Рішення № 31723288, 10.06.2013, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1258/13-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.06.2013 року

Біляївський районний суд Одеської області

у складі: головуючого - судді Калінюка Р.Б.,

при секретарі - Козян Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь основний борг за договором позики у розмірі 35000,00 гривень; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 борг із урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі індексу інфляції 140,00 гривень; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 три відсотки річних від простроченої суми позики, а саме: 512,05 гривень; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Свій позов ОСОБА_1 мотивує тим, що 03.06.2012 року він позичив ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 35000,00 гривень, які останній зобов'язувався повернути в строк до 01.09.2012 року. На підтвердження укладення договору позики ОСОБА_2 склав розписку, яка посвідчує передання йому відповідної грошової суми та існуючої його заборгованості перед позивачем у сумі 35000,00 гривень. Вказана розписка була підписана позивачем та була складена у присутності свідків. В обумовлений домовленістю сторін вищевказаний строк, відповідач ОСОБА_2 на порушення своїх договірних зобов'язань позику позивачу не повернув. Відповідач ухиляється від повернення позики до цього часу, та на неодноразові прохання позивача, які здійснювалися по телефону, про добровільну сплату заборгованості ніяким чином не прореагував та у усній формі відмовився сплатити заборгованість. Також, відповідачем був залишений без відповіді лист від 19.10.2012 року, який був особисто переданий під розписку отримання відповідачем 27.10.2012 року. Також позивачем зазначено, що відповідач на його вимогу зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 35140,00 гривень, а також 3% річних з простроченої суми за період прострочення в розмірі 512,05 гривень.

В судовому засіданні представник позивача підтвердила, що відповідач ОСОБА_2 дійсно має боргові зобов'язання перед позивачем ОСОБА_1, про що матеріали справи містять розписку ОСОБА_2, складену ним власноручно. За таких обставин просила суд задовольнити позов в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача зазначену суму боргу з урахуванням індексу інфляції, три відсотки річних від простроченої суми та судові витрати.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнала, заперечувала проти його задоволення. В обґрунтування такої позиції зазначила, що розписку дійсно складав відповідач, однак грошові кошти у вказаному розмірі не отримував, а боргові відносини між сторонами виникли виключно через трудову діяльність відповідача.

Вислухавши пояснення представників сторін, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що слід задовольнити позов з огляду на таке.

Як встановлено в судовому засіданні, 03.06.2012 року відповідачем ОСОБА_2 було складено розписку (а.с.8) із якої вбачається, що він власноручно її склав на підтвердження свого боргу перед позивачем по справі - ОСОБА_3 - в розмірі 35000 (тридцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок. Зазначену грошову суму він зобов'язується повернути до 01.09.2012 року.

Матеріали справи також містять письмову вимогу щодо повернення вказаної суми, адресовану відповідачеві (а.с.9). Вказана вимога містить розписку відповідача про її отримання.

Статтю 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст.60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких умов, стосовно вимог позивача та заперечень представника відповідача, суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

При укладенні договору позики між сторонами в письмовій формі були погоджені всі істотні умови такого договору, а саме: розмір позики, строк її повернення, плата. Таким чином вказаний договір позики вважається укладеними та підлягає до виконання.

Відповідно до розписки, позивач виконав зобов'язання перед відповідачем та надав кошти в борг, в той час як зобов'язання позичальника виконані не були.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договорами позики від 03.06.2012 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь сплачених ним судових витрат, суд, керуючись ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати (а.с.5).

На підставі вищевказаного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст.526, 625, 1046, 1048 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 основний борг за договором позики, із врахуванням встановленого індексу інфляції, у розмірі 35140 (тридцять п'ять тисяч сто сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 три відсотки річних від простроченої суми позики, а саме: 512 (п'ятсот дванадцять) гривень 05 копійок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 356 (триста п'ятдесят шість) гривень 52 копійки.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги до Біляївського районного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Біляївського районного

суду Одеської області Р.Б.Калінюк