Рішення № 31722935, 05.06.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/26134/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2013 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Чех Н.А.

при секретарі - Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції в місті Києві про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання спадкоємицею четвертої черги, зміну черговості одержання права на спадкування та визнання спадкоємцем першої черги за законом з іншими спадкоємцями цієї черги, визнання права власності на 1/6 частину квартири та на 2/3 частини автомобіля,

В с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що на початку червня 1993 року вона почала проживати разом зі ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7, однією сім'єю, як чоловік та дружина. До знайомства з нею, ОСОБА_4 перебував у шлюбі зі ОСОБА_5, від їх шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був розірваний 06.05.1993 року. Вона (позивач) разом зі ОСОБА_4 з 01.06.1993 року почали проживати разом однією сім'єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 разом з матір'ю ОСОБА_4 - ОСОБА_2 У 1998 році ОСОБА_2 вийшла заміж та переїхала до свого чоловіка в квартиру АДРЕСА_2. В указаній квартирі по проспекту Мира вона (позивач) та ОСОБА_4 проживали до кінця 2003 року - початку 2004 року. В даній квартирі були несправні труби, ОСОБА_4 звертався з приводу цього до ЖК з проханням провести ремонтні роботи. Їм було запропоновано переїхати і двокімнатну квартиру АДРЕСА_3. ОСОБА_2 запропонувала їм замість квартири на Тампере переїхати в однокімнатну квартиру АДРЕСА_4, яка належала сестрі ОСОБА_4 - ОСОБА_6 Вона (позивачка) та ОСОБА_4 погодилися на переїзд та обмін лише за умови, що документи на квартиру будуть оформлені на ОСОБА_4 та неї (позивачку), з чим погодилися і мати і сестра ОСОБА_4 На початку 2004 року вона (позивачка) разом зі ОСОБА_4 переїхали і стали постійно проживати в квартирі АДРЕСА_4, сплачували комунальні послуги та квартплату за дане житло. Вони проживали всі вказані роки однією сім'єю як чоловік та дружина, мали близькі стосунки, вели спільне господарство, спільний побут, мали спільний бюджет, дбали та піклувались один про одного, разом святкували сімейні свята, відвідували друзів та родичів, їздили разом на відпочинок. Разом неодноразово відвідували як матір ОСОБА_4, так і її (позивача) батька в селі Феневичі Іванківського району Київської області, де той має підсобне господарство, за веденням якого вони допомагали слідкувати, приїздили неодноразово на посадку картоплі та інших овочів та на збір врожаю. За час спільного проживання було придбане спільне майно (меблі, телевізор, побутові прилади, посуд та інше). В 2008 році її (позивача) брат позичив їй грошові кошти в сумі 8 000 доларів США на придбання автомобіля ВАЗ 21214, 2006 року випуску, який був зареєстрований на ім'я ОСОБА_4 В спірній квартирі було розпочато ремонт, а саме: був утеплений балкон. В подальшому ремонтні роботи проводилися вже у 2010 році. З 2007 року ОСОБА_4 почав хворіти, йому був поставлений діагноз: хронічний панкріотит, хронічний поліцистит, язва, хронічний гепатит. У зв'язку з погіршенням здоров'я неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні. В грудні 2009 року ОСОБА_4 був поставлений діагноз - цукровий діабет. З 15.07.2010 року ОСОБА_4 отримав 2 групу інвалідності та перестав працювати. У зв'язку з ускладненням здоров'я ОСОБА_4 необхідно було не менше як два рази на рік проходити стаціонарне лікування та вести певний спосіб життя, отримувати спеціальне харчування. Увесь цей час про нього піклувалася лише вона (позивач), сплачувала рахунки по квартирі, надавала кошти на лікування, вела домашнє господарство, готувала їжу, прасувала особисті речі, навідувала його в лікарні. ОСОБА_4 дуже тяжко переживав свою хворобу у зв'язку з чим почав сильно пиячити. Навіть у цей період вона (позивач) намагалася його підтримати, замовляла спеціальний лікувальний курс для позбавлення від алкогольної залежності, який він успішно пройшов. Проте моральний та фізичний стан ОСОБА_4 не покращувався, а навпаки він став себе почувати погано, почав скаржитися, що йому важко ходити, оскільки почали боліти ноги. Він взагалі дуже страждав від того, що не може працювати, вести нормальний спосіб життя, поступово втрачав до всього інтерес. А ні його мати, а ні будь-хто з інших рідних не допомагали їй (позивачу) як матеріально, так і морально. З квітня 2012 року по травень 2012 року ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні, весь цей час вона (позивач) перебувала поруч з ним, турбувалася про нього, підтримувала його. Відповідачка лише один раз відвідала ОСОБА_4 в лікарні, а його син взагалі не був там жодного разу. Коли повернувся ОСОБА_4 з лікарні додому, він практично не виходив на вулицю, самостійно не міг придбати їжу, приготувати поїсти, усім цим займалася вона (позивач). Помер ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7, причиною смерті в довідці зазначено - хронічна ниркова недостатність, цукровий діабет. Похоронами ОСОБА_4 займалася вона (позивачка) та її рідні. Коли вона (позивач) звернулася до відповідачки, та сказала щоб вона (позивач) усім займалася сама, так як у неї коштів немає. На запитання чи можуть його рідні допомогти отримати дозвіл на поховання в місті Києві, отримала відповідь що такої допомоги не буде, і що вони не заперечують щоб ОСОБА_4 поховали в селі Феневичі Іванківського району Київської області, де проживає її (позивача) батько. Похорони відбулися в указаному селі, її (позивача) брат отримав дозвіл на поховання, за що були сплачені кошти. За проведення паніхіди, поминального обіду на 52 особи, автокатафалку, відпівання, копальникам оплату також здійснювала вона (позивач). Після похорон вона (позивач) продовжувала проживати в спірній квартирі, де залишалися її особисті речі. Так як у її батька був інсульт вона повинна була доглядати за ним та на вихідні їздити до нього у село. 20.08.2012 року їй зателефонувала сусідка по спірній квартирі та повідомила, що в спірній квартирі були взломані двері, вона (позивач) викликала міліцію та приїхала до квартири, де побачила, що замок змінений, а в квартирі знаходяться мати ОСОБА_4 та його син, які повідомили, що власниками цієї квартири є вони, а вона (позивач) там ніхто та не має права на цю квартиру. Ключі від квартири їй (позивачу) вони не дали і до цього часу вона не може потрапити до квартири. Після цього вона повторно зверталася до міліції, зверталася і до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила, що вона познайомилася зі ОСОБА_4 в 1993 році, він тоді працював в автопарку, їх стосунки швидко розвивалися, почали зустрічатися, почали проживати в квартирі по проспекту Мира, де жили приблизно до 2004 року. ОСОБА_4 працював в автопарку, в АТП-1, в Тоапаз, в газовій компанії, банку "Аваль", "Європейський". В квартирі по проспекту Мира вони жили разом з мамою ОСОБА_4 - відповідачем ОСОБА_2, яка виїхала з квартири в 1998 році до свого чоловіка на вулицю Мілютенка, після чого вони залишилися в квартирі проживати одні. Оскільки в будинку по Мира були проблеми, мали робити ремонт з відселенням, за згодою мами ОСОБА_4 - відповідача ОСОБА_2 вони переїхали в квартиру АДРЕСА_4. В 2007 році ОСОБА_4 потрапив у лікарню, в 2009 році він втратив свідомість, викликали швидку, встановили, що у нього високий цукор, призначили інсулін. В 2010 році ОСОБА_4 потратив під скорочення, не працював, оформили 2 групу інвалідності, група не робоча. З 2011 року у ОСОБА_4 почав падати зір, виписали окуляри, отікали ноги. З мамою ОСОБА_4 - ОСОБА_2 у неї були добрі стосунки. З 1994 року вона (ОСОБА_1) проживала з ОСОБА_4 до смерті останнього однією сім'єю, з його мамою вони відмічали всі свята, їздили майже кожні вихідні до її батька, брата в село. В 1995 році вони їздили на море, потім ще в 1997-1999 роках. Поховали ОСОБА_4 в її (ОСОБА_1) селі, бо так вирішили разом з його мамою ОСОБА_2, 40 днів також були в селі. На похоронах були відповідачі. Оплати здійснювала вона (ОСОБА_1) та її рідні, її витрати більше семи тисяч гривень. Зазначила, що в 2006 році був отриманий ОСОБА_4 в банку кредит на придбання автомобіля, брали в борг у її брата кошти, хотіли достроково погасити кредит. З 2010 року по 2011 рік ОСОБА_4 часто був у лікарнях, де вона його відвідувала, купувала ліки, а його мати була там десь 2-3 рази всього. Весь час доглядала ОСОБА_4 вона (ОСОБА_1), коли їздила до свого батька, який також хворів, просила сусідів приглянути за ОСОБА_4 В 2012 році стан ОСОБА_4 був вже такий, що вона не могла його залишати, була постійно з ним. До сина ОСОБА_4 вона не зверталася, вони не спілкувалися. З сином ОСОБА_4, коли останній ще був маленький, в 90- роках вона (ОСОБА_1) їздила на море. Спірний автомобіль ще при житті ОСОБА_4 поставив в її селі, де він і зараз. Однією сім'єю зі ОСОБА_4 вона проживала з 1993 року по день його смерті, про обмін квартири вона нічого не знала, кредит за автомобіль сплачено в 2008 році. Представник позивача просила врахувати всі надані ними пояснення, докази, її письмовий виступ в дебатах та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Просила не враховувати покази їх свідка ОСОБА_7.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні позов не визнали. Відповідач ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_4 - її син. В 1994 році до них прийшла ОСОБА_1 ввечері, переночувала. Син (ОСОБА_4.) прожив вік на бутербродах. Позивач жила з батьком своїм, він останні шусть років лежачий. Онук - ОСОБА_3 був завжди прописаний у них, а позивачка мала претензії до неї (ОСОБА_2) чому вона не виписує онука з квартири, із-за цього істерики творила. Спірна квартира однокімнатна її (ОСОБА_2), вона за неї відробила 15 років двірником, жила в ній її дочка, але вони вирішили її обміняти з квартирою, де жив син - ОСОБА_4 (двокімнатною). ОСОБА_4 не платив сину ОСОБА_8 (її внуку) аліменти, а купував ОСОБА_1 дубльонки, шуби. Меблі, посуд дала вона при переїзді в спірну квартиру ОСОБА_4 За спірну квартиру оплати здійснював ОСОБА_4, і вона, і онук давав кошти. За рік до смерті сина вона носила йому їжу, коли він був у лікарнях - відвідувала його, приносила їжу, купувала ліки. Син їй казав, що з позивачем не розпишеться. Позивач після смерті ОСОБА_4 забрали з квартири деяке майно, документи. ОСОБА_4 поховали в селі позивачки, бо остання її умовила, хоча його можливо було поховати в місті Києві. На похорони вона (ОСОБА_2) купувала продукти, витратила десь 3 500 грн. Автомобіль позивач купила для себе, вона підбила на купівлю автомобіля ОСОБА_4 В квартирі є два дивани, які позивач може забрати. Після смерті ОСОБА_4 в спірній квартирі замінили замок, так як позивач не давала ключі. Позивач заходила до ОСОБА_4 в спірну квартиру, потім їхала до свого хворого батька в село. Жінка брата позивача казала, що вони не давали в борг позивачу гроші, вони таких грошей ніколи не мали. Не заперечувала, що називає позивача "невістка", але дружиною її сина ОСОБА_4 вона не була, була як подруга. Автомобіль ОСОБА_4 хотів продати, вже був покупець, але втрутилася позивач ї тому не продали автомобіль. В судових дебатах просила, щоб квартиру не віддавати позивачу, вона її не заслужила, а машину нехай забирає. Представник відповідача ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні позовних вимог, просив врахувати, що позивач не пам'ятає дату знайомства, початку спільного проживання з ОСОБА_4; що надані квитанції про сплату за житлово-комунальні послуги не є доказом спільного проживання. Зазначив, що четверта черга спадкоємців - особи, які не менше п'яти років до відкриття спадщини жили разом, а спірна квартира шляхом міни належала ОСОБА_4 з 2008 року, тобто - до його смерті пройшло чотири роки, а не п'ять. Позивач до ОСОБА_4 не відчуває ніяких почуттів, плутала дати його народження, знайомства, по-батькові, в суді імітувала плач. Додані до справи особові листки ОСОБА_4 взагалі невідомо що підтверджують. Покази свідків зі сторони позивача є різні, називали різні періоди проживання в спірній квартирі батька позивача. З 2008 року ОСОБА_4 проживав сам.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні. Надали суду письмові заперечення, в яких зазначили, що позивач перебувала з ОСОБА_4 (батьком ОСОБА_3) не в шлюбних стосунках, а лише в дружніх відносинах, однією сім'єю вони не жили, спільного бюджету не мали, не вели спільне господарство, не мали спільних дітей, не робили покупок. Зазначене позивачем, що вона проживала зі ОСОБА_4 по проспекту Мира, по Тампере, по Будівельників в місті Києві спростовується відсутністю в її паспорті реєстрації по цій адресі. Не відповідає дійсності, що автомобіль купувався за позичені позивачем кошти, так як він придбавався за кошти, отримані ОСОБА_4 в кредит. Квартира по вулиці Будівельників була отримала ОСОБА_4 в рівних частках з сином ОСОБА_3 на підставі договору обміну квартирами з сестрою ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та членами її сім'ї. Ремонтні роботи в квартирі не робилися до смерті ОСОБА_4, що підтверджено фотознімками. Лікуванням ОСОБА_4, купуванням ліків займалися його батьки, в лікарні відвідували його також батьки та син - ОСОБА_3, а позивачка була лише раз. В останні роки життя ОСОБА_4 у зв'язку з хронічними хворобами, періодично лікувався в медичних закладах, під час перебування в яких його провідували та підтримували і морально, і фінансово тільки близькі родичі. Після поховання ОСОБА_4 під час прибирання квартири вони виявили, що деякі речі та документи відсутні, в тому числі рахунки-квитанції на сплату за квартиру, домофон, інтернет, телемережу, телекомунікаційні послуги, договори про надання цих послуг. Оплату за всі послуги здійснював особисто ОСОБА_4, а інколи його родичі, знайомі. Надані листи, конверти з зазначенням спірної адреси та адресата - позивача не є доказом, а лише свідчать про те, що позивач, зареєстрована в гуртожитку, де не проживала, і користуючись дружніми з ОСОБА_4 стосунками, періодично використовувала його поштову адресу для відправлення - отримання поштової кореспонденції. Документи на поховання ОСОБА_4, складені на ім'я позивача також не є доказом її проживання з останнім однією сім'єю. Поховання ОСОБА_4 відбулося не вмісті Києві, де можливо було його поховати, у зв'язку з тим, що позивач настояла його поховати в селі Феневичі. Договір про підключення інтернету, з зазначенням даних позивача як замовника, є сумнівним, оскільки ці дані вписані вручну. Надані до справи фотографії свідчать про те, що дійсно позивач та ОСОБА_4 деякий час перебували у близьких та дружніх стосунках, зустрічались, а також декілька разів відпочивали разом. ОСОБА_3 пояснив, що після розлучення його батьків, він залишився проживати з мамою, з батьком - ОСОБА_4 спілкувався. У 2008 році він та родичі були разом у нотаріуса, де був оформлений договір міни квартир. Після оформлення батько (ОСОБА_4.) сказав, що йде на ринок з ОСОБА_1, запропонував і йому піти з ними, але він не поїхав. З ОСОБА_1 батько просто товаришував, вона не жила в спірній квартирі, бувало приходила. У батька ніколи не було їжі, бабушка (ОСОБА_2) носила йому їжу. Був період, коли батько вживав спиртні напої, його лікували. На прохання бабушки він (ОСОБА_3) кілька днів жив з батьком. Позивач приїжджала в спірну квартиру після отримання батьком (ОСОБА_4.) пенсії, забирала гроші, і батько залишався без грошей. Коли батько лежав в лікарні він його відвідував по можливості. За спірну квартиру оплати здійснювали бабушка (ОСОБА_2) та він (ОСОБА_3), квитанції завжди лежали в серванті. В 2012 році батько (ОСОБА_4.) купив в кредит телефон, потім телевізор. Після смерті батька він зустрівся з ОСОБА_1, яка віддала йому кредитний договір, сказала щоб він доплачував кредит за телефон, і щоб він віддав їй сплачені вже кошти. За телевізор вона залишила собі кредитний договір. Поховання батька було в селі позивача, так як вона так вирішила. Оскільки позивач не віддавала ключі від спірної квартири, вони замінили замок. З квартири все зникло - належні ОСОБА_2 хрусталь, телевізор, мікрохвильова піч, були розібрані дивани, готові на вивіз. Через годину прийшла позивач, кричала, яке ми мали право входити без неї до квартири, викликала міліцію. В спірній квартирі ремонту ніякого не було, балкон протікає, шпалери повідклеювалися давно, сантехніку робила ще сестра батька. В спірній квартирі він (ОСОБА_3) проживає після заміни замка, раніше не міг потрапити до квартири, не мав ключів. Позивач знала про обмін квартир, їй про це розповідав батько (ОСОБА_4.). Власниками спірної квартири є він (ОСОБА_3) та батько (ОСОБА_4.). Не заперечував, що в 1998-1999 році він був з позивачем ОСОБА_1 на морі, він був тоді ще маленький. Батько з ними не їздив, він довіряв позивачу, товаришував з нею тому і довірив їй його (ОСОБА_3). Не заперечував і того, що в селі позивача він був з батьком. З жовтня до кінця грудня 2011 року він жив з батьком в спірній квартирі, за цей період позивач приїжджала 2-3 рази в квартиру. Батько хворів на цукровий діабет, мав інші хвороби, мав алкогольну залежність. Казав, що йому тяжко вставати, ходити, а коли вип'є - стає легше. В лікарні у батька він бував в 2010-2011 роках з ОСОБА_2, а в 2012 році він не був, оскільки не було можливості. Він давав ОСОБА_2 кошти на купівлю батьку ліків. В спірній квартирі він бачив позивача ОСОБА_1 рідко, коли вони були разом - сварилися. З сусідами по спірній квартирі він не знайомий. Батьку потрібно було дієтичне харчування, інсулін він колов собі сам. На похоронах позивач ходила з великою сумкою, нікуди її не відпускала. Зазначив, що розмова про здачу десь на рік в оренду спірної квартири був, ОСОБА_10 хотіла зібрати кошти на пам'ятник батьку. При спілкуванні з батьком, останній йому нічого не говорив про ОСОБА_1, не казав, що бажає одружитися. Представник відповідача ОСОБА_3 просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки відсутні докази на їх підтвердження. Надані до справи квитанції не є доказом спільного проживання, свідки позивача давали неправдиві покази, ремонт в спірній квартирі не робився, за спірний автомобіль платив сам ОСОБА_4

Третя особа в судове засідання не з'явилася, надали суду письмові пояснення по справі, в якій міститься прохання розглядати справу у відсутності їх представника.

Вислухавши пояснення позивача, її представника, відповідача ОСОБА_2, її представника, відповідача ОСОБА_3, його представника, покази свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_9, ОСОБА_23, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в суді та підлягають задоволенню.

В суді встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебував у шлюбі з ОСОБА_5, розлучилися 06.05.1993 року, згідно до свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.9,12 т.1). Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.177-178 т.1). ОСОБА_2 - є матір'ю ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 помер, що підтверджено копією свідоцтва про смерть, виданого 19.06.2012 року відділом реєстрації смерті у місті Києві. Причиною смерті згідно до довідки, є хронічна ниркова недостатність, цукровий діабет 1 типу, інші (а.с.10, 11 т.1). З наданих документів, в тому числі медичних, та пояснень сторін, свідків встановлено, що ОСОБА_4 з 17.05.2010 року мав другу групу інвалідності загального захворювання (а.с.13 т.1), останні роки життя періодично перебував у лікарнях на лікуванні.

Після смерті ОСОБА_4, 20.08.2012 року, Десятою Київською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа щодо майна померлого. Спадкоємцями за законом є мати померлого - відповідач ОСОБА_2, син померлого - ОСОБА_3 Спадковим майном померлого є ? частина квартир АДРЕСА_4, яка належала померлому згідно нотаріально посвідченого договору обміну від 22.03.2008 року. Друга частина вказаної квартири, згідно цього ж документу (договору міни), належить на праві власності сину померлого ОСОБА_4 - відповідачу ОСОБА_3 (а.с.181 т.1). Спадковим майном є і автомобіль ВАЗ-21214, 2006 року, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав померлому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2, виданого та зареєстрованого УДАІ ГУ МВС України в місті Києві 27.06.2006 року. Наданими до справи документами підтверджено, що вказаний автомобіль був придбаний за кошти отримані ОСОБА_4 в кредит (а.с.211-221 т.1), до смерті ОСОБА_4 кредит був виплачений.

Встановлено, що до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини зверталася і ОСОБА_1 - позивач по справі, однак їй було рекомендовано звернутися до суду, як особі, яка проживала з померлим однією сім'єю не менше п'яти років.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила, що вона почала проживати з ОСОБА_4 з 1993-1994 років однією сім'єю. З пояснень самих відповідачів слідує, що вони знали ОСОБА_1: мати померлого ОСОБА_2 пояснювала, що її син ОСОБА_4 привів ОСОБА_1 ще в квартиру по проспекту Мира в 1994 році; син ОСОБА_4 - не заперечував, що в кінці 90-х років, коли він ще був маленький, він відпочивав на морі з ОСОБА_1 Відповідач ОСОБА_2 пояснювала і те, що її син ОСОБА_4 разом з ОСОБА_1 переїхали на спірну квартиру по вулиці Будівельників, перевезли туди речі; відповідач ОСОБА_2 під час розгляду справи називала позивача "невістка". Крім цього, свідки зі сторони відповідачів підтвердили факт того, що вони знали про ОСОБА_1, а саме:

- свідок ОСОБА_19 - онук ОСОБА_2 пояснив, що він з ОСОБА_1 познайомився, коли остання з ОСОБА_4 жили ще на проспекті Миру, йому тоді було років 5-6. Коли він туди приходив в гості до бабушки, бачив там і ОСОБА_1, яка в його приходи в основному була на кухні. Підтвердив і те, що він, коли був у 9-10 класі, пару разів їздив у село до ОСОБА_1 разом з останньою та дядею ОСОБА_4 Там він доглядав батька ОСОБА_1, так як остання і дядько ОСОБА_4 були на роботі, робив це, бо його попросили. Він (свідок) бував у лікарні у ОСОБА_4, заставав там і ОСОБА_1 При ньому дядько ОСОБА_4 ніколи не скаржився на ОСОБА_1, але і він (свідок), і бабушка купували дядьку їжу, його (свідка) мати передавала їжу. Бачив, що ОСОБА_1 ночувала в спірній квартирі, він (свідок) сприймав ОСОБА_1 як дівчину дядька ОСОБА_4 Коли він (свідок) з батьками переїжджали з Будівельників, вони забрали свої меблі, а дядько з ОСОБА_1 в цю квартиру перевезли меблі з проспекту Миру. Зазначив, що ремонт в спірній квартирі ОСОБА_1 не робила.

- Аналогічні покази були надані і свідком за сторони відповідачів ОСОБА_21 - онуком ОСОБА_2 Даний свідок повідомив, що ОСОБА_1 жила з дядьком ОСОБА_4 спочатку на проспекті Миру, а потім на Будівельників, у них були сімейні стосунки, чи планував дядько одружуватися з ОСОБА_1 йому не відомо. Дядьку ОСОБА_4 він (свідок) часто купував продукти на прохання останнього В спірній квартирі бував, іноді заставав там бабушку, ОСОБА_1 В спірній квартирі бачив і батька ОСОБА_1, він там був недовго. З ОСОБА_1 він познайомився, коли та жила ще з дядьком на проспекті Миру. Десь в 2004 році дядько ОСОБА_4 та ОСОБА_1 переїхали в квартиру по Будівльників, перевозили їх речі. Дядько вживав спиртні напої, але не зловживав. Не заперечував того, що після армії йому ОСОБА_1 запропонувала допомогти влаштуватися працювати в СМУ, де він пропрацював два роки. Між ним та ОСОБА_1 стосунки нормальні, вона надавала йому фінансову допомогу, яку він їй повертав. У нього з ОСОБА_1 були відношення як у тітки та племінника. В селі ОСОБА_1 він бував, допомагав картоплю копати.

Зазначені вище свідки в процесі своїх пояснень називали позивача ОСОБА_1 -"тітка ОСОБА_21".

Свідок зі сторони відповідачів ОСОБА_22 - двоюрідна сестра відповідача ОСОБА_2 показала, що спочатку ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були як дружина та чоловік, а останній рік - ні, ОСОБА_4 був сам. З ОСОБА_1 вона (свідок) познайомилася коли та жила ще на проспекті Миру, на Будівельників ОСОБА_1 з ОСОБА_4 переїхали десь років 10 тому. Вона (свідок) часто відвідувала ОСОБА_4 в спірній квартирі, коли той хворів, в лікарні у нього вона не була.

Всі інші свідки зі сторони відповідачів також підтвердили той факт, що ОСОБА_1 жила спочатку на проспекті Миру, потім на Будівельників.

Покази свідків зі сторони позивача також підтверджують той факт, що ще з 90-х років ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_4 однією сім'єю. При врахуванні показів свідків судом не враховуються покази свідка ОСОБА_7

Таким чином, в суді було встановлено та доведено, в тому числі і показами свідків зі сторони відповідачів, поясненнями відповідачів, що з 1993-1994 років ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали разом, були добре знайомі з того часу з родинами один одного, ОСОБА_4 та його син, племінники бували в селі ОСОБА_1 - село Феневичі Іванківського району Київської області, де проживають батько та брат ОСОБА_1 Встановлено і те, що з 1993 року по 2004 рік ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживали по проспекту Мира, а з 2004 року до смерті ОСОБА_4 - по вулиці Будівельників, в спірній квартирі.

З наданих до справи фотознімків, зроблених в різні часи, встановлено що ОСОБА_1 з ОСОБА_4 відпочивали на морі, бували на різних сімейних святах, в тому числі і з родичами ОСОБА_4, його матір'ю - відповідачем ОСОБА_2

Доказом того, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_4 однією сім'єю, як чоловік та жінка є і те, що поховали ОСОБА_4 в рідному селі ОСОБА_1, що на цю пропозицію мати ОСОБА_4 - відповідач ОСОБА_2 погодилася. Оформленням поховання ОСОБА_4 займалася ОСОБА_1, що підтверджено матеріалами справи (а.с.15,16 т.1).

Суд приймає до уваги і надані позивачем в якості доказів - поштову кореспонденцію на її ім'я ОСОБА_1, адресовану на спірну адресу. Враховуються і договір від 04.02.2008 року, акт прийому-передачі робіт з підключення інтернету в спірну квартиру, де замовником є ОСОБА_1 (а.с.62-66 т.1).

По спірному автомобілю суд приходить до того, що він був придбаний в період спільного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_1, є їх спільною власністю. Посилання позивача на те, що автомобіль придбавався за кошти, позичені позивачем у її брата, є безпідставні, спростовуються тим, що кошти на придбання автомобіля були отриманні ОСОБА_4 в кредит в банку, про що є відповідні докази - кредитний договір, договір застави.

Відповідно до ст.74 СК України майно, набуте за час спільного проживання чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, належить їм на праві спільної сумісної власності. Дана норма закону діє з часу прийняття СК України, з січня 2004 року. Тобто, при встановленні факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 1993 року, з урахуванням вказаної вимоги закону, та враховуючи час отримання у власність спірної квартири (2008 рік) та спірного автомобіля (2006 рік), вказане майно є їх спільною сумісною власністю.

Як було встановлено по даній справі право на спадкування за законом мають спадкоємці першої черги - мати - ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 померлого ОСОБА_4 (ст.1261 ЦК України).

Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали з спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до час відкриття спадщини. По даній справі було встановлено та доведено, що ОСОБА_1 проживала з спадкодавцем ОСОБА_4 до його смерті однією сім'єю 19 років. Тобто, ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги за законом.

Статтею 1259 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. По даній справі було встановлено та доведено як матеріалами справи, так і поясненнями сторін, показами свідків, що ОСОБА_4 з 2010 року мав другу групу інвалідності загального захворювання, з 2007 року по день смерті періодично знаходився в лікарнях на лікуванні, з 2010 року перестав працювати. Встановлено, що цей період він проживав разом з ОСОБА_1, яка надавала йому всю необхідну допомогу. Все вищевикладене дає підстави суду для прийняття рішення про зміну черговості одержання права на спадкування та надання їй права на отримання спадщини разом із спадкоємцями першої черги - відповідачами по справі.

Таким чином, ОСОБА_1 має право на отримання в спадщину 1/6 частини квартири АДРЕСА_4, враховуючи що спадковим майном є ? частина даної квартири та право на її успадкування мають три особи - сторони по справі. При цьому враховується те, що дана частина квартири була отримана шляхом обміну, не була куплена.

Стосовно спірного автомобіля, суд приходить до того, що позивач має право власності на його ? частину, як майна, придбаного ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період спільного проживання однією сім'єю, в 2006 році. Інша ? частина входить до спадкової маси і з неї кожен спадкоємець (позивач та відповідачі) мають право успадкувати з неї по 1/3 частині. В цілому позивач має право на 2/3 частини спірного автомобіля.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі вищевикладеного, керуючисьст.ст.1259, 1261, 1264 ЦК України, ст.74 СК України, ст.ст. 60, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 зі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, починаючи з 01.06.1993 року по день його смерті - по ІНФОРМАЦІЯ_7.

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 спадкоємицею четвертої черги після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7.

Змінити черговість одержання права на спадкування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 з четвертої черги на першу чергу спадкоємців за законом та визнати ОСОБА_1 спадкоємцем першої черги за законом з іншими спадкоємцями цієї черги після смерті спадкодавця ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7.

Визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини автомобіля марки ВАЗ 21214, 2006 року випуску, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі НОМЕР_3.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: