Постанова № 31724088, 05.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

3.7.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2013 року Справа № 812/4147/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю

секретаря судового засідання Андріасяна Е.А.,

та

представників сторін:

позивач - ОСОБА_1,

від позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 29.05.2013 б/н),

від відповідача - Моженко С.А. (довіреність 10.04.2013 № 53/11875),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Стахановського міського відділу управління Міністерства внутрішніх страв України в Луганській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Стахановського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в якому позивач просить визнати дії відповідача з утримання автомобіля марки Mercedes-Benz модель Е 230 номер шасі НОМЕР_3 незаконними та зобов'язати відповідача передати позивачу зазначений автомобіль та технічний паспорт до нього протягом трьох днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що йому на праві приватної власності належить автомобіль марки Mercedes-Benz модель Е 230 номер шасі НОМЕР_3. У березні 2012 року даний автомобіль він придбав за договором міни на власний автомобіль Chevrolet Aveo по оголошенню на сайті «Авто Ріо». При цьому позивач передав власний автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, вартістю 8000 доларів США та технічний паспорт на нього, а позивачу був переданий автомобіль марки Mercedes-Benz модель Е 230 номер шасі НОМЕР_3 та технічний паспорт на нього. Довіреності сторонами угоди не оформлювались.

13 жовтня 2012 року співробітниками спецпідрозділу Державної автомобільної інспекції «Кобра» у ОСОБА_1 було вилучено технічний паспорт на автомобіль марки Mercedes-Benz модель Е 230 номер шасі НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 від 28 жовтня 2010 року на ім'я ОСОБА_6, а сам автомобіль був вилучений та розміщений на штрафному майданчику Стахановського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області. Від співробітників міліції позивачу стало відомо, що вказаний автомобіль не має державної реєстрації, а технічний паспорт на нього має ознаки підроблення.

ОСОБА_1, як власнику автомобіля співробітниками міліції не було надано будь-яких документів на підтвердження правових підстав для вилучення транспортного засобу та технічного паспорту.

Позивачем зазначено, що постановою оперуповноваженого ВКР Стахановського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 18 жовтня 2012 року відмовлено в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_1, з огляду на що у відповідача відсутні підстави незаконно утримувати належний ОСОБА_1 автомобіль. Право власності на належний ОСОБА_1 автомобіль марки Mercedes-Benz модель Е 230 номер шасі НОМЕР_3 є безспірним, оскільки він обміняв його на належний йому автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1.

Позивач зазначає, що автомобіль марки Mercedes-Benz модель Е 230 номер шасі НОМЕР_3 не знаходиться у розшуку, на нього не накладений арешт, придбаний на законних підставах за договором міни, тому він є власністю позивача та незаконно утримується відповідачем.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та просили задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що огяд та тимчасове затримання транспортного засобу марки Mercedes-Benz модель Е 230 номер шасі НОМЕР_3 проведене у зв'язку з підозрою у нерозмитненні вказаного автомобіля та підробки технічного паспортну на нього. Стахановським міським відділом управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області по даному факту було порушено кримінальне провадження. Крім того, позивач не надав ніяких документальних доказів, щодо законності придбання спірного транспортного засобу, а також доказів права власності на нього.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеному у запереченнях проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 жовтня 2012 року співробітниками Державної патрульної служби було проведено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу марки Mercedes-Benz Е230 державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 у зв'язку з підробкою реєстраційних документів та нерозмитненням транспортного засобу (а.с. 35).

Згідно висновку спеціаліста від 29 жовтня 2012 року № 438/2 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, видане 28 жовтня 2010 року МРЕВ-1 м. Донецька на ім'я ОСОБА_6 на автомобіль марки Mercedes-Benz Е230 державний номерний знак НОМЕР_2, не є аналогічним тому, що знаходиться в офіційному обігу країни виробника. Зазначене свідоцтво виконано на багатокольоровому знакодрукуючому приладі зі струйним способом відтворення зображення (а.с. 36-41).

По вказаному факту Стахановським міським відділом управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області порушене кримінальне провадження від 06 лютого 2013 року № 12013030380000738 (а.с. 45).

За таких обставин суд вважає, що відповідачем правомірно вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, видане 28 жовтня 2010 року МРЕВ-1 м. Донецька на ім'я ОСОБА_6 на автомобіль марки Mercedes-Benz Е230 державний номерний знак НОМЕР_2, а автомобіль розміщено на штрафному майданчику.

Щодо доводів позивача про повернення ОСОБА_1 автомобіля марки Mercedes-Benz Е230 державний номерний знак НОМЕР_2, який належить йому на праві приватної власності суд зазначає наступне.

В обґрунтування своїх доводів про те, що автомобіль марки Mercedes-Benz Е230 державний номерний знак НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, позивач зазначає, що він придбав вказаний транспортний засіб за результатами договору міни.

Ухвалами Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року та від 29 травня 2013 року у позивача було витребувано докази права власності на автомобіль марки Mercedes-Benz Е230 номер шасі НОМЕР_3, однак документів на підтвердження факту набуття ОСОБА_1 права власності на вказаний автомобіль суду не надано.

Згідно статті 715 Цивільного кодексу України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання (статті 716 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 208 Цивільного кодексу України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Належних доказів укладення правочинів, які б свідчили про відчуження автомобіля марки Mercedes-Benz Е230, номер шасі НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_2 його попереднім власником та перехід права власності на вказаний автомобіль до ОСОБА_1 суду не надано.

Суд не бере до уваги посилання позивача на укладення усного договору міни, оскільки по-перше, суду не надано доказів укладання такого правочину, а по-друге, з огляду на приписи частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України такий договір не міг бути укладений, оскільки згідно висновку спеціаліста від 29 жовтня 2012 року № 438/2 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, видане 28 жовтня 2010 року МРЕВ-1 м. Донецька на ім'я ОСОБА_6 на автомобіль марки Mercedes-Benz Е230 державний номерний знак НОМЕР_2 не є аналогічним тому, що знаходиться в офіційному обігу країни виробника.

Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними доказами права власності на автомобіль марки Mercedes-Benz Е230 державний номерний знак НОМЕР_2. Також позивачем не надано суду належних доказів які б підтверджували право ОСОБА_1 на користування та розпорядження зазначеним автомобілем.

Згідно з частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами Кодексу адміністративного судочинства України, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не доведено, що автомобіль марки Mercedes-Benz Е230 державний номерний знак НОМЕР_2 належить йому на праві приватної власності, а також не надано доказів права користування та розпорядження вказаним автомобілем, дії відповідача щодо утримання зазначеного транспортного засобу до з'ясування обставин у кримінальному провадженні не можуть порушувати права та інтереси позивача у цій справі.

Права та інтереси позивача можуть порушуватись Стахановським міським відділом управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській у разі доведення права власності ОСОБА_1 на спірний автомобіль, чи права його використання та розпорядження.

На підставі викладеного суд зазначає, що із зазначеним позовом звернулась особа, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері публічно-правових відносин не порушено.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відсутність з боку відповідача порушень прав, свобод та інтересів ОСОБА_1, без доведення останнім права власності, використання чи розпорядження на спірний автомобіль, виключає можливість захисту судом порушеного права та, відповідно, прийняття судом рішення на користь позивача.

За таких обставин позивач, з урахуванням приписів частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів суду правомірність заявлених позовних вимог, натомість відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати покласти на позивача.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 05 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 10 червня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Стахановського міського відділу управління Міністерства внутрішніх страв України в Луганській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 10 червня 2013 року.

Суддя Р.С. Твердохліб