Рішення № 31723865, 14.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-66/18779-2012 14.02.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 5011-66/18779-2012

за позовом публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія

«Гарант-Авто» в особі Центральної філії ПАТ «Гарант-Авто»

до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) товариство з обмеженою відповідальністю «Грінко-Київ»;

2) фізичної особи Вангородського Віктора Григоровича

про відшкодування шкоди в порядку регресу 3270,73 грн.

Представники сторін:

від позивача: Костенко А.О., довіреність № 47-1-4/37-Ю від 20.12.2012р.;

від відповідача: Синельніков М.О., довіреність № ГО-12/241 від 19.12.2012р.;

від третіх осіб: не з'явились.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Центральної філії ПАТ «Гарант-Авто» (надалі - позивач) до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (надалі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 3270,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу у формі полісу № 19G-0278522 від 18.03.2009р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля «Шевроле Авео», державний номер АА6279НВ, а тому, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993, п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Мерседес-Бенц AXOR 1823 К», державний номер АА4214ВЕ, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач направив останньому вимогу про відшкодування шкоди в порядку регресу. Відповідач вимогу позивача не задовольнив, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2012р. порушено провадження у справі № 5011-66/18779-2012 та призначено її розгляд на 21.01.2013р.

Присутній у судовому засіданні 21.01.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позові, та надав витребувані судом докази.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів, що підтверджують законність керування Вангородським В.Г. автомобілем «Мерседес-Бенц», державний номер АА4214ВЕ під час ДТП, чим порушено вимоги ст. 35 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ч. 2 ст. 34 ГПК України. Крім того, ні ТОВ «Грінко-Київ», ні Вангородський В.Г. із заявою про настання події до ПрАТ «СГ «ТАС»не зверталися, тому неможливо встановити законні підстави перебування за кермом забезпеченого транспортного засобу Вангородським В.Г.

Також, представник позивача подав клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Грінко-Київ», як особу, що є страхувальником згідно Полісу № ВС/2446062 та власником забезпеченого транспортного засобу, та Вангородського Віктора Григоровича, якого визнано винним у скоєнні ДТП. Дане клопотання обґрунтовано тим, що страхувальник - ТОВ «Грінко-Київ» не повідомило про настання страхової події та не надало документи, що підтверджують законність керування Вангородським В.Г. забезпеченим транспортним засобом, що лише за умови надання відповідних доказів, може бути підставою для виплати страхового відшкодування. Крім того, у разі задоволення позовних вимог, ПрАТ «Страхова група «ТАС» набуде право регресу до Вангородського Віктора Григоровича.

Розглянувши клопотання відповідача, суд дійшов висновку, що остання підлягає задоволенню, оскільки з доданих до справи доказів вбачається, що рішення з даного спору може вплинути на права ТОВ «Грінко-Київ», як особи, що буде нести відповідальність, у разі відмови в позові, та на права гр. Вангородського Віктора Григоровича, як особи, до якої відповідач набуде право вимоги в порядку регресу, у разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою від 21.01.2013р., на підставі ст. 27 ГПК України, суд залучив до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Грінко-Київ» та Вангородського Віктора Григоровича, та відклав розгляд справи на 14.02.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 14.02.2013р. представниками позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та надано витребувані судом докази.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, про причини неявки господарський суд не повідомили, витребувані документи не подали.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу від 21.01.2013р. було надіслано третім особам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначені в клопотанні відповідача.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представників третіх осіб суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від третіх осіб не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників третіх осіб, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2009р. між відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі-Гарант», правонаступником якої, згідно п.п. 1.1., 1.2., 1.3. Статуту, є публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», (за договором - страховик) та гр. Піденко А.О. (за договором - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності у формі полісу № 19G-0278522, за умовами якого позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Шевроле Авео», державний номер АА6279НВ, який належить страхувальнику на праві власності.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2009р. біля будинку № 5 по вул. Драйзера в м. Києві, сталося дорожньо-транспортна пригода (далі по тексту - ДТП) за участю застрахованого автомобіля «Шевроле Авео», державний номер АА6279НВ, який належить страхувальнику Піденко А.О., та автомобілем «Мерседес-Бенц AXOR 1823 К», державний номер АА4214ВЕ під керуванням Вангородським В.Г.

Згідно постанови Деснянського районного суду міста Києва від 26.08.2009р., у справі № 3-6644/2009 рік Вангородського Віктора Григоровича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Судом встановлено, що в результаті ДТП автомобілю «Шевроле Авео», державний номер АА6279НВ було спричинено механічні пошкодження, що підтверджується довідкою № 10/35537 від 02.10.2009р., виданої ВДАІ обслуговування адміністративної території Деснянського району при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві.

Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 20.10.2009р., складеного ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», що діяв на підставі Сертифікату № 7972/08 суб'єкта оціночної діяльності від 14.11.2008р., виданого Фондом державного майну України, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Шевроле Авео», державний номер АА6279НВ, в результаті його пошкодження в ДТП складає 4762,97 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт № ЗА-0025604 від 28.12.2009р. вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 3912,13 грн.

На підставі заяви страхувальника, страхового акту № 86186 від 11.01.2010р. та рахунку-фактури № СЧ-002033 від 29.12.2009р., позивачем на виконання умов договору страхування, згідно платіжного доручення № 424 від 21.01.2010р., було перераховано на рахунок філії «Петрівка-Авто» АТ «УкрАвто» страхове відшкодування у розмірі 3780,73 грн., за мінусом франшизи, що становить по договору страхування 131,40 грн.

Стаття 979 Цивільного кодексу України та стаття 16 Закону України «Про страхування» визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування», страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Приписами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічне положення містить ст. 27 Закону України «Про страхування».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність особи, винної у вчиненні ДТП, застрахована у приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2446062 (тип договору 1-й).

У відповідності з п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин), до договорів 1 типу відносилось страхування відповідальності за шкоду життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення Вангородським В.Г. адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 Глави 10 КУпАП України, а саме керування транспортним засобом без відповідної правової підстави.

Крім того, як вбачається з постанови Деснянського районного суду міста Києва від 26.08.2009р., у справі № 3-6644/2009 рік, під час розгляду справи в суді Вангородський В.Г. свою вину у вчиненні ДТП не заперечував.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, не надано суду доказів, які б вказували на неправомірне заволодіння особою, яка була визнана винною у ДТП, транспортним засобом - автомобілем «Мерседес-Бенц AXOR 1823 К», державний номер АА4214ВЕ.

Фактичні витрати страхової компанії по виплаті страхового відшкодування підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування».

Як вбачається з Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2446062, ліміт відповідальності був встановлений у розмірі 25500 грн., франшиза - нуль.

Згідно п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин), обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500,00 грн. на одного потерпілого.

26.03.2012р. позивач надіслав на адресу відповідача, як страховика винної особи в ДТП, що сталась 24.07.2009р., заяву № 86186 від 16.03.2012р. на виплату страхового відшкодування. Відповідач зазначену заяву залишив без відповіді та задоволення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3270,73 грн. страхового відшкодування за мінусом франшизи 510 грн.

Проте, судом встановлено, що, згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2446062, франшиза нульова, тобто позивачем безпідставно зменшено заявлену до стягнення суму страхового відшкодування в порядку регресу на суму франшизи в розмірі 510 грн.

Втім, під час розгляду справи позивач не скористався своїм правом на уточнення позовних вимог. При цьому, суд не наділений повноваженнями збільшувати позовні вимоги за власною ініціативою.

Таким чином, позивач довів обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи. Водночас, відповідач не надав доказів, які б підтверджували обґрунтованість його заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) на користь публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Центральної філії публічного акціонерного товариства «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський 19/3 код ЄДРПОУ 25965081) суму страхового відшкодування в розмірі 3270 грн. 73 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.02.2013р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов