Постанова № 31723809, 31.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2013 року 11:30 № 826/4216/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Неон-Арт Плюс»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПСпро визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2012р. за № 0006142207,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Неон-Арт Плюс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2012р. № 0006142207.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією Солом'янському районі міста Києва ДПС на підставі однобічного та необ'єктивного висновку акту перевірки від 07.11.2012 р. № 7389/22-7/32523536 щодо порушення позивачем податкового законодавства, прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2012 р. № 0006142207.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є помилковими та необґрунтованими, у зв'язку з чим не можуть бути підставою для винесення податкових повідомлень-рішень та визначення позивачу грошового зобов'язання. Посилався на те, що актом зустрічної перевірки його контрагента не було встановлено відсутності бухгалтерської, фінансової та іншої документації та звітності, не було встановлено факту неможливості проведення зустрічної звірки. Відповідачем зроблено неправомірні висновки щодо нікчемності взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Неон-Арт Плюс», ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», ТОВ «Електропромторг». Позивач вважає, що всі валові витрати сформовані на підставі належним чином оформлених первинних документів. За таких обставин, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим мають бути скасовані.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на матеріали перевірок контрагентів позивача, які свідчать про відсутність реального характеру угод, укладених між позивачем та його контрагентами. На думку відповідача, висновки акту перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Представник відповідача в судове засідання від 17.05.2013 р. не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Неон - Арт Плюс» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» та ТОВ «НВЦ «Електропромторг» за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2012 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. пункту 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 98 375,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2010 рік на суму 54 167,00 грн., за І квартал 2011 р. на суму 40 706,00 грн., за ІІ квартал 2011 р. на суму 3502,00 грн.;

2. пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 78 942,00 грн., в тому числі листопад 2010 р. на суму 43 334,00 грн., за січень 2011 р. на суму 4903,00 грн., за лютий 2011 р. № на суму 27 660,00 грн., за квітень 2011 р. на суму 3045,00 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС складено акт від 07.11.2012 р. № 7389/22-7/32523536 та прийнято податкове повідомлення - рішення від 21.11.2012 р. № 0006142207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 111 918,00 гривень, в тому числі за основним платежем - 98 375,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 543,00 гривень.

За наслідками розгляду заперечення на зазначений акт перевірки, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва ДПС надала відповідь на заперечення від 10.11.2012 р. № 24722/10/22-709, в якому висновки акту залишила без змін.

За наслідками адміністративного оскарження, Державною податковою службою в м. Києві прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 25.01.2013 р. № 874/10/12-10, яким податкове повідомлення-рішення від 21.11.2012р. № 0006142207 залишено без змін, а скаргу-без задоволення.

За наслідками адміністративного оскарження, Державною податковою службою України прийнято рішення від 25.02.2013 р. № 2816 16/10-2115, яким повідомлення-рішення від 21.11.2012р. № 0006142207 залишено без змін, а скаргу-без задоволення.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Неон-Арт Плюс» зареєстровано Солом'янською районною у місті Києва державною адміністрацією, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 10.06.2003 р. № 1 073 120 0000 006062.

Відповідно до довідки про взяття на облік латників податків від 18.06.2003 р. № 3757/19-1005, позивач взятий на облік як платник податків від 13.06.2003 р. за № 6208 у Державній податковій інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС.

Основними видами діяльності, згідно довідки АА № 641995 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є: неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, інші види видавничої діяльності тощо.

Суд встановив, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», здійснювались на підставі договору від 06.01.2011 р. № 060111.

На підтвердження виконання зазначеного договору, позивач надав суду платіжне доручення від 09.12.2010 р. № 237, рахунок від 26.11.2010 р. № 26/11-3, платіжне доручення від 25.01.2011 р. № 28, рахунок від 22.11.2010 р. № 22/11-1, платіжне доручення від 28.03.2011 р. № 110, рахунок-фактуру від 23.02.2011 р. № СФ-230202, податкову накладну від 26.11.2010 р., податкову накладну від 24.11.2010 р. № 241102, податкову накладну від 22.11.2010 р. № 221101, податкову накладну від 20.01.2011 р. № 2000102, податкову накладну від 23.02.2011 р. № 51, податкову накладну від 02.02.2011 р. № 9, податкову накладну від 04.02.2011 р. № 15; акт № 241102 від 24.11.2010 р. здачі - приймання виконаних робіт до договору № 01/11-10 від 01.11.2010 р., акт № 261104 від 26.11.2010 р. здачі-приймання виконаних робіт до договору № 01/11-10 від 01.11.2010 р., акт № 221101 від 22.11.2010 р. здачі приймання виконаних робіт до договору № 01/11-10 від 01.11.2010 р., акт № 200102 від 20.01.2011 р. здачі-приймання виконаних робіт до договору № 01/11-10 від 01.11.2010 р., акт № ОУ -230202 здачі-прийняття послуг від 23.02.2011 р.; видаткову накладну від 02.02.2011 р. № РН -020201, видаткову накладну від 04.02.2011 р. № РН-040201.

Матеріалами справи встановлено, що відносин позивача та ТОВ «НВЦ Електропромторг» здійснювались на підставі договору № б/н від 01.04.2011 р.

Відповідно до умов договору Виконавець зобов'язується виготовити та поставити Замовнику продукцію відповідно до замовлення, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

На підтвердження виконання зазначеного договору, позивач надав суду рахунок-фактуру від 11.04.2011 р. № СФ-18, податкову накладну від 11.04.2011 р. № 18, акт здачі-прийняття робіт від 11.04.2011 р. № ОУ -18.

Актом ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» встановлено висновок, що при здійсненні ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» фінансово-господарської діяльності була відсутня воля і волевиявлення директора товариства , а первинні бухгалтерські документи, будь-які угоди та декларації підписані від імені Ількова О.Є є правочином, який вчинено без наміру створення правових наслідків, відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів відповідної підприємницької економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів, робіт (послуг).

Водночас, актом ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС про неможливість зустрічної звірки ТОВ «НВЦ Електропромторг» встановлено висновок, що укладені ним правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Так, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тобто, необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як своїх так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій.

Тільки за умови достовірного встановлення обставин щодо реальності придбанням товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту, можна визнати формування податкового кредиту правомірним.

Виконання таких договорів вимагало від продавців (виконавця) наявності відповідних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а також необхідну кількість працівників для здійснення обліку, охорони, розвантаження/завантаження товарів.

В той же час, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та інші основних засобів, документи надані в якості доказів носять неповний та суперечливий характер, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктами господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Неон-Арт Плюс», ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», ТОВ «НВЦ Електропромторг» адміністративно-господарських можливостей, трудових ресурсів, устаткування, транспорту, необхідних для виконання господарських зобов'язань, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, відсутність наміру на створення правових наслідків.

Згідно п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, правила оформлення документів на перевезення, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні вантажного автомобіля.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу вантажного автомобіля.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Позивачем не надано жодних товарно-транспортних документів на підтвердження транспортування товарів від ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», ТОВ «НВЦ Електропромторг» на адресу ТОВ «Неон-Арт Плюс».

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Враховуючи вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов`язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час) та які не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Згідно положень п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України при визначенні оподатковуваного прибутку не враховуються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Позивач не надав суду документів, що є обов'язковими для формування валових витрат та податкового кредиту. Аналіз матеріалів справи у сукупності свідчить про те, що зазначені угоди були лише задокументовані без фактичного виконання сторонами умов договорів, а тому, суд дійшов висновку, що позивач протиправно включив до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам із вказаними контрагентами, а також сформував податковий кредит за вказаними вище угодами.

Суд зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», ТОВ «НВЦ Електропромторг».

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в обґрунтування винесеного повідомлення-рішення посилався на те, що фінансово-господарські операції позивача з контрагентам стали предметом позапланової виїзної перевірки у зв'язку з постановою старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві Бабія О.В. по кримінальній справі.

Щодо доводів позивача про те, що відповідач не мав права виносити податкові повідомлення-рішення відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

У відповідності до п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

З аналізу зазначених норм вбачається, що податковий орган зобов'язаний скласти податкове повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань юридичній особі, щодо керівника якої було порушено кримінальну справу за ст. 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків), виключно після набрання законної сили обвинувальним вироком або постановою про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

В той же час, зазначені норми не містять обмежень щодо винесення податкового повідомлення-рішення відносно контрагентів юридичної особи, щодо керівника якої порушено кримінальну справу за ст. 212 Кримінального кодексу України.

Слід зазначити, що наявність такого обмеження могла б спричинити протиправне отримання бюджетного відшкодування такими контрагентами, а також неможливість в майбутньому донарахувати податкове зобов'язання за наслідками виявлення нікчемних правочинів, у зв'язку зі спливом встановленого Податковим кодексом України строку давності для визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій. Адже, відповідно до ст. 102 Податкового кодексу України, після спливу 1095 днів платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, з правового аналізу норм Податкового кодексу України та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.11.2012р. за № 0006142207 винесено у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 6, 7, 17, 69, 70, 158, 160-165 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Неон-Арт Плюс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.О. Іщук