Постанова № 31724121, 01.06.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2013 року № 813/2185/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,

представників сторін:

від позивача - Суходольська Н.Є., згідно довіреності,

від відповідача - Гейвича М.М., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНС" ЛТД (надалі - ТОВ "МЕНС" ЛТД) до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Галицькому районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "МЕНС" ЛТД звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Галицькому районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000052240 від 28.01.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що висновки акту ДПІ у Галицькому районі (від 14.01.2013 року № 11/22-40/20776317), на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт придбання ТОВ "МЕНС" ЛТД товару у ПП "Оптова компанія "Ельбрус", видані у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином, а операції пов'язані з власною господарською діяльністю позивача. Аналогічно і по ТОВ "ВА-КОМ-Захід". Крім того, позивач вважає, податковий орган позбавлений повноважень на визнання правочинів нікчемними за відсутності відповідного судового рішення. Крім того, акт перевірки не містить жодних доказів того, що між ТОВ "МЕНС" ЛТД та ТОВ "ВА-КОМ-Захід" було укладено договір дарування, внаслідок якого позивач отримав безповоротну фінансову допомогу. Звідси, ТОВ "МЕНС" ЛТД жодним чином не порушувало норм податкового законодавства, в зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення прийнято неправомірно та таке підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток по операціях з ПП "Оптова компанія "Ельбрус" та ТОВ "ВА-КОМ-Захід".

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю з підстав, наведених у запереченні на позов від 17.04.2013 року, суть яких зводиться до наступного. Представлені позивачем первинні документи не підтверджують факту поставки товарів та законність відображення даних правовідносин у податковій звітності. Надання всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або суперечливі), є наслідком укладення безтоварних правочинів тощо. Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток. Оскільки до перевірки не представлено товаро-супровідних документів на поставку ТМЦ, податковим органом не встановлено реальності операцій ТОВ "МЕНС" ЛТД з ПП "Оптова компанія "Ельбрус" та ТОВ "ВА-КОМ-Захід". В зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕНС" ЛТД зареєстроване 14.10.1993 року виконавчим комітетом ЛМР, свідоцтво про державну реєстрацію № 14151200000008279 від 19.08.2003 року, код ЄДРПОУ 20776317, взято на податковий облік 25.11.1993 року за № 2224, перебуває на обліку в ДПІ у Галицькому районі м. Львова, є платником ПДВ з 11.08.1997 року.

За результатами планової виїзної документальної перевірки ТОВ "МЕНС" ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, оформленої актом №11/22-40/20776317 від 14.01.2013 року, ДПІ у Галицькому районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000052240 від 28.01.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1837372,00 грн., в тому числі основне зобов'язання - 1837372,00 грн.

Як зазначено в акті перевірки, ДПІ у Галицькому районі було зроблено висновки про порушення позивачем, крім іншого, п.п.44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1, п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2765-VІ, з наступними змінами та доповненнями (надалі - Податковий кодекс України), в результаті чого ТОВ "МЕНС" ЛТД занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 1837372,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 року на 1473332,0 грн., IV квартал 2011 року на 364040,00 грн.

Підставою цього, крім іншого, є висновок відповідача про те, що господарські операції, які відображені позивачем в документах, з ПП "Оптова компанія "Ельбрус" та ТОВ "ВА-КОМ-Захід" не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, і, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток. Крім того, витрати по ПП "Оптова компанія "Ельбрус" не підтверджені обов'язковими первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

13.10.2011 року між позивачем (покупець) та ПП "Оптова компанія "Ельбрус" (продавець) укладено договір за №747, згідно якого продавець зобов'язується здійснити поставку UNI скретч-карток (надалі - товар) у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, викладених у даному договорі (п.2.1 договору).

При укладенні договору сторони, відповідно до ст. 638 ЦК України, досягли згоди щодо всіх істотних умов поставки товару, а саме: погодили предмет договору (UNI скретч-картки, що надають абоненту право на тимчасове користування послугами стільникового мобільного зв'язку у телекомунікаційній мережі Київстар та у телекомунікаційних мережах роумінг партнерів Київстар), кількість товару та його асортимент (має бути кратною 500 шт.), ціну товару (додаток № 1 до договору № 747 від 13.10.2011 року, в розмірі UNI скретч-картка 30 - 29,55 грн., UNI скретч-картка 40 - 39,40 грн., UNI скретч-картка 100 - 97,70 грн.), порядок здійснення поставки, умови та порядок розрахунків тощо.

Протягом жовтня-листопада 2011 року позивач придбавав в зазначеного контрагента товар, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних № 3260 від 01.11.2011 року, № 2869 від 26.10.2011 року та № 2809 від 25.10.2011 року. Крім того, в судовому засіданні було пред'явлено для огляду оригінали вказаних податкових накладних.

На підтвердження факту отримання товару від ПП "Оптова компанія "Ельбрус" представником позивача подано суду копії відповідних податкових накладних, рахунків на оплату, платіжних доручень та виписок по особовому рахунку в ПАТ "Фольксбанк" про сплату в користь контрагента коштів за поставлений товар.

Слід зазначити, що операції по придбанню в ПП "Оптова компанія "Ельбрус" UNI скретч-карток відображені по рахунку 63.1.1 (Розрахунки з вітчизняними постачальниками) за 25-26.10.2011 року та 01.11.2011 року.

Представником позивача не заперечується той факт, що під час проведення перевірки податковому органу не було представлено оригіналів видаткових накладних №3260 від 01.11.2011 року, № 2869 від 26.10.2011 року та № 2809 від 25.10.2011 року, на підставі яких витрати на придбання товару у ПП "Оптова компанія "Ельбрус" віднесено до валових, в зв'язку з їх втратою.

Водночас, судом враховано, що такі оригінали були віднайдені за наслідками проведеного на ТОВ "МЕНС" ЛТД службового розслідування, оформленого відповідним наказом директора № 2-1/1 від 09.01.2013 року, та відповідної службової записки головного бухгалтера підприємства від 01.02.2013 року. Крім того, як зазначалось вище, оригінали таких накладних були представлені для огляду в судовому засіданні.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "ВА-КОМ-Захід" 01.10.2010 року було укладено договір № 01/10/10, згідно з яким ТОВ "МЕНС" ЛТД (продавець) зобов'язувалось продавати ТОВ "ВА-КОМ-Захід" (покупцю) продукцію ДЖИНС оператора мобільного зв'язку "УМЗ" (стартові пакети та ваучери встановлених номіналів), продукцію ACE&BASE, DJUICE оператора мобільного зв'язку ЗАТ "Київстар Дж.С.М." (стартові пакети, скетч-картки встановлених номіналів та модеми), продукцію LIFE оператора мобільного зв'язку ТОВ "Астеліт" (стартові пакети, скетч-картки встановлених номіналів та модеми), продукцію Beeline оператора мобільного зв'язку ЗАТ "Українські радіосистеми" (стартові пакети та скетч-картки встановлених номіналів) в асортиментів, що передбачений додатком № 1 до договору № 01/10/10 від 01.10.2010 року.

Аналогічно як по ПП "Оптова компанія "Ельбрус", по ТОВ "ВА-КОМ-Захід" сторони, відповідно до ст. 638 ЦК України, досягли згоди щодо всіх істотних умов поставки товару, отримання якого підтверджується видатковими та податковими накладними, які оформлені належним чином, не містять недоліків.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вагомим доказом реальності поставок скетч-карток та ваучерів в адресу ТОВ "ВА-КОМ-Захід" є долучені до матеріалів справи копії довіреностей, на отримання ТМЦ від ТОВ "МЕНС" ЛТД на гр. ОСОБА_11

Згідно нотаріально посвідченої заяви гр. ОСОБА_11, копія якої знаходиться в матеріалах справи, остання протягом липня-вересня 2011 року одержувала на складі ТОВ "МЕНС" ЛТД продукцію МТС та LIFE (картки поповнення рахунків операторів), яку в подальшому передавала на ТОВ "ВА-КОМ-Захід". З кожною партією товару їй видавались видаткова та податкова накладна, кількість товару перевірялась при його передачі.

З пояснень гр. ОСОБА_7, допитаної в судовому засіданні в якості свідка, вбачається, що така працює у ТОВ "МЕНС" ЛТД з 1997 року на посаді менеджера з регіонального розвитку. В коло її обов'язків входить оформлення замовлень на товар, заповнення рахунків, накладних та отримання товару, що надійшов від інших контрагентів. Гр. ОСОБА_7 зазначила, що з ТОВ "ВА-КОМ-Захід" операції відбувались на підставі одного договору, однак, видаткові та податкові накладні оформлювались на кожну поставку товару. Підтвердила, що товар дійсно відвантажувався в адресу ТОВ "ВА-КОМ-Захід" в кінці 2010 року через гр. ОСОБА_11, яка самостійно забирала товар зі складу, а також те, що ПП "Оптова компанія "Ельбрус" є постійним постачальником ТОВ "МЕНС" ЛТД.

Аналогічними за змістом були пояснення гр. ОСОБА_8, фахівця зі збуту ТОВ "МЕНС" ЛТД.

Суд вважає необґрунтованими твердження ДПІ у Галицькому районі про відсутність документів, які підтверджують факт транспортування товару від постачальника до покупця, а саме товарно-транспортних накладних, оскільки.

З пояснень представника позивача та свідків вбачається, що ТОВ "ВА-КОМ-Захід" відповідно до укладеного з ТОВ "МЕНС" ЛТД договору самостійно, через свого представника ОСОБА_11, здійснював транспортування товару, тому товарно-транспортна накладна не оформлювалася.

Щодо товару ПП "Оптова компанія "Ельбрус", то такий одержувався через комірників позивача - гр. ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Також, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У відповідності з п.2. Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 207 "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні" для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, необхідно:

- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу. Серед переліку документів, які необхідні для здійснення перевезення, якщо дане перевезення здійснюється для власних потреб товарно-транспортна накладна не передбачена.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача про необов'язковість оформлення товарно-транспортних накладних, оскільки відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ.

У відповідності із ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" - водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу працівників міліції, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ліцензійну картку на автомобільний транспортний засіб у разі надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів.

Згідно Листа Державної податкової служби України від 13.04.2012р. № 6542/6/15-1415 - Законом України від 05.07.2011р. № 3565-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень" у текстах законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" та "Про міліцію" вилучено посилання на дорожні листи. Тобто, підприємства, які експлуатують транспортні засоби, мають право не виписувати водіям дорожні листи.

Судом також враховано специфіку товару - стартових пакетів та скетч-карток, які не потребують спеціальних умов для перевезення та є предметами малого об'єму.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що оплата отриманого від позивача товару здійснювалась ТОВ "ВА-КОМ-Захід" шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ТОВ "МЕНС" ЛТД, що не заперечується податковим органом і підтверджується інформацією ЛРВ ПАТ "Фольксбанк" від 15.02.2013 року за № 14/3326.

Згідно ст.180 Господарського кодексу України - господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України - господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Надані позивачем договори з ТОВ "ВА-КОМ-Захід" та ПП "Оптова компанія "Ельбрус" підписані уповноваженими особами та скріплені печатками, а тому, створюють, змінюють та припиняють правовідносини між позивачем та його контрагентами.

Щодо необхідності застосування до вказаних господарських правовідносин постанов Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 року № П-6 та від 25.04.1966 року № П-7 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, то дотримання вказаних норм не обумовлено сторонами в договорах на поставку ТМЦ. Крім того, відповідно до листа Мінекономіки від 11.10.2005 року № 81-16/71, застосування Інструкцій № П-6 та № П-7 не є обов'язковим в разі, коли сторони досягли згоди по умовах поставки, а також по умовах приймання-передачі продукції.

Відповідно до п.2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в ст. 1 вищевказаного Закону, це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно п.2.4 даного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений даний документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Платники податку на прибуток підприємств, прибуток яких оподатковується за ставкою нуль відсотків і які відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 цього Кодексу, та платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п.152.1. ст.152 Податкового кодексу України, податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст.149 цього кодексу. Згідно ст.149 кодексу, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього кодексу, з урахуванням положень ст.ст.135-137 та 138-143 цього кодексу.

Згідно п.п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання передбачений ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138).

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Щодо доходів, то, відповідно до вимог п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, до доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються інші доходи, у вигляді вартості товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Первинні та інші документи, що були надані під час проведення документальної перевірки ТОВ "МЕНС" ЛТД та подані в ході судового розгляду на підтвердження позовних вимог по контрагенту ТОВ "ВА-КОМ-Захід", зокрема, видаткові та податкові накладні, банківські виписки, договір купівлі-продажу, доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей тощо підтверджують зв'язок одержання доходів позивачем в зв'язку з продажем ним ТМЦ з його господарською діяльністю щодо здійснення операцій по продажу певного виду товарів. Зазначені документи в силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", є первинними документами та містять необхідні реквізити та інформацію. Доказів того, що вказані первинні (накладні, податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними, представником відповідача не надано.

А, отже, такі первинні бухгалтерські документи є підставою для висновків про реальних характер операцій з ТОВ "ВА-КОМ-Захід" і, відповідно, є підставою для формування доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідного звітного періоду.

В судовому засіданні було беззаперечно встановлено, що кошти, отримані від ТОВ "ВА-КОМ-Захід", є нічим іншим, як коштами, отриманими позивачем від продажу ТМЦ, тобто, є доходом в розумінні ст. 135 Податкового кодексу України, і не є безповоротною фінансовою допомогою. Доказів протилежного представником ДПІ у Галицькому районі суду не надано.

Також, не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу про відсутність у ТОВ "МЕНС" ЛТД України відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, що унеможливлює включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, по контрагенту ПП "Оптова компанія "Ельбрус". Надані в судовому засіданні як оригінали, так і копії видаткових накладних, копії банківських виписок, платіжних доручень, податкових накладних, оформлені належним чином, дають позивачу право на включення до об'єкту оподаткування податком на прибуток вартості сплачених ПП "Оптова компанія "Ельбрус" коштів за поставлені ТМЦ у відповідному звітному періоді.

Вказані висновки суду також відображені у постанові ВАСУ від 14.11.2012 року у справі № К/9991/50772/12).

Судом при вирішенні спору також взято до уваги взято до уваги той факт, що в основу акта перевірки від 14.01.2013 року № 11/22-40/20776317 покладено постанову ст. прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності прокуратури Волинської області від 12.11.2012 року про порушення кримінальної справи, зі змісту якої вбачається реальний характер операцій між ТОВ "МЕНС" ЛТД та ТОВ "ВА-КОМ-Захід" по придбанню продукції операторів мобільного зв'язку.

Крім того, постановою слідчого з особливо важливих справ ВРКС СУ ДПС у Львівській області від 05.04.2013 року кримінальне провадження відносно посадових осіб ТОВ "МЕНС" ЛТД закрито в зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину, а саме - відсутність даних, які б підтверджували безтоварність проведених з ТОВ "ВА-КОМ-Захід" та ПП "Оптова компанія "Ельбрус" операцій, встановлено достовірність здійснених господарських операцій і проведених взаєморозрахунків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем при визначенні податкового зобов'язання з податку на прибуток дотримані були не в повній мірі, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність порушення ним норм податкового законодавства, описаних в акті перевірки від 14.01.2013 року по контрагентах ТОВ "ВА-КОМ-Захід" та ПП "Оптова компанія "Ельбрус".

Висновки відповідача, як органу державної податкової служби, про безтоварність та нереальність укладеного позивачем з ТОВ "ВА-КОМ-Захід" договору, а також про надання останнім позивачу безповоротної фінансової допомоги, та про відсутність у ТОВ "МЕНС" ЛТД належним чином оформлених відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, виписаних ПП "Оптова компанія "Ельбрус", що унеможливлює включення сум, зазначених у таких, до витрат, що враховуються при визначенні оподаткування податком на прибуток, не є обґрунтованими, не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Водночас, доказування не може базуватись на припущеннях в силу ст.ст. 69-70 КАС України.

Враховуючи наведене, в суду відсутні правові підстави вважати правомірним спірне податкове повідомлення-рішення, якими ТОВ "МЕНС" ЛТД збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток по контрагентах ТОВ "ВА-КОМ-Захід" та ПП "Оптова компанія "Ельбрус".

Однак, слід зазначити, що підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення були і інші порушення, встановлені в ході проведення перевірки, що визнаються позивачем.

Суд вказує, що наслідком невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (відокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

У даному випадку суд, констатуючи неправомірне визначення ДПІ у Галицькому районі податкового зобов'язання з податку на прибуток ТОВ "МЕНС" ЛТД по контрагентах ТОВ "ВА-КОМ-Захід" та ПП "Оптова компанія "Ельбрус", не може визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 28.01.2013 року № 0000052240 в якійсь певній сумі, оскільки суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, суд визнає протиправним та вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.01.2013 року № 0000052240 повністю.

Дана обставина надасть податковому органу можливість в установленому Податковим кодексом України порядку визначити суму заниження (внаслідок інших допущених порушень) ТОВ "МЕНС" ЛТД податку на прибуток за період, що перевірявся, за наслідками перевірки, оформленої актом від 14.01.2013 року № 11/22-40/20776317, та прийняти на ту суму нове рішення.

Зазначена позиція суду також викладена в постанові ВАСУ від 17.02.2011 року в справі № 17781/07 та постанові ВСУ від 05.12.2006 року в справі за позовом ЗАТ "Київський склотарний завод".

З урахуванням всього викладеного, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі від 28.01.2013 року № 0000052240 є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 2294,00 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України користь ТОВ "МЕНС" ЛТД.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 28.01.2013 року № 0000052240.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства обмеженою відповідальністю "МЕНС" ЛТД (ЄДРПОУ 20776317) 2294,00 грн. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 06.06.2013 року.

Суддя Потабенко В.А.