Ухвала суду № 31726011, 10.06.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 733/174/13-ц Провадження № 22-ц/795/1133/2013 Головуючий у I інстанції - Карапиш Т.В. Доповідач - Скрипка А. А.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.суддів:Бобрової І.О., Шевченка В.М.при секретарі:Руденко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою дочірнього підприємства „Нафком-Агро" на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до дочірнього підприємства „Нафком-Агро" про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними,

в с т а н о в и в:

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено; визнано недійсними договори оренди земельних ділянок площею 4,91 га та 0,48 га, розташованих в АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_5 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 170034, виданого 27. 06. 2003 року на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 11.03.2003року № 92 та відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 170117, виданого 27.06. 2003 року на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 11.03.2003року № 92, укладені 29 липня 2008 року між ОСОБА_5 та дочірнім підприємством „Нафком-Агро".

В апеляційній скарзі дочірнє підприємство „ Нафком-Агро " просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити. Доводи апеляційної скарги зазначають, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Апелянт зазначає, що відсутність у договорах оренди землі такої умови, як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не може бути підставою для визнання договорів оренди недійсними, оскільки при їх укладенні сторони повністю погодили умови договорів, їх реєстрація не була скасована у встановленому законом порядку, а тому відсутні будь-які правові підстави для визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними. Апелянт вказує, що державна реєстрація уповноваженим органом укладених між сторонами договорів оренди землі, яка мала місце 07.05.2010 року, не змінює дійсної дати укладення та підписання сторонами вказаних договорів, а лише визначає дату набрання ними чинності. Дочірнє підприємсмтво „Нафком-Агро" також посилається на ту обставину, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги наявність підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності.

В судове засідання апеляційного суду сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, відповідно до повідомлень про вручення поштових відправлень ( а. с. 61,62, 63), не з'явились. Відповідно до приписів ч. 2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В ході судового розгляду даної справи встановлено та підтверджується її матеріалами, що ОСОБА_5 є власником земельних ділянок площею 4,91 га та 0,48 га, які розташовані на території м. Ічня, Ічнянської міської ради Ічнянського району, Чернігівської області і належать позивачу відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 170034, виданого 27. 06. 2003 року на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 11.03.2003року № 92 та відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 170117, виданого 27.06. 2003 року на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 11.03.2003року № 92 (а.с.9, 13).

29.07. 2008 року між ОСОБА_5 та дочірнім підприємством „Нафком-Агро" були укладені два договори оренди вказаних земельних ділянок, відповідно до умов яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування належні позивачу земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва строком на 5 років (а. с. 6 - 7, 10 - 11).

Вказані договори оренди були зареєстровані в Ічнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи від 07.05.2010 року № 041083400561 та № 041083400562 ( а. с. 6-7, 10-11). Вказані договори вважаються вчиненими з дати їх державної реєстрації.

Передача земельних ділянок орендарю підтверджується відповідними актами прийому - передачі від 29 липня 2008 року (а.с.8, 12).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що укладені між ОСОБА_5 та дочірнім підприємством „Нафком-Агро" оспорювані договори оренди земельних ділянок не містять в собі усіх істотних умов передбачених законом, а саме ч. 1 статті 15 Закону України „Про оренду землі", що свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Частиною 2 статті 15 Закону України ''Про оренду землі'' встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону. Суд першої інстанції вказав, що оскільки у спірних договорах оренди землі відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, то вони підлягають визнанню недійсними відповідно до ч.2 статті 15 Закону України '' Про оренду землі ''.

Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції, оскільки він узгоджується з фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до приписів ч.1, ч.3 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

16 вересня 2008 року Верховною Радою України було прийнято Закон №509-VІ, яким внесено зміни до положень частини 1 ст. 15 Закону України „Про оренду землі", що визначає істотні умови договору оренди землі.

З аналізу приписів статті 177 Цивільного кодексу України (види об'єктів цивільних прав), частини 2 статті 115 Цивільного кодексу України (вклад до статутного капіталу господарського товариства), частини 1 статті 576 Цивільного кодексу України (предмет застави), вбачається, що чинним законодавством передбачена можливість внесення майнових орендних прав до статутного фонду товариства або передача їх у заставу, причому таку передачу може бути здійснено як орендарем - щодо права на оренду земельної ділянки, так і орендодавцем - щодо права вимоги орендної плати, а тому визначення умов реалізації сторонами вказаних прав, об'єктивно знайшло своє відображення в приписах частини 1 статті 15 Закону України „Про оренду землі" в редакції Закону України від 16.09.2008 року № 509-VІ, якими умову щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, законодавець визначив в якості однієї з обов'язкових істотних умов договору оренди землі.

Вказаний Закон України від 16.09.2008 року набрав чинності з моменту його оприлюднення - 14 жовтня 2008 року, за приписами ч.1 статті 5 Цивільного кодексу України підлягав застосуванню Ічнянським районним відділом ЧРФ Центру ДЗК при здійсненні державної реєстрації договорів оренди землі, як акт цивільного законодавства, що регулював правовідносини між сторонами на момент державної реєстрації договорів оренди землі.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України „Про оренду землі", а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону, що закріплено приписами частини 2 статті 15 зазначеного Закону.

Як вбачається з оспорюваних договорів оренди земельних ділянок вбачається, в них відсутні такі істотні умови, як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельних ділянок.

Виходячи з наведеного, відповідно до норм статті 215 Цивільного кодексу України та положень частини 2 статті 15 Закону України „Про оренду землі", якою передбачено визнання недійсним договору, у тексті якого відсутні умови щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання укладених між ОСОБА_5 та ДП „Нафком-Агро" договорів оренди земельних ділянок недійсними.

Доводи апеляційної скарги про те, що на момент укладення спірних договорів оренди землі, а саме 29.07.2008 року, незалежно від дати їх подальшої державної реєстрації, стаття 15 Закону України „Про оренду землі" не передбачала обов'язкового зазначення в договорі оренди землі умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, є необґрунтованими, оскільки за правилами ч. 3 статті 640 Цивільного кодексу України договори, які підлягають державній реєстрації є укладеними з моменту їх державної реєстрації. У зв'язку з наведеним, момент укладення оспорюваних договорів оренди землі нерозривно пов'язаний з часом їх державної та визначається датою - 07 травня 2010 року.

Доводи апелянта про те, що оспорювані договори оренди земельної ділянки повністю відповідають типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.03. 2004 року № 220, не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, оскільки зміст оспорюваних договорів суперечить положенням ч.2 статті 15 Закону України '' Про оренду землі'', яка передбачає наявність всіх істотних умов у договорі оренди землі, встановлених цією статтею.

Твердження апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин строку загальної позовної давності, початок спливу якого починається з дня укладення оспорюваних договорів оренди землі також не може бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, оскільки вказані доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. На думку апеляційного суду, вказані твердження апелянта не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до приписів ч. 5 статті 261 Цивільного кодексу України початок перебігу строку позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання. Приймаючи до уваги те, що договори оренди землі укладались сторонами строком на 5 років, звернення ОСОБА_5 з даним позовом в січні 2013 року, тобто до припинення вказаних договорів, не вважається вчиненим після спливу позовної давності.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями : 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд ,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства „Нафком-Агро" відхилити.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: