних документів, що підтверджують право формування податкового кредиту.

Також судом встановлено, що в рамках здійснення господарсько-правових відносин між публічним акціонерним товариством «Луганськтепловоз» та товариством з обмеженою відповідальністю «Анкомтех Сервис» за договором від 14 листопада 2012 року № 803-302/12 позивач отримав податкову накладну від 03 грудня 2012 року № 301 на суму 31851,28 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 5308,55 грн. (арк. справи 131-137, 138-139).

Податкова накладна від 03 грудня 2012 року № 301 включена до реєстру отриманих податкових накладних за грудень 2012 року під № 611 (арк. справи 199-215). Оплата позивачем отриманої від товариства з обмеженою відповідальністю «Анкомтех Сервис» продукції підтверджена платіжним дорученням від 20 грудня 2012 року № 5093 (арк. справи 140).

Сума податку на додану вартість по податковій накладній від 03 грудня 2012 року № 301 у розмірі 5308,55 грн. згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» включена позивачем до складу податкового кредиту в грудні 2012 року (арк. справи 193-197).

Фактичне здійснення господарської операції між публічним акціонерним товариством «Луганськтепловоз» та товариством з обмеженою відповідальністю «Анкомтех Сервис» за договором від 14 листопада 2012 року № 803-302/12 підтверджується рахунком на оплату від 03 грудня 2012 року № 301, приходним ордером від 06 грудня 2012 року № 3069, накладною від 03 грудня 2012 року № 301, подорожнім листом від 05 грудня 2012 року № 00599590 (арк. справи 141, 142, 143, 144).

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних у публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз», як на доказ відсутності фактичного здійснення господарських операцій, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів. Відсутність товарно-транспортних накладних не є перешкодою для формування підприємством податкового кредиту по податку на додану вартість та не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на висновки акта державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 07 лютого 2013 року № 28/22/38337980 «Про відсутність здійснення господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю «Анкомтех Сервис» за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року» (арк. справи 174-184), як на доказ відсутності фактичного здійснення господарських операцій між публічним акціонерним товариством «Луганськтепловоз» та товариством з обмеженою відповідальністю «Анкомтех Сервис» за договором від 14 листопада 2012 року № 803-302/12, з таких підстав.

По-перше, в самому акті зазначено, що здійснити перевірку фінансово-господарських операцій неможливо, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «Анкомтех Сервис» не знаходиться за юридичною адресою. А по-друге, висновки цього акта зроблені податковим органом виключно на підставі податкової звітності зазначеного платника податків з використанням автоматизованих систем, у тому числі автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА», без дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а тому зазначені висновки є лише припущеннями, які нічим не підтверджені.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 1 статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір», який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, у пункті 1 частини 1 статті 7 зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи вищезазначені положення Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір», з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру в сумі 2328,41 грн., з яких 2294,00 грн. - судовий збір, 34,41 грн. - переплачена сума судового збору.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 04 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 10 червня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платникам податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2013 року № 0000041401 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платникам податків у м. Луганську Державної податкової служби від 26 квітня 2013 року № 0000041401 про зменшення публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 562665,00 грн. по декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (ідентифікаційний код 05763797, місцезнаходження: 91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд. 107) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2328,41 грн. (дві тисячі триста двадцять вісім гривень сорок одна копійка).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 10 червня 2013 року.

Суддя Т.І. Чернявська