Рішення № 31726305, 06.06.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22-ц/796/1142/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Майбоженко А.М.

Доповідач: Невідома Т.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Невідомої Т.О.

суддів: Пікуль А.А., Усика Г.І.

при секретарі: Плакущенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 в інтересах Публічного акціонерного товариства «ПРАЙМ-БАНК» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПРАЙМ-БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про стягнення зі спадкоємців заборгованості спадкодавця за договорами купівлі-продажу товарів та штрафних санкцій,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Оболонського районного суду міста Києві від 05 листопада 2012 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ПРАЙМ-БАНК» (далі - ПАТ «ПРАЙМ-БАНК») до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПРАЙМ-БАНК» 167 368 грн. 54 коп. заборгованості, а також 491 грн. 40 коп. судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПРАЙМ-БАНК» 167 368 грн. 54 коп. заборгованості, а також 491 грн. 40 коп. судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням ОСОБА_1. в інтересах ПАТ «ПРАЙМ- БАНК» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення змінити та ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь ПАТ «ПРАЙМ-БАНК» з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість ОСОБА_6 за договорами купівлі-продажу в розмірі 394 737 грн. 08 коп. відповідно до частки у спадщині кожного з них, штрафні санкції за порушення ОСОБА_6 зобов'язань, а саме: пеню в розмірі 46 824 грн. 44 коп., інфляційне збільшення суми боргу за порушення ОСОБА_6 зобов'язань в розмірі 138 126 грн. 94 коп. та три відсотки річних від суми боргу в розмірі 30 010 грн. 83 коп., а також стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 за порушення ними грошових зобов'язань три відсотки річних в розмірі 4 961 грн. 11 коп. відповідно до частки у спадщині кожного з них. Зазначає, що судом першої інстанції було правильно установлено, що загальна сума заборгованості ОСОБА_6 перед позивачем становить 609 699 грн. 29 коп. Оскільки до спадкоємців ОСОБА_6 згідно ст. 1218 ЦК України перейшли обов'язки по виконанню грошових зобов'язань, позивачем було нараховано три проценти річних за період часу, з якого їх було повідомлено про наявність боргу по день звернення до суду з позовом з 20 травня 2011 року по 26 серпня 2011 року, у розмірі 4 961 грн. 11 коп. Таким чином, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ «ПРАЙМ-БАНК» про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 4 961 грн. 11 коп. Вважає необґрунтованим рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційного збільшення в сумі 138 126 грн. 94 коп., 3% річних в сумі 30 010 грн. 83 коп., пені в сумі 46 824 грн. 44 коп. внаслідок пропуску строку пред'явлення вимоги до спадкоємців. Зазначає, що днем коли позивач дізнався про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 є 20 квітня 2011 року - день коли позивачем було пред'явлено вимогу, а отже, строк, протягом якого кредитор спадкодавця мав право пред'явити свої вимоги до спадкоємців закінчився лише 19 жовтня 2011 року, позов же до суду було пред'явлено 26 серпня 2011 року. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення основної суми боргу 394 737 грн. 08 коп., та виходив із суми, яка була зазначена у вимозі кредитора від 20 квітня 2011 року.

Також, не погодившись з рішенням Оболонського районного суду міста Києві від 05 листопада 2012 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення вимог матеріального та процесуального права, просили рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення з ОСОБА_2 167 368 грн. 54 коп. заборгованості та 491 грн. 40 коп. судових витрат та з ОСОБА_3 167 368 грн. 54 коп. заборгованості та 491 грн. 40 коп. судових витрат, викласти резолютивну частину наступним чином: «стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 1 565 грн. 33 коп. заборгованості в рівних частинах». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. На думку апелянтів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення на користь ПАТ «ПРАЙМ-БАНК» 334 737 грн. 08 коп. заборгованості за договором №0702-1 від 26 лютого 2007 року та договором №0803-1 від 03 березня 2008 року, та виходив з того, що ФОП ОСОБА_6 було схвалено товарні накладні, за якими передавався товар на виконання умов Договору №0702-1, ураховуючи висновок судово-почеркознавчої експертизи КНДІСЕ №5947/5948/12-32 від 17 вересня 2012 року. Суд першої інстанції не з'ясував належним чином та не встановив факт отримання ФОП ОСОБА_6 товару за окремими накладними, а також не надав правової оцінки тому, що ряд товарних накладних та довіреностей на отримання товару не підписані ФОП ОСОБА_6 В матеріалах справи відсутні докази отримання товару ФОП ОСОБА_6 за товарними накладними за договором № 0702-1 від 26 лютого 2007 року. Крім того, суд першої інстанції мав застосувати строк позовної давності за зобов'язаннями ФОП ОСОБА_6 за договором від 23 липня 2007 року.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 та ОСОБА_1 в інтересах ПАТ «ПРАЙМ-БАНК» апеляційну скаргу, подану ОСОБА_1 в інтересах товариства, підтримали, просили її задовольнити з наведених в них підстав. Заперечували проти апеляційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_2 апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали, просили її задовольнити з наведених в них підстав та заперечували проти апеляційної скарги представника ПАТ «ПРАЙМ-БАНК».

ОСОБА_2,ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в інтересах ПАТ «ПРАЙМ-БАНК» підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ «Електростальконстукція» (продавець) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №0702-1 від 26 лютого 2007 року та Договір купівлі-продажу №0803-1 від 03 березня 2008 року, за умовами п.1.1 яких продавець зобов'язався передати у власність покупця товар оптовими партіями, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар згідно умов договорів (т.1, а.с.8-13).

Відповідно до п. 1.2, 2.1., 2.2 договорів №0702-1 та №0803-1 кількість, асортимент, якість та ціна товару наводяться у товарних накладних, що є невід'ємною частиною договору. Ціна на товар, якій передається у власність за цими договорами вказана в товарних накладних і змінам не підлягає. Сума для оплати партії товару визначається на підставі товарної накладної.

Згідно з п. 2.4. вказаних договорів протягом 20-ти робочих днів з моменту передачі продавцем товару у власність покупця, покупець здійснює оплату партії товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

Продавець належним чином виконав свої зобов'язання за Договором №0702-1, передавши ОСОБА_6 товар на загальну суму 1 463 349,75 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000045 від 06 березня 2007 року; № РН-0000078 від 02 квітня 2007 року; № РН-0000080 від 03 квітня 2007 року; № РН-0000111 від 03 травня 2007 року; № РН-0000112 від 03 травня 2007 року; № РН-0000130 від 01 червня 2007 року; № РН-0000154 від 02 липня 2007 року; № РН-0000155 від 02 липня 2007 року; № РН-0000159 від 03 липня 2007 року; № РН-0000193 від 02 серпня 2007 року, № РН-0000221 від 03 вересня 2007 року; № РН-0000265 від 02 жовтня 2007 року; № РН-0000310 від 05 листопада 2007 року; № РН-0000344 від 03 грудня 2007 року; № РН-0000004 від 10 січня 2008 року; № РН-0000018 від 04 лютого 2008 року та на підставі довіреностей серії ЯНМ №864110 від 06 березня 2007 року; серії ЯНМ №864111 від 02 квітня 2007 року; серії ЯНМ №864112 від 02 квітня 2007 року; серії ЯНМ №864117 від 03 травня 2007 року; серії ЯНМ №864121 від 01 червня 2007 року; серії ЯНМ №864122 від 02 липня 2007 року; серії ЯНМ №864128 від 03 липня 2007 року; серії ЯНМ №864129 від 02 серпня 2007 року; серії ЯНМ №864131 від 03 вересня 2007 року; серії ЯНМ №864133 від 02 жовтня 2007 року; серії ЯНМ №864136 від 05 листопада 2007 року; серії ЯНМ №864138 від 03 грудня 2007 року; серії ЯНМ №864139 від 10 січня 2008 року; серії ЯНМ №864141 від 04 лютого 2008 року товар, визначений у видаткових накладних, передано СПД ОСОБА_6 (т.1, а.с.14-43).

На виконання умов Договору №0803-1 продавець передав ФОП ОСОБА_6 товар на загальну суму 466 565,33 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000067 від 01 квітня 2008 року, №РН-0000083 від 05 травня 2008 року, №РН-0000091 від 15 травня 2008 року, №РН-00000112 від 02 червня 2008 року. ОСОБА_6 отримав товар, зазначений у накладних, особисто на підставі довіреностей серії ЯНМ №864143 від 01 квітня 2008 року, серії ЯНМ №864144 від 05 травня 2008 року, серії ЯНМ №864146 від 15 травня 2008 року, серії ЯПК № 190952 від 02 червня 2008 року (т.1, а.с.44-51).

Також, судом було установлено, що ОСОБА_6 порушив свої зобов'язання за вказаними договорами купівлі-продажу, оскільки частково розрахувався за товар, переданий за Договором №0702-1, на загальну суму 1 070 178 грн. Заборгованість за даним договором складає 393 171,75 грн. ОСОБА_6 також частково розрахувався за товар, переданий за Договором №0803-1, на загальну суму 465 000 грн. Заборгованість за даним договором складає 1 565,33 грн.

Загальна сума заборгованості ОСОБА_6 за вказаними договорами складає 394 737,08 грн. (т.1, а.с.71-72).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер, про що в книзі реєстрації смертей 24 жовтня 2010 року зроблено відповідний актовий запис №19483 (т.1, а.с.158).

За життя ОСОБА_6 було складено заповіт, посвідчений 26 жовтня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_6 на випадок своєї смерті все своє майно заповів в рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т.1, а.с.164).

13 квітня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 з заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_6, зазначаючи, що на день його смерті залишилося спадкове майно: гаражний бокс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належав померлому на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2010 року; земельна ділянка площею 0,16 га, наданої для ведення будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 яка належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія І-КВ № 106573, виданого Гвоздівською сільською радою народних депутатів та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 634 28 січня 2000 року; автомобіля марки DONG FENG, модель EQ 1020ТFТ01, реєстраційний номер - НОМЕР_3, який належав померлому на підставі Свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4, виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 22 червня 2007 року; автомобіля марки ОРЕL, модель FSTRA Н, тип - легковий купе, який належав померлому на підставі Свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5, виданого ВРЕВ - 9 УДАІ в м. Києві 08 липня 2008 року; мотоцикл марки YАМАНА, модель ROYAL STAR, реєстраційний номер - НОМЕР_6, який належав померлому на підставі Свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_7, виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 13 березня 2008 року; банківського строкового вкладу «Скарбничка», що зберігається на депозитному рахунку НОМЕР_8 у Публічному Акціонерному Товаристві «БРОКБІЗНЕСБАНК», договір № 153-04-07-978 від 25 квітня 2007 року; товарний знак, який належав померлому на підставі Свідоцтва на знак для товарів та послуг НОМЕР_9 виданого Міністерством освіти і науки України Державним департаментом інтелектуальної власності 15 лютого 2005 року; товарний знак, який належав померлому на підставі Свідоцтва на знак для товарів та послуг НОМЕР_10 виданого Міністерством освіти і науки України Державним департаментом інтелектуальної власності 12 травня 2008 року (т.1, а.с.166,169).

20 квітня 2011 року ТОВ «Електростальконструкція» звернулось до приватного нотаріуса з вимогою кредитора, відповідно до якої станом на 23 квітня 2011 року заборгованість ОСОБА_6 за договорами №0702-1 та №0803-1 складає 334 737 грн. 08 коп. Вказана вимога передана до відома спадкоємців померлого (т.1, а.с.73-74).

Копію вказаної вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали 19 травня 2011 року.

26 травня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було надано відповідь на вимогу кредитора, відповідно до якої відповідачами було відмовлено у задоволенні вимоги та запропоновано ТОВ «Електростальконструкція» вирішувати питання про боргові зобов'язання померлого ОСОБА_6 у судовому порядку (т.1, а.с.76).

31 серпня 2011 року ТОВ «Електростальконструкція» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості. Просило стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість ОСОБА_6 за договорами купівлі-продажу в розмірі 394 737 грн. 08 коп. відповідно до частки у спадщині кожного з них, штрафні санкції за порушення ОСОБА_6 зобов'язань, а саме: пеню в розмірі 46 824 грн. 44 коп. відповідно до частки у спадщині кожного з них, нараховану на підставі ст. ст. 229-232 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», інфляційне збільшення суми боргу за порушення ОСОБА_6 зобов'язань в розмірі 138 126 грн. 94 коп. та три відсотки річних від суми боргу в розмірі 30 010 грн. 83 коп. відповідно до частки у спадщині кожного з них на підставі ст. 625 ЦК України, а також стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 за порушення ними грошових зобов'язань три відсотки річних в розмірі 4 961 грн. 11 коп. за період з 20 травня 2011 року по 26 серпня 2011 року відповідно до частки у спадщині кожною з них (т.1, а.с.1-7).

Під час судового розгляду справи судом було замінено позивача ТОВ «Електростальконструкція» на ПАТ «ПРАЙМ-БАНК», на підставі Договору факторингу №0501-12 від 05 січня 2012 року, за яким ТОВ «Електростальконструкція» відступлено останньому право грошової вимоги за Договором купівлі-продажу №0702-1 від 26 лютого 2007 року та Договором купівлі-продажу №0803-1 від 03 березня 2008 року (т.1, а.с.224-228).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 51, 52, 241, 264, 509, 526, 610, 625, 655, 1218, 1236,1281,1282 ЦК України та дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПРАЙМ-БАНК» по 167 368 грн. 54 коп. з кожного у межах суми, яка була зазначена у претензії ПАТ «ПРАЙМ-БАНК» від 20 квітня 2011 року.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, за життя суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 (покупець) 26 лютого 2007 року та 03 березня 2008 року було укладено з ТОВ «Електростальконстукція» (продавець) Договір купівлі-продажу №0702-1 та Договір купівлі-продажу №0803-1, за своїм змістом зазначені договори фактично є договорами поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 ГК України).

Відповідно до умов укладених договорів продавець зобов'язався передати у власність покупця товар оптовими партіями, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар згідно умов договорів.

Пунктом 6 ст. 265 ГК України визначено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч.1 ст.216 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до положень ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, яка обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом першої інстанції було встановлено, що сума заборгованості ОСОБА_6 за Договором купівлі-продажу №0702-1 від 26 лютого 2007 року та Договором купівлі-продажу №0803-1 від 03 березня 2008 року складає 394 737,08 грн., вказана сума увійшла до складу спадкової маси.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання апелянтів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на помилковість висновків суду про те, що ФОП ОСОБА_6 було схвалено товарні накладні, за якими передавався товар на виконання умов Договору №0702-1, ураховуючи висновок судово-почеркознавчої експертизи КНДІСЕ №5947/5948/12-32 від 17 вересня 2012 року, а також на те, що суд першої інстанції не з'ясував належним чином та не встановив факт отримання ФОП ОСОБА_6 товару за окремими накладними, а також не надав правової оцінки тому, що ряд товарних накладних та довіреностей на отримання товару не підписані ФОП ОСОБА_6

За умовами Договору купівлі-продажу №0702-1 від 26 лютого 2007 року та Договору купівлі-продажу №0803-1 від 03 березня 2008 року кількість, асортимент, якість товару, а також ціна на товар, який було передано у власність за цими договорами, були визначені у товарних накладних. Згідно з п. 2.2. договору сума для оплати партії товару визначається на підставі товарної накладної.

Згідно висновку експертів №5947/5948/12-32 від 17 вересня 2012 року, підписи від імені ОСОБА_6 в графі «Отримав(ла)» у видатковій накладній РН-0000221 від 03 вересня 2007 року на суму 53 529,30 грн., видатковій накладній РН-0000265 від 02 жовтня 2007 року на суму 41170,78 грн., видатковій накладній РН-0000310 від 05 листопада 2007 року на суму 268 210,00 грн., видатковій накладній РН-0000344 від 03 грудня 2007 року на суму 85 233,24 грн., видатковій накладній РН-0000004 від 10 січня 2008 року на суму 33 266,60 грн., видатковій накладній РН-0000018 від 04 лютого 2008 року на суму 28 643,47 грн., а також підписи в графі «Підпис _____ засвідчую» та навпроти графи «Керівник підприємства» у довіреності на отримання матеріальних цінностей Серія ЯНМ № 864131 від 03 вересня 2007 року, довіреності на отримання матеріальних цінностей Серія ЯНМ № 864133 від 02 жовтня 2007 року, довіреності на отримання матеріальних цінностей Серія ЯНМ № 864136 від 05 листопада 2007 року, довіреності на отримання матеріальних цінностей Серія ЯНМ № 864138 від 03 грудня 2007 року, довіреності на отримання матеріальних цінностей Серія ЯНМ № 864139 від 10 січня 2008 року, довіреності на отримання матеріальних цінностей Серія ЯНМ № 864141 від 04 лютого 2008 року виконані не ОСОБА_6, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_6 (т.2, а.с.108-113).

При цьому, суд першої інстанції правильно врахував, що з 30 березня 2007 року по 11 квітня 2008 року ФОП ОСОБА_6 було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Електростальконструкція» на виконання своїх зобов'язань за Договором №0702-1 1 070 178 грн. Вказана сума перевищує загальну суму вартості товару згідно видаткових накладних № РН-0000045 від 06 березня 2007 року; № РН-0000078 від 02 квітня 2007 року; № РН-0000080 від 03 квітня 2007 року; № РН-0000111 від 03 травня 2007 року; № РН-0000112 від 03 травня 2007 року; № РН-0000130 від 01 червня 2007 року; № РН-0000154 від 02 липня 2007 року; № РН-0000155 від 02 липня 2007 року; № РН-0000159 від 03 липня 2007 року; № РН-0000193 від 02 серпня 2007 року, обов'язок по оплаті яких відповідачами не оспорювався.

Крім того, видаткові накладні та довіреності були скріплені, окрім підпису, печаткою ОСОБА_6 як суб'єкта підприємницької діяльності, дійсність відтиску печатки ОСОБА_6 відповідачами не оспорювалася.

Відповідачами не було доведено суду того, що ОСОБА_6 не було отримано товару за відповідними накладними.

Представником ПАТ «ПРАЙМ-БАНК» суду апеляційної інстанції було надано документи контрагентів ФОП ОСОБА_6 ТОВ «Агромаш», ТОВ МПСПФ «НТВ Зоря», ЗАТ «Торговий дім «Сільгоспдеталь», ДП «Промінструмент», ТОВ «Альцес-Профі», ПФ «Квант», з яких вбачається, що асортимент товарів, які ФОП ОСОБА_6 передавав (постачав) контрагентам співпадає з асортиментом товарів, визначеним у видаткових накладних та довіреностях на отримання матеріальних цінностей за Договором купівлі-продажу №0702-1 від 26 лютого 2007 року (т.2, а.с.226-239; т.3, а.с.1-58, 84-99).

Також в судовому засіданні 02 листопада 2012 року судом першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_10, який показав, що був бізнес-партнером ОСОБА_6, який працював в офісі ТОВ «Євро-Азія Універсал» за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, до офісу неодноразово приходили представники ТОВ «Електростальконструкція». В цьому офісі з ОСОБА_6 працював також і відповідач ОСОБА_2 Свідок показав, що ОСОБА_2 було відомо про наявність заборгованості ОСОБА_6 перед ТОВ «Електростальконструкція» в сумі майже чотириста тисяч гривень.

Відповідно до положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 212 ЦПК України).

Відповідно до положень п. 2.4., 3.1. договорів №0702-1 та №0803-1 протягом 20-ти робочих днів з моменту передачі продавцем товару у власність покупця, покупець здійснює оплату партії товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця. Покупець повинен подати продавцю попередню заявку, в якій вказує потрібний асортимент та кількість товару за 5-ть робочих днів до моменту поставки товару.

Враховуючи зазначені положення договорів колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на те, що ОСОБА_6 здійснював авансові платежі за укладеними з ТОВ «Електростальконструкція» договорами.

Крім того, укладеними договорами не було визначено форми заявки на придбання продукції, а тому, судова колегія не бере до уваги посилання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на те, що відповідачем не було доведено здійснення ТОВ «Електростальконструкція» поставки за окремими накладними.

Посилання апелянтів на те, що видаткові накладні, які були надані позивачем не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є безпідставними.

Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їх відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатись про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Згідно з ч.4 вказаної статті, кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою та третьою цією статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Дійшовши правильного висновку про наявність боргу померлого ОСОБА_6 з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 609 699,29 грн., суд першої інстанції припустився помилки, неправильно застосувавши положення ст. 1281 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що суд помилково стягнув з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість ОСОБА_6 за договорами №0702-1 та №0803-1 лише в сумі 334 737,08 грн., зазначеній у вимозі (претензії) ТОВ «Електростальконструкція» від 20 квітня 2011 року, при цьому, дійшовши висновку, що право вимоги в решті суми боргу за договорами та штрафних санкцій втрачене позивачем у зв'язку з пропуском строку пред'явлення вимоги до спадкоємців.

Чинним законодавством не визначається форми та змісту вимоги кредитора до спадкоємців боржника, зокрема, і умови про зазначення у ній суми боргу, а також наслідків у разі, якщо така сума буде зазначена кредитором невірно. Статтею 1281 ЦК України лише передбачено право кредитора звернутися з такою вимогою до спадкоємців та встановлюються строки пред'явлення таких вимог. Ці строки є обмежувальними (присічними) та їх пропуск припиняє відповідні права кредитора. Ці строки не призупиняються, не перериваються і не поновлюються.

В той же час на спадкоємців покладається обов'язок повідомити кредиторів спадкодавця про відкриття спадщини (ч.1 ст.1281) Невиконання спадкоємцями цього обов'язку може дати кредиторам підстави для твердження про те, що вони не знали про відкриття спадщини.

Як було встановлено, відповідачі про смерть ОСОБА_6 позивача не повідомили, хоча їм достеменно було відомо про борги померлого.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Електростальконструкція» дізналося про смерть ОСОБА_6 лише в березні 2011 року, на підтвердження чого було надано копію листа Солом'янського РУ ГУМВС України від 03 травня 2013 року №50/55 а/з. З позовом до суду про стягнення про стягнення зі спадкоємців заборгованості спадкодавця за договорами купівлі-продажу товарів та штрафних санкцій ТОВ «Електростальконструкція» звернулося 31 серпня 2011 року, тобто у межах визначених строків, визначених ч. 2 ст. 1281 ЦК України.

Чинним законодавством передбачено, що спадкоємці, що прийняли спадщину зобов'язані задовольнити вимоги кредитора, якщо вони обґрунтовані і доведені, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (ст.1282 ЦК), Тобто, передбачене лише одне обмеження, зменшення вимог кредитора внаслідок недостатньої вартості успадкованого майна.

Таким чином, вимоги ПАТ «ПРАЙМ-БАНК» про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості ОСОБА_6 за договорами купівлі-продажу в розмірі 394 737 грн. 08 коп., штрафних санкцій за порушення ОСОБА_6 зобов'язань, а саме: пені в розмірі 46 824 грн. 44 коп. нарахованої на підставі ст. ст. 229-232 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», інфляційної складової за порушення ОСОБА_6 зобов'язань в розмірі 138 126 грн. 94 коп. та трьох відсотків річних від суми боргу в розмірі 30 010 грн. 83 коп. відповідно до частки у спадщині кожного з них на підставі ст. 625 ЦК України, а всього: 609 699,29 грн. є законними та обґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 квітня 2012 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на банківський строковий вклад «Скарбничка», що зберігається в ПАТ «Брокбізнесбанк» на загальну суму 404 501,79 грн., а також Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на автомобіль марки ОРЕL, який оцінений у 67 080,00 грн., автомобіль марки DONG FENG, який оцінений у 12 000,00 грн., мотоцикл марки YАМАНА, який оцінений у 160 000,00 грн. та гараж АДРЕСА_1, який оцінений у 15 923,00 грн. (т.2, а.с.62; т.3, а.с.197).

Представником позивача суду апеляційної інстанції було надано висновок ТОВ «Реал Експерт» про вартість земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,16 га, яка становить 198 099 грн. (т.3, а.с.103- 112).

Таким чином, вартість майна, одержаного відповідачами у спадщину, не перевищує розмір вимог кредитора.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог ПАТ «ПРАЙМ-БАНК» про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 за порушення ними грошових зобов'язань три відсотки річних в розмірі 4 961 грн. 11 коп. за період з 20 травня 2011 року по 26 серпня 2011 року, оскільки сума, визначена до стягнення на підставі ст. ст. 1281, 1282 ЦК України не є грошовим зобов'язанням з огляду на характер спірних правовідносин.

Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строків позовної давності до вимог ПАТ «ПРАЙМ-БАНК», урахувавши, що суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 протягом всього строку дії Договору №0702-1 здійснювалось перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Електростальконструкція», що свідчить про визнання ним свого боргу.

Враховуючи викладене, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача 609 699 грн. 29 коп., в рівних частинах, тобто по 304 849 грн. 64 коп. з кожного.

Також відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПРАЙМ-БАНК» підлягає стягненню 1 820 грн. судових витрат в рівних частинах, тобто по 910 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Публічного акціонерного товариства «ПРАЙМ-БАНК» задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове.

Позов Публічного акціонерного товариства «ПРАЙМ-БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення зі спадкоємців заборгованості спадкодавця за договорами купівлі-продажу товарів та штрафних санкцій задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м.Києва, яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства «ПРАЙМ-БАНК», (код ЄДРПОУ 26051650, п/р №37392021 в ПАТ «ПРАЙМ-БАНК», МФО №300669, адреса: 03049, м. Київ, вул. Богданівська, 24) 609 699 (шістсот дев'ять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 29 коп., в рівних частинах, тобто по 304 849 (триста чотири тисячі вісімсот сорок дев'ять) грн. 64 коп. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ПРАЙМ-БАНК» судові витрати в сумі 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн., в рівних частинах, тобто по 910 (дев'ятсот десять) грн. з кожного.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього касаційного суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: А.А. Пікуль

Г.І.Усик